04 липня 2018 р.м. ХерсонСправа № 821/697/18
14 год. 47 хв.
Херсонський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Дубровної В.А.,
при секретарі: Мельник О.О.,
за участю представників
позивача - ОСОБА_1
відповідача - ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 ОСОБА_4 до Управління Державної міграційної служби України в Херсонській області про визнання протиправним та скасування рішення про скасування дозволу на імміграцію,
встановив:
12 квітня 2018 року ОСОБА_3 ОСОБА_4, в особі адвоката ОСОБА_1, ( далі - позивач ) звернувся до суду з позовом до Управління Державної міграційної служби України в Херсонській області ( далі - відповідач, Управління ДМСУ в Херсонській області), у якому просить визнати протиправним та скасувати рішення Управління ДМСУ в Херсонській області від 11.05.2017 року № ИЗ-10383 " Про скасування дозволу на імміграцію в Україну громадянину ОСОБА_5 ОСОБА_6 ОСОБА_7 ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженцю ОСОБА_6, НОМЕР_1 від 22.11.2013 року".
Вказані вимоги позивач обґрунтовує доводами, викладеними в адміністративному позові та відповіді на відзив від 20.06.2018 року, відповідно до яких вважає, що оскаржуване рішення Управління ДМСУ в Херсонській області про скасування його дозволу на імміграцію в Україну є незаконним та необґрунтованим, оскільки прийнято з порушенням вимог Закону України "Про імміграцію" та Порядку провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію і поданнями про його скасування та виконання прийнятих рішень, затвердженого постановою КМ України № 1983 від 26.12.2002 р. Позивач вказує, що підставою для прийняття оскаржуваного рішення є висновок УДМС України в Херсонській області про скасування дозволу на імміграцію ОСОБА_3 ОСОБА_4 обґрунтований вчиненням ним дії, що становлять загрозу національній безпеці України, громадському порядку в Україні та це є необхідним для охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України, зроблений за результатами розгляду подання Адміністрації Держприкордонслужби України від 12.05.2016 р. № 55/688 та подання Національної поліції України. При цьому, представник позивача вказує, що викладена у вказаних поданнях інформація про неодноразове притягнення позивача до адміністративної та кримінальної відповідальності, а також оперативна інформація щодо потужних злочинних зв'язків ОСОБА_8 ОСОБА_4, у тому числі в правоохоронних органах, не має нічого спільного з доказами в розумінні приписів правових норм чинного законодавства України, для прийняття оскаржуваного рішення, оскільки повинна бути реалізована шляхом притягнення винної особи до адміністративної чи кримінальної відповідальності, як це було вчинено відносно ОСОБА_8 ОСОБА_4 до 2012 р. Крім того, представник позивача зазначає, що посилання відповідача на факти притягнення ОСОБА_8 ОСОБА_4 до адміністративної та кримінальної відповідальності, є безпідставним, оскільки ці факти мали місце та були відомі правоохоронним органам та відповідачу ще до набуття права позивача на імміграцію та отримання посвідки на постійне проживання в Україні, яка була видана у 2014 році. Крім того, представник позивача вважає, що за строком давності та відповідно до ст. 89 КК України, позивач вважається таким, що не має судимості. Також позивач вважає, що відповідачем порушено пункт 23 Порядку провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію і поданнями про його скасування та виконання прийнятих рішень, а саме, подання Національної поліції України про скасування дозволу на міграцію позивачу №8837/02/16-2016 було подано 11.08.2016 року та подання Адміністрації Державної прикордонної служби №55/688 було подано 12.05.2016 року, а розглянуте відповідачем лише у травні 2017 року, що є порушенням встановленого місячного терміну розгляду подання. При цьому, представник позивача зауважує, що розгляд подання відбулось без залучення позивача. Представник позивача також зазначає, що в матеріалах справи є копія рішення про скасування дозволу на імміграцію в Україну за підписом начальника УДМС України в Херсонській області ОСОБА_9, яке начеб то видане гр. ОСОБА_5 ОСОБА_6 ОСОБА_8 ОСОБА_4, однак, відсутня будь - яка відмітка (підпис) щодо отримання позивачем вказаного рішення. Отже, вказані дії міграційної служби, на думку позивача, грубо порушили його права, що стало підставою для звернення до суду з даним позовом. З огляду на викладене, представник позивача також вважає незаконним подальше затримання позивача 13.05.2017 р. співробітниками ДПСУ та видворення ГУ ДМС України в Одеській області, оскільки рішення ГУ ДМС України в Одеській області № 39 від 13.05.2017 року про заборону в'їзду ОСОБА_8 ОСОБА_4 строком на 3 років оскаржено в судовому порядку та знаходиться на розгляді в касаційній інстанції.
