№ 336/3234/18
пр.№ 2/336/2019/2018
04 липня 2018 року м. Запоріжжя
Шевченківський районний суд м. Запоріжжя в складі:
головуючого судді Дмитрюк О.В.,
за участю секретаря Прохорової А.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Запоріжжя цивільну справу за позовом ОСОБА_1 (представник позивача - ОСОБА_2) до ОСОБА_3 (представник відповідача - ОСОБА_4) про стягнення додаткових витрат на утримання дитини, -
ОСОБА_1 13.06.2018 р. звернулась до суду з вищевказаним позовом в якому зазначає, що з 2010 р. по 2015 р. проживала однією родиною без реєстрації шлюбу з ОСОБА_3 02.02.2011 р. у них народилась спільна дитина - ОСОБА_5
В 2015 р., через різні погляди на сімейне життя, вони з відповідачем розійшлися. На теперішній час дитина проживає разом з нею та перебуває на її повному утриманні.
Дитина хворіє на епісиндром (симптоматична епілепсія). Захворювання дитини обумовлює додаткові витрати, пов'язані з його лікуванням. Щомісячно вона купує препарат «Депакін Хроно 300», який в найдешевших аптеках міста коштує 450 грн.
Окрім того, їй доводиться регулярно робити медичні обстеження дитини, щоб знати, як саме протікає захворювання. Такі обстеження коштують приблизно від 150 грн. до 200 грн.
ОСОБА_5 перебуває під постійним наглядом лікарів та для того, щоб син почував себе нормально йому необхідно постійно вживати призначені ліки.
Останнє обстеження у лікаря відбулося 31.05.2018 р., де у дитини також встановлений діагноз «симптоматична епілепсія» та було рекомендовано вживати по 450 мг препарату «Депакін» щодня, періодично робити енцефалограму, печінкові проби та перевіряти рівень вальпроєвої кислоти.
Окрім того, дитина відвідує школу, де позивач щомісячно сплачує кошти за харчування у розмірі 350 грн.
Рішенням Шевченківського районного суду м.Запоріжжя від 13.04.2018 р. було стягнуто з ОСОБА_3 на користь позивача аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_5 у розмірі ? частини заробітку (доходу), але не менше, ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 14.02.2018 р. і до досягнення дитиною повноліття.
Позивач мешкає окремо від відповідача в орендованій квартирі за яку вона сплачує щомісячно 1500 грн. та комунальні послуги, які в зимовий період сягають 1000-1500 грн.
Відповідач відмовляється в добровільному порядку надавати матеріальну допомогу, пов'язану із захворюванням сина.
Посилаючись на ст.ст.180-183, 191, 192 СК України, за позовом ОСОБА_1 просить суд стягнути на її користь з відповідача додаткові витрати на утримання сина ОСОБА_5, у розмірі 600 грн. щомісячно, починаючи з дня подання позовної заяви і до повного одужання дитини.
Ухвалою від 19.06.2018 р. було відкрито провадження і справа призначена до розгляду на 04.07.2017 р.
В судовому засіданні позивач та її представник підтримали позовну заяву, просили її задовольнити з підстав, викладених в позові.
Представник відповідача в судовому засіданні просив відмовити в задоволенні позову з підстав, викладених в письмових запереченнях (а.с.28-32).
Приймаючи до уваги позицію позивача та представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що заявлений позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
З наданих позивачем письмових доказів судом встановлено , що сторони у справі є батьками малолітнього ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.8).
13.04.2018 р. Шевченківським районним судом м.Запоріжжя видано виконавчий лист, яким з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 стягнуто аліменти на утримання ОСОБА_5 у розмірі ? частини від всіх видів заробітку (доходу), щомісячно, починаючи з 14.02.2018 р. і до відповідного віку та не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку (а.с.14-15).
Судом встановлено, що малолітній ОСОБА_5 проживає разом з позивачем (а.с.9), навчається в Запорізькому навчально-виховному комплексі № 68 Запорізької міської Ради (а.с.16). Надані позивачем квитанції від 12.02.2018 р. та 10.05.2018 р. (а.с.17) свідчать про сплату ОСОБА_1 до навчального закладу в лютому 2018 р. - 371,79 грн., в травні 2018 р. - 299,26 грн. за харчування ОСОБА_5
Згідно довідки дитячої лікарні № 1 поліклініки № 3 від 13.02.2018 р. (а.с.10) ОСОБА_5 перебуває під наглядом лікаря невролога, встановлений діагноз - епісиндром, рекомендовано препарат «Депакін хроно 400 мг» щодоби, постійно з 2014 р.
