21 червня 2018 року м. Київ
Справа № 22-ц/796/4974/2018
Унікальний номер 752/6966/18
Апеляційний суд міста Києва в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Левенця Б.Б.
суддів - Ратнікової В.М., Борисової О.В.,
при секретарі - Слободяник Ю.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 10 квітня 2018 року, ухваленого під головуванням судді Колдіної О.О., по справі за заявою ОСОБА_2, заінтересована особа ОСОБА_1 про видачу обмежувального припису, -
У квітні 2018 року ОСОБА_2 звернулася до суду із зазначеною заявою, в якій зазначила, що з 27 лютого 2012 року перебувала з ОСОБА_1 у шлюбі, який був розірваний на підставі рішення Татарбунарського районного суду Одеської області від 30 травня 2016 року. Від шлюбу заявник та заінтересована особа мають малолітню дитину - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1.
Після розірвання шлюбу ОСОБА_1 почав застосовувати до заявниці психологічне насильство, шляхом систематичних словесних образ, погроз, приниження, в т.ч. щодо батьків, переслідувань, залякувань, внаслідок чого у заявниці виникли побоювання за своє життя та життя малолітньої дитини, вона вимушена була змінити місце проживання.
На час подання вказаної заяви заявник разом із малолітньою дитиною проживали в орендованому приміщенні за адресою: АДРЕСА_1, однак ОСОБА_1 встановив фактичне місце проживання заявниці та продовжує дії, пов'язані з психологічним насильством.
З приводу неправомірних дій ОСОБА_1 заявниця зверталась до правоохоронних органів і в Голосіївському управлінні поліції ГУНП України в м. Києві зафіксовано звернення щодо домашнього насильства. На підставі заяви ОСОБА_2 внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ст. 162 КК України (порушення недоторканості житла).
За таких обставин, посилаючись на положення Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», ОСОБА_2 просила суд видати обмежувальний припис строком на 6 місяців стосовно кривдника ОСОБА_1, яким визначити заходи тимчасового обмеження його прав та покласти на нього обов'язки, а саме:
- заборонити наближатися на відстань ближче 100 м. до місця проживання (перебування) ОСОБА_2 за адресою АДРЕСА_4
- заборонити наближатися на відстань ближче 100 м. до місця роботи ОСОБА_2 за адресою АДРЕСА_5
- заборонити наближатися на відстань ближче 100 м. до дитсадку який відвідує дитина ОСОБА_2 за адресою АДРЕСА_6
- заборонити наближатися на відстань ближче 100 м. до місця проживання батьків ОСОБА_2 за адресою АДРЕСА_7
- заборонити вести листування, телефонні переговори з постраждалою особою ОСОБА_2 або контактувати з нею через інші засоби зв'язку особисто і через третіх осіб. (а.с.2-5)
Рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 10 квітня 2018 року заяву ОСОБА_2 про видачу обмежувального припису задоволено частково, видано обмежувальний припис відносно ОСОБА_1, встановлено наступні заходи обмеження прав ОСОБА_1 та покладено на нього наступні обов'язки: заборонено наближатися на відстань ближче 100 м. до місця проживання (перебування) ОСОБА_2 за адресою АДРЕСА_8, заборонено наближатися на відстань ближче 100 м. до місця роботи ОСОБА_2 за адресою АДРЕСА_9 заборонено наближатися на відстань ближче 100 м. до місця проживання батьків ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_10, заборонено вести листування, телефонні переговори з постраждалою особою ОСОБА_2 або контактувати з нею через інші засоби зв'язку особисто і через третіх осіб. Обмежувальний припис видано строком на 6 (шість) місяців. В іншій частині відмовлено. (а.с.46-49)
