Іменем України
31 липня 2018 року
м. Київ
справа №2а-3786/11/2070
касаційне провадження №К/9901/468/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Шипуліної Т.М.,
суддів: Бившевої Л.І., Гончарової І.А.розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Нововодолазької міжрайонної державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 26.10.2011 (суддя Мар'єнко Л.М.) та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 03.12.2012 (головуючий суддя - Подобайло З.Г.; судді: Мельнікова Л.В., Григоров А.М.) у справі № 2а-3786/11/2070 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агролатінвест» до Нововодолазької міжрайонної державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування в частині податкового повідомлення-рішення,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Агролатінвест» звернулось до суду з адміністративним позовом до Нововодолазької міжрайонної державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби, в якому, з урахуванням уточнення позовних вимог, просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 06.04.2011 № 0000011600 в частині зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість на 7540810,00 грн.
Харківський окружний адміністративний суд постановою від 26.10.2011 адміністративний позов задовольнив частково. Визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення від 06.04.2011 № 0000011600 в частині зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість на 1321461,00 грн. В іншій частині позовних вимог відмовив.
Харківський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 03.12.2012 залишив постанову Харківського окружного адміністративного суду від 26.10.2011 без змін.
Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, Нововодолазька міжрайонна державна податкова інспекція Харківської області Державної податкової служби оскаржила їх у касаційному порядку.
В касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 26.10.2011, ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 03.12.2012 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.
В обґрунтування своїх вимог Нововодолазька міжрайонна державна податкова інспекція Харківської області Державної податкової служби посилається на порушення судами норм чинного законодавства.
При цьому наголошує на безпідставному неврахуванні судовими інстанціями її доводів щодо використання позивачем при провадженні господарської діяльності «схемного податкового кредиту», а також невідповідності сум нарахованого Товариством з обмеженою відповідальністю «Агролатінвест» податкового кредиту сумам податкових зобов'язань контрагентів.
Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведено камеральну перевірку податкової декларації з податку на додану вартість, поданої позивачем за лютий 2011 року, результати якої оформлено актом від 24.03.2011 № 415/07-0-12/34270184.
За її наслідками контролюючий орган дійшов, зокрема, висновку про порушення Товариством з обмеженою відповідальністю «Агролатінвест» вимог пункту 200.3 статті 200 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) у зв'язку з неправомірним віднесенням до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість на підставі податкових накладних, виписаних на його адресу протягом 2007 - 2010 років Товариством з обмеженою відповідальністю «Мінеральні добрива», Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Агроімпорт ЛТД», Приватним підприємством «Торговий дім «Сотел», Дочірнім підприємством «Трейд Лайн ЛТД», Товариством з обмеженою відповідальністю «Арка Компані», Товариством з обмеженою відповідальністю «Укртехнофос», Товариством з обмеженою відповідальністю «Укренергоінвест», Товариством з обмеженою відповідальністю «НК Альфа-Нафта», Товариством з обмеженою відповідальністю «Сервісагро-2006», Приватним підприємством «Полтех-комплект», Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2, Товариством з обмеженою відповідальністю «Чарівний Лан», Товариством з обмеженою відповідальністю «Золотий Світанок (Агро)», Товариством з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Цепелін Україна», Публічним акціонерним товариством «Київстар», Публічним акціонерним товариством «МТС», Статутним територіально-галузевим об'єднанням «Південна залізниця», Товариством з обмеженою відповідальністю «Астеліт», Товариством з обмеженою відповідальністю «МЕТРО КЕШ ЕНД КЕРІ Україна», Товариством з обмеженою відповідальністю «АТЛ», Відкритим акціонерним товариством «Укртелеком», Товариством з обмеженою відповідальністю «Енерго-Альянс 2005».
