18 липня 2018 року справа № 823/1450/18
м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Кульчицького С.О.,
за участю: секретаря судового засідання - Брандальської Х.В.,
позивача ОСОБА_1 - особисто, представника позивача ОСОБА_2 - за ордером, представника відповідача Желізняк Ю.В. - за довіреністю, розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку загального позовного провадження, в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Черкаській області про визнання протиправними, скасування наказів та поновлення на посаді,
До Черкаського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, далі - позивач) з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції в Черкаській області (18036, м. Черкаси, вул. Смілянська, 57, далі - відповідач ), в якому, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог від 21.05.2018 просить:
- визнати неправомірним та скасувати наказ відповідача від 28.03.2018 № 826 в частині притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення зі служби в поліції;
- визнати неправомірним та скасувати наказ відповідача від 28.03.2018 № 116 о/с "По особовому складу про звільнення ОСОБА_1 зі служби в поліції за п. 6 ч. 1 ст. 77 у зв'язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби;
- поновити ОСОБА_1 на службі в поліції на посаді старшого оперуповноваженого СКП Черкаського районного відділення поліції Черкаського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Черкаській області з 28.03.2018;
- зобов'язати Головне управління Національної поліції в Черкаській області виплатити ОСОБА_1 середньомісячне грошове забезпечення за час вимушеного прогулу з моменту звільнення;
- допустити до негайного виконання рішення суду в частині поновлення позивача на посаді старшого оперуповноваженого СКП Черкаського районного відділення поліції Черкаського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Черкаській області;
- допустити до негайного виконання рішення суду в частині виплати позивачеві грошового забезпечення у межах суми стягнення за один місяць;
- стягнути з Головного управління Національної поліції в Черкаській області витрат на правничу допомогу в розмірі 1 000 грн 00 коп. на користь позивача.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач при прийнятті оскаржуваних наказів порушив вимоги Конституції України, Закону України «Про Національну поліцію» та Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України. Також позивач вважає, що оскаржувані накази прийняті без врахування всіх дійсних обставин, а тому є протиправними та підлягають скасуванню.
Відповідачем до суду подано відзив на позов, відповідно до якого відповідач заперечував проти позову у повному обсязі, оскільки позивач звільнений зі служби Національної поліції за вчинення позивачем дисциплінарного проступку несумісного з проходженням служби в Національній поліції України.
Ухвалою від 18.06.2018 закрито підготовче провадження та призначено судовий розгляд справи.
Позивач та представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали у повному обсязі.
Представник відповідача заперечувала проти позову з підстав, викладених у відзиві на позов.
Заслухавши пояснення позивача, представника позивача та представника відповідача, дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд зазначає про таке.
ОСОБА_1 проходив службу в органах внутрішніх справ з 15.08.1996 по 06.11.2015, в Національній поліції України з 07.11.2015, обіймаючи на момент звільнення посаду старшого оперуповноваженого сектору кримінальної поліції Черкаського районного відділення поліції Черкаського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Черкаській області, маючи спеціальне звання підполковника поліції.
08 лютого 2018 року близько 22 год. 15 хв. позивач, керуючи автомобілем Skoda Octavia р.н. НОМЕР_3 рухався по автодорозі Золотоноша - Черкаси - Сміла - Умань, в напрямку від м. Черкаси до м. Золотоноша, не впорався з керуванням та виїхав на смугу зустрічного руху, де допустив зіткнення з автомобілем Mitsubishi Lancer р.н. НОМЕР_4 під керуванням гр. ОСОБА_4
Внаслідок вказаної дорожньо-транспортної пригоди пасажир автомобіля Skoda Octavia р.н. НОМЕР_3, старший слідчий слідчого відділення Черкаського районного відділення поліції, капітан поліції ОСОБА_5 отримала травми та була госпіталізована до реанімаційного відділення Третьої Черкаської міської лікарні швидкої медичної допомоги, підполковник поліції ОСОБА_1 також отримав тілесні ушкодження і був госпіталізований до Третьої Черкаської міської лікарні швидкої медичної допомоги.
Вказана подія за повідомленням ОСОБА_5 зареєстрована у Журналі Єдиного обліку заяв і повідомлень про вчинені правопорушення та інші події Золотоніського відділу поліції ГУ НП в Черкаській області за №1057 (зворотній бік а. с. 105).
Водій автомобіля Mitsubishi Lancer р.н. НОМЕР_4 ОСОБА_4 від надання медичної допомоги та госпіталізації відмовився.
За фактом дорожньо-транспортної пригоди за участю старшого оперуповноваженого сектору кримінальної поліції Черкаського районного відділення поліції Черкаського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Черкаській області, підполковника поліції ОСОБА_1 та старшого слідчого СВ цього ж відділення поліції капітана поліції ОСОБА_5 складено спецповідомлення від 09.02.2018 № 350еп/122/12/і/01-2018 (а.с. 78) із доповненням від 09.02.2018 № № 359еп/122/12/і/01-2018 (а. с. 78).
На підставі наказу Головного управління Національної поліції в Черкаській області від 09.02.2018 № 380 співробітниками Головного управління Національної поліції в Черкаській області проведено службове розслідування за фактом дорожньо-транспортної пригоди за участю позивача, унаслідок якої він та старший слідчий СВ Черкаського районного відділення поліції капітан поліції ОСОБА_5 отримали тілесні ушкодження, за результатами якого складено висновок, затверджений начальником Головного управління національної поліції в Черкаській області 28.03.2018 (а. с. 60 - 65).
Згідно із вказаним висновком, службовим розслідуванням, зокрема, було виявлено, що позивач в порушення ч. 2 ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію», п. п. 4-5 розділу ІІ. Інструкції про порядок ведення єдиного обліку в органах поліції заяв і повідомлення про вчинені кримінальні правопорушення та інші події, затвердженої наказом МВС України від 06.11.2015 № 1377 та п. 3.2.9. Розділу ІІІ. Інструкції з реагування ОВС на повідомлення про кримінальні правопорушення, інші правопорушення, надзвичайні ситуації та інші події, затвердженої наказом МВС України від 22.10.2012 №940 про вказану подію не повідомив чергову частину Золотоніського відділу поліції ГУНП. Також у висновку вказано, що своїми діями позивач вчинив проступки несумісні з подальшим проходженням служби в Національній поліції України.
У ході проведення службового розслідування підполковнику поліції ОСОБА_1 12.02.2018 та 15.03.2018 було запропоновано надати пояснення, однак останній від надання пояснень відмовився, про що складені Акти № 386/12/І-2018 від 12.02.2018 і № 702/12/І-2018 від 15.03.2018.
Відповідно до наказу Головного управління Національної поліції в Черкаській області від 28.03.2018 № 571 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності старшого оперуповноваженого СКП Черкаського районного відділення поліції Черкаського відділу поліції ГУНП підполковника поліції ОСОБА_1.» на позивача накладено дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції.
Наказом Головного управління Національної поліції в Черкаській області від 28.03.2018 № 116 о/с відповідно до Закону України «Про національну поліцію» позивача звільнено зі служби в поліції за п.6 ч.1 ст.77 Закону України «Про національну поліцію» (у зв'язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту).
Не погоджуючись із вказаними рішеннями відповідача позивач звернувся до суду.
Досліджуючи правомірність винесених наказів та доцільність застосування саме такого виду дисциплінарного стягнення, як звільнення зі служби в поліції, суд виходить із дослідження обставин, що стали підставою для прийняття відповідних наказів.
Як встановлено судом, наказ про звільнення позивача було видано на підставі висновків службового розслідування, проведеного за фактом порушення службової дисципліни позивачем.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає, що підставою для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності стало неповідомлення останнім чергової служби Золотоніського відділу поліції про подію, що мала місце 08.02.2018.
Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначає Закон України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 року № 580-VIII (далі - Закон №580-VIII).
Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону № 580-VIII поліцейський зобов'язаний:
1) неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського;
2) професійно виконувати свої службові обов'язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов'язків, наказів керівництва;
3) поважати і не порушувати прав і свобод людини;
4) надавати невідкладну, зокрема домедичну і медичну, допомогу особам, які постраждали внаслідок правопорушень, нещасних випадків, а також особам, які опинилися в безпорадному стані або стані, небезпечному для їхнього життя чи здоров'я;
5) зберігати інформацію з обмеженим доступом, яка стала йому відома у зв'язку з виконанням службових обов'язків;
6) інформувати безпосереднього керівника про обставини, що унеможливлюють його подальшу службу в поліції або перебування на займаній посаді.
