Справа № 369/9049/18
Провадження №1-кс/369/2912/18
27.07.2018 року м. Київ
Слідчий суддя Києво-Святошинського районного суду Київської області ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 розглянув клопотання старшої слідчої СВ Києво-Святошинського ВП ГУНП в Київській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_3 про арешт майна, за матеріалами досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018110200004450 від 21.07.2018, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 358 КК України, -
Старша слідча СВ Києво-Святошинського ВП ГУНП в Київській області ОСОБА_3 звернувся до слідчого судді Києво-Святошинського районного суду Київської області з даним клопотанням, мотивуючи його тим, що СВ Києво-Святошинського ВП ГУНП в Київській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12018110200004450 від 21.07.2018, за ознаками складу злочину, передбаченого ч. 4 ст. 358 КК України, за фактом використання завідомо підробленого документа.
В ході досудового розслідування встановлено, що: надійшов рапорт поліцейського СРПП КС ГУНП в Київській області про те, що 21.07.2018 в с. Тарасівка по вул. Київська,2 Києво-Святошинського району Київської області був зупинений автомобілі марки Шкода д.н.з. НОМЕР_1 , при перевірці документів водій ОСОБА_4 пред'явив (використав) свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 на вищевказаний автомобіль, яке викликало сумнів в його дійсності, а саме бланк свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, відповідно до інформації що міститься в базі НАІС, рахується за іншим автомобілем та перебуває в розшуку.
21.07.2018 відомості про даний факт слідчим СВ Києво-Святошинського ВП ГУНП в Київській області внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018110200004450, за ознаками складу злочину, передбаченого ч. 4 ст. 358 КК України.
21.07.2018 року в період 06:50 по 07:20 старшим слідчим ОСОБА_3 був проведений огляд ділянки місцевості по вул. Київська,2 с. Тарасівка під час якого було вилучено свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 та автомобіль марки skoda д.н.з. НОМЕР_1 .
Вказані речі у відповідності до ст. 98 КПК України визнані речовими доказами у даному кримінальному провадженні.
У даному випадку на вищевказану річ, необхідно накласти арешт для запобігання можливості їх пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.
Метою арешту є збереження вказаного майна як речового доказу в даному кримінальному провадженні, оскільки по вказані й особистій медичній книжці необхідно провести експертизу з метою підтвердження факту використання підробленого документа.
У даному випадку вказане майно є об'єктом кримінально протиправних дій, а тому у відповідності до ст. 98 КПК України є речовим доказом у даному кримінальному провадженні та може бути використаний для встановлення обставин кримінального правопорушення.
Необхідність в арешті вказаного майна зумовлена насамперед забезпеченням кримінального провадження, адже за результатами досудового розслідування необхідно буде вирішити подальшу долю вказаного речового доказу.
Тому слідча просила накласти арешт на свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 та автомобіль марки skoda д.н.з. НОМЕР_1 , що вилучені під час ОМП від 21.07.2018 року в с. Тарасівка по вул. Київська,2 Києво-Святошинського району Київської області
В судовому засіданні слідча підтримала вимоги клопотання, та просила задовольнити його.
У відповідності до ч. 2 ст. 172 КПК України клопотання розглядається без повідомлення представників власника майна оскільки це є необхідним з метою забезпечення арешту майна.
Згідно ч. 1 ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Стаття 170 КПК України визначає що арештом майна є тимчасове позбавлення підозрюваного, обвинуваченого або осіб, які в силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, а також юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, у разі якщо до такої юридичної особи може бути застосовано захід кримінально-правового характеру у вигляді конфіскації майна, можливості відчужувати певне його майно за ухвалою слідчого судді або суду до скасування арешту майна у встановленому цим Кодексом порядку. Відповідно до вимог цього Кодексу арешт майна може також передбачати заборону для особи, на майно якої накладено арешт, іншої особи, у володінні якої перебуває майно, розпоряджатися будь-яким чином таким майном та використовувати його.
Арешт майна допускається з метою забезпечення:
1) збереження речових доказів;
2) спеціальної конфіскації;
3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;
4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
У випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Стаття 171 КПК України визначає що з клопотанням про арешт майна до слідчого судді, суду має право звернутися прокурор, слідчий за погодженням з прокурором, а з метою забезпечення цивільного позову - також цивільний позивач.
У клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна повинно бути зазначено:
1) підстави і мету відповідно до положень статті 170 цього Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна;
2) перелік і види майна, що належить арештувати;
3) документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном;
4) розмір шкоди, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, у разі подання клопотання відповідно до частини шостої статті 170 цього Кодексу.
До клопотання також мають бути додані оригінали або копії документів та інших матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання.
Відповідно до ч. 11 ст. 170 КПК України заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.
У рішеннях Європейського суду з прав людини у справах «Амюр проти Франції», «Колишній король Греції та інші проти Греції», «Малама проти Греції», «Україна-Тюмень проти України», «Спорронг та Льонрот проти Швеції» констатовано, що найважливіша вимога ст. 1 вказаного Протоколу полягає у тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним. Тобто, відповідати вимогам діючих у відповідній державі законів та міжнародним актам.
Так, відповідно до практики Європейського суду, для того, щоб втручання в право власності вважалося допустимим, воно повинно служити не лише законній меті в інтересах суспільства, а повинна бути розумна співмірність між використовуваними інструментами і тією метою, на котру спрямований будь-який захід, що позбавляє особу власності. Розумна рівновага має зберігатися між загальними інтересами суспільства та вимогами дотримання основних прав особи (рішення у справі "АГОСІ" проти Сполученого Королівства" (AGOSI v. the United Kingdom від 24 жовтня 1986 року, серія А, № 108, п. 52). Іншими словами, заходи щодо обмеження права власності мають бути пропорційними щодо мети їх застосування.
Слідчий суддя, вивчивши клопотання, матеріали кримінального провадження, приходить до переконання, що клопотання обґрунтоване та підлягає до задоволення, оскільки є достатні підстави вважати, що вказане у клопотанні майно відповідає критеріям, зазначеним ст. 98 та ст.167 КПК України та існує можливість використання даного автомобіля як доказу у кримінальному провадженні, та існують обставини, які підтверджують, що незастосування арешту призведе до його використання, перетворення, передачі що може перешкодити кримінальному провадженню.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 170-173, 175, 309 КПК України, слідчий суддя,-
Клопотання задовольнити.
Накласти арешт на свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 та автомобіль марки skoda д.н.з. НОМЕР_1 , що вилучені під час ОМП від 21.07.2018 року в АДРЕСА_1
Ухвала про арешт майна виконується слідчим негайно.
Ухвала може бути оскаржена до Апеляційного суду Київської області протягом 5 (п'яти) днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1