Обґрунтовуючи свою позицію, Нововодолазька міжрайонна державна податкова інспекція Харківської області Державної податкової служби посилалась на наявність у вказаних суб'єктів господарювання ознак «ризиковості» (прийняття рішення про припинення (початок ліквідаційної процедури), порушення провадження у справі про банкрутство, відсутність за місцезнаходженням тощо), а також розбіжність між нарахованим позивачем податковим кредитом та сумами податкових зобов'язань, сформованими контрагентами.
На підставі зазначеного акта перевірки та з огляду на зазначене порушення органом доходів і зборів прийнято податкове повідомлення-рішення від 06.04.2011 № 0000011600, згідно з яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на 1321461,00 грн.
Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Згідно з підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).
Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-XIV (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-XIV (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.
Аналіз наведених норм свідчить на користь висновку про те, що господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податку.
Застосовуючи зазначені правила оподаткування при оцінці спірних господарських операцій, судові інстанції встановили, що вони є реальними та підтверджуються долученими Товариством з обмеженою відповідальністю «Агролатінвест» до матеріалів справи належним чином оформленими копіями документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку та які містять достатні дані про зміст господарських операцій та їх учасників, підтверджують фактичність здійснення таких операцій, а саме: видаткових та податкових накладних, рахунків-фактур, актів здачі-прийняття, актів виконаних робіт, чеків, платіжних доручень, товарно-транспортних накладних, накладних на перевезення вантажу залізничним транспортом, сертифікатів якості, паспортів, довіреностей.
Контролюючим органом, у свою чергу, не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об'єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені вказаними документами, а також не представлено жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.
Не подано відповідачем і жодних доказів на підтвердження недобросовісності позивача як платника податку на додану вартість або можливої фіктивності його постачальників, як-от: пояснень посадових осіб щодо їх непричетності до фінансово-господарської діяльності очолюваних ними суб'єктів господарювання, судових рішень, вироків тощо, не наведено будь-яких доводів щодо здійснення Товариством з обмеженою відповідальністю «Агролатінвест» розглядуваних операцій за відсутності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект тощо.
Доводи Нововодолазької міжрайонної державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби про невідповідність сум сформованого позивачем за оспорюваними поставками податкового кредиту сумам податкових зобов'язань його постачальників колегія суддів відхиляє, оскільки податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб, зокрема, від фактичної сплати ними податку до бюджету, а тому якщо останні не виконали своїх зобов'язань щодо сплати податку або мінімізували свої податкові зобов'язання, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цих осіб, проте вказана обставина не є підставою для позбавлення платника податку-покупця права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість за наявності факту реального вчинення господарських операцій, як у даній ситуації, та у разі, якщо такий платник має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.
Наведене правозастосування відповідає правовому висновку Верховного Суду України, викладеному в постановах від 01.06.2010 у справі № 21-573во10, від 31.01.2011 у справі № 21-47а10, від 31.01.2011 у справі № 21-42а10, який має враховуватись при застосуванні норм права у подібних правовідносинах відповідно до підпункту 8 пункту 1 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України.
За таких обставин, доводи судів першої та апеляційної інстанцій про необ'єктивність твердження контролюючого органу про неправомірність формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість за розглядуваними поставками ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права.
У частині відмови в задоволенні позовних вимог рішення судів першої та апеляційної інстанцій особами, які беруть участь у справі, не оскаржуються, а тому відсутні підстави для надання правового аналізу відповідним висновкам судів у рамках даного касаційного провадження.
З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, а суди попередніх інстанцій не допустили порушення норм процесуального права, які б могли вплинути на встановлення дійсних обставин справи, та правильно застосували норми матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги Нововодолазької міжрайонної державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби без задоволення, а оскаржених судових рішень - без змін.
Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,
Касаційну скаргу Нововодолазької міжрайонної державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби залишити без задоволення.
Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 26.10.2011 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 03.12.2012 у справі № 2а-3786/11/2070 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Судді Верховного Суду: Т.М. Шипуліна
Л.І. Бившева
І.А. Гончарова