про закриття провадження у справі
31 липня 2018 р. м. Чернівці Справа № 824/521/18-а
Суддя Чернівецького окружного адміністративного суду Дембіцький П.Д., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Чернівецького міського голови, Чернівецька міська рада про визнання протиправним розпорядження та зобов'язання вчинити дії, -
В поданому до суду адміністративному позові (в новій редакції) ОСОБА_1 (позивач) просить суд: визнати протиправним розпорядження Чернівецького міського голови від 07.12.2017 року № 1544-к "Про порядок проведення атестації керівників підприємств, установ та організацій, що належать до комунальної власності територіальної громади м. Чернівців" в частині запровадження періодичної, раз на три роки, атестації всіх керівників закладів охорони здоров'я (головних лікарів, директорів), що належать до комунальної власності територіальної громади міста Чернівців; зобов'язати Чернівецького міського голову внести доповнення в пункт 1 Розпорядження міського голови від 07.12.2017 року № 1544-к, доповнивши його словами : "а також керівників (головних лікарів) закладів охорони здоров'я, що належать до комунальної власності територіальної громади міста Чернівців"; зобов'язати Чернівецького міського голову внести доповнення в пункт 3 Положення про порядок проведення атестації керівників підприємств, установ та організацій, що належать до комунальної власності територіальної громади м. Чернівців, затвердженого розпорядженням Чернівецького міського голови від 07.12.2017 року №1544-к наступного змісту: "Не підлягають атестації також керівники (головні лікарі) закладів охорони здоров'я, що належать до комунальної власності територіальної громади міста Чернівців"; стягнути з Чернівецької міської ради за рахунок її бюджетних асигнувань на мою користь судові витрати, які складаються із судового збору та витрат на правничу допомогу адвоката, остаточний розмір яких я зазначу до початку судових дебатів або протягом п'яти днів після постановлення судового рішення в даній справі.
23.07.2018 року представник відповідачів надав клопотання про закриття провадження по справі, в якому зазначив, що дану справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства з огляду на наступне. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Натомість однією з визначальних ознак приватноправових відносин є наявність майнового чи немайнового, особистого інтересу учасника. Спір буде мати приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило, майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть і в тому випадку, якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єктів владних повноважень.
Разом з тим участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою класифікації спору як публічно-правого. Однак, не кожен спір за участю суб'єкта владних повноважень є публічно - правовим.
В даній справі вбачається наявність приватно - правового спору, оскільки: позивач не займає посаду, що відноситься до публічної служби, спір виник із трудових відносин, оскільки Чернівецький міський голова у трудових відносинах із позивачем виступає як роботодавець, так як наділений правом призначення його на посаду, позивач оскаржує та просить визнати незаконним рішення роботодавця про затвердження положення про проведення атестації працівників (атестація проводиться за рішенням роботодавця, яким затверджується положення про проведення атестації, склад атестаційної комісії, графік проведення атестації).
Таким чином наявні всі ознаки приватно - правового спору, що виник у трудових відносинах між позивачем ОСОБА_1 та Чернівецьким міським головою і який підлягає розгладь у порядку цивільного судочинства.
31.07.2018 року в судовому засіданні представник позивача надав до суду клопотання, в якому просив відмовити в задоволенні клопотання відповідачів. Дане клопотання просив розглянути в порядку письмового провадження.
Крім того позивач надав клопотання, в якому просив вирішити питання про повернення судового збору. Дане клопотання просив розглянути в порядку письмового провадження.
Відповідно до ч. 3 ст. 194 КАС України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності.
Частиною 9 статті 205 КАС України визначено, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Враховуючи приписи ст. 205 КАС України, суд вважає, що немає перешкодою для розгляду і вирішення справи за наявними у справі матеріалами.
Розглянувши матеріали справи, встановивши фактичні обставини в справі, дослідивши та оцінивши надані докази в сукупності, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд приходить до висновку, що провадження у справі необхідно закрити з огляду на наступне.
07.12.2017 року розпорядженням Чернівецького міського голови № 1544-к затверджено Положення про порядок проведення атестації керівників підприємств, установ та організацій, що належать до комунальної власності територіальної громади міста Чернівці.
Позивач вважає, що Положення «Про порядок проведення атестації керівників підприємств, установ та організацій» затверджене розпорядженням Чернівецького міського голови № 1544-к від 07.12.2017 року в частині проведення атестації головних лікарів закладів охорони здоров'я, що належать територіальної громади міста Чернівці - протиправним.
Крім того, позивач вважає, що Чернівецький міський голова вийшов за межі наданих йому повноважень при затвердженні Положення «Про порядок проведення атестації керівників підприємств, установ та організацій», а тому розпорядження № 1544-к від 07.12.2017 року та саме положення повинні бути визнані незаконними та скасовані у зв'язку з чим ОСОБА_1 звернувся до суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 4 КАС України адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.
А відповідно до п. 2 ч. 2 ст. КАС України публічно-правовий спір - спір, у якому:
- хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій;
- хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг;
- хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи.
Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.
Юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.
Таким чином, на вирішення адміністративного суду може бути переданий спір, який виник між двома (кількома) конкретними суб'єктами суспільства стосовно їхніх прав та обов'язків у конкретних правових відносинах, у яких хоча б один суб'єкт законодавчо уповноважений владно керувати поведінкою іншого (інших) суб'єкта, а ці суб'єкти відповідно зобов'язані виконувати вимоги та приписи такого владного суб'єкта.
Разом з тим, якщо суб'єкт (у тому числі орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа) у спірних правовідносинах не здійснює вказані владні управлінські функції щодо іншого суб'єкта, який є учасником спору, такий спір не має встановлених нормами КАС України ознак справи адміністративної юрисдикції і, відповідно, не повинен вирішуватись адміністративним судом.
Частиною 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Аналіз зазначеної норми міжнародного права свідчить, що обов'язково суд повинен бути встановлений законом, тобто кожен має право на розгляд справи компетентним судом, компетентність якого встановлюється тільки законом.
Європейський суд з прав людини у справі "Zand v. Austria" від 12.10.1978 р. вказав, що словосполучення "встановлений законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття "суд, встановлений законом" у частині першій статті 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з (…) питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів (…)". З огляду на це не вважається "судом, встановленим законом" орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.
Вказана позиція також міститься у постанові Верховного Суду від 10.07.2018 р. по справі №661/2914/16-а, постанові Верховного Суду від 13.06.2018 р. по справі №826/20197/13-а та постанові Верховного Суду від 18.06.2018 р. по справі №826/20197/13-а.
Із змісту позовної заяви вбачається, що позивач оскаржує розпорядження Чернівецького міського голови № 1544-к 07.12.2017 року яким затверджено Положення про порядок проведення атестації керівників підприємств, установ та організацій, що належать до комунальної власності територіальної громади міста Чернівці.
В позовній заяві позивач вказав, що ним укладено трудовий договір з Чернівецьким міським головою на виконання обов'язків головного лікаря комунальної медичної установи «Міський клінічний пологовий будинок № 1».
Оскільки позивач не перебуває на державній службі, то даний спір не є публічно-правовим, та не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Оскільки, предметом даного спору є оскарження розпорядженням Чернівецького міського голови № 1544-к 07.12.2017 року, отже дане розпорядження впливає на трудові права позивача.
Пунктом 17 частини 1 статті 4 КАС України визначено, що публічна служба це діяльність на державних політичних посадах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, дипломатична служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 19 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.
Судом встановлено, посада головного лікаря комунальної медичної установи «Міський клінічний пологовий будинок № 1» не відноситься до державної служби. Крім того, дія Закону України "Про державну службу" не поширюється на органи охорони здоров'я, оскільки останні не віднесені до органів державної виконавчої влади.
Окрім цього, позивач в судовому засіданні 31.07.2018 року підтвердив, що він не перебуває на державній службі.
Таким чином, суд приходить до висновку про те, що посада, яку обіймає позивач не підпадає під дію Закону України „Про державну службу".
Предметом позову є порушене право позивача у трудових правовідносинах, яке випливає із оспорюваного розпорядженням Чернівецького міського голови № 1544-к 07.12.2017 року.
Відповідно до ч. 1 ст. 19 Цивільного процесуального кодексу України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що даний спір не є публічно-правовим та не підсудній Чернівецькому окружному адміністративному суду, і повинен розглядатися як трудовий спір в порядку цивільного судочинства.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 238 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Також суд зазначає, що згідно з ч. 2 ст. 238 КАС України про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України "Про судовий збір" від 08 липня 2011 року № 3674-VI.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.
Оскільки за подання цього позову було сплачено судовий збір у розмірі 2114,40 грн, що підтверджується квитанціями № 104 від 06.06.2018 року та № 123 від 19.06.2018 року, а провадження у даній справі закрито на підставі п. 1 ч. 1 ст. 238 КАС України і позивач звернувся з клопотанням про повернення судового збору, то суд дійшов висновку про наявність підстав для повернення позивачу сплаченої суми судового збору.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 238, 241-243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Клопотання Чернівецького міського голови задовольнити.
2. Закрити провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Чернівецького міського голови, Чернівецької міської ради про визнання протиправним розпорядження та зобов'язання вчинити дії.
3. Клопотання представника позивача задовольнити.
4. Повернути ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, РНОКПП НОМЕР_1) з Державного бюджету України сплачену згідно квитанцій № 104 від 06.06.2018 року та № 123 від 19.06.2018 року суму судового збору у розмірі 2114,40 (дві тисячі сто чотирнадцять) грн 40 коп.
Згідно статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).
У відповідності до статей 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України ухвали суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку окремо від рішення суду повністю або частково. Апеляційна скарга на ухвалу подається до Вінницького апеляційного адміністративного суду через Чернівецький окружний адміністративний суд протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення (складання).
Суддя П.Д. Дембіцький