14.08.2018 року м. Дніпро Справа № 904/947/18
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Вечірко І.О.- доповідач,
судді Березкіна О.В., Кузнецов В.О.
секретар: Манчік О.О.
за участю:
від позивача: Козловський Д.Є., довіреність № б/н від 02.01.2018 р., адвокат, посвідчення НОМЕР_1 від 16.02.2009 р.;
від відповідача: представник в судове засідання не з'явився, про місце, дату та час судового засідання повідомлений належним чином
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Комунального закладу "Дніпропетровський геріатричний пансіонат" Дніпропетровської обласної ради
на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 21.05.2018 року (суддя - Назаренко Н.Г., м. Дніпро, повний текст рішення складено та підписано 30.05.2018 року)
у справі № 904/947/18
за позовом Комунального закладу "Дніпропетровський геріатричний пансіонат" Дніпропетровської обласної ради, м. Дніпро
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЮБИМІВКА", с. Любимівка Дніпровського району Дніпропетровської області
про внесення змін до пункту 9.1. договору № 20/05-1 про спільний обробіток земельної ділянки від 20.05.2016 року та стягнення заборгованості за 2016 рік у сумі 87 811,31 грн. по договору № 20/05-1 про спільний обробіток земельної ділянки від 20.05.2016 року
Короткий зміст позовних вимог та розгляд справи судом першої інстанції:
Комунальний заклад "Дніпропетровський геріатричний пансіонат" Дніпропетровської обласної ради звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЮБИМІВКА" про внесення змін до пункту 9.1. договору № 20/05-1 про спільний обробіток земельної ділянки від 20.05.2016 року та стягнення заборгованості за 2016 рік у сумі 87 811,31 грн. по договору № 20/05-1 про спільний обробіток земельної ділянки від 20.05.2016 року.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 19.03.2018 року вказану позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження. Розгляд справи призначено в судовому засіданні на 17.04.2018 року.
В судовому засіданні 17.04.2018 року оголошено перерву до 08.05.2018 року.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 08.05.2018 року продовжено строк підготовчого засідання до 21.05.2018 року, оголошено перерву в судовому засіданні до 21.05.2018 року.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 21.05.2018 року (з урахуванням ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 14.06.2018 року про виправлення описки) позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЮБИМІВКА" на користь Комунального закладу "Дніпропетровський геріатричний пансіонат" Дніпропетровської обласної ради заборгованість за 2016 рік по договору № 20/05-1 про спільний обробіток земельної ділянки від 20.05.2016 року у розмірі 23,80 грн. та 0,48 грн. судового збору. Відмовлено в задоволенні позовних вимог в частині стягнення заборгованості за 2016 рік по договору № 20/05-1 про спільний обробіток земельної ділянки від 20.05.2016 року в розмірі 87 787,51 грн. Відмовлено в задоволенні позовних вимог в частині внесення змін в пункт 9.1. договору № 20/05-1 про спільний обробіток земельної ділянки від 20.05.2016 року та викладення його в наступній редакції: "Цей договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє протягом 5 (п'яти) сільськогосподарських років".
Вказане рішення мотивовано тим, що:
- суд вважає необґрунтованими посилання позивача на те, що сума прибутку, отримана сторонами мала ділитись між ними не пропорційно внеску, а у рівних частинах;
- згідно умов договору, укладеного між сторонами, станом на грудень 2016 року (пункт 5.1.1 договору), прибуток, що отримується сторонами від спільної діяльності, підлягає розподілу пропорційно до часток, визначених у статті 4 цього договору;
- посилання позивача на пункт 5.1.1 договору в редакції додаткової угоди № 3 від 27.12.2017 року суд вважає необґрунтованими, оскільки умови цієї додаткової угоди вступають в силу з моменту їх підписання, тобто з 27.12.2017 року та не поширюються на правовідносини, що виникли між сторонами у 2016 році, що також встановлено частиною 3 статті 651 Цивільного кодексу України;
- відповідач за результатами спільної діяльності повинен був у строк до 20.12.2016 року сплатити позивачу частину прибутку, отриманого сторонами у 2016 році в розмірі 31 036,96 грн. В матеріалах справи міститься платіжне доручення № 641 від 20.12.2016 року про сплату відповідачем на рахунок позивача 31 013,19 грн. в якості відповідної частки прибутку у 2016 році за договором про спільну обробку земельної ділянки № 20/05-1 від 20.05.2016 року. Доказів сплати відповідачем суми прибутку в розмірі 23,80 грн. матеріали справи не містять. В зв'язку з чим, вимоги позивача підлягають частковому задоволенню в частині стягнення боргу в сумі 23,80 грн.;
- посилання позивача на те, що відповідач отримує прибуток (грошові кошти) від спільної діяльності на свій розрахунковий рахунок набагато раніше у часі, ніж позивач є безпідставними, оскільки умовами договору про спільний обробіток земельної ділянки встановлено порядок та строки перерахування частини отриманого прибутку, які були узгоджені сторонами та не були порушені відповідачем;
- посилання позивача на істотне порушення умов договору відповідачем безпідставне.
Підстави, з яких порушено питання про перегляд судового рішення та узагальнені доводи апеляційної скарги:
Не погодившись із вказаним рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 21.05.2018 року у даній справі, ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги повністю.
Скаржник вважає рішення суду першої інстанції таким, що прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, з огляду на наступне:
- судом не враховано, що положення пунктів 4.1., 4.2., 5.1.1. договору викладені таким чином, що розподілення прибутку між сторонами відбувається не пропорційно їхнім вкладам;
- місцевий господарський суд не звернув увагу на те, що з умов договору не можна точно та прозоро визначити частку відповідача, оскільки згідно з пунктом 4.1. договору вона визначається відповідно до складеного акту витрат ресурсів, які кожного року є різними;
- суд першої інстанції безпідставно занизив внесок позивача у спільну діяльність в грошовому виразі;
- судом не враховано, що оцінка порушення договору як істотного здійснюється судом відповідно до критеріїв, які встановлені статтею 651 ЦПК України;
- відповідач не тільки отримує грошові кошти від спільної діяльності на свій розрахунковий рахунок набагато раніше в часі, але й розподіляє їх несправедливо. У зв'язку з чим позивач позбавляється того, на що він розраховував при укладенні договору.
Узагальнені доводи позивача, викладені у відзиві на апеляційну скаргу:
Відповідач наданим йому процесуальним правом не скористався та не направив до суду відзив на апеляційну скаргу.
Відповідно до частини 3 статті 263 Господарського процесуального кодексу України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду судового рішення суду першої інстанції.
За наведених обставин, апеляційний господарський суд дійшов висновку про розгляд апеляційної скарги за відсутності відзиву відповідача за наявними матеріалами справи.
Процедура апеляційного провадження в апеляційному господарському суді:
Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 21.06.2018 року відкрито апеляційне провадження у справі, розгляд апеляційної скарги призначено у судовому засіданні на 14.08.2018 року.
Представник позивача в судовому засіданні наполягав на задоволенні апеляційної скарги, вважає рішення суду першої інстанції незаконним та таким, що підлягає скасуванню.
Відповідач наданим йому процесуальним правом не скористався та не забезпечив явку в судове засідання свого представника, хоча про місце, дату та час судового засідання повідомлений належним чином.
Беручи до уваги, що неявка в судове засідання представника відповідача не перешкоджає розгляду справи, матеріали справи є достатніми для розгляду апеляційної скарги, апеляційний господарський суд дійшов висновку про розгляд справи за відсутності представника відповідача.
Обставини справи, встановлені судом апеляційної інстанції:
Перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та докази у справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку, а також доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів апеляційного господарського суду встановила наступне.
Із матеріалів справи вбачається, що між позивачем (надалі - сторона-2) та відповідачем (сторона-1) укладено договір від 20.05.2016 року № 20/05-1 про спільну обробку земельної ділянки (надалі - договір, а. с. 29), відповідно до умов якого сторони домовилися про організацію спільного використання земельної ділянки, що належить стороні-2, для отримання сільськогосподарської продукції за рахунок залучених стороною-1 коштів, матеріалів, ресурсів тощо (пункт 1.1 договору).
