Справа №755/16773/17
Апеляційне провадження
№22-ц/796/3378/2018
19 червня 2018 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду міста Києва у складі:
головуючого - судді Рейнарт І.М.
суддів Кирилюк Г.М., Музичко С.Г.
при секретарі Іванову В.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 2 лютого 2018 року (суддя Катющенко В.П.) у цивільній справі за скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Лекос», заінтересовані особи: державний виконавець відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві Шатохін Олександр Павлович, ОСОБА_1 на бездіяльність та постанову державного виконавця,
встановила:
у листопаді 2017р. ТОВ «Лекос» звернулось до суду зі скаргою, в якій просило визнати незаконною бездіяльність державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві Шатохіна О.П., яка полягає у не вчиненні ним жодної виконавчої дії по зверненню стягнення на майно ТОВ «Лекос» (виконавче провадження №52562094), невжиттю заходів по недопущенню реалізації майна товариства поза виконавчим провадженням №52562094, тим самим унеможливлюючи виконання рішення суду; скасувати постанову державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві Шатохіна О.П. від 3 жовтня 2017р. про закінчення виконавчого провадження №52562094; зобов'язати державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві Шатохіна О.П. поновити виконавче провадження №52562094 та вжити заходів по виконанню рішення суду.
Мотивуючи вимоги скарги, скаржник зазначав, що 16 вересня 2016р. Дніпровським районним судом у м. Києві видано виконавчий лист № 755/15467/14-ц про звернення стягнення в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_3 перед ОСОБА_1 в розмірі 6 063 555грн. 70коп., в межах вказаної суми на виділену частину майна ТОВ «Лекос», пропорційну частці учасника товариства ОСОБА_3 у статутному капіталі в розмірі 25%.
7 жовтня 2016р. державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №52562094.
Скаржник вказував, що 10 жовтня 2016р. державним виконавцем винесено постанову про арешт майна боржника, однак, всупереч вимогам Закону України «Про виконавче провадження» та в силу бездіяльності державного виконавця Шатохіна О.П., таку постанову
- 2 -
не було направлено на виконання органам, що здійснюють реєстрацію майна або ведуть реєстр заборон на його відчуження.
3 жовтня 2017р. державним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження з підстав фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом, вказавши при цьому, що підставами для такого закінчення виконавчого провадження є виконавчі дії, вчинені в іншому виконавчому провадженні №52535322, боржником у якому є ТОВ «Магік».
Також скаржник зазначав, що підтвердженням незаконності постанови державного виконавця про закінчення виконавчого провадження №52562094 є відсутність будь-яких фінансових документів, які свідчать про перерахування коштів стягувачу, перерахування коштів на рахунок виконавчої служби в порядку, передбаченому ст. 61 Закону України «Про виконавче провадження», стягнення виконавчого збору, проведення розподілу стягнутих сум в порядку, передбаченому ст. 45 Закону України Про виконавче провадження», а також відсутність виконавчих дій по зверненню стягнення на майно ТОВ «Лекос».
Крім того, скаржник вважає, що оскільки рішення суду і виконавчий документ не містять вказівки про право солідарного стягнення, висновки державного виконавця Шатохіна О.П. про те, що стягнення на підставі рішення суду є солідарним, а отже і стягнення поза виконавчим провадженням №52562094 може бути підставою для закінчення даного виконавчого провадження, суперечать вимогам чинного законодавства.
Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 2 лютого 2018 року скаргу задоволено частково. Скасовано постанову державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві Шатохіна О.П. про закінчення виконавчого провадження №52562094 від 3 жовтня 2017р.; зобов'язано державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві Шатохіна О.П. поновити виконавче провадження №52562094.
У поданій апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить ухвалу суду скасувати в частині часткового задоволення скарги боржника та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні скарги ТОВ «Лекос» відмовити у повному обсязі, в решті ухвалу суду залишити без змін.