В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - адвокат ОСОБА_4 посилаючись на порушення судом норм процесуального права, незаконність і необґрунтованість рішення суду, просив його скасувати та ухвалити нове рішення, яким заяву ОСОБА_2 залишити без задоволення. На обґрунтування скарги зазначив, що судове рішення було прийнято судом без участі заінтересованої особи і в матеріалах справи відсутні докази виклику його на судове засідання. Вказував що посилання заявника на невиконання заінтересованою особою обов'язків щодо виховання та утримання малолітньої дитини не відповідають дійсності, оскільки відповідно до рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 03 лютого 2017 року у справі №752/14835/16-ц було частково задоволено позов ОСОБА_2 та стягнуто з ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітнього сина, ОСОБА_3, у твердій грошовій сумі у розмірі 1 500,00 грн. щомісячно, починаючи з дня подання позовної заяви (20 вересня 2016 року) до досягнення дитиною повноліття. Зазначене судове рішення виконується заінтересованою особою у повному обсязі, крім того, ОСОБА_5 бере активну безпосередню участь у вихованні дитини: проводить з дитиною час, забезпечує її дозвілля, лікування, навчання тощо. Вважав, що заявником не доведено факту наявності спірних питань із ОСОБА_1, не обґрунтовано та не підтверджено доказами наявності неприязного відношення у заінтересованої особи до ОСОБА_2 Із посиланням на відсутність в матеріалах справи фактів погіршення стану здоров'я заявника, вважав, що судом помилково встановлено доведеність причинно-наслідкового зв'язку між діями (бездіяльністю) заінтересованої особи та станом здоров'я заявника. Щодо наявного кримінального провадження, як встановленого факту домашнього насильства (в розумінні Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству») зазначив, що кримінальне провадження відкрите за завою ОСОБА_2 за ст.162 Кримінального кодексу України - незаконне проникнення до житла чи до іншого володіння особи. Об'єктом даного кримінального правопорушення є конституційне право особи на недоторканість житла, що жодним чином не пов'язане із будь-яким насильством. Вважав, що сам факт відкриття кримінального провадження свідчить лише про подання заявником (потерпілим) заяви і в даній справі заявник не довів, що кримінальне провадження не закрите, або має якесь відношення до заінтересованої особи, тому суд помилково вважав доведеною обставиною «домашнього насильства» наявність кримінального провадження за ст.162 КК України. Додані до заяви малюнки, схожі на скрін-шоти екранів мобільного телефону, вважав неналежними та недопустимими доказами, оскільки вони не підтверджують та не спростовують жодних обставин у справі, зокрема, вони не підтверджують, що будь-які повідомлення надсилалися заінтересованою особою заявнику. (а.с.58-63)
Зважаючи на положення пункту 8 частини 1 Розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону № 2147-VІІІ від 03 жовтня 2017 року, ч. 6 ст. 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», п. 3 Розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року № 1402-VІІІАпеляційний суд міста Києва здійснює свої повноваження до початку роботи новоутвореного апеляційного суду у відповідному апеляційному окрузі.
Відповідно до пункту 9 Розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VІІІ від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
У зв'язку із зазначеним справа підлягає розгляду у порядку, встановленому ЦПК України у редакції Закону № 2147-VІІІ від 03 жовтня 2017 року.
В судовому засіданні представник ОСОБА_1 - адвокат ОСОБА_6 підтримав скаргу і просив її задовольнити.
Інші особи до суду не прибули, про час та місце розгляду справи були сповіщені належним чином, про що у справі є докази. ОСОБА_1 був сповіщений врученням повістки його представнику, що адвокат ОСОБА_6 не заперечував в апеляційному суді. ОСОБА_2 була сповіщена врученням повістки представнику - ОСОБА_7 про що у справі є докази. (а.с.76-87)
Зважаючи на вимоги ч. 11 ст. 128, ч. 5 ст. 130, ч. 2 ст. 372 ЦПК України колегія суддів визнала повідомлення належним, а неявку такою, що не перешкоджає апеляційному розглядові справи.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, обговоривши доводи скарги, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду, судова колегія дійшла висновку, що скарга підлягає задоволенню частково за наступних підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у шлюбі, який був зареєстрований 27 лютого 2012 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Приморському районі Одеського міського управління юстиції, актовий запис за № 194.