У відповідності до пункту 2.1 договору сторона-1 зобов'язана: після підписання цього договору приступити до здійснення робіт за даною угодою (пункт 2.1.1. договору); власними силами та за власний рахунок провести необхідний комплекс заходів по забезпеченню повного сільськогосподарського циклу вирощування продукції, яка обумовлена договором, зокрема: підготовка ґрунту для посіву, посів з внесенням мінеральних добрив, культивація, внесення засобів захисту рослин, збір врожаю (пункт 2.1.2. договору).
Сторона-1 має право, зокрема, отримувати частку від вартості отриманої сільськогосподарської продукції на земельній ділянці, в порядку, в розмірі та на умовах, визначених статтею 5 цього договору (пункт 2.2.4. договору).
Сторона-2 за даною угодою зобов'язана надати земельну ділянку у визначених межах для подальшого спільного використання та ніяким чином не перешкоджати стороні-1 у її використанні в цілях даного договору (пункт 3.1. договору).
Сторона-2 має право на отримання фіксованої частки від вартості отриманої сільськогосподарської продукції в порядку, у строки, в розмірах та на умовах, визначених в статті 5 цього договору (пункт 3.3. договору).
Сторона-2 не має права до закінчення строку, передбаченого пунктом 9.1.1. цього договору відмовитись від виконання зобов'язань за цим договором, передавати земельну ділянку третім особам в користування, відчужувати чи якимось іншим чином передавати права на земельну ділянку, в тому числі в якості застави чи інших видів забезпечення зобов'язань сторони-2 перед третіми особами (пункт 3.3. договору).
Внеском сторони-1 є залучені ресурси у період дії договору на цілі спільної діяльності, а також робота сільсгосптехніки, паливно-мастильні матеріали, обробка ґрунтів, сівба, посадка, внесення добрив тощо. Частка сторони-1 визначається згідно складеного акту витрат ресурсів, який затверджується сторонами договору і є підставою для визначення частки сторони-1 (пункт 4.1. договору).
Внеском сторони-2 є нерухоме майно: земельна ділянка згідно Державного акту ІІ-ДП № 007739 від 06.03.1998 року, 176,8 га. Частка сторони -2 становить 3 % від грошової оцінки земельної ділянки, яка розраховується на підставі даних, отриманих в Управлінні Держгеокадастру у Дніпропетровському районі Дніпропетровської області (пункт 4.2. договору).
Всі доходи, отримувані за даною угодою внаслідок спільної обробки земельної ділянки, використовуються в першу чергу на відшкодування матеріальних затрат (пункт 5.1 договору).
Приписами пункту 5.1.1. прибуток, що отримується сторонами від спільної діяльності, підлягає розподілу пропорційно до часток, визначених у статті 4 цього договору.
Розрахунок підсумків спільної діяльності та розподіл прибутку між сторонами здійснюється на підставі окремого звіту, який складає сторона-1 кожен рік (пункт 5.2. договору).
Згідно з пунктом 5.3. договору кожна із сторін не має права розпоряджатися своєю часткою у спільному майні без згоди інших учасників цього договору до затвердження окремого звіту, складеного стороною-1, за винятком тієї частки продукції та доходів від спільної діяльності, яка надходить у розпорядження кожного з учасників після фактичного розподілу.
Відповідно до пункту 5.4. договору фактичний розподіл прибутку здійснюється шляхом перерахування на розрахунковий рахунок відповідної частки прибутку сторони-2 у строк до 20 грудня кожного поточного календарного року.
Умовами пункту 6.3 договору визначено, що фактичний обсяг спільної діяльності з його розподілом за видами затрат між сторонами визначається в окремому звіті, що складається стороною-1.
Дострокове припинення цього договору або внесення до нього змін можливе лише за взаємною згодою сторін та здійснюється шляхом складання окремої письмової додаткової угоди (пункт 7.1. договору).
Дія цього договору може бути достроково припинена за заявою однієї із сторін лише в разі невиконання другою стороною своїх зобов'язань (пункт 7.2. договору).
Сторонами погоджено, що договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє 7 сільськогосподарських років. У разі, якщо жодна із сторін за місяць до закінчення договору не повідомить іншу сторону про бажання припинити договір, він вважається продовженим на такий же строк і на тих же умовах (пункт 9.1. договору).
