26 липня 2018 року м. Чернігів Справа № 825/2071/18
Чернігівський окружний адміністративний суд у складі судді Падій В.В., розглянувши, за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи, справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Чернігівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України про зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1В.) звернувся до суду з адміністративним позовом до Чернігівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України (далі - Чернігівське ОУ ПФУ) про зобов'язання Чернігівського ОУ ПФУ нарахувати та виплачувати ОСОБА_1 з 01.01.2018 підвищення до пенсії у розмірі 100,00 грн., відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 23.04.2012 № 327 “Про підвищення рівня соціального захисту населення”.
Обґрунтовуючи вимоги, позивачем зазначено, що ним 28.12.2017 подано заяву до Чернігівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України щодо нарахування та виплати підвищення до пенсії, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 23.04.2012 № 327 “Про підвищення рівня соціального захисту населення”. Разом з тим, відповідачем протиправно не нараховано та не виплачується позивачу підвищення до пенсії у розмірі 100,00 грн.
Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 21.05.2018 позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху та позивачу надано п'ятиденний строк, з дня отримання зазначеної ухвали суду, для усунення недоліку поданої позовної заяви.
Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 30.05.2018 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у даній адміністративній справі, за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи, та відповідачу надано 15-денний строк, з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі, для подання відзиву на позов.
18.06.2018, на виконання вимог ухвали суду від 30.05.2018, відповідачем надано до суду відзив на позов, в якому останній у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 просив відмовити у повному обсязі, оскільки позовна вимога позивача щодо проведення перерахунку його пенсії з 01.01.2018 є необґрунтованою, так як при переведенні з одного виду пенсії на інший підвищення в розмірі 100,00 грн., яке нараховується з 01.05.2012, у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України від 23.04.2012 № 327 «Про підвищення рівня соціального захисту населення», не зберігається. Крім того, зазначив, що аналогічний спір вже було врегульовано у судовому порядку та постановою Деснянського районного суду м. Чернігова від 06.07.2017 (справа №750/5797/17), залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 15.08.2017, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 було відмовлено, що, на думку відповідача, свідчить про протиправність позовних вимог позивача.
Також позивачем у адміністративному позові та відповідачем у відзиві на позовну заяву заявлені клопотання про розгляд справи за правилами загального позовного провадження з викликом осіб - учасників процесу у судове засідання.
Разом з тим, суд вважає необґрунтованим вищевказані клопотання позивача та відповідача і відмовляє у їх задоволенні з наступних підстав.
Так, зі змісту адміністративного позову вбачається, що предметом даного спору є зобов'язання нарахувати та виплачувати позивачу з 01.01.2018 підвищення до пенсії у розмірі 100,00 грн., відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 23.04.2012 № 327 «Про підвищення рівня соціального захисту населення».
У свою чергу, пунктом 3 частини 6 статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що справами незначної складності є, зокрема, справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат.
Відповідно до частин 1, 2 статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності. За правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.
Водночас, дана адміністративна справа не віднесена до справ, визначених частиною четвертою статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України.
За таких обставин, суд дійшов висновку про незначну складність даної справи, характер спірних правовідносин та предмет доказування у якій не вимагає проведення судового засідання з викликом сторін, у зв'язку з чим клопотання позивача та Чернігівського ОУ ПФУ про розгляд справи за правилами загального позовного провадження з викликом осіб - учасників процесу у судове засідання залишені без задоволення.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню повністю з наступних підстав.
Так, судом встановлено, що ОСОБА_1 з 17.09.1994 призначено пенсію за віком.
Як вбачається з матеріалів справи, з 12.03.1997 ОСОБА_1 встановлено ІІ групу інвалідності безстроково, що підтверджується довідкою медико-соціальної (експертної) комісією сер. МСЕ-ЧНВ № 430453 (а.с.6).
У свою чергу, як вбачається з постанови Деснянського районного суду м. Чернігова від 06.07.2017 (справа №750/5797/17), залишеної без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 15.08.2017, (у справі за аналогічними позовними вимогами ОСОБА_1В.), судом було встановлено, що у зв'язку з встановленням II інвалідності, 02.01.2013 позивач звернувся до Чернігівського ОУ ПФУ із заявою про переведення його з пенсії за віком на пенсію по інвалідності II групи в розмірі пенсії за віком.
11.03.2013 Чернігівським ОУ ПФУ прийнято рішення про переведення ОСОБА_1 на вказаний у заяві вид пенсії відповідно до частини 2 статті 33 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
28.12.2017 позивач звернувся до Чернігівським ОУ ПФУ із заявою щодо нарахування та виплати з 01.01.2018 підвищення до пенсії в розмірі 100,00 грн., яке нараховується відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 23.04.2012 №327 «Про підвищення рівня соціального захисту населення».
Листом відділу з обслуговування громадян Чернігівського ОУ ПФУ від 24.01.2017 № 157/06/С-7 позивача повідомлено про відсутність підстав для проведення перерахунку його пенсії з 01.01.2018, у зв'язку з тим, що при переведенні з одного виду пенсії на інший підвищення в розмірі 100,00 грн., яке нараховується з 01.05.2012, у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України від 23.04.2012 № 327 «Про підвищення рівня соціального захисту населення», не зберігається.
Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, суд зважає на наступне.
