Харківський окружний адміністративний суд
61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
15 серпня 2018 р. справа № 2040/5161/18
Харківський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Горшкової О.О.,
при секретарі судового засідання - Лук'янчук О.І.,
за участю: позивача - ОСОБА_1, представника позивача - ОСОБА_2, представника відповідача - ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (АДРЕСА_1,61064) до Шевченківського об'єднаного управління ОСОБА_4 фонду України м. Харкова (майдан Свободи, буд. 5, Держпром, 4 під., 6 пов., м. Харків,61022) про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:
- визнати протиправним рішення відповідача від 15.06.2018, щодо відмови провести перерахунок пенсії ОСОБА_1 з моменту первинного призначення пенсії ОСОБА_1 за віком з 20.12.2012 з урахуванням його стажу підприємницької діяльності за період з 01.01.1999 по 31.03.2002;
- зобов'язати Шевченківське об'єднане управління м. Харкова провести перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з моменту первинного призначення його пенсії за віком з 20.12.2012 з урахуванням його стажу підприємницької діяльності за період з 01.01.1999 по 31.03.2002.
В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що з 20.12.2012 ОСОБА_1, досяг пенсійного віку та знаходиться на обліку у відповідача, як пенсіонер. Однак при призначенні пенсії органом ОСОБА_4 фонду не був включений його стаж підприємницької діяльності за період з 01.01.1999 по 31.03.2002, що суттєво вплинуло на розмір призначеної пенсії позивача за віком в сторону зменшення. На звернення позивача до Шевченківського об'єднаного управління м. Харкова з письмовою заявою від 17.11.2017 про перерахунок пенсії ОСОБА_1 з моменту первинного призначення його пенсії за віком, тобто з 20.12.2012 з урахуванням його стажу підприємницької діяльності за період з 01.01.1999 по 31.03.2002. Однак, з наданих позивачу управлянням відповідей та рішення від 15.06.2018 вбачається, що відповідач добровільно не погоджується зарахувати в стаж ОСОБА_1 період його підприємницької діяльності з 01.01.1999 по 31.03.2002. При цьому, позивач вважає, що достатніми підставами для такого зарахування є свідоцтво про державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності від 04.10.1994 серія В № 02№ 213709, витяг з ЄДР юридичних та фізичних осіб підприємців серія АБ № 353054, виписка з ЄДР юридичних та фізичних осіб підприємців серія ААБ № 919678, довідка центральної ОДПІ м. Харкова ТУ ДФС у Харківській області від 14.11.2017 №10289/10/20-30-13- 02. З огляду на зазначене, позивач просив задовольнити позов в повному обсязі.
Представника відповідача, заперечуючи проти задоволення позовних вимог у своєму відзиві на позов від 01.08.2018 року (вх. № 01-26/38611/18) зазначив, що оскільки у довідці про сплату страхових внесків до пенсійного фонду України від 20.04.2012 року № 4464/03/28 вбачається, що ОСОБА_1 стразові внески за період з 01.01.1999 року по 31.12.2002 року не перераховувались, то у пенсійного фонду відсутні підстави для включення вказаного період підприємницької діяльності позивача до стажу останнього. З огляду на зазначене, представник відповідача просив відмовити у задоволенні позовних вимог.
У судовому засіданні 15.08.2018 року представники сторін підтримали свої правові позиції в повному обсязі.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Жовтневого районного суду м. Харкова від 25.04.2018 року по справі № 639/7055/17 адміністративний позов ОСОБА_1 до Шевченківського об'єднаного управління пенсійного фонду України м. Харкова про визнання неправомірними дії суб'єкта владних повноважень та зобов'язання вчинити певні дії задоволено частково. Визнано неправомірними дії Шевченківського об'єднаного управління пенсійного фонду України м. Харкова щодо відмови провести перерахунок пенсії ОСОБА_1 з моменту первинного призначення пенсії за віком з 20.12.2012 з урахуванням його стажу підприємницької діяльності за період з 01.01.1999 по 31.03.2002. Зобов'язано Шевченківське об'єднане управління пенсійного фонду України м. Харкова розглянути заяву ОСОБА_1 про перерахунок пенсії від 17.11.2017 відповідно до норм Закону України № 2148 VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо підвищення пенсій». В задоволенні інших позовних вимог відмовлено.
Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 25.06.2018 року по справі № 639/7055/17 апеляційну скаргу Шевченківського об'єднаного управління ОСОБА_4 фонду України м. Харкова на рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 25.04.2018 по справі № 639/7055/17 за позовом ОСОБА_1 до Шевченківського об'єднаного управління ОСОБА_4 фонду України м. Харкова про визнання неправомірними дії суб'єкта владних повноважень та зобов'язання вчинити певні дії повернуто скаржнику
На виконання рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 25.04.2018 року по справі № 639/7055/17 та ухвали Харківського апеляційного адміністративного суду від 058.06.2018 року по справі № 639/7055/17, Шевченківським об'єднаним управлінням ОСОБА_4 фонду України прийнято рішення про відмову ОСОБА_1 в проведення перерахунку пенсії відповідно до норм Закону № 214 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо підвищення пенсії" (а.с. 19-20).
Позивач, не погоджуючись із вказаним рішенням суб'єкта владних повноважень, звернувся до суду із даним позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Рішенням Жовтневого районного суду м. Харкова по справі № 639/7055/17 від 25.04.2018 року (яке набрало законної сили 25.06.2018 року за ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 08.06.2018 року) встановлено преюдиційні обставини, які не підлягають доказуванню.
У відповідності до вимог ч. 4 ст. 78 КАС України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Так, судом встановлено, що позивач, перебуває на обліку в Пенсійному фонді України та отримує пенсію за віком, що підтверджується пенсійним посвідченням серії ААЇ № 069582, виданого 08.06.2016.
Пенсію позивачеві призначено за віком з 20.12.2012 та наразі ОСОБА_1 перебуває на обліку в Шевченківському об'єднаному управлінні пенсійного фонду України м. Харкова.
10.11.2017 листом за № 380/Л-11 Шевченківське об'єднане управління пенсійного фонду України м. Харкова повідомило позивача про те, що згідно з Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» № 2148-VIII від 03.10.2017, розділ XV «Прикінцеві положення» доповнено пунктом 3-1, яким передбачається, що з 01.01.2018 до страхового стажу для визначення права на призначення пенсії згідно із ст. 26 цього Закону включаються періоди: 1) ведення підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, а також із застосуванням фіксованого податку: з 1 січня 1998 року по 30 червня 2000 року включно, що підтверджується довідкою про реєстрацію як суб'єкта підприємницької діяльності; з 1 липня 2000 року по 31 грудня 2017 року включно, за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від сплаченого розміру (крім випадків звільнення від сплати єдиного внеску).
Тобто, особам, які будуть починаючи з 01.01.2018 звертатись за призначенням пенсії згідно із статтею 26 цього Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», для визначення права на пенсію до страхового стажу будуть враховуватись вищевказані періоди.
Оскільки позивач з 20.12.2012 вже отримує пенсію за віком згідно з Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» і станом на 20.12.2012 позивачу визначено право на пенсію, тому, дія п. 3-1 розділу XV «Прикінцеві положення» з 01.01.2018 не розповсюджується на нього. Крім того, перерахунки пенсії від страхового стажу п. 3-1 «Прикінцевих положень» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» не передбачені.
17.11.2017 позивачем подано до відповідача заяву про перерахунок пенсії з моменту первинного призначення пенсії за віком з 20.12.2012 з урахуванням стажу підприємницької діяльності ОСОБА_1 за період з 01.01.1999 по 31.03.2002.
Листом за № 490/Л-11 від 23.11.2017 відповідачем повідомлено ОСОБА_1 про те, що відповідно до п. «б» ст. 3 Закону України «Про пенсійне забезпечення» право на трудову пенсію мають особи, які займаються підприємницькою діяльністю, заснованою на особистій власності фізичної особи та виключно її праці; - за умови сплати страхових внесків до ОСОБА_4 фонду України.
Згідно з п. 6 Указу Президента «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємства» від 03.07.1998 № 727/98, суб'єкт малого підприємства, який сплачує єдиний податок, не є платником податків, в тому числі збору на обов'язкове державне пенсійне страхування.
Так, ч. 2 ст. 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.
Відповідно до ст. 56 Закону України "Про пенсійне забезпечення" до стажу роботи зараховується будь-яка робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків.
Порядок сплати страхових внесків визначено постановою Верховної Ради України від 17.06.1993 № 3290-ХІІ "Про порядок введення в дію Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 17.06.1993.
Період здійснення фізичною особою підприємницької діяльності, крім осіб, які здійснюють підприємницьку діяльність на спрощеній системі оподаткування, з 01.07.2000 року підтверджується даними персоніфікованого обліку.