На виконання умов пунктів 4.1., 4.2. договору 20.05.2016 року позивач передав, а відповідач прийняв земельну ділянку, площею 176,8 га для подальшого спільного її обробітку, яка знаходиться на території Любимівської сільської ради Дніпропетровського району, що підтверджується актом приймання-передачі земельної ділянки від 20.05.2016 року (а. с. 30).
27.05.2016 року сторонами укладено додаткову угоду № 1 до договору, якою, зокрема, внесено зміни до договору (а. с. 32).
Так, діючи згідно основного договору в подальшому пункт 4.2. сторони виклали в такій редакції:
"4.2. Внеском сторони-2 є нерухоме майно - земельна ділянка згідно Державного акту ІІ-ДП № 0077739 від 06.03.1998 року, площею 176,8 га. Частка сторони-2 становить 4.5 % від грошової оцінки земельної ділянки, яка розраховується на підставі даних, отриманих в Управлінні Держгеокадастру Дніпропетровського району Дніпропетровської області".
Зазначено, що невід'ємною частиною додатку № 1 до договору є розрахунок вартості внеску сторони-2 згідно довідки Держгеокадастру № 8-403-99-1408/2-16 від 20.05.2016 року, а саме:
32 527,61 грн./га * 176,8 га = 5 750 881,45 грн. * 4,5 % = 258 789,67 (двісті п'ятдесят вісім тисяч сімсот вісімдесят дев'ять грн., 67 коп.).
Встановлено, що додаткова угода вступає в силу з моменту підписання її сторонами і є невід'ємною частиною договору.
Як вбачається із матеріалів справи, 30.05.2016 року (а. с. 34) комісією в складі представників сторін було складено акт, яким встановлено, що при обстеженні на земельній ділянці, що знаходиться у користуванні позивача, площею 176,8 га було проведено роботи - дискування; культивація, внесення гербіцидів; посів соняшнику з внесенням добрив. Вказані роботи виконано якісно на всій площі. До акту додано реєстр розрахунок в грошовому виразі (а. с. 33).
31.08.2016 року (а. с. 36) комісією в складі представників сторін складено акт, відповідно до якого при обстеженні на земельній ділянці, що знаходиться у користуванні позивача, площею 176,8 га проведено роботи по догляду за посівами соняшнику. Відповідно до акту зазначені роботи виконано якісно на всій площі. Перелічені роботи виконано якісно на всій площі. До акту додано реєстр-акт затрат в період з 31.05.2016 року по 31.08.2016 року (а. с. 35).
15.09.2016 року (а. с. 37) комісією у складі представників сторін складено акт, яким встановлено, що при обстеженні з'ясувалось, що валовий збір соняшнику на земельній ділянці, що знаходиться у користуванні позивача, площею 176,8 га склав - 217 100 кг (згідно реєстру відправки з поля №№ 740, 741, 739, 738, 734, 735, 733, 732, 730, 731, 774, 775, 768, 769, 766, 767, 764, 765, 762, 763, 772, 773, 760, 754, 770, 747, 750, 758).
30.09.2016 року (а. с. 39) комісією у складі представників сторін складено акт, відповідно якого при обстеженні з'ясувалось, що на земельній ділянці, що знаходиться у користуванні позивача на площі 176,8 га було проведено роботи по обробітку після збирання соняшнику. Перелічені роботи виконано якісно на всій площі. До акту додано реєстр-акт затрат в період з 01.09.2016 року по 30.11.2016 року (а. с. 38).
20.12.2016 року відповідачем на виконання пункту 5.4. договору було перераховано на рахунок позивача 31 013,19 грн. - частку прибутку за договором, що підтверджується платіжним дорученням № 641 від 20.12.2016 року (а. с. 50).
02.03.2017 року сторонами укладено додаткову угоду № 2 до договору (а. с. 40), відповідно до якої викладено пункт 4.2. договору в редакції: внеском сторони-2 є нерухоме майно: земельна ділянка згідно Державного акту ІІ-ДП № 007739 від 06.03.1998 року, площею 168,7251 га. Частка сторони-2 становить 8 % від грошової оцінки земельної ділянки, яка розраховується на підставі даних щорічно отриманих в Управлінні Держгеокадастру у Дніпропетровському районі Дніпропетровської області. Встановлено, що ця додаткова угода набирає чинності з моменту її підписання і становить невід'ємну частину договору.
