Україна
08 грудня 2009 р. справа № 2а-19246/09/0570
час прийняття постанови: 10-45 год.
Донецький окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Стирана В.В.
при секретарі Цурганової Г.В.
за участю:
прокурора - Каменева О.А.,
позивача - не з'явився,
представника відповідача - Лютаревича О.К.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду адміністративну справу за позовом Військового прокурора Донецького гарнізону в інтересах громадянина ОСОБА_2 до Військової частини А 1402 про захист прав та інтересів громадянина у сфері публічно-правових відносин, пов'язаних із проходженням публічної служби,
Військовий прокурор Донецького гарнізону в інтересах громадянина ОСОБА_2 звернувся до суду з адміністративним позовом до Військової частини А 1402 про захист прав та інтересів громадянина у сфері публічно-правових відносин, пов'язаних із проходженням публічної служби.
В обґрунтування своїх позовних вимог прокурор посилається на те, що ОСОБА_2 проходить дійсну військову службу на посаді начальника служби метрології та стандартизації військової частини А 1402.
Згідно із наказами командира ВЧ А 1402 капітан ОСОБА_2. неодноразово перебував у відрядженнях.
Заборгованість сум за службові відрядження за 2008 рік складає 757,93 грн.
Крім того, йому не було сплачено грошову допомогу на оздоровлення за 2009 рік у розмірі 2403,45 грн.
Прокурор також посилається на ст. 121 Конституції України, ст. 36-1 Закону України «Про прокуратуру», ст. 60 КАС України та зазначив, що однією із функцій прокуратури є представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом.
Просив визнати дії відповідача неправомірними та стягнути на користь позивача зазначену суму допомоги на оздоровлення та сум за службові відрядження.
Прокурор у судовому засіданні наполягав на задоволенні позову, свою позицію мотивував аналогічно викладеному у позовній заяві. Просив позов задовольнити.
Позивач в судове засіданні не з'явилася, про день і час слухання справи повідомлена, суду надано заяву про розгляд справи у її відсутності.
Представник відповідача у судовому засіданні вказав, що відповідач не відмовляється від добровільної сплатити сум допомоги на оздоровлення та сум за відрядження, однак у зв'язку із відсутністю фінансування не має можливості цього зробити.
Суд, заслухавши пояснення прокурора, поповича та представника відповідача, дослідивши, дійшов висновку про наступне.
ОСОБА_2 проходить військову службу на посаді начальника служби метрології та стандартизації військової частини А 1402.
У судовому засіданні встановлено, що позивач неодноразово виїжджав у відрядження, проте йому не було сплачено суми за відрядження за 2008 рік.
Також, позивачу не було виплачено допомогу на оздоровлення за 2009 рік.
Як вбачається із довідки ВЧ № А 1402 від 29.10.2009 року № 2273, заборгованість відповідача по відрядженням перед позивачем становить 757,93 грн., а заборгованість по грошовій допомозі на оздоровлення складає 2403,45 грн.
У добровільному порядку відповідач вказану суму позивачу не виплачує.
Прокурор із вказаними діями відповідача не погоджується та вважає, що відповідачем порушуються права, свободи та інтереси позивача, у зв'язку з чим звернувся до суду із даним позовом.
Проблемою даного спору є питання щодо виплати допомоги на оздоровлення за 2009 рік та сум за відрядження за 2008 рік.
Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Суд вважає, що відповідачем не доведено суду правомірність своїх дій щодо відмови у виплаті суми матеріальної допомоги на оздоровлення за 2009 рік та сум за відрядження за 2008 рік з наступних підстав.
Положення Конституції України, а саме ст. 24, гарантує громадянам України рівні права перед законом, в тому числі і права військовослужбовців на соціальний захист, які, зокрема, передбачені ст. 17 Конституції України та ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей».
У відповідності до пп.1,2,4 ст.9 зазначеного Закону, держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші забезпечення в обсязі,що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікаційних кадрів, до складу якого входять : посадовий оклад,оклад за військовим званням, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія), одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрі України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних сил України, інших утворених відповідно до Законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованих особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України.
Відповідно до п.5 пп.3 Постанови КМУ від 07.11.2007 року № 1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу», встановлено, що грошове забезпечення військовослужбовців складається з посадового окладу, окладу за військовим званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення, а також установлено надавати військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), особам рядового і начальницького складу матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань та допомогу для оздоровлення при щорічній основній відпустці у розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення.
У судовому засіданні встановлено та не спростоване відповідачем, що у позивача існує заборгованість з грошової допомоги на оздоровлення за 2009 рік у розмірі 2403,45 грн.
