Іменем України
31 липня 2018 року
Київ
справа №1570/5138/12
адміністративне провадження №К/9901/19491/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді - доповідача - Олендера І.Я.,
суддів: Гончарової І.А., Ханової Р.Ф.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 6 грудня 2012 року (суддя - Потоцька Н.В.) та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 1 березня 2016 року (судді: Домусчі С.Д. (головуючий), Коваль М.П., Кравець О.О.) у справі №1570/5138/2012 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Вива" до Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області про скасування податкового повідомлення-рішення,
Короткий зміст позовних вимог
1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Вива" (далі - позивач, ТОВ "Вива") звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області (далі - відповідач, контролюючий орган) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 16 липня 2012 року №0003232301.
2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржуване податкове повідомлення - рішення контролюючим органом прийнято безпідставно з огляду на те, що податковий кредит позивачем було сформовано за реально здійсненими господарськими операціями з TOB «САТЕРА», ПП «Клин-Маркет», з ПП «Одеська будівельна компанія» та на підставі належним чином оформлених первинних документів, натомість, посилання контролюючого органу на відсутність реальних правових наслідків є необґрунтованими.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
3. Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 6 грудня 2012 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 1 березня 2016 року, задоволено адміністративний позов. Скасовано податкове повідомлення-рішення від 16 липня 2012 року №0003232301.
4. Суд першої інстанції, з рішенням якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що позивач мав право на формування податкового кредиту з огляду на реальність здійснення господарських операцій, натомість висновки контролюючого органу ґрунтуються виключно на припущеннях та не підтверджені належними доказами.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
5. Не погодившись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, контролюючий орган подав касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судами норм матеріального права, просить скасувати постанову Одеського окружного адміністративного суду від 6 грудня 2012 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 1 березня 2016 року та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ТОВ "Вива".
6. Касаційний розгляд справи проведено у попередньому судовому засіданні, відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції Закону від 3 жовтня 2017 року №2147-VІІІ, що діє з 15 грудня 2017 року).
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
7. Судами попередніх інстанцій встановлено, що фактичною підставою для збільшення сум грошового зобов'язання з податку на додану вартість, згідно оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, з приводу правомірності якого виник спір у цій справі, стали висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки від 22 червень 2012 року №465/22-22506912, оформленого за результатами проведення позапланової документальної невиїзної перевірку позивача з питань нарахування податку на додану вартість по взаємовідносинам TOB «ВИВА» з TOB «САТЕРА», ПП «Клин-Маркет», ПП «Одеська будівельна компанія», яким встановлено порушення позивачем вимог пункту 5 статті 203, пунктів 1, 2 статті 215 та пунктів 1, 2 статті 228 Цивільного кодексу України; підпункту 7.2.6., пункту 7.2., підпункту 7.4.5., пункту 7.4., статті 7 Закону України від 3 квітня 1997 року №168/97 «Про податок на додану вартість», у результаті чого встановлено заниження ПДВ на загальну суму 709 072,00 грн.
Висновки фахівців контролюючого органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства сформовані на підставі актів від 7 квітня 2011 року №579/23-5 «Про неможливість проведення документальної перевірки TOB «Сатєра» з питань правомірності нарахування податкового кредиту з податку на додану вартість»; від 7 квітня 2011 року №580/23-5/34319643 «Про неможливість проведення документальної перевірки суб'єкта господарювання ПП «Одеська будівельна компанія» щодо підтвердження господарських відносин з контрагентами у період березень-листопад 2010 року»; від 15 березня 2011 року №296/23-513/34319643 «Про неможливість проведення документальної перевірки ПП «Одеська будівельна компанія» з питань підтвердження відомостей по взаємовідносинам з контрагентами, якими сформовано податковий кредит у грудні 2010 року»; від 1 квітня 2011 року №432/23-513/36612865 «Про неможливість проведення документальної перевірки суб'єкта господарювання ПП «Клин-Маркет» щодо підтвердження господарських відносин з контрагентами у період березень-листопад 2010 року», за даними яких неможливо було підтвердити взаємовідносини TOB «Сатєра», ПП «Одеська будівельна компанія», ПП «Клин-Маркет» з їх контрагентами, у зв'язку з відсутністю у постачальників позивача необхідних умов для ведення фінансово-господарської діяльності, а також містяться висновки податкового органу про те, що всі угоди, укладені вказаними підприємствами є нікчемними.
За результатами перевірки контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення №0003232301 від 16 липня 2012 року на загальну суму 886 340,00 грн, з яких за основним платежем - 709 072,00 грн, штрафні санкції - 177 268,00 грн.