Заявник посилається на неповне з'ясування судом обставин справи, які мають значення для справи, та не погоджується із висновком суду про порушенням прав та законних інтересів ТОВ «Лекос», так як товариство за умов проведення виконавчих дій в межах іншого виконавчого провадження не було позбавлено права на оскарження виконавчих та інших дій, які здійснюються в межах іншого виконавчого провадження, так як залучалося судом до участі у розгляді скарг другого боржника - ТОВ «Магік» і мало можливість оскаржити дії державного виконавця в межах іншого виконавчого провадження.
Також, заявник вважає, що у державного виконавця Шатохіна О.П. були всі підстави для закінчення виконавчого провадження, оскільки 1 червня 2017р. до канцелярії відділу стягувачем було подано заяву від 25 травня 2017р. про сплату ОСОБА_3 40 617 669грн. 30коп. в якості різниці між залишковою вартістю спірного майна за оцінкою та сумою боргу, і що останній не має майнових та інших претензій; 4 вересня 2017р. на депозитний рахунок відділу стягувач сплатила виконавчий збір у сумі 606 355грн. 57 коп. та 380грн. 52коп. за витрати по проведенню виконавчого провадження, а 22 вересня 2017р. направила заяву про закінчення виконавчого провадження у зв'язку із фактичним виконанням рішення суду.
У поданому відзиві на апеляційну скаргу ТОВ «Лекос» просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, посилаючись на безпідставність твердження у апеляційній скарзі на правомірність дії державного виконавця, так як жодні виконавчі дії, зазначені державним виконавцем у постанові про закінчення виконавчого провадження, ним проведені не були, а здійснювалися іншим державним виконавцем, в іншому виконавчому провадженні, де товариство боржником не було.
- 3 -
Також представник ТОВ «Лекос» у відзиві зазначає про відсутність документів, які підтверджують перерахування грошових коштів стягувачем на рахунок виконавчої служби як різницю між вартістю майна та сумою коштів, що підлягала стягненню на користь ОСОБА_1
ОСОБА_1, будучи належним чином повідомленою про день та час розгляду апеляційної скарги за адресою, зазначеною нею у апеляційній скарзі (т. 2 с.с.94, 108, 131, 138, 139, 140), жодного разу судові повідомлення-виклики не отримувала, у судові засідання не з'являлася.
Відповідно до ч. 9 ст. 128 ЦПК України суд двічі викликав ОСОБА_1 через засоби мобільного зв'язку, про що складено відповідні довідки (т. 2 с.с.107, 134), однак ОСОБА_1 у судові засідання не з'являлася, причини своєї неявки суду не повідомляла.
Колегія суддів визнала таку процесуальну поведінку ОСОБА_1 недобросовісною, враховуючи, що саме нею подана апеляційна скарга.
Згідно ч. 5 ст. 130 ЦПК України вручення судової повістки представникові учасника справи вважається врученням повістки і цій особі.
Судова повістка-повідомлення про розгляд апеляційної скарги 19 червня 2018р. була вручена 25 травня 2018р. представнику ОСОБА_1 - ОСОБА_4 (т.2 с.с.141), тому колегія суддів визнала, що ОСОБА_1 була належним чином повідомлена про день та час розгляду апеляційної скарги.
Представник ОСОБА_1 - ОСОБА_4 у судове засідання 19 червня 2018 року не з'явився, подавши до канцелярії суду клопотання про відкладення розгляду справи, посилаючись на його зайнятість у іншому судовому розгляді і перебування ОСОБА_1 у відрядженні.
Враховуючи, що ОСОБА_4 є представником особи, яка подала апеляційну скаргу, апеляційний розгляд двічі переносився у зв'язку із клопотання представника ОСОБА_1 у одному випадку та неявкою ОСОБА_1 та її представника у другому випадку, що призвело до тривалого строку перебування апеляційної скарги у провадженні апеляційного суду, ненадання документів у підтвердження перебування ОСОБА_1 у відрядженні, колегія суддів визнала таку поведінку ОСОБА_1 та її представника недобросовісною, а причини неявки ОСОБА_1 та її представника неповажними.
Державний виконавець Шатохін О.П., будучи належним чином повідомленим про день та час розгляду апеляційної скарги (с.с.137 т.2), у судове засідання не з'явився, поважних причин неявки суду не повідомив.
