Справа №127/24275/16-ц
Провадження № 2/127/4318/17
02.08.2018 року м. Вінниця
Вінницький міський суд Вінницької області в складі: головуючого судді Жмудя О.О., при секретарі: Бедрак М.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та гарантія» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення боргу за кредитним договором, -
Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПРАВЕКС-БАНК» звернувся в суд з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення боргу за кредитним договором.
Позовні вимоги мотивовано тим, що 22 жовтня 2007 року між ОСОБА_1 та АКБ «ПРАВЕКС-БАНК», правонаступником всіх прав та обов'язків якого є ПАТ КБ «ПРАВЕКС-БАНК», було укладено кредитний договір № 5699-068/07Р, за умовами якого банк надав позичальнику кредит у розмірі 8 900,00 дол. США строком до 22.10.2014 року зі сплатою 11,99% річних.
В якості забезпечення належного виконання позичальником своїх зобов'язань за кредитним договором № 5699-068/07Р, між банком та ОСОБА_2 було укладено договір поруки № 5699-068/07Р від 22.10.20007 року. Також в якості забезпечення належного виконання позичальником своїх зобов'язань за кредитним договором, між банком та ОСОБА_3 було укладено договір поруки № 5699-068/07Р від 31.07.2008 року. За умовами вказаних договорів поруки, поручителі зобов'язуються нести солідарну майнову відповідальність перед банком за виконання позичальником в повному обсязі зобов'язань за кредитним договором щодо сплати процентів, неустойки, вчасного та у повному обсязі погашення основної суми боргу за кредитом.
За період користування кредитними коштами, позичальником здійснені часткові платежі на погашення основної суми кредиту. Проте заборгованість позичальника перед банком за кредитним договором в повному обсязі не погашена. Так, станом на 19.02.2016 року заборгованість відповідача поповерненню кредитних коштів, сплаті процентів за користування кредитом становить 3529,35 дол. США, що еквівалентно 93 394,55 грн., з яких: кредит - 2941,53 дол. США, що еквівалент 77839,51 грн.; проценти - 587,82 дол. США, що еквівалентно 15555,04 грн. Сума заборгованості по сплаті пені за порушення термінів повернення кредиту та процентів за кредит станом на 19.02.2016 року становить 2082,36 дол. США, що еквівалентно 55 103,94 грн., з яких: пеня за несвоєчасну сплату кредиту - 1783,02 дол. США, що становить 47 182,73 грн.; пеня за несвоєчасну сплату процентів по кредиту - 299,34 дол. США, що становить 7921,21 грн.
З огляду на вищевикладене, Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПРАВЕКС-БАНК» звернулося до суду з даним позовом та просить стягнути солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ «ПРАВЕКС-БАНК» заборгованість по поверненню кредитних коштів, сплаті процентів за користування кредитом за кредитним договором у розмірі 3529,35 дол. США, з яких:
-кредит - 2941,53 дол. США;
-проценти - 587,82 дол. США
та суму заборгованості по сплаті пені за порушення термінів повернення кредиту та процентів за кредит у розмірі 55 103,94 грн., з яких:
-пеня за несвоєчасну сплату кредиту - 47 182,73 грн.;
-пеня за несвоєчасну сплату процентів по кредиту - 7921,21 грн.
Також просить стягнути з ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ «ПРАВЕКС-БАНК» понесені витрати на сплату судового збору у розмірі 2227,48 грн.
Ухвалою суду від 31 січня 2018 року задоволено заяву ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» та залучено до участі у даній справі в якості процесуального правонаступника позивача ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» (а.с. 94-95 Т.2).
