Справа № 22-198/10 Головуючий у 1-й інстанції:
Носик М.А.
Суддя-доповідач: Коваленко А.І.
20 січня 2010 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:
Головуючого: Боєвої В.В.
Суддів Денисенко Т.С.
Коваленко А.І.
При секретарі: Карацюпі О.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Василівського районного суду Запорізької області від 13 жовтня 2009 року по справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Василівської центральної районної лікарні Запорізької області про визнання заповіту недійсним,
У червні 2008 року ОСОБА_6 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_3, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Василівська центральна районна лікарня Запорізької області ( далі Василівська ЦРЛ) про визнання заповіту недійсним.
В позові зазначала, що ІНФОРМАЦІЯ_2 у реанімаційному відділенні Василівської ЦРЛ помер ОСОБА_7 Після його смерті залишилося спадкове майно, а саме: житловий будинок та земельні паї. Згідно заповіту від 02 березня 2005 року, вона є єдиною спадкоємницею покійного.
З лютого 2005 року ОСОБА_7 проживав у неї та фактично був членом її сім'ї. Восени 2007 року ОСОБА_7 пішов від неї до геронтологічного відділення Орлянської дільничної лікарні, а через місяць він помер у реанімаційному відділенні Василівської ЦРЛ.
Після звернення до Дніпрорудненської державної нотаріальної контори з питання прийняття спадщини, вона дізналася, що є інший заповіт від ІНФОРМАЦІЯ_2, посвідчений у Василівській ЦРЛ. Від працівників лікарні позивачка дізналася, що в день смерті ОСОБА_7 був непритомний, тому ніякий заповіт не міг бути посвідчений.
Посилаючись на вищевикладене, просила визнати заповіт ОСОБА_7 від ІНФОРМАЦІЯ_2, складений у присутності заступника головного лікаря Василівської ЦРЛ ОСОБА_8, хірурга ОСОБА_9 та запрошеної громадянки ОСОБА_10, зареєстрований Василівською ЦРЛ - недійсним.
Рішенням Василівського районного суду Запорізької області від 13 жовтня 2009 року позовні вимоги ОСОБА_4 задоволено.
Визнано недійсним заповіт, вчинений ОСОБА_7, від ІНФОРМАЦІЯ_2, посвідчений у Центральній районній лікарні м. Василівка Запорізької області заступником головного лікаря ОСОБА_8, зареєстрований у реєстрі за №1.
Стягнуто зі ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 понесені витрати по оплаті судового збору 08 грн. 50 коп. та інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи у сумі 07 грн. 50 коп., а всього - 16 грн.
В апеляційній скарзі ОСОБА_3, посилаючись на порушення норм процесуального права, просить рішення скасувати, ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.
Вислухавши доповідача, пояснення апелянта і його представника, заперечення позивачки та її представника, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Із матеріалів справи вбачається, що ІНФОРМАЦІЯ_2 в реанімаційному відділенні Василівської ЦРЛ помер ОСОБА_7 За життя, 02 березня 2005 року, померлий вчинив заповіт, за яким все своє майно де б воно не знаходилося та з чого б воно не складалося і взагалі все те, що буде належати йому і на що він по закону матиме право, в тому числі житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 заповідав ОСОБА_6, яка являється єдиною спадкоємицею.
Судом встановлено, що згідно заповіту, вчиненому в м. Василівка ІНФОРМАЦІЯ_2 (в день смерті ОСОБА_7 ) у присутності двох свідків, ОСОБА_11 та ОСОБА_12, на випадок смерті ОСОБА_7 зробив розпорядження, що все належне майно він заповідає ОСОБА_3 Заповіт підписаний громадянкою ОСОБА_10 та посвідчений у Василівській ЦРЛ заступником головного лікаря ОСОБА_8 і зареєстрований в реєстрі за №1.
Згідно з висновком первинної посмертної судово-психіатричної експертизи Комунальної установи „Обласна психіатрична лікарня” Запорізької обласної ради амбулаторна судово-психіатрична експертиза, Акт №440 від 27.07.2009 року, ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, на момент складення заповіту ІНФОРМАЦІЯ_2 виявляв синдром порушення свідомості, на фоні глибокої астенії, соматогенно обумовлений (нижньодолєва стафілококова пневмонія зліва, лівосторонній фіброзно-гнійний плеврит, набряк легенів, хронічний пієлонефрит), в силу чого не міг розуміти значення своїх дій та керувати ними.
За змістом ч.1 ст.225 ЦК України, правочин, який дієздатна фізична особа вчинила у момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, може бути визнаний судом недійсним за позовом цієї особи, а в разі смерті - за позовом інших осіб, чиї цивільні права або інтереси порушуються.
Суд повно і всебічно дослідив обставини справи, докази надані суду в їх сукупності та прийшов до правильного висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_6 та визнав недійсним заповіт, вчинений ОСОБА_7 в день своєї смерті, ІНФОРМАЦІЯ_2, посвідчений у Василівській ЦРЛ заступником головного лікаря ОСОБА_8, зареєстрований в реєстрі за №1.
Доводи апелянта про те, що не були допитані її свідки та експертиза проведена неналежними експертами, безпідставні, оскільки свідки не з'являлися до судового засідання, тому суд не мав можливості їх допитати, а експертиза проведена згідно ухвали суду від 30.06.2009 року Комунальною установою „Обласна психіатрична лікарня”, тобто експертами спеціалізованого лікарського закладу.
Рішення суду відповідає матеріалам справи та закону. Підстав для його скасування колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст.ст. 307, 308, 313, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів -
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.
Рішення Василівського районного суду Запорізької області від 13 жовтня 2009 року по цій справі залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом двох місяців.
Головуючий:
Судді: