справа № 2а-243/10/1370
20 січня 2010 року, 16 год. 40 хв. м. Львів
Львівський окружний адміністративний суд
у складі головуючого судді Кравчука В.М.,
за участю секретаря судового засідання Ганачівської Л.Ю.
представника позивача Тимківа О.М.,
розглянувши справу за позовом Управління Пенсійного фонду України в Жидачівському районі Львівської області до Підрозділу примусового виконання рішень Відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області про скасування постанов, -
Управління Пенсійного фонду України в Жидачівському районі Львівської області звернулось в суд з позовом до ППВР ВДВС ГУЮ у Львівській області про визнання неправомірними дій та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження та постанови про результат розгляду скарги.
Позовні вимоги мотивовані, зокрема, тим, що постанова про відкриття виконавчого провадження від 07.12.2009 року є такою, що винесена державним виконавцем з порушенням норм чинного законодавства, а саме ч.1 ст.19 Закону України «Про виконавче провадження», зокрема, у ній відсутні ідентифікаційний код, дата і номер рішення, за яким видано виконавчий документ. Також вважає, що виконавче провадження з примусового виконання рішення на підставі виконавчого листа № 2а-4230/08/1370 не підвідомче ППВР ВДВС ГУЮ у Львівській області. У зв'язку з цим, Управління Пенсійного фонду України в Жидачівському районі подало скаргу на постанову про відкриття виконавчого провадження від 07.12.2009 р. Постановою ППВР ВДВС ГУЮ у Львівській області від 11.01.2010 року відмовлено у задоволенні скарги, яку Позивач вважає такою, що винесена з порушенням норм чинного законодавства, є безпідставною та незаконною, зокрема, ще й з тих підстав, що така винесена з порушенням норм Закону.
В судовому засіданні позивач вимоги позовної заяви підтримав з наведених підстав, просить їх задоволити.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, хоча належно був повідомлений про розгляд справи.
Заслухавши пояснення присутнього представника позивач, дослідивши надані суду докази в межах заявлених вимог, суд встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини:
В провадженні Львівського окружного адміністративного суду перебувала адміністративна справа № 2а-4230/08/1370 за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Жидачівському районі про зобов'язання вчинити дії. Постановою цього суду, яка набрала законної сили 29.09.2009 р. Зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в Жидачівському районі здійснити нарахування і виплату ОСОБА_2 щомісячне підвищення до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком за період з 09.07.07 по 31.12.07 р. включно, та з 22.05.08. по 31.10.08 р. включно, з врахуванням виплачених сум.
23.11.2009 року державним виконавцем ППВР ВДВС ГУЮ у Львівській області було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження на підставі виконавчого листа № 2а-4230/08/1370, виданого 29.10.2009 року Львівським окружним адміністративним судом та доведено до відома сторін виконавчого провадження у встановленому законом порядку, боржнику (позивачу) надано строк для добровільного виконання до 30.11.2009 р.
26.11.2009 р. позивачем отримано копію постанови про відкриття виконавчого провадження від 23.11.2009 р.
Не погодившись з постановою про відкриття виконавчого провадження, Управління Пенсійного фонду України в Жидачівському районі подало до ППВР ВДВС ГУЮ у Львівській області скаргу від 04.12.2009 року за № 5535/06-14, в якій зазначило, що виконавчий лист від 29.10.2009 року по справі № 2а-4230/08/1370, на підставі якого відкрито виконавче провадження, виданий з порушенням ст.19 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки, в ньому відсутні ідентифікаційний код боржника, дата і номер рішення за яким видано виконавчий документ, а справа № 2а-4230/08/1370 не відповідає номеру судового рішення.
Постановою ППВР ВДВС ГУЮ у Львівській області від 17.12.2009 року за результатами розгляду скарги від 04.12.2009 року, відмовлено у її задоволенні з тих підстав, що постанова від 23.11.2009 р. скасована постановою начальника підрозділу від 07.12.2009 р. у зв'язку із невідповідність резолютивної частини постанови резолютивній частині виконавчого документа. Тому виконавче провадження із врахуванням виправлених неточностей відкрито постановою від 07.12.2009 р. Отже, відсутній предмет спору.
Управління Пенсійного фонду України в Жидачівському районі не погодилось із зазначеною постановою про відмову в задоволенні скарги від 04.12.2009 року за № 5535/06-14 та повторно подало скаргу від 22.12.2009 р. за № 5842/06-14 на постанову від 07.12.2009 р.