Частиною 2 цієї статті встановлено, що поліцейський на всій території України незалежно від посади, яку він займає, місцезнаходження і часу доби в разі звернення до нього будь-якої особи із заявою чи повідомленням про події, що загрожують особистій чи публічній безпеці, або в разі безпосереднього виявлення таких подій зобов'язаний вжити необхідних заходів з метою рятування людей, надання допомоги особам, які її потребують, і повідомити про це найближчий орган поліції.
Пунктами 4-5 Розділу ІІ Інструкції про порядок ведення єдиного обліку в органах поліції заяв і повідомлень про вчинені кримінальні правопорушення та інші події, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України 06.11.2015 № 1377 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 01.12.2015 за № 1498/27943 (далі - Інструкція № 1377) передбачено, що посадова особа органу поліції в разі перебування поза межами органу, в якому вона призначена, на території України в разі звернення до неї громадян або службових осіб із заявою чи повідомленням про події, які загрожують особистій чи громадській безпеці, або в разі безпосереднього виявлення таких зобов'язана вжити заходів щодо запобігання правопорушенням і їх припинення, рятування людей, надання допомоги особам, які її потребують, установлення і затримання осіб, які вчинили правопорушення, та охорони місця події і повідомити про це найближчий орган поліції.
Посадова особа органу поліції при виявленні чи отриманні інформації про вчинене кримінальне правопорушення та іншу подію негайно повідомляє про це чергову частину органу поліції.
Згідно з п. 17 Розділу ІІІ Інструкції № 1377 прихованими від єдиного обліку вважаються заяви і повідомлення про вчинені кримінальні правопорушення та інші події, які були відомі працівнику органу поліції, та відомості, які на час виявлення не внесено до журналу ЄО відповідного органу поліції, а самі заяви та повідомлення про вчинені кримінальні правопорушення та інші події не отримали реєстраційного номера.
Відповідно до п. 2.1. Інструкції про оперативне інформування в органах і підрозділах внутрішніх справ, внутрішніх військах та навчальних закладах МВС України, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 22.10.2012 № 940 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 03.01.2013 за №55/22587 (далі - Інструкція № 940), у редакції чинній на момент спірних відносин - при надходженні заяви, повідомлення про кримінальне правопорушення та іншу подію черговий з'ясовує характер і обставини того, що сталося, забезпечує направлення на місце події слідчо-оперативної групи (далі - СОГ) та інших нарядів і водночас доповідає про подію керівнику органу досудового розслідування, начальнику та відповідальному по ОВС, а у випадках, визначених Переліком, - до чергової частини вищого ОВС.
Слідчий, який перебуває в складі СОГ, або керівник органу досудового розслідування для належного оперативного інформування чергової частини вищого ОВС про кримінальні правопорушення та інші події, що доповідаються до МВС України, ГУМВС, УМВС, інформують з місця події чергову частину про попередню правову кваліфікацію правопорушення або події, зазначаючи пункт, частину та статтю Кримінального кодексу України.
Згідно з п. 3.2 Інструкції № 940 при отриманні інформації про кримінальні правопорушення та інші події, що мали місце на території обслуговування і визначені Переліком, оперативний черговий ГУМВС, УМВС негайно доповідає про це начальнику ГУМВС, УМВС, його заступникам (відповідно до розподілу функціональних обов'язків), до чергової частини МВС України, відповідальному по ГУМВС, УМВС, начальнику штабу, начальнику оперативного відділу (сектору) штабу, начальнику чергової частини, інформує керівників та чергових зацікавлених структурних підрозділів ГУМВС, УМВС, а за необхідності сповіщає чергові служби відповідних органів виконавчої влади. Інформація про надзвичайні події серед особового складу доповідається начальникам управлінь (відділів) внутрішньої безпеки (далі - УВБ, ВВБ) та інспекції з особового складу підрозділів кадрового забезпечення (далі - ІОС).
Судом встановлено, що позивач про дорожньо-транспортну пригоду за його участі, що мала місце 08.02.2018 органи поліції не повідомив.
Враховуючи наведене, суд висновує, що обставини, якими відповідач обґрунтовує протиправну поведінку позивача у цій частині відповідають дійсності.
Згідно зі ст. 19 Закону № 580-VIII у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону. Частиною 2 цієї ж статті визначено, що підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.