Ухвалою суду від 27.04.2018 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, призначено судове засідання на 18.05.2018 р.
15 травня 2018 року представником відповідача подано до суду відзив на позовну заяву, в якому позов не визнає з огляду на наступне. У травні та серпні 2016 року до ДМС України надійшли відповідно подання Адміністрації Державної прикордонної служби України від 12.05.2016 за № 55/688 та подання Національної поліції України від 11.08.2016 за № 8837/02/16-2016 про скасування дозволу на імміграцію громадянину ОСОБА_7 ОСОБА_4, які були в подальшому направлені ДМС України до УДМВС України в Херсонскій області для прийняття рішення в межах компетенції. Вказані подання містили в собі інформацію про те, що дана особа неодноразово притягалася до адміністративної та кримінальної відповідальності, після засудження на шлях виправлення не став, є організатором переправлення нелегальних іммігрантів в Україну з подальшим їх переміщенням до країн Європейського Союзу. Крім того, у поданнях вказано, що позивач підтримує стійкі зв'язки з лідерами та учасниками організованих злочинних груп, встановив тісні контакти з організаторами каналів нелегальної імміграції багатьох країнах, особисто контролює переважну кількість потоків нелегальної імміграції. При цьому, потужні злочинні зв'язки, у тому числі у правоохоронних органах, та набутий досвід дають змогу позивачу уникати кримінальної відповідальності. Оскільки вказані обставини становлять загрозу національній безпеці України та громадському порядку підтверджуються інформацією, викладеною в подані Адміністрації Державної прикордонної служби України та подані Національної поліції України, тому відповідно до пункту 23 Порядку провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію і поданнями про його скасування та виконання прийнятих рішень, затвердженого постановою КМ України № 1983 від 26.12.2002 р. відповідачем був зроблений висновок про скасування дозволу на імміграцію позивачу, про що прийнято оскаржуване рішення. Щодо доводу позивача про порушення процедури прийняття оскаржуваного рішення, то представник відповідача зазначає, що 11.05.2017 р. за вих. № 1/3-10417 відповідачем на зареєстровану адресу позивача направлено лист з копією рішення про скасування дозволу на імміграцію, яким повідомлено, що позивач повинен виїхати з України протягом місяця з дня отримання копії цього рішення, в іншому випадку він підлягає видворенню в порядку, передбаченому законодавством. З огляду на викладене відповідач вважає, що приймаючи оскаржуване рішення, він діяв на законних підставах, виключно у межах повноважень та у спосіб, визначений законом.
Протокольною ухвалою суду від 18.05.2018 року оголошено перерву в судовому засіданні до 25.06.2018 року.
Протокольною ухвалою суду від 25.06.2018 року оголошено перерву в судовому засіданні до 27.06.2018 року.
Протокольною ухвалою суду від 27.06.2018 року оголошено перерву в судовому засіданні до 03.07.2018 року.
Протокольною ухвалою суду від 03.07.2018 року оголошено перерву в судовому засіданні до 04.07.2018 року.
Дослідивши подані сторонами документи, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, оцінивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд вказує про наступне.
Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_8 ОСОБА_4 є громадянином ОСОБА_10 ОСОБА_5 ОСОБА_6, що підтверджується копією паспорту серії OR №671649, виданим 22.11.2013 р.
21.03.2014 р. позивач звернувся до Управління ДМС в Херсонській області із заявою про надання дозволу на імміграцію на підставі п. 1 ч. 3 ст. 4 Закону України "Про імміграцію", оскільки його дитина є громадянином України.
03.07.2014 року громадянину ОСОБА_6 ОСОБА_8 ОСОБА_4 Управлінням ДМС у Херсонській області надано дозвіл на імміграцію № 1/4-9550 та дозволено постійне проживання в Україні.
11.07.2014 р. позивачу видано посвідку на постійне проживання в Україні серії ІН №052351 з безстроковим терміном дії.
Як вбачається зі змісту відзиву на позов, 09.12.2016 року за вихідним № 8.1/7956-16 ДМС України направила Управлінню ДМС в Херсонській області подання Адміністрації Державної прикордонної служби України від 12.05.2016 р. № 55/688 та Національної поліції України від 11.08.2016 р. № 8837/02/16-2016 щодо скасування дозволу на імміграцію в Україну громадянину ОСОБА_10 ОСОБА_5 ОСОБА_6 ОСОБА_8 ОСОБА_4, в межах компетенції.