Періоди здійснення фізичною особою підприємницької діяльності на загальній системі оподаткування до 01.07.2000 року зараховується до страхового стажу за умови надання документів про сплату страхових внесків.
Період здійснення фізичною особою підприємницької діяльності на спрощеній системі оподаткування до 01.01.2004 року підтверджується спеціальним торговим патентом, або свідоцтвом про сплату єдиного податку або патентом про сплату фіксованого розміру податку з доходів громадян, або довідкою про сплату страхових внесків, а з 01.01.2004 року - даними персоніфікованого обліку за інформацію відділу персоніфікованого обліку.
Відповідно до статті 24 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058-ІV від 09.07.2003 р. періоди трудової діяльності і інші періоди, які враховувалися в стаж роботи для призначення пенсії до вступу у силу даного Закону, зараховуються в страховий стаж в порядку і на умовах, передбачених раніше діючим законодавством.
Згідно п. 7 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління ОСОБА_4 фонду України 25.11.2005 р. № 22-1, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 р. під № 1566/11846, до заяви про призначення (перерахунку) пенсії додаються документи про стаж, які визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів в ній, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.93 р. № 637.
Відповідно до цього Порядку час роботи осіб, що займаються підприємницькою діяльністю, заснованою на приватній власності і, на виключно їх праці, за період до 1 травня 1993 р. зараховується в трудовий стаж за наявності довідки ОСОБА_4 фонду України про сплату страхових внесків. Період здійснення фізичною особою підприємницької діяльності по загальній системі оподаткування до 01.07.2000 р. зараховується в страховий стаж за умови надання документів про сплату страхових внесків.
Період здійснення фізичною особою підприємницької діяльності з 01.07.2000 р. підтверджується даними персоніфікованого обліку.
Закон України від 09.07.2003 р. № 1058-ІV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" набув чинності з 1 січня 2004 року. Саме з цієї дати обчислюється не трудовий, а страховий стаж, який підтверджується даними персоніфікованого обліку. Для того, щоб до трудового стажу був зарахований період підприємницької діяльності з 1992 року, необхідно подати до ОСОБА_4 фонду України за місцем реєстрації підприємця дві довідки (до 1 травня 1993 року і з 1 травня 1993 року по 31 грудня 1995 року), згідно встановленої форми (додаток № 1 до постанови КМУ від 12.08.93 р. № 637), при умові, що підприємець за відповідний період сплачував страхові внески.
В довідці вказується тільки період сплати і не відображається розмір сплачених внесків. Якщо в архіві ОСОБА_4 фонду відсутні дані про сплату підприємцем страхових внесків, цей період не може бути врахований при обчисленні пенсії.
В довідці про сплату страхових внесків до ОСОБА_4 фонду України, видана на ім'я позивача ОСОБА_4 фондом України в Комінтернівському районі м. Харкова 20.04.2012 № 4464-03/28, зазначено, що ОСОБА_1 в період з 01.04.1997 року по 31.12.1997 року, з 01.01.1998 року по 31.12.1998 року перебував на загальній системі оподаткування; в період з 01.01.1999 по 31.12.2002 ОСОБА_1 страхові внески до ОСОБА_4 фонду не перераховувались; з 01.04.2002 року по 31.12.2002 року, з 01.01.2003 року по 31.12.2003 року ОСОБА_1 сплачувались страхові внески до ОСОБА_4 фонду.
Отже, вказаною довідкою підтверджено факт не сплати позивачем, як суб'єктом підприємницької діяльності, збору до ОСОБА_4 фонду та страхових внесків в період з 01.01.1999 по 31.12.2002.
Таким чином, суд приходить до висновку, що в матеріалах справи відсутні належні і допустимі докази, які б підтверджували, що позивач в період з 01.01.1999 по 31.12.2002, будучи приватним підприємцем, сплачувала страхові внески.
При цьому ОСОБА_1 не надано до суду ані довідки згідно встановленої форми (додаток № 1 до постанови КМУ від 12.08.93 р. № 637 за період з 1 травня 1993 року по 31 грудня 1995 року), ані належних доказів про сплату страхових внесків за спірні періоди, зокрема платіжних доручень, квитанцій тощо.
Окрім того, суд приймає до уваги посилання позивача на довідку Центральної ОДПІ м. Харкова ТУ ДФС у Харківській області від 14.11.2017 №10289/10/20-30-13- 02, в якій зазначено, що згідно облікової справи інформація про доходи за період з 14.10.1994 року по 01.04.2002 року та сплату податків відсутня, термін зберігання банківських виписок на паперових носіях по номенклатурі справ 5 років (а.с. 26), однак при цьому суд зауважу, що Постановою Кабінету Міністрів України № 637 від 12.08.1993р. затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі Порядок № 637).