У відповідності до частини 1 статті 59 Закону № 580-VIII служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень.
Пунктом 9 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Закону України «Про Національну поліцію» передбачено, що до набрання чинності Законом України «Про Дисциплінарний статут Національної поліції» на поліцейських поширюється дія Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України», затвердженого Законом України «Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України» від 22.02.2006 № 3460-IV (далі - Дисциплінарний статут).
Вказаним Дисциплінарним статутом визначається сутність службової дисципліни, обов'язки осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ України стосовно її дотримання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, порядок і права начальників щодо їх застосування, а також порядок оскарження дисциплінарних стягнень.
Так, відповідно до ст. 1 Дисциплінарного статуту службова дисципліна - дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України.
Відповідно до ст. 2 Дисциплінарного статуту дисциплінарний проступок - невиконання чи неналежне виконання особою рядового або начальницького складу службової дисципліни.
Згідно зі ст. 7 Дисциплінарного статуту службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов'язує кожну особу рядового і начальницького складу, зокрема: дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги працівника органів внутрішніх справ України, статутів і наказів начальників; захищати і охороняти від протиправних посягань життя, здоров'я, права та свободи громадян, власність, довкілля, інтереси суспільства і держави; з гідністю і честю поводитися в позаслужбовий час, бути прикладом у дотриманні громадського порядку, припиняти протиправні дії осіб, які їх учиняють.
Аналіз наведених положень Дисциплінарного статуту є підставою для висновку про те, що службова дисципліна полягає у виконанні (дотриманні) законодавчих та підзаконних актів із питань службової діяльності та бездоганному і неухильному додержанні порядку і правил, що такими нормативними актами передбачені.
Статтею 5 Дисциплінарного статуту визначено, що за вчинення дисциплінарних проступків особи рядового і начальницького складу несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом. Особи рядового і начальницького складу, яких в установленому законодавством порядку притягнуто до адміністративної, кримінальної або матеріальної відповідальності, водночас можуть нести і дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.
Відповідно до п.п. 6, 8 ст. 12 Дисциплінарного статуту на осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни можуть накладатися такі види дисциплінарних стягнень, як звільнення з посади, звільнення з органів внутрішніх справ.
Наказом Міністерства внутрішніх справ від 09.11.2016 року №1179 затверджено Правила етичної поведінки поліцейських (далі - Правила), які є узагальненим зібранням професійно-етичних вимог щодо правил поведінки поліцейських та спрямовані на забезпечення служіння поліції суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку на засадах етики та загальнолюдських цінностей.
Відповідно до п. 1 Розділу І Правил встановлено, що вони поширюються на всіх поліцейських, які проходять службу в Національній поліції України (далі - поліція). Дотримання вимог цих Правил є обов'язком для кожного поліцейського незалежно від займаної посади, спеціального звання та місцеперебування.
Згідно із п. 1 Розділу ІІ Правил під час виконання службових обов'язків поліцейський повинен, зокрема, поводитися стримано, доброзичливо, відкрито, уважно і ввічливо, викликаючи в населення повагу до поліції і готовність співпрацювати; контролювати свою поведінку, почуття та емоції, не дозволяючи особистим симпатіям або антипатіям, неприязні, недоброму настрою або дружнім почуттям впливати на прийняття рішень та службову поведінку; дотримуватися норм ділового мовлення, не допускати використання ненормативної лексики.
Пунктами 3 та 4 Розділу IV Правил передбачено, що за будь-яких обставин і відносно будь-якої людини як у робочий, так і в неробочий час поліцейський зобов'язаний дотримуватися норм професійної етики. При зверненні до особи поліцейському заборонено бути зверхнім, погрожувати, іронізувати, використовувати ненормативну лексику.
Поліцейський повинен бути коректним та не повинен допускати застосування насильства чи інших негативних дій щодо членів суспільства, а також, незважаючи на провокації, повинен залишатися об'єктивним.
Суд звертає увагу, що дотримання вище зазначених вимог Дисциплінарного статуту та Правил є обов'язком кожного поліцейського незалежно від того перебуває він під час виконання службових обов'язків чи у позаслужбовий час, що пов'язане з особливостями проходження служби в Національній поліції.
