Іменем України
31 липня 2018 року
Київ
справа №805/5005/15-а
адміністративне провадження №К/9901/23302/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Шарапи В.М.,
суддів: Бевзенка В.М., Данилевич Н.А.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 17.01.2017 у складі судді Аляб'єва І.Г. та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 09.03.2017 у складі колегії суддів: Гаврищук Т.Г. (головуючого), Блохіна А.А.., Сухарька М.Г. у справі за позовом ОСОБА_2 до Головного територіального управління юстиції у Донецькій області про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії та стягнення моральної шкоди, -
ОСОБА_2 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного територіального управління юстиції у Донецькій області про визнання протиправною бездіяльності щодо ненадання інформації, зобов'язання надати інформацію про розрахунок сум виплаченої середньої заробітної плати за період з 17.08.2015 (з дати вивільнення у зв'язку з мобілізацією) по теперішній час з розшифровкою за видами виплат та відрахувань та стягнення моральної шкоди у розмірі 1,00 грн.
Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 17.01.2017, яку залишено без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 09.03.2017 в позові відмовлено.
Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що наказом в.о. начальника Головного територіального управління юстиції у Донецькій області від 17.08.2015 №1982а/1 позивача увільнено з займаної посади з 17.08.2015 згідно з пунктом 3 статті 36 КЗпП України на період проходження військової служби під час мобілізації на особливий період, але не більше одного року зі збереженням робочого місця та посади. Зазначеним наказом прийнято рішення виплачувати позивачу компенсацію у розмірі середнього заробітку протягом одного року згідно зі статтею 119 КЗпП України.
06.10.2015 позивач надіслав на адресу відповідача запит, в якому просив: видати розрахунок сум середньої заробітної плати відповідно "Порядку обчислення середньої заробітної плати", "Порядку виплати компенсації підприємствам, установам, організаціям у межах середнього заробітку працівників, призваних на військову службу за призовом під мобілізації, на особливий період", яку повинен отримувати мобілізований працівник; повідомити суму виплаченої заробітної плати за період з 17.08.2015 (з дати вивільнення у зв'язку з мобілізацією) по теперішній час; повідомити, якими податками оподатковується середній заробіток працівника, призваного на військову службу. Звернення було зареєстровано відповідачем 19.10.2015 за вхідним № М-181.
На підставі витягу із «Журналу реєстрації вихідної кореспонденції» (09-63) судами встановлено, що 18.11.2015 позивачу надіслано відповідь на заяву разом з інформацією про заробітну плату за номером М 1812 (04.2.14/965). Також, у журналі реєстрації вихідної кореспонденції за п/н № 6 містяться відомості щодо направлення 25.11.2015 позивачу інформації щодо роз'яснення нарахування середньої заробітної плати (повторно) за вих. № 04.2-14/965.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суди попередніх інстанцій виходили з того, що відповідачем надано відповідь на звернення позивача у порядку та строки, передбачені Законом України «Про звернення громадян».
Позивач оскаржив в касаційному порядку вказані судові рішення з мотивів неправильного застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, просить їх скасувати та прийняти нове про задоволення позовних вимог. Аргументами на підтвердження вимог скарги зазначає про неврахування судами тієї обставини, що належним доказом виконання частини 1 статті 19 Закону України «Про звернення громадян» є журнал реєстрації вихідної кореспонденції та реєстр про відправку простої кореспонденції.
Учасники справи не скористались правом подачі відзиву на касаційну скаргу.
Переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, суд приходить до висновку, що судові рішення необхідно залишити без змін, а касаційну скаргу без задоволення.
Відповідно до статті 40 Конституції України, кожен має право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.
Згідно з частиною 1 статті 15 Закону України «Про звернення громадян» від 02.10.1996 №393/96-ВР (далі - Закон №393) органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов'язані об'єктивно і вчасно розглядати, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).
Відповідно до частини 1 статті 19 Закону №393, органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об'єднання громадян, засоби масової інформації, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов'язані, зокрема, письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення.
Термін розгляду звернень громадян визначено статтею 20 Закону №393, за приписами якої звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому, загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п'яти днів.
Згідно з пунктом 35.1 Інструкції з діловодства у Міністерстві юстиції України, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 02.07.2012 №973/5, вихідна кореспонденція, у тому числі створена за допомогою ПК, обробляється й відправляється централізовано в день її одержання від структурних підрозділів або на наступний робочий день. Не допускається відправлення або передача кореспонденції без обліку у відповідних журналах вихідної кореспонденції.
За приписами пункту 35.2 Інструкції, опрацювання документів для відправлення поштовим зв'язком здійснюється відповідно до Правил надання послуг поштового зв'язку.
У пункті 11 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 №270 визначено, що поштові відправлення залежно від технології приймання, обробки, перевезення, доставки/вручення поділяються на такі категорії: прості, рекомендовані, без оголошеної цінності, з оголошеною цінністю.
Відповідно до пункту 2 Правил №270 просте поштове відправлення - поштове відправлення, яке приймається для пересилання без видачі розрахункового документа та доставляється/вручається без розписки.
Згідно з п. п. 35.1, п. п. 35.10 п. 35 Інструкції з діловодства в Головному територіальному управлінні юстиції у Донецькій області, затвердженої Наказом від 06.04.2015 №68/2, вихідна кореспонденція реєструється у журналі реєстрації вихідної кореспонденції.
Судами встановлено, що оскільки ведення реєстру на відправку простої кореспонденції у ГТУЮ у Донецькій області Інструкцією з діловодства в Головному територіальному управлінні юстиції у Донецькій області не передбачено, витяг з «Журналу реєстрації вихідної кореспонденції» за 2015 є належним доказом відправки позивачу відповіді на його звернення від 06.10.2015 в порядку частини 1 статті 19 Закону України «Про звернення громадян».
З урахуванням зазначеного, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_2
Аргументи позивача про неправильне застосування судами положень Закону України Закону України «Про звернення громадян» не підтвердились, тому судом відхиляються.
Судами вірно встановлено також, що позовні вимоги про стягнення моральної шкоди є похідними від вимог про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, тому не підлягають задоволенню.
Таким чином, доводи касаційної скарги не дають підстав для висновків щодо неправильного застосування чи невірного тлумачення судами попередніх інстанцій норм матеріального права або порушення ними норм процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень.
Згідно з частиною 1 статті 350 КАС України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
З огляду на наведене, касаційна скарга ОСОБА_2 підлягає залишенню без задоволення, а постанова Донецького окружного адміністративного суду від 17.01.2017 та ухвала Донецького апеляційного адміністративного суду від 09.03.2017 - без змін.
Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 356, 359 КАС України, суд, -
Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 17.01.2017 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 09.03.2017 у справі за позовом ОСОБА_2 до Головного територіального управління юстиції у Донецькій області про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії та стягнення моральної шкоди - залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття.
...........................
...........................
...........................
В.М. Шарапа
В.М. Бевзенко
Н.А. Данилевич ,
Судді Верховного Суду