ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРCОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
вул.Театральна,18, м. Херсон, 73000,
тел./0552/26-47-84, 49-31-78, факс 49-31-78, веб сторінка: ks.arbitr.gov.ua/sud5024/
14 серпня 2018 року Справа № 923/653/18
Господарський суд Херсонської області у складі судді Гридасова Ю.В. за участю секретаря судових засідань Головльової Є.С., розглянув у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Приватного підприємства "Соломія плюс Олівія" (м. Львів-Винники),
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ОЗРІК" (м. Херсон),
про стягнення 3857 грн. 06 коп.,
за участю представників
позивача: не прибув,
відповідача: не прибув.
Позивач 16.07.18 звернувся до господарського суду Херсонської області з позовною заявою у якій просить стягнути з відповідача 3857,06грн. основного боргу, відповідно до умов договору поставки від 01 вересня 2016 року, та вимог ст. ст. 173, 181, 193 Господарського кодексу України, ст. ст. 205, 509, 525, 526, 530, 610, 612, 626, 629, 633, 655, 712 Цивільного кодексу України.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.07,18, справу розподілено судді Гридасову Ю.В.
Ухвалою суду від 17.07.18 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи по суті у судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження, з повідомленням сторін, призначено на 10.00 годину 14.08.18 р.
У судовому засіданні 14.08.18 ухвалено вступну та резолютивну частини рішення по справі.
Позивач у позовній заяві посилається на наступні обставини:
на виконання укладеного сторонами 01 вересня 2016 року Договору поставки позивач передав у власність відповідача товар - мандарини, згідно накладних, на суму 2947857,06 гривень, а Відповідач сплатив лише 2944000,00 гривень, тобто наявна заборгованість у розмірі (2947857,06 - 2944000,00) 3857,06 гривень.
Сторони у справі, повідомлені про час, дату і місце проведення судового засідання належним чином, відповідно до ст. ст. 120, 242 Господарського процесуального кодексу України (шляхом направлення ухвал суду рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження (ухвала суду, направлена на адресу відповідача, повернулась з відміткою у поштовому повідомленні про відсутність відповідача за адресою місцезнаходження), не скористались своїм правом на участь у вирішенні спору, відповідач про причини неявки господарський суд не повідомив. Відзив на позовну заяву у встановлений судом строк, без поважних причин, відповідач не надав.
Відповідно до положень частини 9 статті 165 ГПК України: "У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами."
Позивачем, під час судового розгляду справи, подані наступні заяви та клопотання:
письмове клопотання від 01.08.18, отримане судом 06.08.18, про розгляд справи за відсутності представника позивача.
Відповідачем, під час судового розгляду справи, заяви та клопотання не подавались.
Дослідивши наявні у справі матеріали, господарський суд,
Між приватним підприємством «Соломія плюс Олівія» (надалі за текстом рішення - Позивач, Продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ОЗРІК» (надалші за текстом рішення - Відповідач, Покупець) 01 вересня 2016 року укладено Договір поставки (надалі за текстом рішення - Договір) (аркуші справи 12 - 14).
Відповідно до умов пунктів 1.1, 1.3 Договору позивач (Продавець) зобов'язувався поставити і передати відповідачу (Покупцю) у власність товар згідно накладної, а відповідач зобов'язувався прийняти товар та оплатити його вартість у повному розмірі на умовах та в порядку, визначених цим договором. Загальна вартість даного Договору визначається вартістю товару, отриманого протягом дії цього Договору згідно накладних, що є невід'ємною частиною даного Договору.
Відповідно до умов п.п.8.1, 8.2 Договору строк його дії встановлено до 31.01.2018 року з правом пролонгації на один рік, якщо жодна із сторін письмово за 30 днів до його закінчення не попередить про його розірвання.
Відповідно до умов п.п. 5.1, 5.2 Договору відповідач зобов'язаний сплатити вартість товару за цінами, вказаними у замовленні та товаросупроводжувальній документації протягом 30 (тридцяти) календарних днів з моменту поставки товару або у інший строк, попередньо домовлений між сторонами.
Таким чином, враховуючи відсутність домовленості між сторонами про інший строк оплати за отриманий товар, Відповідач зобов'язаний був сплатити його вартість протягом 30-ти календарних днів з моменту отримання товару.
Таким чином, на виконання укладеного сторонами 01 вересня 2016 року Договору поставки позивач передав у власність відповідача товар - мандарини, згідно накладних, на суму 2947857,06 гривень (аркуші справи 15 - 24), а Відповідач сплатив лише 2944000,00 гривень (виписки по рахунку на аркушах справи38 - 54), наявна заборгованість у розмірі 3857,06 гривень (2947857,06 - 2944000,00).
Аргументи, наведені позивачем, щодо наявності підстав для задоволення позову приймаються судом, оскільки відповідають фактичним обставинам справи, умовам укладеного сторонами Договору та вимогам законодавства.
Дослідивши в судовому засіданні подані докази, суд дійшов висновку, що права позивача, за захистом яких він звернувся до господарського суду були порушені відповідачем, тому заявлені позивачем вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.
Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.
Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько - господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматись від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частиною 1 ст. 181 Господарського кодексу України передбачено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
Частинами 1, 2 ст. 205 Цивільного кодексу України передбачено право вчиняти правочини в письмовій та в усній формах. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених цим Кодексом.
Положеннями ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його не виконання або виконання з порушенням умов, які визначені змістом зобов'язання, а ст. 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Частиною 2 цієї ж статті передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Статтею 663 ЦК України передбачено, що продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу.
Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до положень ст. 526 Цивільного кодексу України: "зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться".
Відповідно до положень частин 1 та 3 ст. 74, 76 - 79 ГПК України:
«Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.»
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З урахуванням викладених обставин та норм права, керуючись ст. ст. 129, 233, 236 - 238, 240, 241, 256, 257, підпунктами 17.1, 17.5. підпункту 17, пункту 1 розділу ХІ «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України,
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ОЗРІК" (адреса місцезнаходження: 73011, місто Херсон, вулиця Домобудівна, будинок 11; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань: 40840145) на користь Приватного підприємства "Соломія плюс Олівія" (адреса місцезнаходження: 79495, місто Львів-Винники, вулиця Галицька, будинок 14-Б; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань: 33562948) 3857грн.06коп. основного боргу, 1762грн.00коп. витрат по сплаті судового збору. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення.
Дата складання повного рішення 20 серпня 2018 р.
Суддя Ю.В. Гридасов