Відповідачами ОСОБА_1, ОСОБА_2 та представником відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_5 було подано до суду заяву про застосування строків позовної давності (а.с. 117-118 Т.2). Заява мотивована тим, що боржник взяв на себе зобов'язання повернути суму кредиту з відповідними процентами до 22.10.2014 року, сплачуючи її частинами (щомісячними платежами) згідно з графіком платежів. Разом з тим, боржник повністю припинив розрахунки за тілом кредиту та відсотками з 01.04.2013 року. Тобто з цього часу минуло більше ніж три роки. Водночас позивач не вчиняв жодних дій щодо стягнення заборгованості та звернення до суду протягом даного періоду часу. Таким чином, порушення зобов'язання сталося ще 01.04.2013р. щодо періодичних платежів, які мали сплачуватись до цієї дати. Проте, заборгованість з приводу якої заявлений позов у справі, стосується періоду з 01.03.2009р. до 19.02.2016 року за відсотками, та з 01.11.2009р. до 19.02.2016р. за тілом кредиту, у зв'язку з несплатою боржником поточних щомісячних платежів із погашення кредиту та процентів за користування ним. За цей же строк нарахована пеня. Таким чином, минув загальний трьохрічний строк позовної давності щодо частини вимог про стягнення заборгованості з позичальника за кредитом та відсотками, а також спеціальний річний строк щодо вимог про стягнення пені. Строк позовної давності слід застосувати щодо кожного із відповідачів. Строк звернення до суду із вимогами до поручителів є повністю пропущеними. Просили застосувати строк давності до вимог позивача та відмовити у їх задоволенні в частині стягнення заборгованості:
- за тілом кредиту у період з 01.11.2009р. по листопад 2013 року в сумі 1 182,53 дол. США.;
- за відсотками у період з 01.03.2009р. по листопад 2013 року в сумі 240,03 дол. США;
- за пенею у період з 01.03.2009р. по 01.10.2014р. в сумі 2082,36 дол. США, що еквівалентно 55 103,94 грн. Також просять відмовити у задоволенні позовних вимог до поручителів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 повністю.
В зв'язку з надходженням до суду вищевказаної заяви, представником позивача було надано суду заперечення (142-143 Т.2). Зі змісту даного заперечення вбачається, що позивач не погоджується з доводами вказаної заяви, вважає їх не обґрунтованими, а заяву такою, що підлягає відмові в її задоволені. Право кредитора вважається порушеним з моменту недотримання боржником строку погашення кожного чергового траншу, а тому й початок перебігу позовної давності за кожний черговий платіж починається з моменту порушення строку його погашення. Таким чином, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором в межах строку позовної давності. Щодо припущень відповідачів про пропущення строку звернення до суду з вимогою до поручителів, то слід зазначити наступне. Договори поруки укладені між банком та ОСОБА_2, ОСОБА_3 діють до 22 жовтня 2017 року. Строк дії поруки є строком існування суб'єктивного права кредитора й суб'єктивного обов'язку поручителя, після закінчення якого вони припиняються. Отже, зазначеними договорами чітко встановлено строк дії договору поруки, а саме до 22 жовтня 2017 року, тобто в договорах поруки за правилами ст.. 252 ЦК України, визначено рік, місяць та день його дії. З огляду на це, строк звернення ПАТ КБ «ПРАВЕКС-БАНК» з позовною заявою до поручителів не було пропущено.
В судове засідання представник позивача ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та гарантія» не з'явився, надавши суду клопотання про розгляд цивільної справи №127/24275/16 без його участі. Позовні вимоги підтримує у повному обсязі та просить задовольнити.
Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився з невідомих причин, хоча про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.
В судове засідання відповідач ОСОБА_2 також не з'явилася з невідомих причин, хоча про дату, час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином.
Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з'явився з невідомих причин, хоча про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.
Представник відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - ОСОБА_6 в судове засідання не з'явилася, надавши суду заяву з проханням відкласти розгляд справи на іншу дату та повідомити сторони. Причиною цього є участь представника в іншому судовому засіданні у Господарському суді Вінницької області.
Суд не приймає до уваги дану заяву, оскільки представник відповідачів ОСОБА_6 повторно не з'явилася в судове засідання, хоча про дату, час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином. В зв'язку з повторністю неявки, її причина не враховується, що визначено п. 2 ч. 3 ст. 223 ЦПК України. З огляду на це, суд вирішує справу за відсутністю учасників справи на підставі наявних у ній доказів.
Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, судом встановлено наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
Частиною 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 12.06.2009 р. № 2 "Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції"роз'яснено, що відповідно до статей 55, 124 Конституції України та статті 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
У п.33 рішення ЄСПЛ від 19.02.2009 року у справі "Христов проти України" суд зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване ч.1 ст.6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав.
Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
У справі Bellet v. France Суд зазначив, що "стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права".
