Ухвала
23 липня 2018 року
м. Київ
справа № 257/4866/13-ц
провадження № 61-22754ск18
Верховний Суд у складі судді Першої судової палати Касаційного цивільного суду Луспеника Д. Д. розглянув касаційну скаргу Донецького прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері Південного регіону України в інтересах держави в особі Міністерства оборони України на рішення Апеляційного суду Донецької області від 02 червня 2014 року у справі за позовом Донецького прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері Південного регіону України в інтересах держави в особі Міністерства оборони України до ОСОБА_2, товариства з обмеженою відповідальністю «ТПК Укрсплав» про повернення самовільно зайнятої земельної ділянки,
У квітні 2013 року Донецький прокурор з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері Південного регіону України в інтересах держави в особі Міністерства оборони України звернувся до суду із зазначеним вище позовом.
Рішенням Київського районного суду міста Донецька від 21 березня 2014 року позов Донецького прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері Південного регіону України в інтересах держави в особі Міністерства оборони України задоволено.
Зобов'язано фізичну особу - ОСОБА_2 та ТОВ «ТПК Укрсплав» повернути Міністерству оборони України в особі його структурного підрозділу - квартирно-експлуатаційного відділу м. Луганськ самовільно зайняту земельну ділянку, загальною площею 2, 2055 га, вартістю 3 200 842,15 грн на території військового містечка АДРЕСА_1
Зобов'язано фізичну особу - ОСОБА_2 та ТОВ «ТПК Укрсплав» привести самовільно зайняту земельну ділянку, загальною площею 2, 2055 га. вартістю 3 200 842,15 грн на території військового містечка АДРЕСА_1 у придатний для використання стан та прибрати самовільно збудований паркан на зазначеній земельній ділянці.
Рішенням Апеляційного суду Донецької області від 02 червня 2014 року апеляційні скарги ОСОБА_2 та товариства з обмеженою відповідальністю «ТПК Укрсплав» задоволено.
Рішення Київського районного суду міста Донецька від 21 березня 2014 року скасовано та відмовлено у задоволенні позову прокурора.
У липні 2014 року Донецький прокурор з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері Південного регіону України в інтересах держави в особі Міністерства оборони України подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу на зазначене рішення апеляційного суду.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 03 липня 2014 року касаційне провадження в зазначеній справі відкрито, з Київського районного суду міста Донецька витребувано цивільну справу № 257/4866/13-ц.
Вимоги зазначеної ухвали суду касаційної інстанції в частині витребування цивільної справи не виконано, що підтверджено листами Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області, оскільки Київський районний суд міста Донецька знаходиться на території проведення операції об'єднаних сил Збройних Сил України. Тому справа до суду касаційної інстанції не надходила.
Підпунктом 20 пункту 1 розділу XII «Перехідні положення» ЦПК України передбачено, якщо суд, до юрисдикції якого відповідно до вимог процесуального закону відноситься вирішення питання про відновлення втраченого провадження, знаходиться на тимчасово окупованій території України або в районі проведення антитерористичної операції, то відновлення втраченого провадження здійснюється судом за територіальною підсудністю судових справ, визначеною згідно із Законом України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» або Законом України «Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв'язку з проведенням антитерористичної операції».
Відповідно до Закону України від12 серпня 2014 року № 1632-VII «Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв'язку з проведенням антитерористичної операції» та згідно з розпорядженням Голови Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 02 вересня 2014 року № 27/0/38-14 «Про визначення територіальної підсудності справ» територіальну підсудність справ, підсудних Київському районному суду міста Донецька, змінено й визначено за Павлоградським міськрайонним судом Дніпропетровської області.
Касаційну скаргу з доданими до неї матеріалами передано до Верховного Суду, однак відсутність судової справи унеможливлює її розгляд.
З огляду на викладені обставини є підстави вважати, що судове провадження в зазначеній справі втрачене.
Згідно зі статтями 489 і 490 ЦПК України втрачене судове провадження в цивільній справі може бути відновлене за заявою учасника справи або за ініціативою суду. Заява про відновлення втраченого судового провадження подається до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції.
Для вирішення цивільної справи та ефективного захисту порушених, оспорюваних прав та інтересів учасників справи є необхідність відновити втрачене судове провадження за ініціативою Верховного Суду.
При цьому Верховний Суд є не стороною у справі, а є судовим органом, який здійснює правосуддя у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.
У зв'язку з цим він не може брати участь у розгляді питання про відновлення втраченого судового провадження, а місцевий суд при виконанні цієї ухвали повинен керуватися вимогами статей 493-494 ЦПК України.
Керуючись статтями 488-491, підпунктом 20 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України, Верховний Суд у складі судді Першої судової палати Касаційного цивільного суду,
Направити до Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області копії матеріалів касаційного провадження № 61-22754ск18 у справі № 257/4866/13-ц за позовом Донецького прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері Південного регіону України в інтересах держави в особі Міністерства оборони України до ОСОБА_2, товариства з обмеженою відповідальністю «ТПК Укрсплав» проповернення самовільно зайнятої земельної ділянки для відновлення втраченого судового провадження.
Ухвала суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття і оскарженню не підлягає.
Суддя Д. Д. Луспеник