За таких обставин, колегія суддів відповідно до ст. 372 ЦПК України провела судовий розгляд у відсутність ОСОБА_1 та державного виконавця Шатохіна О.П.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника ТОВ «Лекос» Гаранюка М.Р., який підтримав відзив на апеляційну скаргу, вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що вона задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Судом встановлено і матеріалами справи підтверджено, що 7 жовтня 2016р. державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві Шатохіним О.П. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №52562094 з виконання виконавчого листа № 755/15467/14-ц, виданого 16 вересня 2016р. Дніпровським районним судом у м. Києві про звернення стягнення на виділену частину майна ТОВ «Лекос», пропорційну частці учасника товариства ОСОБА_3 у статутному капіталі в розмірі 25% в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_3 перед ОСОБА_1 в розмірі 6 063 555грн. 70коп. в межах вказаної суми.
10 жовтня 2016 року державний виконавець виніс постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, якою накладено арешт на виділену
- 4 -
частку майна ТОВ «Лекос», пропорційну частці учасника товариства ОСОБА_3 у статутному капіталі в розмірі 25%, що належить ТОВ «Лекос», заборонено ТОВ «Лекос» проводити будь-які дії з виділеною часткою майна.
З наданих БТІ державному виконавцю відомостей вбачається, що на праві приватної власності ТОВ «Лекос» належать нежилі приміщення торговельного комплексу (груп приміщень № 6,7,8,1,2,3,5) МСК (в літ. 1А), загальною площею 7243,70кв.м. по вул. Андрія Малишка, 3 у м. Києві.
Постановою державного виконавця від 18 листопада 2016 року призначено суб'єкта оціночної діяльності ПП «Консалтингова група Агро-Експерт» в особі директора РоманюкаМ.В. для надання висновку, звіту про оцінку майна з питань визначення вартості виділеної частини майна ТОВ «Лекос», пропорційну частці учасника товариства ОСОБА_3 у статутному капіталі у розмірі 25%.
22 вересня 2017р. ОСОБА_1 звернулася до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у місті Києві із заявою про закінчення виконавчого провадження № 52562094, посилаючись на виконання рішення суду в частині звернення стягнення на виділену частину майна ТОВ «Лекос», пропорційну частці учасника товариства ОСОБА_3, у рахунок погашення заборгованості у розмірі 6 063 555,70грн. у виконавчому провадженні № 52535322.
3 жовтня 2017 року державним виконавцем Шатохіним О.П. прийнято постанову про закінчення виконавчого провадження, у якому зазначено перелік здійснених виконавчих дій, зокрема, передачу 23 грудня 2016 року арештованого майна на реалізацію шляхом проведення електронних торгів, направлення 17 травня 2017 року стягувачу листа про не реалізацію майна на третіх електронних торгах та про вирішення питання про можливість залишення за собою не реалізованого майна, про надходження 1 червня 2017 року заяви ОСОБА_1 про повернення ОСОБА_3 різниці між вартістю не реалізованого майна та сумою коштів, що підлягають стягненню за виконавчим документом в сумі 40 617 559,30грн., та з проханням винести постанову про передачу майна стягувачу, про винесення 16 червня 2017 року державним виконавцем постанови та акту про передачу майна стягувачу у рахунок погашення боргу та завершення виконавчого провадження № 52535322 18 вересня 2017 року.
Також у постанові державним виконавцем зазначено, що по виконавчим провадженням № 52535322 та 52562094 стягнення на підставі рішення суду є солідарним, тому виконавче провадження № 52562094 підлягає завершенню.
Задовольняючи частково скаргу, суд першої інстанції виходив з того, що державним виконавцем у рамках виконавчого провадження № 52562094, де боржником було ТОВ «Лекос», рішення суду не виконувалося, реалізація майна відбулася у межах іншого виконавчого провадження, де ТОВ «Лекос» не було боржником і не мало доступу до матеріалів виконавчого провадження, чим були порушені його права.
Колегія суддів вважає, що даний висновок суду першої інстанції відповідає обставинам справи та ґрунтується на нормах матеріального права.