Статтею 12 Дисциплінарного статуту визначено, що на осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни можуть накладатися такі види дисциплінарних стягнень: усне зауваження; зауваження; догана; сувора догана; попередження про неповну посадову відповідність; звільнення з посади; пониження в спеціальному званні на один ступінь; звільнення з органів внутрішніх справ.
У відповідності до пункту 6 частини 1 статті 77 Закону № 580-VIII поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України.
Дослідженими під час судового розгляду справи доказами підтверджено порушення службової дисципліни зі сторони позивача, що виразилось у порушенні ним вимог ч.2 ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію», п.п. 4-5 розділу ІІ. Інструкції про порядок ведення єдиного обліку в органах поліції заяв і повідомлення про вчинені кримінальні правопорушення та інші події, затвердженої наказом МВС України від 06.11.2015 № 1377 та п. 3.2.9. Розділу ІІІ. Інструкції з реагування ОВС на повідомлення про кримінальні правопорушення, інші правопорушення, надзвичайні ситуації та інші події, затвердженої наказом МВС України від 22.10.2012 №940.
Щодо твердження позивача про відсутність у відповідача правових підстав про притягнення його до дисциплінарної відповідальності за порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту, що спричинило потерпілому тілесні ушкодження, несвоєчасне повідомлення Національного агентства з запобігання корупції про суттєві зміни у майновому стані, суд зазначає, що вищевказані обставини не є підставою для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності, оскільки за вказані проступки передбачено адміністративну та кримінальну відповідальність, однак неповідомлення позивачем про подію, що мала місце 08.02.2018 вже є достатньою підставою для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності.
При цьому суд зазначає, що вирішення питання щодо виду застосованого дисциплінарного стягнення є переважним правом керівника, який наділений правом накладання дисциплінарних стягнень.
Як вбачається з оскаржуваних наказів, вони прийняті уповноваженою особою з дотриманням вимог чинного законодавства.
Згідно з ст. 14 Дисциплінарного статуту з метою з'ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, учиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування.
Порядок проведення службового розслідування встановлюється Міністром внутрішніх справ України (ч. 4 ст. 14 Дисциплінарного статуту).
Пунктом 2.1 Інструкції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 12.03.2013 № 230 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 02.04.2013 за № 541/23073 (далі - Інструкція) передбачено, що підставами для проведення службового розслідування є порушення особами рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ України службової дисципліни, у тому числі скоєння кримінальних або адміністративних правопорушень, знищення або втрата службових документів, доручених або охоронюваних матеріальних цінностей, вчинення особами рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ України діянь, які порушують права і свободи громадян, службову дисципліну, інші події, пов'язані із загибеллю (смертю) осіб РНС чи їх травмуванням (пораненням), а також події, які сталися за участю осіб рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ України і можуть викликати суспільний резонанс.
У відповідності до вимог ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
З урахуванням наведеного, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та оцінки наявних у матеріалах справи доказів в сукупності, суд дійшов висновку про правомірність оскаржуваних наказів відповідача про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності.
Вимоги позивача щодо поновлення його на посаді старшого оперуповноваженого СКП Черкаського районного відділення поліції Черкаського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Черкаській області та стягнення на його користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу також не підлягають до задоволення, оскільки є похідними від перших вимог, у задоволенні яких судом відмовлено у повному обсязі.
Згідно з ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Також суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини», Європейська Конвенція «Про захист прав людини і основоположних свобод» і практика Європейського Суду з прав людини є джерелом права.
Пунктом 1 статті 6 Конвенції передбачено, що кожен має право на розгляд його справи судом.
Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), зокрема у п.58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04 повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Згідно з вимогами ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати не стягуються. Судовий збір компенсувати за рахунок коштів, передбачених бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Керуючись ст.ст. 2, 6, 9, 14, 72, 76 - 79, 90, 139, 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
У задоволенні позову ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_2) до Головного управління Національної поліції в Черкаській області (18036, м. Черкаси, вул. Смілянська, 57, ідентифікаційний код 40108667) про визнання протиправними, скасування наказів та поновлення на посаді - відмовити повністю.
Судовий збір компенсувати за рахунок коштів, передбачених бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Копію рішення направити особам, які беруть участь у справі.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. У разі застосування судом частини третьої статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя С.О. Кульчицький
Рішення в повному обсязі складено 30.07.2018.