Правилами ст. 12 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ч. 5 ст. 81 ЦПК України, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Судом встановлено, що 22 жовтня 2007 року між акціонерним комерційним банком «ПРАВЕКС-БАНК» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 5699-068/07Р (а.с. 9-14 Т.1). Згідно умов договору, з метою своєчасної оплати позичальником вартості автомобіля, що купується, за договором купівлі-продажу товарів № 001819 від 18 жовтня 2007 року а також з метою оплати страхових платежів згідно з договорами страхування автомобіля, укладання яких здійснюється на підставі і з урахуванням вимог п. 6.1.11 даного договору, банк надає позичальнику кредит в іноземній валюті на загальну суму 8 900 дол. США.
Кредит надається позичальникові терміном з 22.10.2007 до 22.10.2014 зі сплатою 11,99 відсотків річних (п. 1.2. кредитного договору).
Пунктами 3.1., 3.2. кредитного договору визначено, що для забезпечення зобов'язання щодо погашення заборгованості за кредитом, сплати відсотків за користування коштами, пені за несвоєчасну сплату відсотків, а також відшкодування збитків у зв'язку з порушенням даного договору, позичальник передає в заставу банку належний йому на праві власності автомобіль. Умови передачі автомобіля у заставу, звернення стягнення на заставлений автомобіль регулюються договором застави, що укладається банком із позичальником.
Відповідно до п. 4.4. кредитного договору, позичальник зобов'язується погашати заборгованість за кредитом шляхом внесення коштів рівними частинами в сумі 106 дол. США щомісяця до 10 числа наступного місяця.
Відсотки за користування кредитом підлягають сплаті позичальником щомісяця (за час фактичного користування коштами протягом календарного місяця) у термін до 10 числа місяця, наступного за місяцем нарахування відсотків, а також на момент припинення дії договору, зазначеного в п. 1.2 даного договору (п. 4.5. кредитного договору).
Відповідно до умов кредитного договору (п. 6.1.1.) позичальник зобов'язався забезпечити своєчасне повернення коштів і сплату нарахованих відсотків.
У випадку невиконання позичальником вимог п. 6.1.8. даного договору - банк має право достроково стягнути заборгованість за кредитом, відсотками, пені й штрафам у повному обсязі, звернувши стягнення на закладене майно або на кошти й майно, що належить позичальникові та/або поручителеві (п. 7.1.7. кредитного договору).
Згідно п. 10.1. кредитного договору, за порушення термінів погашення заборгованості за кредитом або внесення відсотків за користування коштами позичальник сплачує пеню за кожен день прострочення в розмірі подвійної процентної ставки, зазначеної в п. 1.2 даного договору, що діяла в період прострочення, від суми заборгованості за весь період прострочення.
Детальний розпис загальної вартості кредиту для позичальника вказано в даному договорі та Додатку №1 до даного Договору, який є невід'ємною частиною даного договору (а.с. 15-16 Т.1).
Згодом, 22 березня 2010 року між Публічним акціонерним товариством комерційний банк «ПРАВЕКС-БАНК» та ОСОБА_1 було укладено договір про внесення змін та доповнень до кредитного договору №5699-068/07Р від 22 жовтня 2007 року (а.с. 21 Т.1). Відповідно до умов договору, з метою проведення реструктуризації заборгованості позичальника за кредитним договором № 5699-068/07Р від 22 жовтня 2007 року сторони домовилися, що позичальник зобов'язується погашати заборгованість за кредитом щомісяця до 10 числа включно шляхом внесення коштів згідно графіку погашення кредиту, встановленому у Додатку №1 до цього договору.
3 червня 2011 року між Публічним акціонерним товариством комерційний банк «ПРАВЕКС-БАНК» та ОСОБА_1 було укладено договір про внесення змін та доповнень до кредитного договору № 5699-068/07Р від 22 жовтня 2007 року (а.с. 22 Т.1). Даним договором визначено, що з метою проведення реструктуризації заборгованості позичальника за кредитним договором № 5699-068/07Р від 22 жовтня 2007 року, сторони домовилися, що позичальник зобов'язується погашати заборгованість за кредитом щомісяця до 10 числа включно шляхом внесення коштів згідно графіку погашення кредиту, встановленому у Додатку №1 до цього договору (а.с. 23 Т.1).
Крім того, 22 жовтня 2007 року між ОСОБА_2 та акціонерним комерційним банком «ПРАВЕКС-БАНК» укладено договір поруки № 5699-068/07Р (а.с. 27-28 Т.1), згідно якого поручитель, у порядку та на умовах, передбачених даним договором, зобов'язується нести солідарну майнову відповідальність перед кредитором за виконання в повному обсязі зобов'язань ОСОБА_1 за кредитним договором № 5699-068/07Р від 22 жовтня 2007 р. та можливих змін та доповнень до нього щодо сплати процентів, неустойки (штрафу, пені), вчасного та у повному обсязі погашення основної суми боргу за кредитом у строк до 22.10.2014р. у розмірі 8900 дол. США та будь-якого збільшення цієї суми, яке прямо передбачено умовами кредитного договору, відшкодування збитків та іншої заборгованості.
Пунктом 2.1. договору поруки, поручитель зобов'язується, у випадку невиконання або неналежного виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором, виконати за нього зобов'язання перед кредитором на умовах, у порядку і у строки, встановлені кредитним договором, зазначеним у пункті 1.1. даного договору, зі змінами і доповненнями до нього.
Даний договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 22 жовтня 2017 року (п. 4.1. договору поруки).
Також, з матеріалів справи вбачається, що 31 липня 2008 року між ОСОБА_3 та акціонерним комерційним банком «ПРАВЕКС-БАНК» укладено договір поруки № 5699-068/07Р (а.с. 25-26 Т.1). Відповідно до умов договору, поручитель, у порядку та на умовах, передбачених даним договором, зобов'язується нести солідарну майнову відповідальність перед кредитором за виконання в повному обсязі зобов'язань ОСОБА_1 за кредитним договором № 5699-068/07Р від 22 жовтня 2007 р. та можливих змін та доповнень до нього щодо сплати процентів, неустойки (штрафу, пені), вчасного та у повному обсязі погашення основної суми боргу за кредитом у строк до 22.10.2014р. у розмірі 8900 дол. США та будь-якого збільшення цієї суми, яке прямо передбачено умовами кредитного договору, відшкодування збитків та іншої заборгованості.
Згідно п. 2.1. договору поруки, поручитель зобов'язується у випадку невиконання або неналежного виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором виконати за нього зобов'язання перед кредитором на умовах, у порядку та у строки, встановлені кредитним договором, зазначеним у пункті 1.1. даного договору, зі змінами і доповненнями до нього.
Пунктом 4.1. договору поруки визначено, що даний договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 22 жовтня 2017 року.
Разом з цим, суд встановив, що відповідач ОСОБА_1 не виконав належним чином взяті на себе за кредитним договором зобов'язання, що призвело до утворення в нього перед банком заборгованості.
З розрахунку заборгованості за кредитним договором суд встановив, що станом на 19.02.2016 року заборгованість відповідача перед позивачем за кредитом складає 5611,71 дол. США, з яких: заборгованість за кредитом - 2941,53 дол. США, пеня за несвоєчасне погашення кредиту - 1783,02дол. США, відсотки - 587,82дол. США, пеня за несвоєчасне погашення відсотків - 299,34дол. США (а.с. 33-35 Т.1).
В зв'язку з надходженням заяви відповідачів про застосування строків позовної давності, суд вирішує питання про доцільність застосування даних строків до спірних правовідносин.
Відповідно до ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Також, Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства»; пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою у справі «ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії»).
Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).
Згідно статті 258 ЦК України, для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
Згідно ч.ч. 1, 2ст. 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.
Порівняльний аналіз термінів «довідався» та «міг довідатися», що містяться в ст. 261 ЦК, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов'язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права й саме із цієї причини не звернувся по його захист до суду, недостатньо.
Позивач повинен також довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, що також випливає із загального правила, встановленого ст. 81 ЦПК, про обов'язковість доведення стороною спору тих обставин, на котрі вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Так, за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частина п'ята статті 261 ЦК України).
Для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що містяться у статтях 252-255 ЦК України.
При цьому, початок перебігу позовної давності пов'язується не стільки зі строком дії (припиненням дії) договору, скільки з певними моментами (фактами), які свідчать про порушення прав особи (стаття 261 ЦК України).
За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.
Правовою позицією Верховного Суду України, висловленій в постанові від 3 червня 2015 року, справа № 6-31цс15, зазначено, що у разі неналежного виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначене періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу.
З умов кредитного договору № 5699-068/07Р встановлено, що термін внесення щомісячних платежів становить до 10 числа наступного місяця.