Судами встановлено, що господарські правовідносини між позивачем та TOB «Сатєра» у перевіряємий період здійснювались на підставі усного договору, відповідно до якого ТОВ «Сатєра» поставило позивачу товар (двері м/п) на загальну суму 15 225,00 грн (ПДВ 2 537,50 грн), про фактичне виконання якого свідчать наявні у матеріалах справи копії видаткової накладної, податкової накладної, товарно-транспортної накладної, платіжного доручення. У подальшому придбаний товар позивачем реалізовано TOB «Дельта Вільмар», про що свідчить акт приймання виконання будівельних робіт.
Позивач також мав господарські відносини з ПП «Одеська будівельна компанія» на підставі укладених договорів підряду: №70 від 12 серпня 2010 року (газифікація житлового будинку - Воєнний спуск №12, м. Одеса), відповідно до якого виконані роботи на загальну суму 8 000,00 грн (ПДВ 1333,33 грн); №69 від 6 серпня 2010 року (земляні роботи - Воєнний спуск №12, м. Одеса), відповідно до якого роботи виконані на загальну суму 22 570,80 грн (ПДВ 3761,80 грн); №66 від 2 серпня 2010 року (будівельні та земляні роботи - закольцовка з газопроводом по вул. Южній до вул. Марсельській с. Н.Ліски Комінтернівського району), відповідно до якого виконано роботи на загальну суму 25 143,60 грн (ПДВ 4190,6 грн); №71 від 18 серпня 2010 року (газифікація приміщень на території СБО «Южная» м. Одеса), згідно якого виконано роботи на загальну суму 36 105,54 грн (ПДВ 6 017,59 грн); №92 від 2 грудня 2010 року (будівництво - реконструкція газопроводу середнього тиску на об'єкті вул. Коблівська, 39), згідно якого виконано роботи на загальну суму 115 941,56 грн (ПДВ 19 323,59 грн); №41 від 29 червня 2010 року (капітальний газопровід високого тиску, м.Одеса), згідно виконано роботи на загальну суму 3 917 134,00 грн (ПДВ 652 855,67 грн), про фактичне виконання яких свідчать: формами КБ-2 (акт приймання виконання робіт), КБ-3 за вказаними договорами, податкові накладні, платіжні доручення, акт приймання в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкту від серпня 2010 року, складений за участю Державної інспекції підвищеної небезпеки по Одеській області; акт приймання газообладнання від грудня 2010 року, акт змонтованого обладнання та акт приймання комерційного вузла; акт приймання виконаних будівельних робіт між TOB «Вива» та ОФ ВАТ «Укртелеком»; акт приймання виконання будівельних робіт за вересень 2010 року.
Між TOB «Вива» та ПП «Клин-Маркет» укладений договір купівлі-продажу від 3 листопада 2010 року №56/10, за умовами якого ПП «Клин-Маркет» поставило позивачу товар на суму 133 904,80 грн (ПДВ 22 317,46 грн), що підтверджено видатковими накладними, податковими накладними, платіжними дорученнями. Судами попередніх інстанцій встановлено, що придбане у ПП «Клин-Маркет» обладнання в подальшому змонтовано ТОВ «Вива» на замовлення TOB «Інфоксводоканал», про що свідчать акти №1 від 27 жовтня 2010 року та №1 від 14 грудня 2010 року.
За результатами дослідження зазначених договорів та первинних документів, складених при їх виконанні, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що взаємовідносини між ТОВ «Вива» та вказаними контрагентами підтверджені належним чином оформленими первинними документами, що відповідає приписам Закону України «Про податок на додану вартість» та Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».
8. У доводах касаційної скарги відповідач цитує норми матеріального та права, перелічує порушення, які на його думку допущено позивачем, та висновки, що зазначені в акті перевірки, вказує на неврахування судами доводів контролюючого органу щодо відсутності реального здійснення господарських операцій позивача з контрагентами, з огляду на наявність актів про неможливість проведення перевірки контрагентів позивача, яким не було встановлено фактичного здійснення діяльності (придбання товарів, послуг) вказаними підприємствами. Касаційна скарга інших обґрунтувань ніж ті, які були наведені в запереченні на позовну заяву та апеляційній скарзі контролюючим органом не вказано, в чому саме полягає неправильне застосування судами норм матеріального права чи порушення норм процесуального права скаржником не наведено.
9. Позивачем відзиву (заперечень) на касаційну скаргу надано не було.
10. Закон України «Про податок на додану вартість» (у редакції на час виникнення спірних правовідносин).
