73000, м.Херсон, вул. Горького, 18
"29" червня 2006 р. Справа № 4/297-ПН-05
Господарський суд Херсонської області у складі судді Янковської І.Є. при секретарі Вецало М.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпро", с. Михайлівка Нововоронцовського району Херсонської області
до відповідача-1 - Відкритого акціонерного товариства "Херсонські комбайни", м.Херсон
відповідача-2 - відкритого акціонерного товариства "Лізингова компанія "Украгромашінвест", м. Київ
про спонукання до вчинення певних дій і стягнення 194264,60 грн.
за участю представників сторін:
від позивача - ю/к Сизова В.Ю., ю/к Обуховська Н.С. (дов. від 12.01.2006 р.)
від відповідача-1- ю/к Душин Д.А. (дов. № 11-92/805 від 22.02.06 р.)
від відповідача-2 - представник Митрофанова Т.К. (дов. № 5 від 12.01.2006 р.)
Позивач звернувся з позовом про зобов'язання відповідачів відповідно до ст. 11 Закону України "Про лізинг" та ст. 9 Закону України "Про захист прав покупців сільськогосподарських машин" прийняти від нього зернозбиральний комбайн "Славутич" та стягнення з відповідача-2 збитків у сумі 194264,60 грн. згідно з ст. 203 ЦК УРСР,
В ухвалі суду від 05.06.2006 р. через припущену опечатку у вступній частині невірно зазначено суму стягнення - 1942620,60 грн. замість 194264,60 грн., яка фактично є предметом розгляду справи, що потребує виправлення.
Відповідач-1 проти позову заперечує, посилаючись на те, що комбайн отриманий позивачем від відповідача-2 на підставі договору лізингу та перехід права власності на комбайн до відповідача-2 відповідно до договору № 33 від 11.02.1999 р., укладеного між відповідачами.
Відповідач-2 проти позову заперечує, посилаючись на пропуск скороченого строку позовної давності щодо стягнення збитків як за вимогою, пов'язаною з неналежною якістю продукції відповідно до ст. 72 ЦК УРСР, вважає, що до правовідносин сторін повинні застосовуватися норми Цивільного кодексу УРСР та Закон “Про лізинг” в редакції, що існувала на момент укладення договору, та оспорює розрахунки позивача. Крім того, вважає необгрунтованими вимоги позивача щодо зобов'язання прийняти комбайн через відсутність відмови у його прийнятті.
Розгляд справи розпочатий 23.06.2006 р. з перервою до 29.06.2006 р. для прийняття рішення.
Заслухавши пояснення і доводи сторін та розглянувши матеріали справи, суд прийшов до наступних висновків.
01.07.1999 р. між КСП "Дніпро" (Лізингоодержувач за договором, правонаступником якого є СТОВ "Дніпро" - позивач у справі) та ВАТ "Лізингова компанія "Украгромашінвест" (Лізингодавець за договором, відповідач-2 у справі) був укладений договір про умови фінансового лізингу сільськогосподарської техніки № 136-Л, який був переукладений сторонами 21.09.2000 р. і 12.12.2001 р. (т.1,а.с.13-25). Відповідно до умов договору обов'язком відповідача-2 як лізингодавця за договором було передати лізингоодержувачу в платне користування на умовах фінансового лізингу майно: сільськогосподарську техніку - зернозбиральний комбайн "Славутич" КЗС-9-1, виробництва ВАТ "Херсонські комбайни" (відповідач-1 у справі), вартістю 399000 грн., якість якого відповідає сертифікату заводу-виготовлювача, стандартам і технічним умовам. Відповідно до Графіку виплат лізингових платежів (додатку № 2 до договору в останній редакції) позивач мав сплатити в період з 01.10.99 р. по 01.07.04 р. шляхом щоквартальних платежів в відшкодування вартості комбайну 359100 грн. та 100548 грн. винагороди за отримане у лізинг майно, з них по 30164,50 грн. 01.07.00 та 01.07.01 р., по 13406 грн. 01.07.02, 01.07.03 і 01.07.04 р.