Так, як умовами договору (графіком погашення кредиту) встановлено окремі самостійні зобов'язання, які деталізують обов'язок боржника повернути весь борг частинами та встановлюють самостійну відповідальність за невиконання цього обов'язку, то право кредитора вважається порушеним з моменту недотримання боржником строку погашення кожного чергового траншу, а тому й початок перебігу позовної давності за кожний черговий платіж починається з моменту порушення строку його погашення.
Отже, оскільки за умовами договору погашення кредиту повинне здійснюватися позичальником частинами до 10 числа кожного місяця, то початок позовної давності для стягнення цих платежів необхідно обчислювати з моменту (місяця, дня) невиконання позичальником цього зобов'язання. Тобто, у разі неналежного виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором, позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредиту, погашення якого відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватись з моменту настання строку погашення чергового платежу.
Проаналізувавши матеріали справи, суд прийшов до висновку, що позивач звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором в межах строку позовної давності.
Щодо твердження відповідачів відносно пропущення строку звернення до суду з вимогами до поручителів, то слід зазначити наступне.
Згідно умов договорів поруки № 5699-068/07Р від 22.10.2007 року та №5699-068/07Р від 31.07.2008 року, дані договора набирають чинності з моменту їх підписання сторонами і діють до 22 жовтня 2017 року.
Слід відзначити, що строк дії поруки є строком існування суб'єктивного права кредитора й суб'єктивного обов'язку поручителя, після закінчення якого вони припиняються.
Частиною четвертою статті 559 ЦК України визначено, що порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців з дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя, якщо інше не передбачено законом. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року з дня укладення договору поруки, якщо інше не передбачено законом.
Отже, в даному випадку порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорах поруки, тобто 22 жовтня 2017 року. Позивач же звернувся в суду з даним позовом 16.11.2016 року, тобто в межах чинності договорів. Таким чином, суд приходить до висновку, що строк звернення позивача з даною позовною заявою до поручителів не пропущено.
Частинами 3, 4 ст. 267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
З огляду на вищевикладене, суд приходить до переконання, що підстав для застосування строку позовної давності до спірних правовідносин відсутні.
Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст.ст. 509, 526 ЦК України, одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання не допускається.
Частиною 1 статті 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання (ч. 1 ст. 625 ЦК України).
Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушення зобов'язання є його невиконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
У разі порушення зобов'язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ст. 611 ЦК України).
Стаття 1054 ЦК України визначає, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України).
Статтею 553 ЦК України визначено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.
Матеріалами справи встановлено, що поручителями боржника є дві особи ОСОБА_3 та ОСОБА_2, які діють на підставі окремих договорів порук.
Відповідно до ст. 554 ЦК України, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.
Таким чином, у зв'язку з неналежним виконанням позичальником своїх зобов'язань за кредитним договором щодо своєчасної сплати кредиту, процентів за користування кредитом та сплати штрафних санкцій, чинне законодавство України наділяє банк, як кредитора, правом вимагати від поручителя виконання зобов'язань за кредитним договором.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі "Бочаров проти України" (остаточне рішення від 17 червня 2011 року), суд при оцінці доказів керується критерієм доведення "поза розумним сумнівом". Проте таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростованих презумпцій щодо фактів.
Враховуючи те, що в судовому засіданні знайшов підтвердження факт невиконання відповідачем ОСОБА_1 своїх зобов'язань за кредитним договором № 5699-068/07Р від 22.10.2007 року, а також враховуючи, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 виступили поручителями ОСОБА_1, суд вважає, що вони повинні відповідати як солідарні боржники. Заборгованість на користь позивача підлягає солідарному стягненню з них в примусовому порядку.
З правової позиції Верховного Суду України від 10 лютого 2016 року, висловленій в постанові № 6-1680цс15 вбачається, що якщо у кредитному договорі виконання зобов'язання визначено у вигляді грошового еквіваленту в іноземній валюті (стаття 533 ЦК України) за наявності хоча б у однієї сторони зобов'язання: або у банка-отримувача або у ініціатора платежу індивідуальної або генеральної ліцензії на використання іноземної валюти на території України ( стаття 5 Декрету Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року № 15-93 "Про систему валютного регулювання і валютного контролю"), то суд має право ухвалити рішення про стягнення грошової суми в іноземній валюті.