Умови і порядок виконання рішень судів, що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню, у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначені Законом України «Про виконавче провадження».
Згідно зі ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому
- 5 -
виконанню.
Відповідно до статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Відповідно до пункту 9 частини 1 статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.
У виконавчому листі, виданому 16 вересня 2016 року Дніпровським районним судом м. Києва чітко визначений його зміст та спосіб виконання рішення суду - виділення частини майна ТОВ «Лекос», пропорційну частці учасника товариства ОСОБА_3 у статутному капіталі у розмірі 25%, та звернення стягнення на це майно для погашення боргу перед ОСОБА_1 у розмірі 6 063 555грн. 70коп.
Виконавче провадження № 52562094 не містить відомостей виділення частини майна ТОВ «Лекос», яка пропорційна частці майна учасника товариства ОСОБА_3
Згідно ч. 1 ст. 48 Закону України «Пров виконавче провадження» звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації.
Частиною 6 статті 48 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що стягнення на майно боржника звертається в розмірі та обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження, основної винагороди приватного виконавця. У разі якщо боржник володіє майном разом з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням виконавця.
Статтею 57 цього Закону встановлено особливості визначення вартості майна боржника та оцінка майна боржника. Так, визначення вартості майна боржника здійснюється за взаємною згодою сторін виконавчого провадження. У разі якщо сторони виконавчого провадження, а також заставодержатель у 10-денний строк з дня винесення виконавцем постанови про арешт майна боржника не досягли згоди щодо вартості майна та письмово не повідомили виконавця про визначену ними вартість майна, виконавець самостійно визначає вартість майна боржника. Якщо сторони виконавчого провадження не дійшли згоди щодо визначення вартості майна, визначення вартості майна боржника здійснюється виконавцем за ринковими цінами, що діють на день визначення вартості майна. Якщо визначити вартість майна (окремих предметів) складно, виконавець має право залучити суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання для проведення оцінки майна.
Виконавець повідомляє про результати визначення вартості чи оцінки майна сторонам не пізніше наступного робочого дня після дня визначення вартості чи отримання звіту про оцінку. У разі якщо сторони не згодні з результатами визначення вартості чи оцінки майна, вони мають право оскаржити їх у судовому порядку в 10-денний строк з дня отримання відповідного повідомлення. Сторона вважається ознайомленою з результатами визначення вартості чи оцінки арештованого майна, якщо їй надіслано повідомлення про результати визначення вартості чи оцінки майна за адресою, зазначеною у виконавчому документі, або за місцем фактичного проживання чи перебування такої сторони, достовірно встановленим виконавцем.
Виконавче провадження № 52562094 не містить звіту про оцінку виділеної частини майна ТОВ «Лекос», яка пропорційна частці майна учасника товариства ОСОБА_3, та повідомлення державним виконавцем товариства про результати визначення вартості чи оцінки майна.
Порядок реалізації арештованого майна визначається статтею 61 Закону України «Про
- 6 -
виконавче провадження», відповідно до якої реалізація арештованого майна (крім майна, вилученого з цивільного обороту, обмежено оборотоздатного майна та майна, зазначеного у частині восьмій статті 56 цього Закону) здійснюється шляхом електронних торгів або за фіксованою ціною.
Частиною 8 вказаної статті передбачено, що у разі якщо стягувач виявив бажання залишити за собою нереалізоване майно, він зобов'язаний протягом 10 робочих днів з дня надходження від виконавця відповідного повідомлення внести на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби або рахунок приватного виконавця різницю між вартістю нереалізованого майна та сумою коштів, що підлягають стягненню на його користь, якщо вартість нереалізованого майна перевищує суму боргу, яка підлягає стягненню за виконавчим документом. За рахунок перерахованих стягувачем коштів оплачуються витрати виконавчого провадження, задовольняються вимоги інших стягувачів та стягуються виконавчий збір і штрафи, а залишок коштів повертається боржникові.
Згідно частини 11 зазначеної статті у разі якщо від продажу частини майна виручено суму, необхідну для задоволення вимог стягувача, сплати виконавчого збору, відшкодування витрат виконавчого провадження, а також сплати штрафу, продаж арештованого майна припиняється.