Постановою ППВР ВДВС ГУЮ у Львівській області від 11.01.2010 року за результатами розгляду скарги від 22.12.2009 року, також відмовлено у її задоволенні з тих підстав, що виконавчий документ відповідає вимогам ст.19 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки наявність ідентифікаційного коду боржника не є обов'язковою, а дата і номер рішення за яким видано виконавчий документ чітко вказана - № 2а-4230/08/1370, 19.11.2009 року, а саме виконавче провадження відкрито за належним місце його виконання.
Не погодившись з постановою від 07.12.2009 р. та постановою від 11.01.2010 р. позивач звернувся до суду та просить їх скасувати.
Зазначені фактичні обставини не заперечуються. Спір виник лише щодо відповідності виконавчого листа вимогам ч. 2 ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження», яким має відповідати виконавчий документ та щодо підвідомчості даного виконавчого провадження ППВР ВДВС ГУЮ у Львівській області.
Відповідно до ч.1 ст.181 КАСУ учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
Статтею 3 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999р. (з наступними змінами і доповненнями) (надалі - Закон) встановлено, що примусове виконання рішень державною виконавчою службою здійснюється на підставі виконавчих документів. Відповідно до цього Закону державною виконавчою службою підлягають виконанню, зокрема, такі виконавчі документи як виконавчі листи, що видаються судами (п. 1 ч. 2 ст. 3 Закону).
Відповідно до ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення, зазначеного в статті 3 цього Закону.
У відповідності до ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» (надалі - Закон) однією з підстав для відмови у відкритті виконавчого провадження є невідповідність виконавчого документа вимогам, передбаченим ст. 19 Закону.
Стаття 19 Закону встановлює, що у виконавчому документі повинні бути зазначені, зокрема, найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові за його наявності для фізичних осіб) стягувача і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код суб'єкта господарської діяльності стягувача та боржника за його наявності (для юридичних осіб), індивідуальний ідентифікаційний номер стягувача та боржника за його наявності (для фізичних осіб - платників податків), а також інші відомості, якщо вони відомі суду чи іншому органу, що видав виконавчий документ, які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню, такі як дата і місце народження боржника та його місце роботи (для фізичних осіб), місцезнаходження майна боржника тощо.
Оцінюючи відповідність виконавчого листа № 2а-4230/08/1370 вимогам закону, суд виходить з того, що форма зазначеного виконавчого листа відповідає вимогам додатку № 25 до Інструкції з діловодства в апеляційних і місцевих адміністративних судах, затвердженої наказом Державної судової адміністрації України від 05.12.2006 р. № 155 (у редакції наказу Державної судової адміністрації України від 15.12.2008 р. № 134), зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 22.12.2006 р. за № 1345/13219 (надалі - Інструкція з діловодства).
У цих формах виконавчих документів, якими повинен керуватися суд, що видав виконавчий документ, відсутні реквізити з назвою «дата» і «номер» рішення, за яким видано виконавчий документ. Натомість, є реквізити «Справа №» та «Дата розгляду адміністративної справи», які відповідають номеру та даті постанови суду, за якою видано виконавчий лист. За таких обставин, суд вважає, що зазначення у виконавчому листі номеру справи та дати розгляду адміністративної справи є належним виконанням вимог ч. 2 ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження» в частині зазначення у виконавчому документі дати і номеру рішення, за яким видано виконавчий документ. Окрім того, суд враховує, що наведених у виконавчому листі відомостей достатньо для встановлення номеру та дати винесення постанови, на виконання якої видано виконавчий документ, а тому права позивача, як сторони виконавчого провадження, не порушені.
Доводи позивача про відсутність у виконавчому листі ідентифікаційного коду боржника суд відхиляє, оскільки відсутність цих відомостей у виконавчому документів, сама по собі, не може бути достатньою підставою для визнання порушення прав позивача, який є боржником у виконавчому провадженні. За змістом ч.1 ст. 181 КАС України учасник виконавчого провадження має право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси.
Відповідно до ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної виконавчої влади. З урахуванням вимог ст. ст. 11, 71 КАС України факт порушення своїх прав повинен доводити позивач.
В позовній заяві позивач не зазначає які саме його права, свободи чи інтереси порушено, а в судовому засіданні не навів доказів, що відкриття виконавчого провадження на підстав виконавчого документа, в якому не зазначено ідентифікаційний код сторони, завдає яку-небудь шкоду його охоронюваним законом правам чи інтересам.
