Справа № 22-208/2010 Головуючий у 1-й інстанції : Кучеренко Н.В.
Суддя-доповідач: Мануйлов Ю.С.
26 січня 2010 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:
Головуючого: Осоцького І.І.
суддів : Давискиби Н.Ф.
Мануйлова Ю.С.
при секретарі : Бурима В.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк» в особі
Запорізької філії товариства з обмеженою відповідальністю «Українській промисловий банк» на рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 13 жовтня
2009 року у справі за позовом ОСОБА_2 до товариства з обмеженою відповідальністю «Українській промисловий банк» в особі Запорізької філії товариства з обмеженою відповідальністю «Українській промисловий банк, , за участю третьої особи : відділу захисту прав споживачів виконавчого комітету Мелітопольської міської ради,
про стягнення процентів за користування грошовими коштами, стягнення пені та відшкодування моральної шкоди,
Позивач звернувся до суду із вказаним позовом, в якому зазначав, що 26 листопада
2008 року між ним та товариством з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк» (надалі - ТОВ »Укрпромбанк» ) був укладений договір строкового банківського вкладу № 1004/0305378001603001, за яким ТОВ »Укрпромбанк» прийняв від нього грошові кошти в сумі 50 000 грн. строком на 91 день з 26 листопада 2008 року по
24 лютого 2009 року на умовах та в порядку, визначених договором.
Відповідно до п. 1.2 договору процентна ставка за вкладом складає 22 % річних. Відповідно до п. 3.1 договору проценти на вклад нараховуються від дня, наступного за датою внесення вкладу на депозитний рахунок до дня, який передує даті повернення вкладнику. Відповідач зобов'язався повністю повернути йому вклад у дату повернення, тобто 24 лютого 2009 року.
Однак, по закінченню строку договору банківського вкладу (24 лютого 2009 року) відповідач не виконав прийняті на себе зобов'язання за вказаним договором, повернувши йому 31 березня 2009 року лише 5 000 грн.
09 червня 2009 року він уклав з відповідачем на залишок суми вкладу (45 000 грн.) договір строкового банківського вкладу.
У зв'язку з невиконанням договору, тобто неповернення вкладу у строк (24 лютого
2009 року), що сталося з вини ТОВ »Укрпромбанк», вважав, що відповідач зобов'язаний сплатити йому 141 750 грн. пені за прострочення виконання відповідачем зобов'язань за договором за період у розмірі 3 % від 45 000 грн. за кожен день прострочення повернення вкладу станом на 09 червня 2009 року в сумі 141 750 грн.
Також вважав, що за безпідставне користування його грошовими коштами у сумі
50 000 грн. з 24 лютого 2009 року до 31 березня 2009 року і з 31 березня 2009 року по
09 червня 2009 року у сумі 45 000 грн. відповідач зобов'язаний сплатити йому проценти відповідно до п. 1.2 договору в розмірі 22% річних в сумі 2 990 грн.
Крім того, вважав, що діями відповідача йому завдана моральна шкода, котра полягає в переживаннях з приводу неповернення вкладу, неможливості користування грошима, які вкрай потрібні йому, і яку він оцінив у 5 000 грн.
Пославшись на вказані обставини, просив позов задовольнити.
Рішенням Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 13 жовтня
2009 року позов задоволено.
Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю «Українській промисловий банк» в особі Запорізької філії на користь ОСОБА_2 пеню в розмірі 141 750 грн., проценти на вклад в розмірі 2 990 грн., моральну шкоду в розмірі 5 000 грн. та витрати по сплаті інформаційно-технічного забезпечення в розмірі 250 гривень, а всього 149 990 грн.
Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю «Українській промисловий банк» в особі Запорізької філії судовий збір в дохід держави в сумі 1 447 грн. 48 копійок.
ТОВ »Укрпромбанк» в особі Запорізької філії подало апеляційну скаргу, в якій пославшись на порушення і неправильне застосування норм матеріального і процесуального права, просить оскаржуване рішення суду першої інстанції скасувати і ухвалити нове рішення, яким відмовити у позові.
Заслухавши суддю - доповідача, дослідивши обставини справи та доводи скарг, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно з п.2 ч.1 ст.307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення по суті позовних вимог.
Згідно з п. п. 1,3,4 ч.1 ст.309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального в або процесуального права.
З матеріалів справи вбачається і таке встановлено судом, що 26 листопада 2008 року між сторонами був укладений договір банківського вкладу, за яким позивач передав Банку готівкою грошові кошти в сумі 50 000 грн., процента ставка за вкладом була встановлена у розмірі 22 % річних, днем закінчення вказаного договору було визначено 24 лютого 2009 року. Проте, у визначений умовами договору термін банк на вимогу позивача не виплатив належну йому суму вкладу, повернувши останньому 31 березня 2009 року 5 000 грн. При цьому відповідач послався на Постанову Правління Національного банку України № 19/БТ від 20 січня 2009 року щодо введення тимчасової адміністрації у ТОВ «Укрпромбанк» строком на один рік з 21 січня 2009р. по 21 січня 2010р. та призначення тимчасового адміністратора та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів строком на шість місяців з
21 січня 2009 року по 21 липня 2009 року.
