Ухвала
27 червня 2018 року
м. Київ
справа № 160/580/17-ц
провадження № 61-37082ск18
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Журавель В. І. розглянув касаційну скаргупублічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» на рішення Локачинського районного суду Волинської області від 24 січня 2018 року та постанову апеляційного суду Волинської області від 07 травня 2018 року у справі за позовом публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» про визнання недійсним кредитного договору,
встановив:
У жовтні 2017 року публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі - ПАТ КБ «ПриватБанк») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором від 16 вересня 2013 року у сумі 27 134 грн 73 коп.
ОСОБА_1 подав до суду зустрічний позов до ПАТ КБ «ПриватБанк» про визнання недійсним вищевказаного кредитного договору.
Рішенням Локачинського районного суду Волинської області від 24 січня 2018 року у складі судді Корнелюка В. С., залишеним без змін постановою апеляційного суду Волинської області від 07 травня 2018 року у складі колегії суддів: Бовчалюк З. С., Данилюк В. А., Карпук А. К., у задоволенні позову ПАТ КБ «ПриватБанк» відмовлено. Зустрічний позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано договір від 16 вересня 2013 року, укладений між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1, недійсним у частині надання ОСОБА_1 кредитної картки «Універсальна» № НОМЕР_1. В іншій частині позову ОСОБА_1 відмовлено.
До Верховного Суду надійшла касаційна скарга ПАТ КБ «ПриватБанк», у якій його представник, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення в частині відмови у задоволенні його позову та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позову.
Заявник зазначає, що справа є малозначною, але має для банку виняткове значення, оскільки невиконання відповідачем зобов'язань за кредитним договором перешкоджає стабільній роботі ПАТ КБ «ПриватБанк», обмежує права та порушує майнові інтереси позивача, тому вона оскаржується до Верховного Суду згідно з підпунктом «в» пункта 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.
У відкритті касаційного провадження слід відмовити з таких підстав.
Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).
Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, зазначених у цій же нормі ЦПК України.
Відповідно до пункту 1 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на 01 січня календарного року, в якому подається скарга (частина дев'ята статті 19 ЦПК України).
Ціна позову у даній справі в частини вимог ПАТ КБ «ПриватБанк» про стягнення заборгованості за кредитним договором становить 27 134 грн 73 коп., яка станом на 01 січня 2018 року не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (1 762 грн * 100 = 176 200 грн).
Отже, зазначена справа в частині вимог про стягнення заборгованості є малозначною у силу вимог закону.
Крім того, відповідно до пункту 2 частини шостої статті 19 ЦПК України малозначними справами є справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких не перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Суд касаційної інстанції вважає, що дана справа в частині вимог про визнання кредитного договору недійсним є незначної складності та не належить до виключень із цієї категорії, передбачених пунктом 2 частини шостої статті 19 ЦПК України та частиною четвертою статті 274 ЦПК України.
Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.
Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (ЛеважПрестасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).
Посилання заявника на виняткове значення для нього даної справи у зв'язку з тим, що невиконання відповідачем зобов'язань за кредитним договором у сумі 27 134 грн 73 коп. перешкоджає стабільній роботі банку, обмежує права та порушує майнові інтереси позивача, є безпідставними, оскільки заявником не наведено логічного обґрунтування такого твердження.
Враховуючи, що оскаржувані судові рішення прийняті у малозначній справі, а випадки, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, відсутні, тому у відкритті касаційного провадження у цій справі необхідно відмовити.
Керуючись статтею 129 Конституції України, частиною шостою статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд
ухвалив:
У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» на рішення Локачинського районного суду Волинської області від 24 січня 2018 року та постанову апеляційного суду Волинської області від 07 травня 2018 року у справі за позовом публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» про визнання недійсним кредитного договору відмовити.
Додані до скарги матеріали повернути заявнику.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя В. І. Журавель