Від шлюбу заявник та заінтересована особа мають малолітню дитину - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1. (а.с.11)
Рішенням Татарбунарського районного суду Одеської області від 30 травня 2016 року шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було розірвано. (а.с.12)
При зверненні до суду із заявою про видачу обмежувального припису, ОСОБА_2 було надано копію заяви №66075 до Голосіївського управління поліції ГУНП в м. Києві з приводу конфлікту з її колишнім чоловіком ОСОБА_1, в якій заявник повідомила, що її колишній чоловік протягом кількох місяців переслідує її за місцем проживання та місцем роботи, заламує руки, штовхає в автомобіль, погрожує та домагається, свої дії ОСОБА_1 пояснює тим, що хоче спільно проживати. (а.с.17)
За наслідками розгляду вказаної заяви ОСОБА_2 Голосіївським управлінням поліції ГУНП в м. Києві складено висновок по матеріалу ЄО №65160 від 24 вересня 2016 року, згідно якого було проведено заходи по встановленню свідків, очевидців з даної події, проведено бесіду з перехожими громадянами, мешканцями АДРЕСА_11 мешканцями сусідніх будинків, працівниками, відвідувачами установ, організацій поблизу та проводились інші заходи, але позитивного результату отримано не було, тому перевірку по даному матеріалу закінчено та знято з контролю Голосіївського управління поліції ГУНП в м. Києві, надано відповідь заявнику. (а.с.18-19)
Також ОСОБА_2 при зверненні до суду із заявою було надано копію протоколу прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення (або таке, що готується), згідно якого 07 травня 2016 року старшим слідчим Голосіївського управління поліції ГУ Національної поліції в м. Києві майором поліції Ященко А.В. було прийнято заяву від ОСОБА_9 про кримінальне правопорушення, за змістом якої остання заявила, що 07 травня 2016 року близько 18 год. 00 хв. за адресою мешкання: АДРЕСА_2, її чоловік ОСОБА_1 знаходячись в стані сп'яніння вчинив сварку під час якої ображав її нецензурними словами, погрожував фізичною розправою та вигнав з хворою дитиною з її ж квартири. Такі ж письмові пояснення ОСОБА_2 про вчинення домашнього насильства з боку ОСОБА_1 були отримані працівниками правоохоронних органів 07 травня та 12 травня 2016 року.(а.с.21-26)
За змістом листа Голосіївського управління поліції ГУ Національної поліції у м. Києві від 16 травня 2016 року №47/ЄО-29499 заявника повідомлено, що за заявою стосовно неправомірних дій відносно ОСОБА_9 з боку її чоловіка проведено перевірку і було встановлено, що підстав для порушення кримінального провадження недостатньо. На момент перевірки фактів викладених в заяві, з ОСОБА_1 було проведено профілактичну роботу та роз'яснено чинне законодавство України щодо недопущень правопорушень в майбутньому, а також попереджено останнього щодо вчинення проти ОСОБА_2 будь-яких протиправних дій. (а.с.27)
Згідно доданого до заяви про видачу обмежувального припису копії протоколу прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення (або таке, що готується), 22 червня 2017 року ОСОБА_2 звернулась до Голосіївського управління поліції ГУ Національної поліції у м. Києві із заявою, в якій повідомила, що 22 червня 2017 року о 02 год. 00 хв. АДРЕСА_3 до квартири через вхідні двері проникли двоє невідомих осіб. На підставі вказаної заяви було внесено відомості до єдиного реєстру досудових розслідувань за частиною 1 ст. 162 КК України (порушення недоторканості житла), № провадження 12017100010005537. (а.с.28-30)
21 березня 2018 року ОСОБА_2 звернулась до Голосіївського управління поліції ГУ Національної поліції у м. Києві із заявою, в якій повідомила, що 20 березня 2018 року отримала смс-повідомлення з погрозами від свого колишнього чоловіка ОСОБА_1 Вказувала, що погрози зі сторони її колишнього чоловіка тривають близько двох років, тому просила прийняти міри згідно чинного законодавства України. (а.с.38-39)
Відповідно до правил ст. 350-2 ЦПК України, заява про видачу обмежувального припису може бути подана особою, яка постраждала від домашнього насильства або її представником у випадках визначених Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».
Статтею 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» визначено значення термінів, які вживаються в цьому ж законі, зокрема:
домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала, а також погрози вчинення таких діянь; психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі д дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи; фізичне насильство - форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання,а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.
Частиною другою статті 3 Закону України «Про запобіганню та протидію домашньому насильству», визначено перелік осіб на яких поширюється дія законодавства про запобігання та протидію домашньому насильству незалежно від факту спільного проживання серед яких - колишнє подружжя, батьки (мати, батько) і дитина (діти).