Разом з тим, відповідно до роз'яснень, викладених у п. 14 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 року №14 «Про судове рішення у цивільній справі»згідно ч.1 ст. 192 ЦК України, законним платіжним засобом, обов'язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України гривня. У зв'язку з цим при задоволенні позову про стягнення грошових сум суди повинні зазначати в резолютивній частині рішення розмір суми, що підлягає стягненню, цифрами і словами у грошовій одиниці України гривні. При стягненні періодичних платежів суд має вказати період, протягом якого проводиться виконання. У разі пред'явлення позову про стягнення грошової суми в іноземній валюті суду слід у мотивувальній частині рішення навести розрахунки з переведенням іноземної валюти в українську за курсом, встановленим Національним банком України на день ухвалення рішення.
З врахуванням вищевказаних вимог, судом здійснено перерахунок іноземної валюти в українську за курсом, встановленим Національним банком України на день ухвалення рішення - 02.08.2018 р. (1 дол. США = 26,96 грн.). Так, заборгованість по поверненню кредитних коштів, сплаті процентів за користування кредитом за кредитним договором становить 3 529,35 дол. США, що еквівалентно 95 151,28грн., з яких: кредит - 2 941,53 дол. США, що еквівалент 79 303,65грн.; проценти - 587,82 дол. США, що еквівалентно 15 847,63 грн.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, з відповідачів підлягає до стягнення на користь позивача судовий збір в сумі 2227,47 гривень.
На підставі викладеного та керуючись ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст.ст. 15, 16, 256, 257, 258, 509, 525, 526, 530, 549, 553, 554, 559, 610, 611, 625, 629, 1048, 1054 ЦК України, ч. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 12.06.2009 р. №2 "Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції", ст.ст. 12, 76-81, 89, 141, 258-259, 263-265, 268, 273, 352, 354 ЦПК України, суд, -
Позов задовольнити.
Стягнути солідарно з ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1), ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_2), ОСОБА_3 (ІНФОРМАЦІЯ_3, ідентифікаційний номер НОМЕР_3) на користь ОСОБА_4 з обмеженою відповідальність «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» (код ЄДРПОУ 38750239, місцезнаходження: 04112, м. Київ, вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, 8, поверх 6, оф. 32) заборгованість по поверненню кредитних коштів, сплаті процентів за користування кредитом за кредитним договором у розмірі 3 529,35 дол. США (три тисячі п'ятсот двадцять дев'ять доларів США тридцять п'ять центів), з яких: кредит - 2 941,53 дол. США (дві тисячі дев'ятсот сорок один долар США п'ятдесят три центи); проценти - 587,82 дол. США (п'ятсот вісімдесят сім доларів США вісімдесят два центи); та суму заборгованості по сплаті пені за порушення термінів повернення кредиту та процентів за кредит у розмірі 55 103,94 грн. (п'ятдесят п'ять тисяч сто три гривні дев'яносто чотири копійки), з яких: пеня за несвоєчасну сплату кредиту - 47 182,73 грн. (сорок сім тисяч сто вісімдесят дві гривні сімдесят три копійки); пеня за несвоєчасну сплату процентів по кредиту - 7 921,21 грн. (сім тисяч дев'ятсот двадцять одна гривня двадцять одна копійка).
Стягнути в рівних частках з ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1), ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_2), ОСОБА_3 (ІНФОРМАЦІЯ_3, ідентифікаційний номер НОМЕР_3) на користь ОСОБА_4 з обмеженою відповідальність «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» (код ЄДРПОУ 38750239, місцезнаходження: 04112, м. Київ, вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, 8, поверх 6, оф. 32) понесені витрати на сплату судового збору у розмірі 2227,47 грн. (дві тисячі двісті двадцять сім гривень сорок сім копійок).
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається до суду апеляційної інстанції через Вінницький міський суд Вінницької області.
Згідно вимог ст. 265 ч. 5 п. 4 ЦПК України:
ПозивачТовариство з обмеженою відповідальність «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» (код ЄДРПОУ 38750239, місцезнаходження: 04112, м. Київ, вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, 8, поверх 6, оф. 32, МФО 300346).
Відповідач ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, місце реєстрації: АДРЕСА_1.
Відповідач ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, місце реєстрації: АДРЕСА_1.
Відповідач ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, ідентифікаційний номер НОМЕР_3, місце реєстрації: АДРЕСА_2.
Повний текст рішення суду складено 10.08.2018 року.
Суддя О.О. Жмудь