Начальником відділу у справах іноземців та осіб без громадянства УДМСМ України в Херсонській області на виконання пункту 23 Порядку провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію і поданнями про його скасування та виконання прийнятих рішень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.12.2002 р. № 1983 розглянувши подання Адміністрації Державної прикордонної служби України від 12.05.2016 р. № 55/688 та Національної поліції України від 11.08.2016 р. № 8837/02/16-2016 щодо скасування дозволу на імміграцію в Україну громадянину ОСОБА_10 ОСОБА_5 ОСОБА_6 ОСОБА_8 ОСОБА_4 складено висновок, яким вважала б за доцільне -
- скасувати дозвіл на імміграцію в Україну громадянину ОСОБА_10 ОСОБА_5 ОСОБА_6 ОСОБА_8 ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, визнати недійсною та такою, що підлягає вилученню, видану на підставі цього дозволу посвідку на постійне проживання від 11.07.2014 р. серії ІН № 052351 з безстроковим терміном дії.
- направити копію рішення про скасування дозволу на імміграцію заявникові за місцем його проживання та вжиття заходів, передбачених ст. 13 Закону України " про імміграцію".
Даний висновок затверджено начальником Управління ДМС України в Херсонській області від 11.05.2017 р.
Рішенням Управління ДМС в Херсонській області від 11.05.2017 р. № 1/3-10383, виданим громадянину ОСОБА_10 ОСОБА_5 ОСОБА_6 ОСОБА_8 ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, про те, що йому на підставі пунктів 3,4 ч. 1 ст. 12 Закону України "Про імміграцію", скасовано дозвіл на імміграцію в Україну, виданий 03.07.2014 р.
Вважаючи вказане рішення відповідача незаконним, позивач звернувся до суду з даним позовом за захистом своїх прав.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд вказує про наступне.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 20.08.2014 р. №3 60 затверджено "Положення про Державну міграційну службу України", (далі - Положення № 360), п.п. 33 п. 4 якого передбачено, що Державна міграційна служба України (далі - ДМС України), відповідно до покладених на неї завдань, здійснює відповідно до закону державний контроль за дотриманням законодавства у сферах міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів у передбачених законодавством випадках, притягає порушників до адміністративної відповідальності.
Відповідно до п.п. 6 п. 6 Положення №360 ДМС України для виконання покладених на неї завдань має право ініціювати проведення спільних перевірок з правоохоронними органами та іншими центральними органами виконавчої влади у межах повноважень, передбачених законом.
Відповідно до п.7 вказаного Положення ДМС України здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку територіальні органи та територіальні підрозділи, у тому числі міжрегіональні.
Правовий статус, основні права, свободи та обов'язки іноземців та осіб без громадянства, які проживають або тимчасово перебувають в Україні і порядок вирішення питань, пов'язаних з їх в'їздом в Україну або виїздом з України регулюється Законом України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" від 22 вересня 2011 року № 3773-VI, відповідно до статті 4 якого, іноземці та особи без громадянства в порядку, визначеному законом України про імміграцію, можуть, зокрема, іммігрувати в Україну на постійне проживання.
Умови і порядок імміграції в Україну іноземців та осіб без громадянства визначаються Законом України "Про імміграцію" від 07.06.2001 № 2491-ІІІ ( далі - Закон № 2491-ІІІ.
Відповідно до ст. 1 цього Закону нижченаведені терміни вживаються в такому значенні:
імміграція - прибуття в Україну чи залишення в Україні у встановленому законом порядку іноземців та осіб без громадянства на постійне проживання;
іммігрантом є іноземець чи особа без громадянства, який отримав дозвіл на імміграцію і прибув в Україну на постійне проживання, або, перебуваючи в Україні на законних підставах, отримав дозвіл на імміграцію і залишився в Україні на постійне проживання;
дозвіл на імміграцію - рішення, що надає право іноземцям та особам без громадянства на імміграцію.
Згідно положень статті 4 зазначеного Закону дозвіл на імміграцію надається в межах квоти імміграції.
В силу підпункту 2 частини 3 ст.4 Закону №2491-ІІІ дозвіл на імміграцію поза квотою імміграції надається, зокрема, одному з подружжя, якщо другий з подружжя, якщо він перебуває у шлюбі понад два роки, є громадянином України, дітям і батькам громадян України.