Відповідно до вимог п.6. ст.14 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» № 2011-ХІІ від 20.12.1991 року, пп.1.5,1.10 Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон, затвердженої Наказом Міністра фінансів України № 59 від 13.03.1998 року передбачене, що при виконанні службових обов'язків, пов'язаних з відрядженням і інші населені пункти, військовослужбовцям відшкодовуються витрати по відрядженню.
Відповідно до вимог п 11 Постанови КМУ № 663 від 23.04.1999 року Про норми відшкодування витрат на відрядження в межах України та за кордон та п. 1.13 Інструкції про порядок відшкодування військовослужбовцям Збройних сил витрат на службові відрядження в межах України, затвердженої наказом Міністра оборони України № 9 від 17.01.2000 року значиться, що Військовослужбовцю перед від'їздом у відрядження видається аванс у межах сум, передбачених на виплату добових та відшкодування витрат на проїзд та наймання житлового приміщення. Протягом трьох робочих днів після повернення з відрядження військовослужбовець подає у фінансовий орган військової частини авансовий звіт про витрачені у зв'язку з відрядженням суми, до якого додаються належно оформлене посвідчення про відрядження, оригінали документів про витрати на наймання житлового приміщення та проїзні документи. Витрати на відрядження відшкодовуються лише за наявності документів в оригіналі, що підтверджують вартість цих витрат, а саме: транспортних квитків або транспортних рахунків (багажних квитанцій), рахунків готелів (мотелів), страхових полісів тощо. Витрати у зв'язку з відрядженням, що не підтверджені документально (крім добових витрат), військовослужбовцю не відшкодовуються.
У судовому засіданні встановлено та не спростоване відповідачем, що у позивача існує заборгованість сум за відрядження за 2008 рік у розмірі 757,93 грн.
Згідно з ст. 2 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», ніхто не вправі обмежувати військовослужбовців у правах і свободах, визначених законодавством України.
Рішенням Конституційного Суду України від 01.12.2004 року № 20рп-/2004 по справі № 1-27/2004 за конституційним поданням Народних Депутатів України щодо відповідності Конституції України /конституційності/ положень статей 44,47,78,80 Закону України «Про бюджет України на 2004 рік…» визначено правову позицію даного суду з питань обмеження гарантій та компенсацій військовослужбовцям Згідно з нею, комплекс організаційно-правових та економічних заходів, спрямованих на забезпечення соціального захисту останніх, зумовлений особливістю їх професійних обов'язків. Здійснення, таких заходів не залежить від наявності фінансування з бюджету, а має безумовний характер.
Таким чином, суд вважає, що з відповідача підлягають стягненню матеріальна допомога на оздоровлення за 2009 рік у розмірі 2403,45 грн., а також суми за відрядження за 2008 рік у розмірі 757,93 грн..
Щодо вимог про визнання незаконними дії командування щодо невиплати позивачу суми матеріальної допомоги на оздоровлення за 2009 рік та сум за відрядження, то суд вважає їх необґрунтованими, оскільки у судовому засіданні встановлено, що представник відповідача не заперечував проти сплати сум, однак це не було зроблено у зв'язку із відсутністю фінансування.
З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що позов військового прокурора Донецького гарнізону в інтересах громадянина ОСОБА_2 до Військової частини А 1402 про захист прав та інтересів громадянина у сфері публічно-правових відносин, пов'язаних із проходженням публічної служби, підлягає задоволенню частково.
Керуючись, ст. ст. 17-20, 69-72, 86, 94, 111, 121, 158-163, 167, 185, 186, 254, 263, п. 6,7 розділу VІІ Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Позов Військового прокурора Донецького гарнізону в інтересах громадянина ОСОБА_2 до Донецького обласного військового комісаріату про захист прав та інтересів громадянина у сфері публічно-правових відносин, пов'язаних із проходженням публічної служби, задовольнити частково.
Стягнути з військової частини А 1402 (83000 м. Донецьк вул. Стратонавтів 7) на користь ОСОБА_2:
- суму матеріальної допомоги на оздоровлення за 2009 рік у розмірі 2403 (дві тисячі чотириста три) грн. 45 коп.,
- заборгованість за службові відрядження за 2008 рік у розмірі 757 (сімсот п'ятдесят сім) грн. 93 грн.
У іншій частині вимог відмовити.
Постанова постановлена у нарадчій кімнаті та проголошена її вступна та резолютивна частина у судовому засіданні 08 грудня 2009 року в присутності прокурора та представника відповідача.
Повний текст постанови складений та підписаний 14 грудня 2009 року.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі - з дня складення в повному обсязі - до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.
Апеляційна скарга на постанову суду подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання зяви про апеляційне оскарження.
Суддя Стиран В.В.