Ухвала
Іменем України
25 червня 2018 року
місто Київ
справа № 704/583/15-ц
провадження № 61-36070ск18
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Погрібного С. О. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Тальнівського районного суду Черкаської області від 14 грудня 2017 року та постанову Апеляційного суду Черкаської області від 26 квітня 2018 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поновлення позовної давності, відшкодування майнової та моральної шкоди особі, яка потерпіла від злочину, як потерпілому та цивільному позивачу, витрат з оплати правової допомоги адвоката,
У травні 2015 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про поновлення позовної давності, відшкодування майнової та моральної шкоди особі, яка потерпіла від злочину, як потерпілому та цивільному позивачу та витрат з оплати правової допомоги адвоката, мотивуючи свої вимоги тим, що 31 грудня 2009 року між ним та відповідачем сталася бійка, в результаті якої відповідачем було завдано множинні удари руками та ногами, в результаті чого позивач отримав травми, які відносяться до легких тілесних ушкоджень. 18 жовтня 2017 року ОСОБА_2 подав до суду заяву про збільшення позовних вимог, в якій просив стягнути з ОСОБА_1 на свою користь 180 000, 00 грн моральної шкоди, 1 882, 04 грн майнової шкоди та 3 000, 00 грн витрат з оплати правової допомоги адвоката.
Заочним рішенням Тальнівського районного суду Черкаської області від 14 грудня 2017 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на відшкодування майнової шкоди суму в 1 882, 04 грн, витрати з оплати правової допомоги адвоката в сумі 3 000, 00 грн, моральної шкоди в сумі 10 000, 00 грн.
Постановою Апеляційного суду Черкаської області від 26 квітня 2018 року заочне рішення Тальнівського районного суду Черкаської області від 14 грудня 2017 року залишено без змін.
У травні 2018 року ОСОБА_1 із застосуванням засобів поштового зв'язку звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на зазначені судові рішення, в якій він, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд зробив висновок про наявність підстав для відмови у відкритті касаційного провадження, оскільки скаргу подано на судові рішення, ухвалені у малозначній справі, які не підлягають касаційному оскарженню.
У статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначається забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).
Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, зазначених у цій же нормі ЦПК України.
Відповідно до пункту 2 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на 01 січня календарного року, в якому подається скарга (частина дев'ята статті 19 ЦПК України).
Згідно з пунктом 1 частини четвертої статті 274 ЦПК України ця справа за зазначеним спором не відноситься до тієї категорії справ, що не можуть бути розглянуті в порядку спрощеного позовного провадження.
Предметом спору в цій справі є відшкодування матеріальної та моральної шкоди. Зазначена справа не становить значної складності для вирішення судами та не належить до винятків із цієї категорії, передбачених пунктом 2 частини шостої статті 19 ЦПК України.
Малозначна справа є такою в силу своїх властивостей, тому незалежно від того, чи визнавав її такою суд першої чи апеляційної інстанції, ураховуючи, що частина шоста статті 19 ЦПК України належить до Загальних положень цього Кодексу, які поширюються й на касаційне провадження, Верховний Суд визнає за можливе, користуючись власними повноваженнями, визнати цю справу малозначною.
У касаційній скарзі не містяться посилання на випадки, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судове рішення у малозначній справі підлягає касаційному оскарженню.
Верховним Судом також перевірено, чи мають місце обставини, передбачені у пункті 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, та з'ясовано, що зазначені обставини відсутні.
Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.
Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справі: «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» від 19 грудня 1997 року, заява № 26737/95).
З урахуванням наведеного, оскільки касаційна скарга подана на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі необхідно відмовити.
Верховний Суд наголошує на тому, що під час вирішення питання про відкриття касаційного провадження (зокрема й про відмову у відкритті провадження) у справі не надає правової оцінки законності та обґрунтованості оскаржуваних судових рішень, а виключно встановлює наявність підстав чи відсутність таких підстав для їх касаційного оскарження відповідно до вимог статей 389, 394 ЦПК України.
Керуючись статтею 129 Конституції України, пунктом 2 частини шостої статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд
У відкритті касаційного провадження у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поновлення позовної давності, відшкодування майнової та моральної шкоди особі, яка потерпіла від злочину, як потерпілому та цивільному позивачу, та витрат з оплати правової допомоги адвоката за касаційною скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення Тальнівського районного суду Черкаської області від 14 грудня 2017 року та постанову Апеляційного суду Черкаської області від 26 квітня 2018 року відмовити.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити скаржнику.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.
Суддя С. О. Погрібний