На час укладення договору та виконання зобов'язань по ньому під час його дії, діяли норми Цивільного кодексу Української РСР в редакції 1963р.
Факт отримання позивачем зернозбирального комбайну "Славутич", 1999 року виготовлення, виробництва ВАТ "Херсонські комбайни", заводський номер 83, вартістю 399000 грн. підтверджується актом № 20 від 14.07.1999 р., за підписами та печатками сторін. Одночасно акт містить посилання на договір купівлі-продажу № 33 від 11.02.1999р.
Даний договір укладений між відповідачем-1 як продавцем та відповідачем-2 як покупцем і свідчить про перехід права власності на комбайн на момент укладення лізингового договору від відповідача-1 до відповідача-2.
На виконання договору лізингу позивачем сплачено відповідачу-2 267999,60 грн., в тому числі: 194264,60 грн. -в рахунок вартості комбайну і 73735 грн. винагороди, що підтверджується платіжними документами, копії яких залучені до матеріалів справи.(т.1, а.с.30- 40) та прийняттям відповідачем-2 в рахунок сплати лізингових платежів озимої пшениці 3 класу на суму 39999,60 грн. Це підтверджується угодою (актом) про залік від 26.10.2001 р., укладеним між позивачем та відповідачем-2, накладною № 178 від 15.08.2001 р. на відпуск 270 тон пшениці, довіреністю серії КАГ № 598941 від 15.08.2001р., актом №1 від 15.08.2001 р., видатковою накладною (повернення) № ВП-0000010 від 21.12.2001 р. про отримання позивачем у відповідача-2 180 т пшениці та актом № 1 передачі-прийому продукції з відповідального зберігання від 15.12.2001 р. 90 т пшениці на суму 39999,6 грн.(т.1, а.с.41- 45).
Рішенням господарського суду Херсонської області від 14.07.2003 р. у справі №1/260-пс, яке набрало чинності 11.09.2003 р., за позовом СТОВ "Дніпро" (позивача у цій справі) до ВАТ "Лізингова компанія "Украгромашінвест" (відповідача-2 у цій справі) та ВАТ "Херсонські комбайни" (відповідача-1 у цій справі ) про розірвання лізингового договору та стягнення 12319,68 грн. договір про умови фінансового лізингу сільськогосподарської техніки № 136-Л від 12.12.2001р. розірваний. При цьому суд встановив факт поставки Лізингодавцем (відповідачем-2) Лізингоотримувачу (позивачу) комбайну з конструкторськими недоробками й наявністю дефектів, що було підтверджено експертизою, призначеною господарським судом при розгляді справи №1/260-пс (т. 1, а.с. 26-29, 72-78).
Згідно з ст. 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
Таким чином, матеріали справи свідчать, що відповідач-2 прийняті зобов'язання виконав частково -передав позивачу комбайн. Що стосується якості цього комбайну, то ці умови договору не виконані. Тобто встановлено, що відповідач-2 як лізингодавець неналежним чином виконав умови договору № 136-Л від 12.12.2001 р., що і стало підставою для його дострокового розірвання.
Позивач свої обов'язки за договором щодо перерахування лізингових платежів також виконав частково, перерахувавши в рахунок сплати вартості комбайну 194264,60грн. Починаючи з травня 2002 р. перерахування коштів припинив, оскільки не міг користуватися комбайном з незалежних від нього причин.
Позивачем заявлено позов по стягненню збитків (предмет розгляду цієї справи) 08.09.2005 р., тобто в межах трирічного строку позовної давності, встановленого законодавством для позовів цієї категорії, який має визначатися з моменту розірвання договору лізингу.
Відповідно до статті 203 Цивільного кодексу Української РСР обсяг збитків, які підлягають відшкодуванню, складають витрати, зроблені кредитором внаслідок невиконання або неналежного виконання боржником зобов'язання, втрата або пошкодження майна кредитора, а також не одержані доходи, які він одержав би, якби зобов'язання було виконано боржником.