10.1 Стаття 1
10.1.1 Пункт 1.7
Податковий кредит сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.
10.2 Стаття 7
10.2.1. Пункту 7.4
10.2.1.1. Підпункт 7.4.1
Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.
10.2.1.2 Підпункт 7.4.5
Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпункту 7.2.6 цього пункту).
10.3. Пункт 7.5
10.3.1 Підпункт 7.5.1
Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток чи комерційних чеків, або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
11. Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні ":
11.1. Стаття 1.
Господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.
Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
11.2. статті 9.
11.2.1 Частина 1
Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
12. Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.
13. Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.
14. Норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на податковий кредит, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.
15. При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, суди повинні враховувати, що відповідно до вимог статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції чинній на час вирішення спору), обов'язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб'єктом владних повноважень покладається на суб'єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти позову.
У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податковий кредит та сформував витрати, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Оцінка доводів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанції
16. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України).
17. Доводи касаційної скарги не містять інших обґрунтувань ніж ті, які були зазначені в акті перевірки, в запереченні на позовну заяву, в апеляційній скарзі та з урахуванням яких суди попередніх інстанцій вже надавали оцінку встановленим обставинам справи.
У ході розгляду справи судами першої та апеляційної інстанції було надано належну оцінку доказам, наданих позивачем та зібраних судами на підставі статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції на час прийняття рішень) та іншим обставинами, що спростовують позицію контролюючого органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства щодо формування витрат та податкового кредиту. Зокрема, судами досліджено первинні документи, які є підставою для податкового обліку та які містять відомості які у повній мірі відображають суть господарських операцій та підтверджують їх фактичне здійснення.
18. Контролюючим органом всупереч вимог статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України не було доведено та надано належних доказів, які б свідчили, що наявні у контрагентів позивача трудові ресурси та матеріально - технічне забезпечення були недостатніми для виконання умов договорів надання робіт (послуг), укладених позивачем з контрагентами, як не було надано і доказів про наявність встановлених судами фактів, які свідчать про неправомірну поведінку контрагентів та про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженості дій між ними.
19. Суди попередніх інстанцій обґрунтовано відхилили доводи контролюючого органу щодо неможливості підтвердження факту здійснення господарських операцій між позивачем та TOB «САТЕРА», ПП «Клин-Маркет», з ПП «Одеська будівельна компанія» посилаючись на акти про неможливість проведення перевірки, оскільки неможливість проведення перевірки господарської діяльності контрагента позивача, не може свідчити про відсутність у нього права на включення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту, з огляду на відсутність дослідження та аналізу господарських операцій за результатами здійснення яких, сформовано позивачем податковий кредит.
20. Судами попередніх інстанцій в повній мірі встановлено фактичні обставини справи, детально досліджено кожну господарську операцію позивача з вищезазначеними контрагентами, за якими позивачем було сформовано податковий кредит, та надано об'єктивний та обґрунтований їх аналіз з урахуванням доводів наведених контролюючим органом як в запереченні на позовну заяву так і апеляційній скарзі, у зв'язку з чим, відсутні підстави вважати, що обставини справи встановлено не повно чи неправильно, а отже і наведені скаржником доводи в касаційній скарзі (аналогічні тим, що були зазначені в запереченні на позов та апеляційній скарзі) щодо цього не спростовують правильних по суті висновків судів попередніх інстанцій.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
21. Згідно статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
22. Враховуючи встановлені обставини справи, колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, що позивач має та надав суду відповідні належно оформлені первинні документи, які в сукупності беззаперечно свідчать про факт вчинення господарських операцій, натомість доводи контролюючого органу не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи.
23. У ході розгляду справи платником податків з огляду на приписи процесуального закону, що діяв на момент прийняття оскаржуваних рішень (частина перша статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України) підтверджено належними та допустимими доказами правомірність формування податкового кредиту за реально вчиненими господарськими операціями.
24. Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судами фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, враховуючи положення статей 1, 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та статей 1, 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», дійшов висновку, що при ухваленні оскаржуваних судових рішень, суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які могли б бути підставою для скасування судових рішень, а тому касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 6 грудня 2012 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 1 березня 2016 року слід залишити без задоволення.
25. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.
26. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій (частина перша статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України).
Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359, пунктом 4 частини першої Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 6 грудня 2012 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 1 березня 2016 року у справі №1570/5138/2012 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
...........................
...........................
...........................
І.Я.Олендер
І.А. Гончарова
Р.Ф. Ханова ,
Судді Верховного Суду