Виконавче провадження № 52562094 не містить документів, які б підтверджували перерахування ОСОБА_1 на відповідний рахунок державної виконавчої служби різниці між вартістю нереалізованого майна та сумою коштів, що підлягала стягненню на її користь, так як з наявних матеріалів справи вбачається, що вартість нереалізованого майна значно перевищує суму боргу.
Доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_1 перерахувала різницю між вартістю майна та сумою боргу ОСОБА_3 суперечать положенням ст. 61 Закону України «Про виконавче провадження», так як боржником у виконавчому провадженні № 52562094 є ТОВ «Лекос», а не ОСОБА_3, і майно, яке було передано ОСОБА_1, не належало ОСОБА_3, а перебувало у власності ТОВ «Лекос».
Враховуючи викладені обставини, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до правомірного висновку, що державним виконавцем Шатохіним О.П. не вчинювалися виконавчі дії з реалізації виділеної частини майна ТОВ «Лекос» у рамках виконавчого провадження № 52562094, на час прийняття постанови про закінчення виконавчого провадження державний виконавець не мав документів на підтвердження перерахування ОСОБА_1 на відповідний рахунок державної виконавчої служби різниці між вартістю нереалізованого майна та сумою коштів, що підлягала стягненню на її користь.
Згідно ч. 2 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження» у разі якщо рішення ухвалено на користь кількох позивачів або проти кількох відповідачів, а також якщо належить передати майно, що перебуває в кількох місцях, чи резолютивною частиною рішення передбачено вчинення кількох дій, у виконавчому документі зазначаються один боржник та один стягувач, а також визначається, в якій частині необхідно виконати таке рішення, або зазначається, що обов'язок чи право стягнення є солідарним.
У виконавчому листі, виданому 16 вересня 2016 року Дніпровським районним судом м. Києва, де боржником зазначено ТОВ «Лекос», не визначено, що обов'язок боржника ТОВ «Лекос» та ТОВ «Магік», яке є боржником у виконавчому провадженні № 52535322, є солідарним, тому у постанові про закінчення виконавчого провадження від 3 жовтня 2017 року державний виконавець Шатохін О.П. не мав правових підстав посилатися на солідарне погашення боргу.
Крім того, з наданих суду документів вбачається, що борг перед ОСОБА_1 не був погашений у солідарному порядку.
У виконавчому провадженні № 52562094 відсутня постанова про об'єднання його з виконавчим провадженням № 52535322, тому реалізація виділеної частини майна ТОВ
- 7 -
«Лекос» повинна здійснюватися у рамках виконавчого провадження, де товариство є боржником, що також гарантує дотримання прав боржника, які визначені Законом України «Про виконавче провадження».
Доводи апеляційної скарги про те, що реалізація частини майна ТОВ «Лекос» була проведено відділом державної виконавчої служби, тому не має правового значення, що воно було реалізовано у рамках іншого виконавчого провадження та іншим державним виконавцем, не ґрунтуються на нормах Закону України «Про виконавче провадження» та Інструкції з організації примусового виконання рішень, яка затверджена наказом Міністерства юстиції України № 512/5 від 2 квітня 2012р. (у редакції наказу Міністерства юстиції України № 2832/5 від 29 вересня 2016р.)
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до правомірного висновку, що постанова про закінчення виконавчого провадження № 52562094, прийнята державним виконавцем Шатохіним О.П. 3 жовтня 2017р., суперечить положенням Закону України «Про виконавче провадження», які зазначені вище, а скарга ТОВ «Лекос» підлягає задоволенню.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судом першої інстанції повно з'ясовані обставини справи, оцінені надані учасниками справи докази, правильно застосовані норми матеріального права, не допущено порушень норм процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення спору, тому колегія суддів не вбачає підстав для скасування ухвали суду та задоволення апеляційної скарги.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381-383 ЦПК України, колегія суддів
постановила:
апеляційну ОСОБА_1 залишити без задоволення, ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 2 лютого 2018 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Повний текст постанови виготовлено 22 червня 2018 року.
Головуючий
Судді