ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі
12 липня 2018 року м. Київ № 826/10671/18
Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Амельохіна В.В., розглянувши позовну заяву і додані до неї матеріали
ОСОБА_1
доДержавного реєстратора Київської філії Комунального підприємства Вишеньківської сільської ради «Добробут-Гарант» Лебідь Тетяни Петрівни
провизнання протиправним та скасування рішення від 23.05.2018р.,
ОСОБА_1 звернувся з позовом до Державного реєстратора Київської філії Комунального підприємства Вишеньківської сільської ради «Добробут-Гарант» Лебідь Тетяни Петрівни про визнання протиправним та скасування рішення від 23.05.2018р. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 41233586.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності.
Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем (Іпотекодавець) та Банком «Фінанси та Кредит» (Іпотекодержатель) 09.12.2005р. укладено Договір іпотеки №1280И/1205, згідно якого: Іпотекодавець передає Іпотекодержателю наступне нерухоме майно в забезпечення повернення кредитних ресурсів, виданих за Кредитним договором 1644рvі-12-05 від 09.12.2005р. на суму 260000,00доларів США, а саме: квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 80,90кв.м.
В подальшому, 22.02.2018р. між ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» та ОСОБА_3 укладено Договір про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги, згідно якого Банк відступив ОСОБА_3 шляхом продажу Новому кредитору належні Банку, а Новий кредитор набуває у обсязі та на умовах, визначених цим договором, права вимоги Банку до позичальника та іпотекодавця, зазначених у Додатку №1 до цього Договору.
Як зазначає позивач, на підставі Договору про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги, державний реєстратор Київської філії Комунального підприємства Вишеньківської сільської ради «Добробут-Гарант» Лебідь Т.П. зареєструвала за ОСОБА_3 право власності на квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 80,90кв.м.
На думку позивача, відповідачем протиправно прийнято оскаржуване рішення, оскільки на його думку, правовою підставою для реєстрації права власності Іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є відповідне застереження в іпотечному договорі, яке передбачає передачу Іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання. У даному випадку такого застереження в Договорі іпотеки не має, а тому на думку позивача, даний Договір не може бути підставою для реєстрації права власності, оскільки лише договір про задоволення вимог Іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки є підставою такої реєстрації.
Суд вважає, що дану позовну заяву не належить розглядати у порядку адміністративного судочинства, з огляду на наступне.
Згідно з пунктом 6 частини 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з пунктами 1, 2 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи.
Відповідно до частин 1, 3 статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Адміністративні суди не розглядають позовні вимоги, які є похідними від вимог у приватно - правовому спорі і заявлені разом з ними, якщо цей спір підлягає розгляду в порядку іншого, ніж адміністративне, судочинства і знаходиться на розгляді відповідного суду.
Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні публічно-владних управлінських функцій.
Дослідивши та проаналізувавши наявні у справі матеріали, оцінивши їх з урахуванням наведених вище норм права, суд дійшов висновку, що спірні правовідносини щодо прийняття рішення про реєстрацію є похідними від договірних /приватних/ відносин і для вирішення питання щодо відповідності чи невідповідності рішень державного реєстратора, під час здійснення ним реєстрації права власності на підставі Договору іпотеки №1280И/1205 від 09.12.2005р. - є встановлення у особи права на права за іпотечним договором, відносно якого і прийняте оскаржуване рішення.
Суд вважає, що спір у цій справі хоч і стосується рішення суб'єкта владних повноважень, який відповідно до законодавства наділений повноваженнями реєструвати права та їх обтяження на нерухоме майно, проте випливає із правовідносин іпотеки, і захисту цивільних прав (прав на нерухоме майно).
Між тим, правовідносини іпотеки не є правовідносинами, врегульованими адміністративною юрисдикцією, а спір, що виник на підставі них не є публічно-правовим та не належить до юрисдикції адміністративних судів.
Згідно з частиною 1 статті 19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.
З врахуванням наведеного суд вважає, що дані позовні вимоги не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, оскільки даний спір підлягає вирішенню в порядку цивільного судочинства.
Аналогічно Велика Палата Верховного Суду у постанові від 17 квітня 2018 року у справі №815/6956/15 висловила правовий висновок про те, що спір про реєстрацію речових прав та їх обтяжень на нерухоме майно випливає із договірних відносин, а відтак має вирішуватися судом за правилами Цивільного процесуального кодексу України.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Керуючись пунктом 1 частини першої статті 170, статтями 248, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, -
1. Відмовити ОСОБА_1 у відкритті провадження в адміністративній справі.
2. Ухвалу про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі надіслати позивачу разом із позовною заявою й усіма доданими до неї матеріалами.
Відповідно до частин четвертої - п'ятої статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України ухвалу про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі може бути оскаржено. У разі скасування ухвали про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі позовна заява вважається поданою в день первісного звернення до суду.
Згідно ч. 1 ст. 295 та ч. 1 ст. 297 КАС України апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Відповідно до п/п. 15.5 п. 15 Розділу VII «Перехідні положення» КАС України в редакції Закону № 2147-VIII до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.
Суддя В.В. Амельохін