З консультативного висновку від 31.05.2018 р. (а.с.11) встановлено, що ОСОБА_5 встановлений діагноз симптоматична епілепсія, рекомендовано лікування «депакін 450 мг» постійно, ЕЕГ через 6 місяців, печінкові проби та перевірка рівня вальпроєвої кислоти.
В обґрунтування понесених витрат позивач надала копії квитанцій придбання препарату «Депакін хроно 300 мг» 01.03.2018 р. за 450,70 грн. та 23.05.2018 р. за 442,65 грн. (а.с.12), а також рахунок-замовлення від 06.06.2018 р. про сплату проведених лабораторних досліджень на суму 124 грн. (а.с.13).
Таким чином, позивачем надано докази понесених нею витрат на лікування дитини на загальну суму 1017,35 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 185 СК України той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов'язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо).
До таких особливих обставин закон відносить насамперед випадки, коли дитина, яка знаходиться на утриманні батьків, потребує додаткових витрат на неї у зв'язку із розвитком певних її здібностей, страждає на тяжку хворобу, має каліцтво. Особливі обставини можуть бути зумовлені, як негативними (хвороба), так і позитивними фактами (схильність дитини до музики, що потребує купівлі музичного інструменту, або до певного виду спорту, що вимагає додаткових матеріальних витрат, або дитина потребує оздоровлення та відпочинку біля моря чи на гірському курорті).
Доказами, що підтверджують наявність особливих обставин, що спричинили додаткові витрати на дитину, можуть бути документи, які свідчать, наприклад, про витрати на придбання спеціальних інструментів, призначених для розвитку здібностей людини (наприклад, музичного інструменту або спортивного спорядження тощо), витрати на навчання дитини у платному навчальному закладі, на заняття у музичних, мистецьких або спортивних закладах, на додаткові заняття, висновки МСЕК, довідки медичних закладів та інші документи, що підтверджують відповідний стан здоров'я дитини (хвороба, каліцтво), і свідчать про необхідність додаткових витрат на лікування.
Аналізуючи положення ст.185 СК України слід дійти висновку, що додаткові витрати присуджуються на дитину за наявності в одного з батьків, з яким проживає дитина, додаткових витрат, викликаних особливими обставинами, зокрема необхідністю в розвитку дитини за наявності в неї здібностей, талантів, у зв'язку з її хронічною хворобою, лікуванням, каліцтвом тощо. Наявність потреби у таких витратах має довести особа, що заявляє позовні вимоги про стягнення додаткових витрат.
Розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотні значення.
Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення разово, періодично або постійно.
Відповідно до вимог ч.1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Витрати на відвідування сином шкільного закладу, як і витрати на оренду житла та сплату комунальних послуг в розумінні положень ст.185 СК України не є додатковими витратами, а є основними витратами по утриманню дитини, які повинні покриватися за рахунок доходу позивачки та аліментів на утримання малолітньої дитини.
Оцінюючи надані позивачем докази понесених нею витрат на лікування дитини суд виходив з наступного.
Позивач заявила вимоги про стягнення додаткових витрат періодично в сумі 600 грн. щомісячно.
При цьому надані позивачем письмові докази не свідчать про те, що позивач щомісячно (періодично) витрачає грошові кошти на придбання медичного препарату та проходження лабораторних досліджень.
Зважаючи на викладене вище, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів в їх сукупності, враховуючи те, що обставини, на які посилається позивач, як на підставу для задоволення позову, не у повному обсязі знайшли своє підтвердження у судовому засіданні, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги ОСОБА_1 не підлягають задоволенню.
При цьому позивач не позбавлена права заявити позов про стягнення додаткових витрат, пов'язаних з хворобою ОСОБА_5, разово, після фактичного їх понесення.
Відповідно до ст.141 ЦПК України, суд не стягує з відповідача в дохід держави витрати по сплаті судового збору.
Керуючись ст.ст. 10, 12, 81, 82, 89, 141, 263, 264, 265, 274-279 ЦПК України, суд, -
В задоволенні позову ОСОБА_1 (представник позивача - ОСОБА_2) до ОСОБА_3 (представник відповідача - ОСОБА_4) про стягнення додаткових витрат на утримання дитини - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Апеляційного суду Запорізької області протягом тридцяти днів через Шевченківський районний суд м.Запоріжжя.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя О.В.Дмитрюк