Притягнення до цивільно-правової відповідальності, можливо лише при наявності передбачених законом умов. Їх сукупність утворює склад цивільного правопорушення, який є підставою цивільно-правової відповідальності. Склад цивільного правопорушення, визначений законом для настання відповідальності у формі відшкодування збитків, утворюють наступні елементи: суб'єкт, об'єкт, об'єктивна та суб'єктивна сторона. Суб'єктом є боржник, об'єктом -правовідношення по зобов'язанням, а суб'єктивну сторону цивільного правопорушення складає вина.
Відсутність хоча б одного із вище перелічених елементів, утворюючих склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання взятих на себе зобов'язань, оскільки, в даному випадку, його поведінка не може бути кваліфікована як правопорушення.
Предметом спору по даній справі є стягнення збитків, заподіяних невиконанням взятих на себе зобов'язань відповідачем-2 за умовами договору. Суд вважає, що розмір збитків та наявність складу цивільного правопорушення з боку відповідача-2 є доведеними, оскільки позивач на виконання умов договору зробив витрати в рахунок сплати вартості майна, яким неможливо користуватися, і це є його збитками, а тому позовні вимоги позивача щодо стягнення з ВАТ "Лізингова компанія "Украгромашінвест" 194264,60 грн. збитків є обґрунтованими і підлягають задоволенню.
Після розірвання договору в судовому порядку позивач заявою від 10.12.2003 р. просив відповідача-2 розпорядитися зернозбиральним комбайном "Славутич", номер 83, надіслання якої відповідачу-2 підтверджується описом вкладення до цінного листа з поштовим штемпелем від 10.12.2003 р. (т. 2, а.с. 135-136). Отримання відповідачем-2 цієї заяви підтверджується і його листом за № 9 від 12.01.2004 р., яким він повідомив про те, що об'єкт лізингу буде вилучений на початку лютого 2004 р. (т. 2, а.с. 137), однак до цього часу комбайн знаходиться у позивача, що визнається сторонами.
За таких обставин посилання відповідача-2 на відсутність підстав для розгляду вимоги позивача про зобов'язання прийняти зернозбиральний комбайн судом до уваги не приймається як недоведене належним чином. Протокол зустрічі від 17.06.2004 р. (т.1, а.с.130) не свідчить про ухилення позивача від передачі комбайна, навпаки в ньому зазначено про згоду останнього на повернення комбайну і пояснюються причини відмови від підпису в акті на вилучення комбайну, в той же час даний акт свідчить про відмову відповідача-2 прийняти комбайн за накладною та актом прийому-передачі, які були оформлені позивачем.
Таким чином, позовні вимоги про зобов'язання прийняти від позивача зернозбиральний комбайн "Славутич" КЗС-9-1, 1999 року виготовлення, заводський номер 83, підлягають задоволенню з покладанням такого зобов'язання на відповідача-2 як власника комбайну і сторони за розірваним договором лізингу.
На підставі викладеного, керуючись ст. 82-85 ГПК України,
1. Позовні вимоги задовольнити за рахунок відповідача-2.
2. Стягнути з відкритого акціонерного товариства "Лізингова компанія "Украгромашінвест" м. Київ вул. Сурікова № 3 (п/р 260083012239 в ГОУ "Промінвестбанку” м.Києва МФО 300012 код 21661438) на користь сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпро" с.Михайлівка Нововоронцовського району Херсонської області (п/р № 26006662 в Новокаховській філії АППБ "Аваль" МФО 352598 код 03784887) - 194264 грн. 60 коп. основного боргу, 2027 грн. 65 коп. витрат по сплаті державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
3. Зобов'язати відкрите акціонерне товариство "Лізингова компанія "Украгромашінвест" м. Київ вул. Сурікова № 3 (п/р 260083012239 в ГОУ "Промінвестбанку” м. Києва МФО 300012 код 21661438) прийняти від сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпро" с.Михайлівка Нововоронцовського району Херсонської області (п/р № 26006662 в Новокаховській філії АППБ "Аваль" МФО 352598 код 03784887) зернозбиральний комбайн "Славутич" КЗС-9-1, 1999 року випуску, заводський номер 83. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
4. Відмовити в задоволенні позовних вимог відносно Відкритого акціонерного товариства "Херсонські комбайни" м. Херсон.
Суддя І.Є. Янковська
5 прим