Справа №463/3328/15-к
Провадження №1/463/5/18
іменем України
03 серпня 2018 року Личаківський районний суд м.Львова
в складі: головуючого судді - ОСОБА_1
при секретарі с/з ОСОБА_2
за участю прокурора ОСОБА_3
обвинуваченого ОСОБА_4
захисника ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові кримінальну справу про обвинувачення:
ОСОБА_4 , народження ІНФОРМАЦІЯ_1 в м.Львів, громадянина України, освіти середньої-спеціальної (спеціальність: технік-механік), не одруженого, на утриманні неповнолітніх дітей немає, працюючого мерчендайзером в ТзОВ «Три ведмеді», раніше не судимого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.187 КК України, -
Обвинувачений ОСОБА_4 13.01.2012 року близько 01.00 год. по вул.Пасічній, 62А у м. Львові, неподалік продуктового магазину, за попередньою змовою з ОСОБА_6 (який за вказаний злочин був засуджений та на даний час відбув покарання), вчинив розбій - напад з метою заволодіння чужим майном, а саме: грошовими коштами в розмірі 100,00 грн. належними потерпілому ОСОБА_7 , 50,00 грн. - ОСОБА_8 , 50,00 грн. - ОСОБА_9 , поєднаний із погрозою застосування насильства, небезпечного для життя та здоров'я потерпілих ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , яка полягала в тому, що демонстративно пригрозив потерпілим пневматичним пістолетом, який дістав із кишені своєї куртки.
Крім того, обвинувачений ОСОБА_4 13.01.2012 року близько 01.30 год. на вул.Лисинецька-Пасічна у м. Львові, за попередньою змовою з ОСОБА_6 (який за вказаний злочин був засуджений та на даний час відбув покарання), вчинив розбій - напад з метою заволодіння чужим майном, а саме: наручним годинником марки «Касіо» вартістю 240,00 грн. належним потерпілому ОСОБА_10 , поєднаний із погрозою застосування насильства, небезпечного для життя та здоров'я потерпілого ОСОБА_10 , яка полягала в тому, що демонстративно пригрозив потерпілому пневматичним пістолетом, який дістав із кишені своєї куртки.
В судовому засіданні підсудний ОСОБА_4 пояснив, що до подій, які мали місце 13.01.2012 року з ОСОБА_6 знайомий близько не був, знав його лише візуально, як особу, яка проживає в його районі. У вказаний в обвинувальному висновку час та місці рухався по вул.Пасічній з метою придбання води. Помітивши в п'яному вигляді ОСОБА_6 , запропонував останньому провести його додому. По дорозі зайшов в найближчий магазин, щоб купити води, а ОСОБА_6 залишився на вулиці. Вийшовши з магазину побачив натовп молодиків, які шарпались із ОСОБА_6 , а тому сприйнявши наміри молодиків реально, як такі, що спрямовані на побиття ОСОБА_6 , він з метою його захисту витягнув із кишені своєї куртки пневматичну зброю, яку спрямував у сторону натовпу. В подальшому разом із ОСОБА_6 втік. В подальшому, прямуючи разом з ОСОБА_6 в сторону вул.Лисенецької, зустріли знайомого ОСОБА_6 - потерпілого ОСОБА_10 .. Між ОСОБА_6 та ОСОБА_10 зав'язалась словесна перепалка, яка переросла у шарпанину, а в подальшому у бійку. З метою захисту ОСОБА_6 , оскільки сили були нерівні, так як ОСОБА_10 був сильнішої тілобудови, знову витягнув із кишені своєї куртки пневматичну зброю, яку спрямував на ОСОБА_10 . В подальшому обоє з ОСОБА_6 втекли та розійшлися. Він зайшов неподалік у кафе, куди через через деякий час зайшов ОСОБА_6 . Через декілька хвилин в це ж кафе забіг потерпілий ОСОБА_10 і група чоловіків, які почали бити ОСОБА_6 , побачивши це, він втік. На запитання головуючого пояснив, що вину визнає в тому, що фактично допомагав ОСОБА_6 , погрожуючи потерпілим пневматичною зброєю. Жодних речей у потерпілих не брав, однак розуміє, що таку погрозу з його боку потерпілі сприймали як реальну загрозу своєму життю. Пояснив, що на таку поведінку з ОСОБА_6 не домовлялися.
Приведений до присяги та допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_6 пояснив, що дійсно у вказаний в обвинувальному висновку час та місці перебував в стані сильного алкогольного сп'яніння. На пропозицію ОСОБА_4 провести його додому - погодився. Сутичку із молодиками біля магазину спровокував особисто, пристаючи до останніх із вимогою придбати йому пиво, або дати гроші на таке. Конфлікт із потерпілим ОСОБА_10 теж спровокував сам, не даючи проходу останньому. З ОСОБА_4 попередньо ні про що не домовлявся. Свої дії вчиняли спонтанно незалежно один від одного. ОСОБА_4 застосував пневматичну зброю для його захисту, щоб запобігти його побиттю.
Потерпілі в судове засідання не з'явились, про дату та час розгляду справи були повідомлені належним чином. При розгляді даної справи суд враховує пояснення потерпілих дані на досудовому розслідуванні, які містяться в матеріалах справи. А також їхні заяви про розгляд справи у їх відсутність. Претензій до підсудного ОСОБА_4 не мають, заподіяна їм підсудними шкода відшкодована в повному обсязі.
