21 червня 2018 року
Київ
справа №815/5869/16
касаційне провадження №К/9901/49206/18
Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Шипуліної Т.М. розглянув матеріали касаційної скарги Головного управління ДФС в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 20.04.2017 та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 21.02.2018 у справі №815/5869/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "БРЕВІС-ОД" до Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень,
Товариство з обмеженою відповідальністю "БРЕВІС-ОД" у листопаді 2016 року звернулося до адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень від 05.10.2016 :
- №0008901404, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на суму 22772779грн., з яких за основним платежем - 20300681грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 2472098грн.;
- №0008911404, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 22047746грн., з яких за основним платежем - 14698493грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 7349253грн.;
-№0008921404, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на суму 1511634грн. та застосовано штрафну санкцію на суму 151164грн.
Одеський окружний адміністративний суд постановою від 20.04.2017 позовні вимоги задовольнив частково. Визнав протиправними та скасував податкові повідомлення - рішення від 05.10.2016 №0008901404 в частині визначення податкового зобов'язання у сумі 20247050грн., за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 2467589грн., №0008911404 в частині визначення податкового зобов'язання за основним платежем - у сумі 14638903грн., за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 7319453грн. та №0008921404 повністю. В іншій частині адміністративного позову відмовив.
Одеський апеляційний адміністративний суд постановою від 21.02.2018 залишив постанову Одеського окружного адміністративного суду від 20.04.2017 без змін.
Головне управління ДФС в Одеській області 23.04.2018 звернулося до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 20.04.2017 та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 21.02.2018. Разом з касаційною скаргою надійшла заява про поновлення строку касаційного оскарження.
Верховний Суд ухвалою від 07.05.2018 зазначену касаційну скаргу залишив без руху, у зв'язку з невиконанням вимог частини четвертої статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України, з огляду на ненадання документу про сплату судового збору, та встановив скаржнику строк для усунення недоліків у десять днів з дня вручення копії ухвали.
Вказана ухвала Верховного Суду від 07.05.2018 була отримана відповідачем 30.05.2018, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №0102923684538.
На виконання вимог ухвали від 07.05.2018 скаржником на адресу суду касаційної інстанції надіслано клопотання про продовження строку для усунення недоліків.
В обґрунтування вказаного клопотання відповідач вказує, що не має достатнього фінансування для виконання ухвали про залишення касаційної скарги без руху через постійний арешт рахунків.
Додатково відповідач зазначає, що ним вживаються всі вичерпні заходи щодо виділення відповідного фінансування саме по цій справі, однак доказів на підтвердження скаржником не надано.
У підтвердження обставин щодо відсутності фінансової неможливості здійснити сплату судового збору за подання касаційної скарги по справі №815/5869/16 скаржником надано копію повідомлення Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області від 04.06.2018 про надходження документів щодо безспірного стягнення коштів.
Згідно з частиною першою статті 45 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції від 03.10.2017) учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.
Відповідно до пункту 6 частини п'ятої статті 44 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції від 03.10.2017) учасники справи зобов'язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.
Обґрунтовуючи висновки про обов'язок сторони належним чином використовувати процесуальні права, у рішенні від 07.07.1989 у справі «Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain» Європейський суд з прав людини зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, пов'язаних зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 справ «Креуз проти Польщі» «право на суд» не є абсолютним, воно може обмежуватися державою різноманітними засобами, в тому числі фінансовими.
Як зазначено вище, частиною четвертою статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України однією з вимог касаційної скарги визначено надання документу про сплату судового збору.
Згідно з положеннями Закону України «Про судовий збір» органам фіскальної служби не надано пільг щодо сплати судового збору.
Органи доходів і зборів є державними органами, що здійснюють адміністрування податків, зборів, платежів, тобто суб'єктами, що реалізують свою владну компетенцію.
Фінансування витрат на оплату судового збору для державних органів із державного бюджету передбачено за кодом економічної класифікації 2800 «Інші поточні платежі», розмір яких щорічно затверджується відповідним кошторисом.
Податковим органом не надано доказів вчинення дій, спрямованих на отримання достатнього для сплати судового збору фінансування з Державного бюджету України безпосередньо у справі №815/5869/16.
З огляду на викладене, суд не вбачає підстав для задоволення клопотання про продовження строку для усунення недоліків касаційної скарги.
На момент постановлення цієї ухвали вимоги ухвали від 07.05.2018 про залишення касаційної скарги без руху щодо надання документу про сплату судового збору не виконано.
Згідно з частиною другою статті 332 Кодексу адміністративного судочинства України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу, пунктом 1 частини четвертої якої передбачено повернення позовної заяви, якщо недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, не усунуто у встановлений судом строк.
Враховуючи викладене, касаційна скарга підлягає поверненню.
Керуючись пунктом 1 частини четвертої статті 169, статтями 121, 332 Кодексу адміністративного судочинства України, -
1. Відмовити Головному управлінню ДФС в Одеській області в задоволенні клопотання про продовження строку для усунення недоліків касаційної скарги на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 20.04.2017 та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 21.02.2018 у справі №815/5869/16.
2. Касаційну скаргу Головного управління ДФС в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 20.04.2017 та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 21.02.2018 у справі №815/5869/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "БРЕВІС-ОД" до Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень - повернути.
3. Надіслати копію ухвали про повернення касаційної скарги учасникам справи, а касаційну скаргу з доданими до неї матеріалами - скаржнику.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя Т.М.Шипуліна