Відповідно до ст.ст.546,549 ЦК України неустойка є л одним із видів виконання зобов'язань. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
В обґрунтування вимог про стягнення пені у розмірі 141 750 грн., позивач зазначав, що станом на 31 березня 2009 року зобов'язання за договором депозиту щодо повернення суми вкладу ТОВ »Укрпромбанк» виконав лише частково, розмір неповернутих коштів становив 45 000 грн.
Посилаючись на те, що оскільки відповідно до ч.5 ст.10 Закону України «Про захист прав споживачів» у разі, коли виконавець не може виконати (прострочує виконання) роботу (надання послуги) згідно з договором за кожен день прострочення споживачеві сплачується пеня у розмірі трьох відсотків вартості роботи (послуги), якщо інше не передбачено законом, розмір пені за неповернення вкладу у період з 24 лютого по 9 червня 2009 року просив визначити саме у відповідності до у цього акту цивільного законодавства, як законну неустойку.
Законом України «Про захист прав споживачів» передбачено, якщо виконавець не виконує чи неналежно виконує зобов'язання згідно із законом або договором, то він сплачує споживачеві неустойку (штраф, пеню), тільки в тому випадку, якщо вона передбачена законодавством чи договором.
Як вбачається з матеріалів справи, договором банківського вкладу, укладеного сторонами 26 листопада 2008 року , не передбачена сплата виконавцем неустойки (штрафу, пені) за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань.
Задовольняючи вказані вимоги ОСОБА_2 та стягуючи з ТОВ »Укрпромбанк» на користь позивача ь відповідача 141 750 грн. пені за прострочення виконання депозитного договору за період з 25 лютого по 9 червня 2009 року (тобто, за 105 днів) суд виходив з доведеності того, що укладений сторонами договір банківського вкладу від 26 листопада 2008 року є договором про надання фінансової послуги, вартість якого складає сума внеску , а тому, позивач, як споживач фінансової послуги, має право вимагати від відповідача сплати пені за прострочення надання послуги, встановленої Законом України «Про захист прав споживачів».
З висновком суду погодитися не можна.
Відповідно до ст.177 ЦК України речі, у тому числі ш гроші, та виконані роботи і надані послуги є різними видами цивільних прав і послуга, як об'єкт цивільних правовідносин,- це діяльність, яка триває у часі і не має уречевленого результату або результат є невіддільним від самої діяльності.
Договори про надання послуг в системі договірних зобов'язань становлять самостійну групу цивільно-правових договорів, до яких договір банківського вкладу не відноситься.
Згідно ст.901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона(виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності , а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором, отже, цей договір може бути як відплатним, так і безвідплатним.
Отже, суть послуги полягає у самій дії виконавця і не знаходить втілення у певному матеріальному результаті, а тому висновок суду про те, що договір банківського вкладу є видом договору про надання фінансової послуги є помилковим і правових підстав для стягнення пені у розмірі 141 750 грн. за період з 25 лютого 2009 року по 9 червня 2009 року з розрахунку суми неповернутого вкладу суд не мав. Предметом договору депозиту є грошові кошти, а не надання послуги.
Згідно с.1 Закону України від 12 липня 2001 року «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», за значенням кошти, цінні папери, боргові зобов'язання та право вимоги боргу, що не віднесені до цінних паперів, віднесені до фінансових активів, а фінансові послуги - це операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, - і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів.
Крім того, судом не взято до уваги те, що пунктом 5.2. Договору банківського вкладу від 24 листопада 2008 року, передбачено, звільнення сторін від відповідальності, якщо невиконання або неналежне виконання умов цього Договору є наслідком обставин надзвичайного характеру, одним із яких є видання уповноваженими органами нормативних актів, що прямо перешкоджають або забороняють вчиняти дії, спрямовані на виконання зобов'язань за цим Договором, а також інші обставини надзвичайного характеру, які виникли після укладення цього Договору, і які Сторони не могли передбачити і відвернути розумними діями.
До таких актів відноситься Постанова Правління Національного банку України
№ 19/БТ від 20 січня 2009 року щодо введення тимчасової адміністрації у ТОВ «Укрпромбанк» строком на один рік з 21 січня 2009 року по 21 січня 2010 року, та призначення тимчасового адміністратора та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів строком на шість місяців з 21 січня 2009 року по 21 липня 2009 року.
Ці обставини є офіційно оприлюдненими, а отже, загальновідомими, оскільки про призначення тимчасової адміністрації у ТОВ «Укрпромбанк» та введення мораторію було опубліковано оголошення в газеті «Урядовий кур'єр» № 13 від 27 січня 2009 року. .