Так, Законом, який визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, є Закон України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-IV).
У свою чергу, за змістом частини 1 статті 32 Закону № 1058-IV особи, визнані інвалідами, мають право на пенсію по інвалідності, залежно від групи інвалідності, за наявності такого страхового стажу на час настання інвалідності або на день звернення за пенсією.
Відповідно до частини 1 статті 33 Закону № 1058-IV пенсія по інвалідності залежно від групи інвалідності призначається в таких розмірах: інвалідам I групи - 100 відсотків пенсії за віком; інвалідам II групи - 90 відсотків пенсії за віком; інвалідам III групи - 50 відсотків пенсії за віком, обчисленої відповідно до статей 27 і 28 цього Закону.
Непрацюючі інваліди II групи за їх вибором мають право на призначення пенсії по інвалідності в розмірі пенсії за віком, обчисленої відповідно до статей 27 і 28 цього Закону, за наявності такого страхового стажу: у жінок - 20 років, а у чоловіків - 25 років, якщо їм вперше встановлено інвалідність у віці до 46 років включно; у жінок - 21 рік, а у чоловіків - 26 років, якщо їм вперше встановлено інвалідність у віці до 48 років включно; у жінок - 22 роки, а у чоловіків - 27 років, якщо їм вперше встановлено інвалідність у віці до 50 років включно; у жінок - 23 роки, а у чоловіків - 28 років, якщо їм вперше встановлено інвалідність у віці до 53 років включно; у жінок - 24 роки, а у чоловіків - 29 років, якщо їм вперше встановлено інвалідність у віці до 56 років включно; у жінок - 25 років, а у чоловіків - 30 років, якщо їм вперше встановлено інвалідність у віці до 59 років включно. Непрацюючі інваліди II групи, визнані інвалідами після досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, та інваліди III групи за їх вибором мають право на призначення пенсії по інвалідності в розмірі пенсії за віком, обчисленої відповідно до статей 27 і 28 цього Закону, за наявності страхового стажу, зазначеного в абзаці першому частини першої статті 28 цього Закону (частина 2 статті 33 Закону № 1058-IV).
Згідно з частиною 3 статті 45 Закону № 1058-IV переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.
Водночас, з метою забезпечення послідовного впровадження державної соціальної політики щодо підвищення стандартів життя, 23.04.2012 Кабінетом Міністрів України затверджено постанову № 327 «Про підвищення рівня соціального захисту населення» (далі - Постанова № 327).
Так, пунктом 2 Постанови № 327 передбачено, що пенсії, призначені до 1 травня 2012 р. відповідно до Законів України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (за наявності страхового стажу у чоловіків - не менш як 25 років, у жінок - не менш як 20 років), "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (особам із числа військовослужбовців строкової служби та членам їх сімей), «Про наукову і науково-технічну діяльність» та «Про пенсійне забезпечення" (одержувачам соціальних пенсій), підвищуються таким чином, щоб розмір підвищення з урахуванням перерахунку, проведеного відповідно до пункту 1 цієї постанови, становив не менш як 100 гривень, для пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у осіб, які не мають страхового стажу: чоловіки - 25 років, жінки - 20 років, - 50 гривень, для соціальних пенсій - 30 гривень.
Підвищення встановлюється до розміру пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги та пенсій за особливі заслуги перед Україною, інших доплат до пенсій, встановлених законодавством, і сум індексації), що склався станом на 30 квітня 2012 року.
При цьому, з детального аналізу Постанови № 327 вбачається, що нормами останньої не передбачено збереження підвищення до розміру пенсії в сумі 100,00 грн., яке нараховувалось з 01.05.2012, при переведенні пенсіонера з одного виду пенсії на інший.
У свою чергу, як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1, первинно, з 17.09.1994 призначено пенсію за віком.
У подальшому (11.03.2013), у зв'язку із встановленням позивачу II групи інвалідності (безстроково) та на підставі особистої заяви позивача від 02.01.2013, Чернігівським ОУ ПФУ було прийнято рішення про переведення ОСОБА_1, у відповідності до частини 2 статті 33 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з пенсії за віком на пенсію по інвалідності.
Отже, відбувся не перерахунок пенсії, що вже була призначена, а відбулось переведення на інший вид пенсії, з підстав, що позивач набув права на призначення пенсії по інвалідності, у зв'язку із встановленням останньому II групи інвалідності.
При цьому, дата такого переведення для даного виду пенсії розглядається як початкова.
Тобто, у даному випадку, на підвищення до розміру пенсії в сумі 100,00 грн, згідно Постанови № 327, мають право пенсіонери, яким пенсію призначено до 01.05.2012.
За таких обставин та з урахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для зобов'язання Чернігівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України нарахувати та виплачувати ОСОБА_1 з 01.01.2018 підвищення до пенсії у розмірі 100,00 грн., відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 23.04.2012 № 327 «Про підвищення рівня соціального захисту населення» та задоволення позовних вимог ОСОБА_1 у повному обсязі.
При вирішенні даної справи судом були враховані положення частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.
Враховуючи наведене, у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 необхідно відмовити повністю.
Керуючись статтями 227, 241-243, 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 (вул. Пухова, 152/72, м. Чернігів, 14032, реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1) - відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими статтями 293, 295 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Суддя В.В. Падій