23 липня 2018 року Справа № 823/1382/18 м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Гаращенка В.В.,
за участю:
секретаря судового засідання: Дорошенко Л.В.,
позивача: ОСОБА_1,
представника позивача: ОСОБА_2,
представника відповідача: не з'явився,
розглянувши за правилами загального позовного провадження в місті Черкаси адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в м. Черкасах Черкаської області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,-
ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом до управління Пенсійного фонду України в м. Черкасах Черкаської області, в якому просить:
- визнати неправомірними дії управління Пенсійного фонду України в м. Черкасах Черкаської області щодо відмови в проведенні перерахунку пенсії;
- зобов'язати управління Пенсійного фонду України в м. Черкасах Черкаської області провести перерахунок і виплату пенсії за вислугу років відповідно до вимог ст. 50-1 ЗУ «Про прокуратуру» у редакції, що діяла на дату призначення пенсії, до якої включаються всі види оплати праці, з якої сплаченого єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, з 01.10.2017 без обмеження розміру пенсії;
- зобов'язати управління Пенсійного фонду України в м. Черкасах Черкаської області виплатити різницю між фактично отриманою та належною до сплати сумою пенсії за період за період з 01.10.2017 до моменту здійснення перерахунку пенсії і переказати її на особистий рахунок позивача;
- допустити рішення суду до негайного виконання у межах суми стягнення за один місяць.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що постановою КМУ від 30.08.2017 №657 «Про внесення змін до деяких постанов КМУ щодо оплати праці працівникам прокуратури» з 06 вересня 2017 підвищено заробітну плату працівника прокуратури. Проте на звернення позивача про проведення перерахунку пенсії, відповідач листом-відповіддю від 12.02.2018 відмовив у перерахунку пенсії пославшись на відсутність постанови уряду щодо умов та порядку перерахунку пенсій, призначених працівникам прокуратури. Позивач вважає, що відповідач порушує її право на перерахунок пенсії.
Позивач та її представник просили адміністративний позов задовольнити повністю.
Представником відповідача подано відзив на позов у встановлений ухвалою суду час, в якому відповідач позовні вимоги не визнав, та просив в задоволенні адміністративного позову відмовити повністю. Зазначає, що Законом України «Про внесення змін та визначення такими, що втратили чинність деяких законодавчих актів України» від 28.12.2014 №76-VIII внесені зміни до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру», зокрема, в частині перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури, якими встановлено, що умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються КМУ.
Представник відповідача зазначає, що на момент звернення позивачем з заявою про перерахунок пенсії, Кабінетом Міністрів України не визначено умов та порядку перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури.
Крім того представник відповідача вказав, що позивачем не подано довідку про заробітну плату, що відповідає вимогам чинного законодавства.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, хоча про дату, час та місце судового розгляду справи повідомлений належним чином. Причини неявки суду не повідомив, доказів поважності своєї відсутності в судовому засіданні не надав.
Згідно п. 1 ч. 3 ст. 205 КАС України суд розглядає справу за відсутності належним чином повідомленого про судове засідання учасника справи або його представника у разі неявки в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин неявки учасником справи (його представником).
Заслухавши пояснення позивача, повно, всебічно, об'єктивно дослідивши надані у справі докази, надавши їм юридичну оцінку, судом встановлено наступне.
Позивач ОСОБА_1 працювала на посаді старшого прокурора у прокуратурі Черкаської області.
Станом на час розгляду справи позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Черкаській області та отримує пенсію за вислугу років відповідно до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру».
12.02.2018 позивач звернулась до управління Пенсійного фонду України в м. Черкасах Черкаської області із заявою про перерахунок пенсії, відповідно до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» з проведенням коригувань збільшення посадового окладу, надбавки за класний чин за посадою у відповідності до постанови КМУ №657 від 30.08.2017.
Листом №2238/02 від 15.02.2018 позивачу відмовлено у здійсненні перерахунку пенсії зазначивши про відсутність на те правових підстав.
Не погоджуючись із відмовою у здійсненні перерахунку пенсії, позивач звернулась з позовом до суду.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 18 ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 №1789-ХІІ призначені працівникам прокуратури пенсії перераховувались у зв'язку з підвищенням заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників.
Законом України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» від 28.12.2014 №76-VIII внесені зміни до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» №1789-ХІІ, зокрема ч. 18 викладено у такій редакції: «Умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України».
15 липня 2015 року набув чинності Закон України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 №1697-VII, згідно Розділу ХІІ Прикінцевих положень якого визнано такими, що втратили чинність із набранням чинності цього Закону положення, крім пункту 8 частини першої статті 15, частини четвертої статті 16, абзацу першого частини другої статті 46-2, статті 47, частини першої статті 49, частини п'ятої статті 50, частин третьої, четвертої, шостої та одинадцятої статті 50-1, частини третьої статті 51-2, статті 53 щодо класних чинів (їх дія поширюється на осіб, яким присвоєно класні чини до набрання чинності цим Законом), статті 55 щодо посвідчення працівника прокуратури, статті 2 у частині підстав звільнення з посади Генерального прокурора України, а також статті 13 щодо функціонування в системі органів прокуратури міських, районних, міжрайонних, районних у містах прокуратур, яка втрачає чинність з 15 грудня 2015 року.
Таким чином, на час звернення позивача із заявою про перерахунок пенсії ч. 13 та ч. 18 ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» №1789-ХІІ, які регулювали порядок перерахунку пенсій, втратили чинність.
Згідно з ч. 20 ст.86 Закону України «Про прокуратуру» (у редакції, чинній станом на дату виникнення спірних правовідносин) умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України.
Судом встановлено що, Кабінетом Міністрів України не визначено умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури - відповідний нормативно-правовий акт не прийнято.
За таких обставин, враховуючи вищевказані норми, з 15 липня 2015 року відсутні правові підстави для перерахунку пенсій працівникам прокуратури у разі відсутності умов та порядку перерахунку визначених Кабінетом Міністрів України.
Отже, чинним законодавством України скасовано право на перерахунок призначених пенсій прокурорів у зв'язку з підвищенням окладів з 15 липня 2015 року, а Кабінетом Міністрів України не визначено умови та порядок проведення такого перерахунку. Суд не може підміняти собою законодавчий орган, встановлюючи додаткові підстави до перерахунку пенсії там, де їх не визначив законодавчий орган.
Відповідно до п. 13 Розділу ХІІІ Прикінцевих положень Закону України «Про прокуратуру» №1697-VII на Кабінет Міністрів України покладено обов'язок у тримісячний строк з дня, наступного за днем опублікування цього Закону, привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом; забезпечити приведення нормативно-правових актів міністерств та інших відповідних центральних органів виконавчої влади України у відповідність із цим Законом.
Тривала бездіяльність Кабінету Міністрів України, яка полягає у невиконанні вимог п. 13 Розділу ХІІІ Прикінцевих положень Закону України «Про прокуратуру» №1697-VII, призвела до правової невизначеності у спірних правовідносинах та ситуації, за якої пенсіонери з числа прокурорів не мають можливості реалізувати своє право на перерахунок пенсії, передбачене ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» №1697-VII.
У той же час, суд звертає увагу, що Пенсійний фонд України, як орган державної влади, в силу вимог ч. 2 ст.19 Конституції України зобов'язаний діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
А тому за відсутності визначених Кабінетом Міністрів України умов та порядку перерахунку призначених працівникам прокуратури пенсій, Пенсійний фонд України не має правових підстав та законного способу дій для реалізації своїх повноважень, що виключає можливість перерахунку зазначених пенсій.
Суд вважає необґрунтованим посилання позивача на те, що до спірних правовідносин підлягають застосуванню норми Закону України «Про прокуратуру» в попередній редакції, оскільки на час звернення позивача із заявою про перерахунок пенсії набула чинності та діяла інша редакція статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» №1789-ХІІ, яка передбачає принципово інший порядок перерахунку пенсій.
Посилання позивача на те, що зміни в законодавстві, які звужують зміст та обсяг існуючих прав не повинні застосовуватися також є безпідставним, оскільки зміни, внесені Законом України №76 від 28.12.2014 до частини 18 статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» №1789-ХІІ та до частини 20 статті 86 Закону України «Про прокуратуру» №1697, не визнані неконституційними Конституційним Судом України, який до того ж у рішенні від 26 грудня 2011 року №20-рп/2011 вказав, що одним із визначальних елементів у регулюванні суспільних відносин у соціальній сфері є додержання принципу пропорційності між соціальним захистом громадян та фінансовими можливостями держави, а також гарантування права кожного на достатній життєвий рівень.
З урахуванням такого елемента принципу верховенства права, як пропорційність (розмірність) Конституційний Суд України зазначив, що передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними, а оскільки держава зобов'язана регулювати економічні процеси, встановлювати й застосовувати справедливі та ефективні форми перерозподілу суспільного доходу з метою забезпечення добробуту всіх громадян, то механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження справедливого балансу між інтересами окремих осіб і інтересами всього суспільства. При цьому зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист.
Крім зазначеного, суд звертає увагу, що нездійснення перерахунку пенсії позивачу не призвело до зменшення розміру пенсії працівника прокуратури, яку особа отримувала до цього, і не є звуженням обсягу вже набутих нею прав та/або позбавленням її права на соціальний захист.
Пункт 2.1 рішення Конституційного Суду України №20-рп/2011 від 26 грудня 2011 року зазначає, що зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист.
Принцип збалансованості інтересів людини з інтересами суспільства сформульовано й у практиці Європейського суду з прав людини.
Так, у рішенні «Ейрі проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що здійснення соціально-економічних прав людини значною мірою залежить від становища в державах, особливо фінансового.
У рішенні Європейського суду з прав людини «Великода проти України» зазначено, що законодавчі норми можуть змінюватися, передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист.
Згідно ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Судом під час розгляду справи врахована позиція Верховного суду, що викладена в постановах Верховного Суду від 20 лютого 2018 року (справа №711/6019/16-а), від 02 березня 2018 року (справа №761/21804/17), від 20 березня 2018 року (справа №677/537/16-а).
Відповідно до частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
На підставі вищевикладеного суд дійшов до висновку про правомірність дій відповідача, що діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, у зв'язку з чим суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог позивача.
У відповідності до вимог ст. 139 КАС України підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись ст. 2, 5, 6, 14, 77, 241-246, 255, 263, 295, 370 КАС України суд, -
В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Судові витрати залишити за позивачем.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана з врахуванням особливостей закріплених п. 15.5 Перехідних положень КАС України протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення суду. Якщо в судовому засіданні проголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складене 31 липня 2018 року.
Суддя В.В. Гаращенко