27.12.2017 року сторонами укладено додаткову угоду № 3 до договору (а. с. 49), якою викладено назву договору № 20/05-1 від 20.05.2016 року в наступній редакції: "Про спільний обробіток земельної ділянки". Викладено розділ 1 "Предмет договору" в новій редакції:
"1. Предмет договору
1.1. За цим договором, сторони зобов'язуються спільно діяти без утворення юридичної особи, шляхом об'єднання своїх вкладів заради організації спільного обробітку земельної ділянки та вирощування на ній сільськогосподарської продукції зернових, технічних, кормових і баштанових культур та їх реалізації з метою одержання прибутку. Ведення бухгалтерського обліку спільної діяльності покладається на відповідача.
1.2. Під організацією спільного обробітку земельної ділянки та вирощування на ній сільськогосподарської продукції сторони розуміють здійснення всіх технічно, економічно та юридично необхідних заходів для цього, включаючи (але не виключно) посів, вирощування, догляд та збирання сільськогосподарських культур на земельній ділянці сторони-2, яка належить їй на праві постійного користування, згідно державного акту на право постійного користування землею від 06.03.1998 року ІІ-ДП № 007739, загальною площею 168,7251 га (згідно додаткової угоди) розташованої в адміністративних межах Любимівської сільської ради Дніпропетровського району Дніпропетровської області, а також облік та реалізація такої продукції".
Викладено пункт 4.2. договору в наступній редакції: "Сторона-2 зобов'язується в якості свого внеску в спільну діяльність внести: право постійного користування земельною ділянкою, загальною площею 168,7251 га для спільного обробітку земельної ділянки, яка належить стороні-2 на праві постійного користування, згідно державного акту на право постійного користування землею від 06.03.1998 року ІІ-ДП № 007739 та право доступу сторони-1 до зазначеної земельної ділянки та її обробітку. Зазначена земельна ділянка, загальною площею 168,7251 га належить стороні-2 та у спільну діяльність в якості внеску сторони-2 не передається".
Викладено пункт 5.1. договору в наступній редакції: "Всі доходи отримані за даним договором внаслідок спільної діяльності використовуються в першу чергу лише на відшкодування матеріальних затрат сторони-1".
Викладено пункт 5.1.1. договору в наступній редакції: "Прибуток, одержаний сторонами договору про спільний обробіток земельної ділянки в результаті їх спільної діяльності, розподіляється по домовленості сторін (учасників спільної діяльності), а саме: частина прибутку у розмірі 50 % від загальної суми прибутку отриманого протягом поточного сільськогосподарського року належить стороні-1, інша частина прибутку у розмірі 50 % від загальної суми прибутку отриманого протягом поточного сільськогосподарського року належить стороні-2".
Викладено пункт 5.4. договору у наступній редакції: "Фактичний розподіл прибутку за підсумками спільної діяльності 2017 року здійснюється у строк до 10 березня 2018 року та до 20 грудня кожного наступного календарного року шляхом перерахування на розрахунковий рахунок відповідної частки прибутку сторони-2".
Встановлено, що ця додаткова угода набуває чинності з моменту її підписання сторонами та є невід'ємною частиною договору.
Наказом позивача № 23-о від 15.02.2018 року "Про створення комісії для проведення інвентаризації договірних відносин", у зв'язку із виникненням питань щодо правильності проведення розрахунків суми доходів згідно з договором № 20/05-1 від 20.05.2016 року про спільну обробку земельної ділянки, укладеного з ТОВ "Любимівка" та договірних відносин, було створено комісію для проведення інвентаризації договірних відносин щодо зазначеного договору та задля здійснення детального аналізу кінцевого розрахунку суми доходів за 2016-2017 роки, наданих відповідачем (а. с. 41).