Звертаючись до суду з вимогами про видачу обмежувального припису щодо свого колишнього чоловіка ОСОБА_1, заявниця обґрунтувала заявлені вимоги тим, що останній вчиняє щодо неї психологічне насильство (образи, погрози фізичної розправи), яке з часом може трансформуватися у тяжкі форми фізичного насильства з непередбачуваними трагічними наслідками. (а.с.2-5)
Відповідно до пункту 2 частини 1 ст. 24 Закону України «Про запобіганню та протидію домашньому насильству», до спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству, серед іншого, належить обмежувальний припис стосовно кривдника.
Згідно ч. 2 ст. 26 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» обмежувальним приписом визначаються один чи декілька таких заходів тимчасового обмеження прав кривдника або покладення на нього обов'язків: 1) заборона перебувати в місці спільного проживання (перебування) з постраждалою особою; 2) усунення перешкод у користуванні майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності або особистою приватною власністю постраждалої особи; 3) обмеження спілкування з постраждалою дитиною; 4) заборона наближатися на визначену відстань до місця проживання (перебування), навчання, роботи, інших місць частого відвідування постраждалою особою; 5) заборона особисто і через третіх осіб розшукувати постраждалу особу, якщо вона за власним бажанням перебуває у місці, невідомому кривднику, переслідувати її та в будь-який спосіб спілкуватися з нею; 6) заборона вести листування, телефонні переговори з постраждалою особою або контактувати з нею через інші засоби зв'язку особисто і через третіх осіб.
Частиною 3 статті 26 цього Закону передбачено, що рішення про видачу обмежувального припису або про відмову у видачі обмежувального припису приймається на підставі оцінки ризиків.
Обмежувальний припис видається на строк від одного до шести місяців (ч. 4 ст. 26 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству»).
Задовольнивши частково заяву про видачу обмежувального припису, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що після розірвання шлюбу ОСОБА_1 вчиняє дії відносно ОСОБА_2, пов'язані з словесними образами, погрозами, приниженням, переслідуванням, залякуванням. Заявник в зв'язку з неправомірними діями заінтересованої особи змінила місце проживання. Крім того, ОСОБА_2 зверталась до правоохоронних органів з приводу незаконних дій ОСОБА_1, а саме до Голосіївського управління поліції ГУНП України у м. Києві з заявами щодо застосування психологічного та сексуального насильства: заява № 29499 від 07 травня 2016 року, заява № 66075 від 28 вересня 2016 року, заява від 21 березня 2018 року. На підставі заяви ОСОБА_2 про вчинення кримінального правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ст. 162 Кримінального кодексу України внесені відомості за № 12017100010005537. (а.с.46-49)
З огляду на встановлені судом обставини, оскільки ОСОБА_2 зверталась до правоохоронних органів з приводу незаконних дій ОСОБА_1 колегія суддів погодилась з доводами заявниці щодо наявності психологічного насильства, яке чинить ОСОБА_1 щодо своєї колишньої дружини ОСОБА_2, а тому заявниця, як особа, яка постраждала від такого насильства потребує захисту у порядку передбаченому Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».
Враховуючи викладене, оцінюючи встановлені судом обставини та досліджені докази, колегія судів дійшла висновку про необхідність видачі обмежувального припису стосовно ОСОБА_1, шляхом визначення тимчасового обмеження його прав та покладення на нього обов'язків, а саме заборони: наближатися на відстань ближче 100 метрів до місця проживання (перебування) ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_4 наближатися на відстань ближче 100 метрів до місця роботи ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_5 заборони наближатися на відстань ближче 100 метрів до місця проживання батьків ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_7 вести листування, телефонні переговори з постраждалою особою ОСОБА_2 або контактувати з нею через інші засоби зв'язку особисто і через третіх осіб.
В частині застосування відносно ОСОБА_1 заходів обмеження у виді заборони наближатися на відстань ближче 100 метрів до дитсадку який відвідує дитина ОСОБА_2 та ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_12 колегія суддів дійшла висновку про відмову, оскільки ОСОБА_1 є батьком малолітнього ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, тому зазначені заходи обмежують його участь у вихованні дитини. При цьому, обставин застосування психологічного насильства з боку ОСОБА_1 щодо малолітнього ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, судом не встановлено.
Тому, районний суд підставно відхилив доводи заявника ОСОБА_2 про заборону ОСОБА_1 наближатись на відстань ближче 100 метрів до дитячого садку, який відвідує ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1.