Згідно п. 1 Порядку №637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Згідно пункту 18 Порядку № 637 за відсутності документів про наявний стаж роботи і неможливості одержання їх внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації або відсутності архівних даних з інших причин, ніж ті, що зазначені в пункті 17 цього Порядку, трудовий стаж установлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника.
Проаналізувавши наведене, вбачається, що неможливість одержання доказів на підтвердження стажу роботи працівників є підставою для підтвердження вказаного періоду показаннями свідків.
Наведене в повній мірі узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеній у постанові № 687/975/17 від 21.02.2018, в якій суд касаційної інстанції вказав, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Відсутність посилання чи неточних записів у первинних документах по обліку трудового стажу та нарахуванню заробітної плати на конкретну посаду, яку займав позивач у той чи інший період його роботи у підприємстві за наявності належним чином оформленої трудової книжки, не може бути підставою для виключення вказаних періодів роботи з трудового стажу позивача, що дає йому право на призначення пільгової пенсії за віком, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення".
Щодо позиції позивача про те, що достатніми підставами для такого зарахування вказаних періодів до страхового стажу є свідоцтво про державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності від 04.10.1994 серія В № 02№ 213709, витяг з ЄДР юридичних та фізичних осіб підприємців серія АБ № 353054, виписка з ЄДР юридичних та фізичних осіб підприємців серія ААБ № 919678, довідка центральної ОДПІ м. Харкова ТУ ДФС у Харківській області від 14.11.2017 №10289/10/20-30-13- 02 про відсутність боргу, то суд зазначає наступне.
Так, свідоцтво про державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності від 04.10.1994 серія В № 02№ 213709, витяг з ЄДР юридичних та фізичних осіб підприємців серія АБ № 353054, виписка з ЄДР юридичних та фізичних осіб підприємців серія ААБ № 919678 підтверджують факт здійснення позивачем підприємницької діяльності, а довідка центральної ОДПІ м. Харкова ТУ ДФС у Харківській області від 14.11.2017 №10289/10/20-30-13- 02 про відсутність боргу не може підтвердити сам факт нарахування фізичною-особою підприємцем таких страхових внесків та подання відповідної звітності за весь спірний період.
Додатково суд зазначає, що у Законі України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» № 2148-VIII від 03.10.2017 року, яким розділ XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV від 09.07.2003 року доповнено пунктом 3-1, законодавець чітко диференціює та зазначає перелік документів та юридичних фактів, які необхідно надати/підтвердити органу ОСОБА_4 фонду України для зарахування періоду здійснення підприємницької діяльності, в залежності від періоду здійснення особою підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, а також із застосуванням фіксованого податку: 1) з 1 січня 1998 року по 30 червня 2000 року включно довідку про реєстрацію як суб'єкта підприємницької діяльності; 2) з 1 липня 2000 року по 31 грудня 2017 року включно необхідно підтвердити факт сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від сплаченого розміру (крім випадків звільнення від сплати єдиного внеску).
З огляду на зазначене, судом не приймається до уваги посилання позивача на п. 3-1 Перехідних положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV, приймаючи до уваги також те, що Розділ XV Закону України № 1058-IV доповнено пунктом 3-1 згідно із Законом № 2148-VIII від 03.10.2017 (набрав чинності з 11.10.2017 року), тобто вже після призначення позивачу пенсії з 20.12.2012 року.
Крім того, слід зауважити, що п. 3-1 Перехідних положень охоплює, в даному випадку, лише період з 01 січня 1998 року по 30 червня 2000 року.
Таким чином, підсумовуючи вищезазначене, об'єктивно, повно, всебічно дослідивши обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, застосувавши до правовідносин, які виникли між сторонами у справі, норми права які регулюють саме ці правовідносини, враховуючи фактичні обставини справи, які підтверджуються належними письмовими доказами, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.
На підставі викладеного, керуючись ст. 19 Конституції України, ст.ст. 6-9, 14, 243-246, 250, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Шевченківського об'єднаного управління ОСОБА_4 фонду України м. Харкова про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити певні дії - залишити без задоволення.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення виготовлено 17 серпня 2018 року.
Суддя Горшкова О.О.