16.02.2018 року позивач направив відповідачу лист-вимогу № 1-54/2 на суму 87 811,31 грн., в якому повідомив відповідача, що під час проведення інвентаризації виявлено, що відповідно до кінцевого розрахунку суми доходу за 2016 рік відповідачем було сплачено суму за договором у розмірі 31 013,19 грн., а весь прибуток від спільної діяльності за 2016 рік склав суму 237 649,00 грн. Позивач вважає, що ним недоотримано частину прибутку по договору за 2016 рік, яку він мав би отримати, враховуючи рівність частки учасників у спільному майні. Сума прибутку, на думку позивача, мала б ділитися порівну між учасниками: 237 649,00 грн./2 (кількість учасників) - 31 013,19 грн. (отримана позивачем сума від прибутку) = 87 811,31 гривень (сума недоотриманого прибутку). На підставі вищезазначеного позивач просив відповідача сплатити суму недоотриманого прибутку за 2016 рік по договору у розмірі 87 811,31 грн. на розрахунковий рахунок позивача. До вказаного листа-вимоги надано відповідний розрахунок.
Відповідач листом № 100/2 віл 23.02.2018 року повідомив позивача, що не вбачає підстав для задоволення вимоги про сплату 87 811,31 грн. Вказав, що діюча у 2016 році редакція договору, а саме пункт 5.1.1. передбачала: прибуток, що отримується сторонами від спільної діяльності, підлягає розподілу пропорційно до часток, визначених у статті 4 договору. Частки ж по договору не є рівними. Прибуток отриманий від спільної діяльності по договору за 2016 рік становить 237 649,00 грн. і за умовами договору, які діяли у 2016 році не ділиться порівну, а пропорційно до вартості частки у спільному майні. Отже, сума прибутку виплачена позивачу за 2016 рік у розмірі 31 013,19 грн. є вірною і остаточною.
Як вбачається із матеріалів справи, 16.02.2018 року позивач направив відповідачу лист № 1-54/1 щодо внесення змін у пункт 9.1. договору та запропонував викласти його у наступній редакції: "Цей договір набуває чинності з моменту його підписання Сторонами та діє протягом 5 (п'яти) сільськогосподарських років". Також, в цьому листі позивач просив внести зміни в пункт 4.2. договору та викласти його у наступній редакції: "Сторона-2 зобов'язується в якості свого внеску в спільну діяльність внести: право постійного користування земельною ділянкою загальною площею 168,7251 га., для спільного обробітку земельної ділянки, яка належить Стороні-2 на праві постійного користування, згідно державного акту на право постійного користування землею від 06.03.1998 року ІІ-ДП № 007739, та право доступу Сторони-1 до зазначеної земельної ділянки та її обробітку. Зазначена земельна ділянка загальною площею 168,7251 га, належить Стороні - 2 та у спільну діяльність в якості внеску Сторони -2 не передається".
23.02.2018 року відповідач листом № 100/1 повідомив позивача, що строк дії договору запланований у господарській діяльності відповідача та був спільно погоджений між сторонами, у зв'язку з чим відповідач не має наміру його змінювати і не надає позивачу на це згоду.
Вищевикладені обставини і є причиною виникнення даного спору.
Оцінка апеляційним господарським судом доводів учасників провадження у справі і висновків суду першої інстанції:
Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору, вимог цього Кодексу та інших актів законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (статті 526, 525 Цивільного кодексу України).
За своєю правовою природою договір про спільну обробку земельної ділянки № 20/05-1 від 20.05.2016 року, укладений між сторонами, є договором про спільну діяльність, згідно з яким, за вимогами статті 1130 Цивільного кодексу України, сторони (учасники) зобов'язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить законові. Спільна діяльність може здійснюватися на основі об'єднання вкладів учасників (просте товариство) або без об'єднання вкладів учасників.
Правове регулювання відносин, що виникають під час здійснення спільної діяльності її учасниками, встановлено статтями 1130 - 1143 Цивільного кодексу України.
Відповідно до статті 1132 Цивільного кодексу України за договором простого товариства сторони (учасники) беруть зобов'язання об'єднати свої вклади та спільно діяти з метою одержання прибутку або досягнення іншої мети.
Статтею 1131 Цивільного кодексу України встановлено форму та умови договору про спільну діяльність. Так, договір про спільну діяльність укладається у письмовій формі. Умови договору про спільну діяльність, у тому числі координація спільних дій учасників або ведення їхніх спільних справ, правовий статус виділеного для спільної діяльності майна, покриття витрат та збитків учасників, їх участь у результатах спільних дій та інші умови визначаються за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом про окремі види спільної діяльності.
Істотними умовами для договорів такого типу, відповідно до Цивільного кодексу України, є: досягнута домовленість сторін діяти спільно з метою отримання прибутку; дотримана письмова форма договору; визначення вкладів сторін; визначена грошова оцінка вкладів учасників за домовленістю сторін; визначення, що ведення бухгалтерського обліку покладено на одну із сторін.
Колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується із висновком суду першої інстанції, що доводи позивача про те, що сума прибутку, отримана сторонами мала ділитись між ними не пропорційно внеску, а порівну є необґрунтованими з огляду на наступне.
Згідно умов договору, що діяли станом на грудень 2016 (пункт 5.1.1. договору), прибуток, що отримується Сторонами від спільної діяльності, підлягає розподілу пропорційно до часток визначених у статті 4 цього Договору.
Аналогічні положення містить і стаття 1139 Цивільного кодексу України, згідно з якою прибуток, одержаний учасниками договору простого товариства в результаті їх спільної діяльності, розподіляється пропорційно вартості вкладів учасників у спільне майно, якщо інше не встановлено договором простого товариства або іншою домовленістю учасників.
Посилання позивача на пункт 5.1.1. договору, в редакції додаткової угоди № 3 від 27.12.2017 року, згідно з яким прибуток, одержаний Сторонами договору розподіляється по домовленості сторін (учасників спільної діяльності), а саме: частина прибутку у розмірі 50 % від загальної суми прибутку отриманого протягом поточного сільськогосподарського року належить стороні-1, інша частина прибутку у розмірі 50 % від загальної суми прибутку отриманого протягом поточного сільськогосподарського року належить стороні-2, є неправомірними, оскільки умови цієї додаткової угоди вступають в силу з моменту її підписання, тобто з 27.12.2017 року та не поширюються на правовідносини, що виникли між сторонами у 2016 році, що відповідає вимогам частини 3 статті 651 Цивільного кодексу України.
З урахуванням викладеного, розподіл прибутку за 2016 рік між сторонами повинен здійснюватись з урахуванням умов договору щодо відповідних часток, встановлених у статті 4 договору, сторін у спільній діяльності.
Суд першої інстанції обґрунтовано звернув увагу, що процентне співвідношення, зазначене сторонами у кінцевому розрахунку за 2016 рік, є невірно розрахованим. В зв'язку з чим, місцевий господарський суд правомірно зазначив, що відповідач за результатами спільної діяльності, повинен був у строк до 20.12.2016 року сплатити позивачу частку прибутку отриманого сторонами у 2016 році у розмірі 31 036,96 грн.
Як вбачається із матеріалів справи, згідно з платіжним дорученням № 641 від 20.12.2016 року відповідачем на рахунок позивача перераховано 31 013,19 грн. в якості відповідної частки прибутку у 2016 році за договором про спільну обробку земельної ділянки № 20/05-1 від 20.05.2016 року (а. с. 50).
Матеріали справи не містять доказів сплати відповідачем суми прибутку у розмірі 23,80 грн.
Перевіривши розрахунки позивача, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість стягнення з відповідача несплаченої гарантованої частки доходу в розмірі 23,80 грн. Решта позовних вимог про стягнення недоотриманого прибутку від спільної діяльності у розмірі 87 787,51 грн. задоволенню не підлягає.
Щодо позовних вимог про внесення змін до пункту 9.1. договору № 20/05-1 про спільний обробіток земельної ділянки від 20.05.2016 року та викладення його у наступній редакції: "Цей договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє протягом 5 (п'яти) сільськогосподарських років" колегія суддів апеляційного господарського суду враховує наступне.
За вимогами статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтями 6 та 627 ЦК України встановлено свободу договору: сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 Цивільного кодексу України).
Таким чином, сутність свободи договору розкривається насамперед через співвідношення актів цивільного законодавства і договору: сторони мають право врегулювати ті відносини, які не визначені у положеннях актів цивільного законодавства, а також відступати від положень, що визначені цими актами і самостійно врегулювати свої відносини, крім випадків, коли в актах законодавства міститься пряма заборона відступів від передбачених ними положень або якщо обов'язковість положень актів цивільного законодавства випливає з їхнього змісту чи суті відносин між сторонами.
Відповідно до частини 1 статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно із частинами 1, 2 статті 640 Цивільного кодексу України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.