Статтею 6 Закону №2491-ІІІ визначено, що центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері імміграції, серед іншого, організовує роботу з прийняття рішень про надання дозволу на імміграцію, про відмову у наданні дозволу на імміграцію, про скасування дозволу на імміграцію та видання копій цих рішень особам, яких вони стосуються.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 9 Закону України "Про імміграцію" заяви про надання дозволу на імміграцію подаються особами, які перебувають в Україні на законних підставах, до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері імміграції.
Як зазначалось вище, 03.07.2014 року позивач отримав від Управління ДМС у Херсонській області дозвіл на імміграцію поза квотою, як батько громадянина України, та дозволено постійне проживання в Україні.
Статтею 12 Закону України "Про імміграцію" визначені підставі для скасування дозволу на імміграцію. Так, дозвіл на імміграцію може бути скасовано, якщо:
1) з'ясується, що його надано на підставі свідомо неправдивих відомостей, підроблених документів чи документів, що втратили чинність;
2) іммігранта засуджено в Україні до позбавлення волі на строк більше одного року і вирок суду набрав законної сили;
3) дії іммігранта становлять загрозу національній безпеці України, громадському порядку в Україні;
4) це є необхідним для охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України;
5) іммігрант порушив законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства;
6) в інших випадках, передбачених законами України.
Положеннями ч. 1 ст. 26 Конституції України передбачено, що іноземці та особи без громадянства, що перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов'язки, як і громадяни України.
Процедуру провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію іноземцям та особам без громадянства, які іммігрують в Україну, поданнями про його скасування та виконання прийнятих рішень, а також компетенцію центральних органів виконавчої влади та підпорядкованих їм органів, які забезпечують виконання законодавства про імміграцію визначено Порядком провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію і поданнями про його скасування та виконання прийнятих рішень, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 26 грудня 2002 року № 1983. ( далі - Порядок № 1983).
Відповідності до п. 21 Порядку №1983 дозвіл на імміграцію скасовується органом, який прийняв рішення про надання такого дозволу.
Питання щодо скасування дозволу мають право порушувати ДМС, її територіальні органи та територіальні підрозділи, МВС, органи Національної поліції, регіональні органи СБУ, Робочий апарат Укрбюро Інтерполу та Держприкордонслужба або органи, які у межах наданих повноважень забезпечують виконання законодавства про імміграцію, якщо стало відомо про існування підстав для скасування дозволу на імміграцію.
Пунктом 22 Порядку №1983 встановлено, що для прийняття рішення про скасування дозволу на імміграцію у разі, коли ініціатором такого скасування є ДМС, її територіальні органи або територіальні підрозділи, ними складається обґрунтований висновок із зазначенням підстав для скасування дозволу, визначених статтею 12 Закону України "Про імміграцію", що надсилається до органу ДМС, який прийняв рішення про надання такого дозволу.
У разі коли ініціатором скасування дозволу на імміграцію є інший орган, зазначений в абзаці другому пункту 21 вказаного Порядку, для прийняття відповідного рішення вказаним органом складається обґрунтоване подання із зазначенням підстав для скасування дозволу, визначених статтею 12 Закону України "Про імміграцію", що надсилається до органу ДМС, який прийняв рішення про надання такого дозволу.
Як встановлено судом, оскаржуване рішення відповідача прийнято за результатами розгляду подання Національної поліції України від 11.08.2016 р. № 8837/02/16-2016 та подання Адміністрації Державної прикордонної служби від 12.05.2016 р. №55/688, якими встановлено, що перебування на території України позивача створює загрозу національній безпеці України, громадському порядку, здоров'ю, захисту прав і законних інтересів громадян та інших осіб, які проживають на території України, та обґрунтовано наступними обставинами, зокрема, -
- вироком Берегівського районного суду Закарпатської області від 08.10.2012 р. позивача було засуджено до п'яти років позбавлення волі за вчинення злочину, передбаченого ч.2 ст. 332 КК України (незаконне переправлення осіб через державний кордон України);
- позивач після засудження на шлях виправлення не став і є одним з активних організаторів переправлення нелегальних мігрантів в Україну з подальшим їх переміщенням до країн Європейського Союзу;
- позивач підтримує стійкі зв'язки з лідерами та учасниками організованих злочинних груп, через розгалужену мережу пособників особисто контролює переважну більшість потоків нелегальних мігрантів, що становить загрозу національній безпеці України.
- протягом листопада 2015 р. - січня 2016 р. оперативними підрозділами Прикордонної служби України зафіксовано причетність позивача до семи випадків організації незаконного переправляння громадян ОСОБА_6 через кордон України в Угорщину;
- потужні злочинні зв'язки позивача, у тому числі у правоохоронних органах, та набутий під час протиправної діяльності досвід, дають змогу останньому уникати кримінальної відповідальності.
Згідно пункту 23 Порядку № НОМЕР_2 України, територіальні органи і підрозділи всебічно вивчають у місячний термін подання щодо скасування дозволу на імміграцію, запитують у разі потреби додаткову інформацію в ініціатора подання, інших органів виконавчої влади, юридичних і фізичних осіб, а також запрошують для надання пояснень іммігрантів, стосовно яких розглядається це питання. На підставі результату аналізу інформації приймається відповідне рішення. Про прийняте рішення письмово повідомляються протягом тижня ініціатори процедури скасування дозволу на імміграцію та іммігранти.
Суд зазначає, що норми Закону України "Про імміграцію" та постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку формування квоти імміграції, Порядку провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію і поданнями про його скасування та виконання прийнятих рішень" від 26.12.2002 №1983, не містять вимог щодо скасування дозволу, визначених статтею 12 цього Закону, у разі негативних рекомендацій правоохоронних органів та Держприкордонслужби.
Враховуючи, що відповідно до чинного законодавства, яке регулює спірні правовідносини, вказані подання не є безумовною підставою для скасування дозволу на імміграцію в Україну, а носять рекомендаційний характер, тому відповідач повинен був не тільки вивчити, але й перевірки інформацію ініціаторів такого подання шляхом отримання додаткової інформації як від ініціаторів подання, так і від інших органів, а також запросити для надання пояснень позивача.
Як вбачається зі змісту висновку про скасування дозволу на імміграцію в Україну громадянину ОСОБА_10 ОСОБА_5 ОСОБА_11 ОСОБА_6 ОСОБА_4 від 11.05.2017р., під час вивчення подання Національної поліції України від 11.08.2016 р. № 8837/02/16-2016 та подання Адміністрації Державної прикордонної служби від 12.05.2016 р. №55/688, відповідачем додаткової інформації у ініціаторів подання, інших органів виконавчої влади, юридичних і фізичних осіб не запитувалася, жодних дій, спрямованих на підтвердження або спростування інформації, викладеної у поданнях, не вчинялося. При цьому, представник відповідача в судовому засіданні вказані обставини не заперечував.
Крім того, позивача не запрошували для надання пояснень з питання скасування його дозволу на імміграцію в Україну, оскільки відповідач не надав суду доказів щодо вказаного.
При цьому, відповідачем до відзиву на позовну заяву додано копію листа від 11.05.2017 р. №1/3-10417, адресованого ОСОБА_7 ОСОБА_4, яким повідомляє, що рішенням від 11.05.2017 р. скасовано дозвіл на імміграцію, роз'яснено наслідки такого рішення та запрошено прибути до Олешківського РС або до Управління ДМС в Херсонській області для отримання вичерпної інформації та для повернення посвідки на постійне проживання.
Проте, відповідачем не надано доказів його направлення адресату рекомендованим листом з повідомленням, або доказів отримання позивачем такого листа.
Суд також відмічає, що подання Національної поліції України та Адміністрації Держприкордонслужби, не містять жодних доказів вчинення позивачем протиправних дій які, створюють загрозу національній безпеці і громадському порядку України, а тому дії відповідача по скасуванню оскаржуваного рішення фактично призвели до безпідставного позбавлення гарантованого Конституцією України права громадянина іншої держави на постійне проживання в Україні за відсутності доведеного у відповідності до чинного законодавства факту порушення, визначеного пунктами 3 , 4 частини першої статті 12 Закону України "Про імміграцію".
Крім того, відповідно до ч. 2 ст.77 КАС України в адміністративний справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
З огляду на викладене, суд позбавлений можливості надати правову оцінку доводам відповідача щодо притягнення позивача у період з 2007 по 2010 роки до адміністративної та кримінальної відповідальності, як доказ вчинення позивачем протиправних дій які, створюють загрозу національній безпеці і громадському порядку України., оскільки зазначені обставини не відображені у висновку УДМС в Херсонській області щодо скасування дозволу на імміграцію та не були покладені в основу оскаржуваного рішення.
При цьому, суд приймає до уваги довід представника позивача про те, що притягнення позивача до адміністративної та кримінальної відповідальності у період з 2007 по 2010 роки мало місце до прийняття відповідачем рішення 03.07.2014 року про надання позивачу дозволу на імміграцію в Україну №1/4-9550, а тому зазначені обставини не можуть бути покладені в основу рішення відповідача про скасування такого дозволу в подальшому.
Відповідно до пункту 22 частини першої статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються засади цивільно-правової відповідальності, діяння, які є злочинами, адміністративними або дисциплінарними правопорушеннями, та відповідальність за них. Тобто, в розумінні вказаної статті загальні підстави, умови, форми, основні ознаки правопорушення, що створюють їх склад, за що особу може бути притягнуто до одного з видів відповідальності, та процедуру такого притягнення має визначати закон.
Щодо доводу відповідача про те, що інформація щодо дій позивача, які суперечать забезпеченню інтересам національної безпеки України, яка міститься у поданні Національної поліції України та Адміністрації Держприкордонслужби, була підставою для прийняття ГУ ДМС в Одеській області рішення від 13.05.2017 р. за № 39 про примусове повернення за межі території України ОСОБА_8 ОСОБА_4 до країни походження, яке залишено в силі постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 28.02.2018 р. у справі № 520/11167/17, то суд не приймає його до уваги, оскільки предметом розгляду даної справи є рішення відповідача про скасування дозволу на імміграцію в Україну громадянину ОСОБА_5 ОСОБА_6 ОСОБА_7 ОСОБА_4, яке було підставою для прийняття ГУ ДМС в Одеській області рішення про примусове повернення за межі території України позивача в силу його чинності на момент прийняття, а тому не підлягає правовій оцінці в межах розгляду даних спірних правовідносин.
Відповідно до ч.1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що рішення Управління ДМС України в Херсонській області № ИЗ-10383 від 11.05.2017 "Про скасування дозволу на імміграцію в Україну громадянину ОСОБА_10 ОСОБА_5 ОСОБА_11 ОСОБА_6 ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, прийняте відповідачем з порушенням нормативно встановленого порядку, а саме, без здійснення перевірки щодо достовірності інформації ініціаторів подання та додаткового зібрання доказів на їх підтвердження або спростування, не забезпечено позивачу можливості надати пояснення щодо підстав скасування дозволу на імміграцію в Україну, чим порушено його право на участь в розгляді вказаного питання, а тому позовні вимоги ОСОБА_3 ОСОБА_4 підлягають задоволенню.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить із наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Як вбачається з матеріалів справи, при зверненні до суду з вказаним позовом представником позивача ОСОБА_1 було сплачено судовий збір в сумі 704, 80 грн., що підтверджується квитанцією № 30 від 11.04.2018 р.
Таким чином, суд вважає, що сплачений представником позивача судовий збір у сумі 704.80 грн. підлягає стягненню з Управління Державної міграційної служби України в Херсонській області за рахунок його бюджетних асигнувань.
На підставі викладеного, керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
вирішив:
Позовну заяву ОСОБА_3 ОСОБА_4 в особі його представника ОСОБА_1 (місце проживання 73026, АДРЕСА_1, рнокпп НОМЕР_3) до Управління Державної міграційної служби України в Херсонській області (місце знаходження 73036 м. Херсон, вул. Перекопська, буд. 168, код ЄДРПОУ 37839478) про визнання протиправним та скасування рішення - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Управління Державної міграційної служби України в Херсонській області від 11.05.2017 року № ИЗ-10383 "Про скасування дозволу на імміграцію в Україну громадянину ОСОБА_5 ОСОБА_6 ОСОБА_11 ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженцю ОСОБА_6, НОМЕР_1 від 22.11.2013 року".
Стягнути з Управління Державної міграційної служби України в Херсонській області (місце знаходження 73036 м. Херсон, вул. Перекопська, буд. 168, код ЄДРПОУ 37839478) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь представника позивача ОСОБА_3 ОСОБА_4 - ОСОБА_1 (місце проживання 73026, АДРЕСА_1, рнокпп НОМЕР_3) сплачений судовий збір в сумі 704,80 грн. (сімсот чотири грн. 80 коп.).
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Одеського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення, при цьому відповідно до п.п. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції,який ухвалив відповідне рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Повний текст рішення виготовлений та підписаний 09 липня 2018 р.
Суддя Дубровна В.А.
кат. 3.1.3