У зв'язку з повним визнанням обвинуваченим своєї вини у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.187 КК України, суд за згодою учасників кримінальної справи визнав недоцільним допит потерпілих та інших свідків, окрім ОСОБА_6 , якого допитано, як свідка у даній справі, оскільки відповідальність за інкриміновані ОСОБА_4 злочини, вчинені за попередньою змовою з останнім, поніс, а покарання відбув. А тому суд не досліджує доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.
Вину обвинуваченого у вчиненому суд вважає доведенною зібраними у відповідності до вимог КПК України (в редакції 1960 року) доказами, а саме: протоколами очної ставки між потерпілим ОСОБА_10 та підсудним ОСОБА_4 (т.1, а.с. 85-86), між потерпілим ОСОБА_9 та підсудним ОСОБА_4 (т.1, а.с. 151-152), між потерпілим ОСОБА_7 та підсудним ОСОБА_4 (т.1, а.с. 153-154), між підсудним ОСОБА_4 та ОСОБА_6 (т.1 а.с. 190-191); протоколом обшуку від 14.01.2012р. (т.1, а.с. 37) згідно якого за місцем проживання підсудного ОСОБА_4 було виявлено та вилучено пневматичний газобалонний пістолет; протоколом пред'явлення особи для впізнання від 23.01.2012р. за участю потерпілого ОСОБА_10 (т.1 а.с. 84), згіно якого останній впізнав підсудного ОСОБА_4 як особу, що 13.01.2012 р. у групі з ОСОБА_6 скоїла розбійний напад на нього; протоколом пред'явлення особи для впізнання від 07.02.2012р. за участю потерпілих ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 (т.1, а.с. 147-150) згідно якого останні впізнали ОСОБА_4 як особу, яка 13.01.2012р. у групі із ОСОБА_6 скоїла на них розбійний напад; протоколами відтворення обстановки й обставин події від 21.02.2012р. за участю потерпілих ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 (т.1, а.с. 175-189), протоколом відтворення обстановки та обставин події від 27.02.2012р. за участю потерпілого ОСОБА_10 (т.1, а.с. 204-212), згідно яких останніми на місці події було показано про обставини вчинення підсудним ОСОБА_4 у групі з ОСОБА_6 розбійних нападів на них.
Оцінюючи пояснення обвинуваченого ОСОБА_4 щодо умислу попередньої домовленості та способу вчинення кримінального правопорушення, суд вважає, що вищенаведені пояснення є такими, що спрямовані на пом'якшення відповідальності за вчинене.
Кваліфікацію дій обвинуваченого ОСОБА_4 по двох епізодах за ч.2 ст.187 КК України суд вважає правильною, оскільки за попередньою змовою групою осіб вчинив розбійний напад на потерпілих з погрозою застосування насильства, яку потерпілі сприйняли, як реальну.
Обираючи покарання обвинуваченому, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, обставини що пом'якшують та обтяжують покарання.
Судом враховується, що ОСОБА_4 вчинено тяжкий злочин.
Обтяжуючих відповідальність обставин по справі для обвинуваченого не встановлено.
Пом'якшуючими відповідальність обставинами для обвинуваченого суд враховує щире каяття та сприяння розкриттю злочинів, наявність тяжкого захворювання у вигляді відкритої форми туберкульозу, на підтвердження чого представив суду медичні документи. Крім того, підсудній ОСОБА_4 є працюючою особою, раніше до кримінальної та адміністративної відповідальності не притягався, з 2012 року (момент скоєння злочину) не допустив жодних порушень закону, за місцем проживання та роботи характеризується позитивно, потерпілим заподіяну шкоду відшкодував в повному обсязі, останні претензій до підсудного не мають. Обвинувачений ОСОБА_4 пояснив суду, що з даної ситуації зробив висновок на все своє життя.
Враховуючи вищенаведені обставини, а також те, що, на думку суду, зробив відповідні висновки, що і підтвердив своєю поведінкою за останні 5 років, тому суд вважає, що всі перелічені обставини можуть пом'якшувати покарання та істотно знижувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, а тому з врахуванням вищенаведеного суд вважає за можливе у відповідності до ч.ч.1-2 ст.69 КК України призначити основне покарання нижче від найнижчої межі, передбаченої санкцією ч.2 ст.187 КК України, та не призначає додаткового покарання у вигляді конфіскації майна.
А відтак суд вважає, що ОСОБА_4 слід призначити покарання у вигляді позбавлення волі із застосуванням нижче найнижчої межі, ніж передбачено санкцією ч.2 ст.187 КК України, із застосуванням ст.ст.75,76 КК України.
Керуючись ст.ст. 370, 373, 374 КПК України, суд -
ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.187 КК України.
ОСОБА_4 на підставі ст.69 КК України призначити покарання за ч.2 ст.187 КК України у вигляді 5 (п'яти) років позбавлення волі без конфіскації майна.
На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбуття покарання з випробуванням з іспитовим строком на 3 (три) роки.
На підставі ч.1 ст. 76 КК України у зв'язку із звільненням від відбування покарання з випробуванням покласти на засудженого ОСОБА_4 такі обов'язки: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи. Крім того, на підставі ч.2 ст. 76 КК України додатково покласти на засудженого ОСОБА_4 обов'язок не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Строк відбуття покарання рахувати з часу проголошення вироку.
Вирок може бути оскаржений згідно із ст.395 КПК України до апеляційного суду Львівської області через Личаківський районний суд м.Львова протягом 30 днів з дня його проголошення.
Суддя: ОСОБА_1