Частинами 1, 2 статті 631 Цивільного кодексу України встановлено, що строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Договір набирає чинності з моменту його укладення.
Як вже зазначалось, відповідно до статті 1131 Цивільного кодексу України договір про спільну діяльність укладається у письмовій формі. Умови договору про спільну діяльність, у тому числі координація спільних дій учасників або ведення їхніх спільних справ, правовий статус виділеного для спільної діяльності майна, покриття витрат та збитків учасників, їх участь у результатах спільних дій та інші умови визначаються за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом про окремі види спільної діяльності.
Позивач у позовній заяві посилається на істотне порушення відповідачем умов договору та вважає за необхідне на підставі частини 2 статті 651 Цивільного кодексу України внести зміни у пункт 9.1. договору, тим самим зменшивши строк дії договору з 7 сільськогосподарських років до 5 сільськогосподарських років.
Як вбачається із матеріалів справи, відповідач проти внесення змін до положень про строк дії договору заперечує.
За умовами статті 651 Цивільного кодексу України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.
Пунктом 7.1. договору сторони погодили, що дострокове припинення цього Договору або внесення до нього змін можливе лише за взаємною згодою сторін та здійснюється шляхом складання окремої письмової додаткової угоди.
Відповідно до пункту 9.1. договору останній набуває чинності з моменту його підписання Сторонами та діє протягом 7 сільськогосподарських років. У разі, якщо жодна із сторін за місяць до закінчення договору не повідомить іншу Сторону про бажання припинити договір, він вважається продовженим на такий же строк і на тих же умовах.
Пунктом 9.3. договору сторони погодили, що умови цього Договору можуть бути змінені за взаємною згодою сторін з обов'язковим складанням письмової додаткової угоди.
В обґрунтування позовних вимог в цій частині позивач посилається на істотне порушення умов договору відповідачем, що полягало у невчасному отриманні позивачем частки прибутку по договору, оскільки за твердженням позивача, відповідач отримує прибуток (грошові кошти) від спільної діяльності на свій розрахунковий рахунок набагато раніше у часі, ніж позивач, чим істотно порушуються права останнього.
Разом з тим, відповідно до умов пункту 5.4. договору, фактичний розподіл прибутку здійснюється шляхом перерахування на розрахунковий рахунок відповідної частки прибутку стороні-2 у строк до 20 грудня кожного поточного календарного року.
Матеріалами справи підтверджується, що відповідач свої зобов'язання за договором виконав, перерахувавши на рахунок позивача у встановлений договором строк грошові кошти.
Колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується із висновком місцевого господарського суду про безпідставність посилання позивача на те, що відповідач отримує прибуток (грошові кошти) від спільної діяльності на свій розрахунковий рахунок набагато раніше у часі, ніж позивач, оскільки умовами договору встановлено порядок та строки перерахування частини отриманого прибутку, які були узгоджені сторонами та не були порушені відповідачем.
З урахуванням викладеного, посилання позивача на істотне порушення умов договору відповідачем є безпідставними.
Позивачем не надано суду доказів істотного порушення відповідачем умов договору, що виключає підстави зміни умов спірного договору за рішенням суду.
За наведених обставин, апеляційний господарський суд погоджується із висновком суду першої інстанції, що в задоволенні вимог позивача щодо внесення змін до договору слід відмовити.
Доводи скаржника не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному рішенні.
За таких обставин, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що частково задовольняючи позов, суд першої інстанції діяв у відповідності до приписів Господарського процесуального кодексу України та вірно оцінив докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Враховуючи вищевикладене, судова колегія вважає рішення місцевого господарського суду законним та обґрунтованим і не вбачає підстав для його скасування, а апеляційну скаргу залишає без задоволення.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати за подання апеляційної скарги покладаються на особу, яка подала апеляційну скаргу.
Керуючись статтями 275, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд -
Апеляційну скаргу Комунального закладу "Дніпропетровський геріатричний пансіонат" Дніпропетровської обласної ради - залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 21.05.2018 року у справі № 904/947/18 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови виготовлено та підписано 20.08.2018 року.
Головуючий суддя ___________________ І.О. Вечірко
Суддя ___________________ О.В. Березкіна
Суддя ___________________ В.О. Кузнецов