Доводи апелянта щодо не доведення заявником ОСОБА_2 фактів словесних образ, погроз, принижень, переслідування, залякування саме з боку ОСОБА_1 колегія суддів відхилила, оскільки обставини та характер дій про вчинення яких зазначала заявниця, об'єктивно не передбачали присутність свідків та можливість фіксації нею протиправних дій кривдника, враховуючи обґрунтовані побоювання заявниці, що такі її дії можуть спровокувати кривдника до більш радикальних та непередбачуваних дій, які можуть становити небезпеку здоров'ю та життю заявниці. При цьому, заявником ОСОБА_2 надано достатньо доказів об'єктивно можливої фіксації дій кривдника ОСОБА_1 та реагування на них, які з огляду на право суду здійснювати оцінку ризиків (частина 3 статті 26 вищевказаного Закону), можуть бути визнані підставою для задоволення заяви про видачу обмежувального припису.
Крім того, за наданою представником заявника - адвокатом ОСОБА_10 копією постанови Татарбунарського районного суду Одеської області від 29 травня 2018 року, ОСОБА_1 притягнутий до адміністративної відповідальності за скоєння 04 квітня 2018 року адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 ст. 173-2 Кодексу України про адміністративне правопорушення (вчинення домашнього насильства).(а.с.96-97)
Поряд з цим, відповідно до ч. 1 ст. 350-5 ЦПК України, справа про видачу обмежувального припису розглядається судом за участю заявника та заінтересованих осіб. У разі якщо участь заявника становить загрозу подальшої дискримінації чи насильства для нього, справа може розглядатися без його участі. Неявка належним чином повідомлених заінтересованих осіб не перешкоджає розгляду справи про видачу обмежувального припису.
За змістом ч. 11 ст. 128 ЦПК України, заінтересована особа у справах про видачу обмежувального припису викликається до суду через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше 24 годин до дати відповідного судового засідання. З опублікуванням оголошення про виклик особа вважається повідомленою про дату, час і місце розгляду справи.
Проте в матеріалах справи відсутні докази виконання районним судом вимог ч. 11 ст. 128 ЦПК України, або докази належного сповіщення ОСОБА_1, або його представника про розгляд справи судом, тому колегія суддів погодилась з доводами апеляційної скарги щодо порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неповідомлення ОСОБА_1 належним чином про дату, час і місце засідання суду.
Згідно п. 3 ч. 3 ст. 376 ЦПК України, порушення норм процесуального права є обов'язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо справу (питання) розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов'язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою.
За таких обставин, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню повністю із ухваленням нового рішення по суті заявлених вимог.
Оскільки оскаржуване рішення районного суду скасоване лише з процесуальних підстав, колегія суддів визначає, що строк дії обмежувального припису стосовно ОСОБА_1 має рахуватись з 10 квітня 2018 року.
Інші доводи скарги цих висновків не спростовують, тому колегія суддів їх відхилила.
Керуючись ст. 367, п. 2 ч. 1 ст. 374, ст. 376, ст.ст. 381-384 ЦПК України, судова колегія, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 10 квітня 2018 року - скасувати, ухвалити нове.
Заяву ОСОБА_2, заінтересована особа ОСОБА_1 про видачу обмежувального припису задовольнити частково.
Видати обмежувальний припис відносно ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_13.
Встановити наступні заходи тимчасового обмеження прав ОСОБА_1 та покласти на нього наступні обов'язки:
- заборонити наближатися на відстань ближче 100 метрів до місця проживання (перебування) ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_4
- заборонити наближатися на відстань ближче 100 метрів до місця роботи ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_5
- заборонити наближатися на відстань ближче 100 метрів до місця проживання батьків ОСОБА_2 за адресою АДРЕСА_7
- заборонити вести листування, телефонні переговори з постраждалою особою ОСОБА_2 або контактувати з нею через інші засоби зв'язку особисто і через третіх осіб.
Обмежувальний припис видати строком на 6 (шість) місяців.
В іншій частині заяви ОСОБА_2, заінтересована особа ОСОБА_1 про видачу обмежувального припису відмовити.
Постанова набирає законної сили негайно з моменту прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Дата складання повного судового рішення - 22 червня 2018 року.
Судді Апеляційного суду міста Києва: Б.Б.Левенець
В.М.Ратнікова
О.В.Борисова