Постановою Правління Національного банку України № 447 від 05 серпня 2009 року „Про продовження мораторію на задоволення вимог кредиторів ТОВ „Український промисловий банк" продовжений мораторій з 05 серпня 2009 року по 21 січня 2010 року.
Введення самої адміністрації передбачено Розділом V Закону України «Про банки і банківську діяльність».
У зв'язку з погіршенням фінансового стану Банку, останній не міг в повному обсязі виконати зобов'язання за Договором банківського вкладу № 1004/030537800163001 від 26 листопада 2008 року, а саме повернення суми вкладу.
Також умовами Договору банківського вкладу № 1004/030537800163001 від
26 листопада 2008 року не передбачено штрафних санкцій, пені та відшкодування моральної шкоди, тобто суд взагалі не розглядав договір, як підставу виникнення цивільних прав та обов'язків сторін не надавши їм належної оцінки при цьому застосувавши штрафні санкції до Відповідача.
Статтею 627 Цивільного кодексу України встановлює презумпцію свободи договірних зв'язків.
Суд не дав належної оцінки посиланню відповідача на статтю 58 Закону України «Про банки і банківську діяльність», відповідно до якої банк не відповідає за невиконання або несвоєчасно виконання зобов'язань у разі оголошення мораторію на задоволення вимог кредиторів.
Відповідно до частини 3 статті 85 Закону України «Про банки і банківську діяльність» протягом дії мораторію:
1) забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства України;
2) не нараховуються неустойка (штраф, пеня), інші фінансові (економічні) санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).
За змістом цієї статті вищевказаного закону на зобов'язання, що виникли як до введення мораторію, так і після введення мораторію пеня та штраф за їх невиконання або неналежне виконання не нараховуються.
Крім того Закон України «Про банки і банківську діяльність» прийнятий відповідно до законодавства України верховною Радою України є діючим.
Згідно приписам статті 8 ЦПК України суд вирішує справи відповідно до Конституції України, законів України, а у разі виникнення у суду сумніву під час розгляду справи відповідності закону чи іншого правового акту Конституції України, вирішення питання про конституційність якого належить до юрисдикції Конституційного Суду України, суд звертається до Верховного Суду України для вирішення питання стосовно внесення до Конституційного Суду України подання щодо конституційності закону чи іншого правового акту.
Цього судом під час розгляду цивільної справи зроблено не було.
Таким чином, при задоволенні заявлених ОСОБА_2 вимог про стягнення
141 750 грн. пені з розрахунку 3 % від суми неповернутого вкладу суд неправильно застосував норми матеріального права, а тому оскаржуване рішення в цій частині підлягає скасуванню з ухваленням нового, яким у задоволенні вказаних позовних вимог ОСОБА_2 слід відмовити.
Крім того суд задовольняючи вимоги позивача в частині стягнення процентів по вкладу у сумі 2 990 грн. за Договором банківського вкладу № 1004/030537800163001 від 26 листопада 2008 року, і ухвалюючи рішення за безпідставне користування грошовими коштами позивача обґрунтував свій висновок посиланням на п. 1.2. Договору, де процентна ставка за вкладом складає 22% річних.
Разом з тим, судом взято до уваги, що згідно п. 3.4. Договору, починаючи з «Дати повернення « Вкладу, встановленої в п. 1.1. цього Договору проценти не нараховуються».
Згідно ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановленого договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншими актами цивільного законодавства.
Не можна також погодитись з висновком суду про наявність підстав для стягнення з відповідача моральної шкоди, оскільки згідно положеннями Закону України»Про захист прав споживачів» споживачі мають право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди, заподіяної лише небезпечною для життя і здоров'я людей продукцією у випадках, передбачених законодавством.
Наявні в матеріалах справи дані не підтверджують факту заподіяння позивачу такої шкоди.
З огляду на зазначене колегія суддів прийшла висновку про скасування рішення суду і ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог
ОСОБА_2
Керуючись ст. ст.307, 309, 313, 314, 316,317 ЦПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк» в особі Запорізької філії товариства з обмеженою відповідальністю «Українській промисловий банк» задовольнити.
Рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 13 жовтня
2009 року у цій справі скасувати і ухвалити нове рішення наступного змісту :
«У задоволенні позову ОСОБА_2 до товариства з обмеженою відповідальністю «Українській промисловий банк» в особі Запорізької філії товариства з обмеженою відповідальністю «Українській промисловий банк» про стягнення пені в розмірі 141 750 грн., процентів на вклад в розмірі 2 990 грн., моральної шкоди в розмірі 5 000 грн. та витрат по сплаті інформаційно-технічного забезпечення в розмірі 250 гривень, а всього 149 990 грн. відмовити.
Відмовити у стягненні з товариства з обмеженою відповідальністю «Українській промисловий банк» в особі Запорізької філії судового збору в дохід держави в сумі 1 447 грн. 48 копійок».
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, проте, може бути оскаржене в касаційному порядку протягом двох місяців шляхом подачі скарги безпосередньо до Верховного Суду України.
Головуючий :
судді: