Ухвала
10 серпня 2018 року
м. Київ
справа № 234/7471/16-ц
провадження № 61-40911ск18
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Лесько А.О. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Краматорського міського суду Донецької області від 08 лютого 2018 року та постанову Апеляційного суду Донецької області від 19 червня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення суми авансу,
У травні 2016 року ОСОБА_2 звернувся з позовом до ОСОБА_1, в якому після уточнення позовних вимог просила стягнути з відповідача на її користь суму авансу у розмірі 80 712,90 грн, що еквівалентно 3 000 дол. США, три відсотки річних від простроченої суми, що складає 8 060,23 грн, та судові витрати у сумі 812,32 грн.
Рішенням Краматорського міського суду Донецької області від 08 лютого 2018 року, залишеним без змін постановою апеляційного суду Донецької області від 19 червня 2018 року, позов задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 суму авансу в розмірі 80 712,90 грн, три відсотки річних у розмірі 8 060,23 грн та судові витрати в сумі 812,32 грн.
17 липня 2018 року (відповідно до відтиску поштового штемпеля на конверті) ОСОБА_1 направив касаційну скаргу на рішення Краматорського міського суду Донецької області від 08 лютого 2018 року та постанову апеляційного суду Донецької області від 19 червня 2018 року.
Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки вона подана на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню.
Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, зазначених у цій же нормі ЦПК України.
Відповідно до пункту 1 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на 01 січня календарного року, в якому подається скарга (частина дев'ята статті 19 ЦПК України).
Згідно зі статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2018 рік» розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб з 01 січня 2018 року визначено в розмірі 1 762,00 грн.
Ціна позову у даній справі становить 88 773,13 грн, яка станом на 01 січня 2018 року не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (1 762,00 грн Х 100=176 200,00 грн).
Отже, зазначена справа є малозначною у силу вимог закону.
При цьому Верховним Судом також перевірено, чи мають місце обставини, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, та зазначених обставин не встановлено.
Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Зазначене відповідає Рекомендаціям № R(95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.
Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).
З урахуванням наведеного, оскільки ОСОБА_1 подав касаційну скаргу на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України випадків не встановлено, увідкритті касаційного провадження у справі слід відмовити.
Керуючись пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України, пунктом 1 частини шостої та частиною дев'ятою статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Краматорського міського суду Донецької області від 08 лютого 2018 року та постанову Апеляційного суду Донецької області від 19 червня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення суми авансу.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали надіслати особі, яка подавала касаційну скаргу.
Ухвала суду касаційної інстанції оскарженню не підлягає.
Суддя А. О. Лесько