Окрім того, у п. 12.3 Інструкції з діловодства в апеляційних і місцевих адміністративних судах зазначено, що під час заповнення виконавчого листа про стягнення грошових сум на користь організацій вказуються номери рахунків у фінансових установах та інші відомості відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" на підставі інформації, що є в матеріалах адміністративної справи. Відтак, якщо в адміністративній справі відсутня інформація про ідентифікаційні коди сторін, суд не міг зазначити ці відомості у виконавчому листі. Повноважень для з'ясування цієї інформації після завершення розгляду справи суди не мають.
В свою чергу, ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження» надає державному виконавцеві при здійсненні виконавчого провадження право одержувати необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки, іншу інформацію, рівно як і звертатися до органу, який видав виконавчий документ, за роз'ясненням рішення з заявою про видачу дубліката виконавчого документа, порушувати клопотання про встановлення чи зміни порядку і способу виконання, відстрочку та розстрочку виконання рішення. Таким чином, відсутність даних про ідентифікаційні коди сторін може бути усунута в процесі виконавчого провадження.
Щодо тверджень позивача про те, що виконавче провадження з примусового виконання рішення на підставі виконавчого листа № 2а-4230/08/1370 не підвідомче ППВР ВДВС ГУЮ у Львівській області, то Суд зазначає наступне.
Відповідно до ст.20-1 Закону України «Про виконавче провадження» на підрозділ примусового виконання рішень відділів державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, обласних, Київського та Севастопольського міських управлінь юстиції покладається виконання рішень, зокрема, за якими боржниками є територіальні підрозділи центральних органів державної влади, місцеві суди, міські або районні ради чи районні державні адміністрації, міські, районні, міжрайонні, інші прирівняні до них прокуратури, військові прокуратури гарнізонів, а також інші територіальні підрозділи органів державної влади.
Відповідно до Положення про Пенсійний фонд України, затверджений постановою КМУ від 24.10.2007 р. №1261, Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра праці та соціальної політики. Пенсійний фонд України здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку головні управління Фонду в АРК Крим, областях, мм. Києві та Севастополі, управління в районах, містах і районах у містах.
Відповідно до Положення «Про утворення головних управлінь Пенсійного фонду України в АРК Крим, областях, мм. Києві та Севастополі», затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України, за реєстр. в Мін'юті України 12.07.2002 р. № 581/6869, головні управління Пенсійного фонду України в АРК Крим, областях, мм. Києві та Севастополі утворюють систему Пенсійного фонду України, який є центральним органом виконавчої влади.
Згідно з Положенням про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах від 30.04.2002 № 8- 2, зареєст. в Мін'юті України 21.05. 2002 р. за N 442/6730, Управління Пенсійного фонду України у районах, містах і районах у містах є органами Фонду, підвідомчими відповідно головним управлінням Фонду в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (далі - регіональні управління), що разом з цими управліннями утворюють систему органів Фонду.
Таким чином, Управління Пенсійного фонду України в Жидачівському районі є територіальним підрозділом Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області. Від так, виконавче провадження з проводу примусового виконання виконавчого листа № 2а-4230/08/1370 відкрито з дотриманням правил територіальної підвідомчості з дотриманням вимог ст.20-1 Закону України «Про виконавче провадження».
Оскаржувані постанови винесені посадовою особою органу Державної виконавчої служби в межах наданих повноважень, обґрунтовано, безсторонньо (неупереджено), та з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення.
За таких обставин суд вважає, що позивач не довів, що при винесенні оскаржуваної постанови відбулося порушення його прав чи інтересів, а тому у позові слід відмовити.
У відповідності до вимог ст. 94 КАС України відшкодування судових витрат позивачеві, якому відмовлено у позові, не передбачено.
Керуючись ст.ст. 17-19, 86, 94, 160-163 КАС України, Суд -
1. У позові Управління Пенсійного фонду України в Жидачівському районі Львівської області до Підрозділу примусового виконання рішень Відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області про скасування постанови про відкриття виконавчого провадження від 07.12.2009 р. № 16006025 та постанови від 11.01.2010 р. про результати розгляду скарги - відмовити.
Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду.
Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до апеляційного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Заява про апеляційне оскарження постанови подається протягом 10 днів з дня її проголошення. Апеляційна скарга на постанову подається протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасована, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Повний текст постанови виготовлений та підписаний 21 січня 2010 року о 14:10.
Суддя В.М.Кравчук