Справа: № 2а-201/08р.
Іменем України
14 серпня 2008 р. Автозаводський районний суд м. Кременчука Полтавської області в складі:
Головуючого - судді Кривич Ж.О.,
при секретарі - Чихаріній В.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кременчуці адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Автозаводської районної ради М.Кременчука Полтавської області, Головного управління праці та соціального захисту населення Полтавської облдержадміністрації про стягнення недоотриманої суми щорічної разової грошової допомоги,
Позивач ОСОБА_1 звернувся в лютому 2008 року до суду із зазначеним позовом до Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Автозаводської районної ради М.Кременчука Полтавської області, Головного управління праці та соціального захисту населення Полтавської облдержадміністрації.
Зазначав що він є інвалідом війни. Відповідно до ч.5 ст.13 Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" має право на щорічну - до 5 травня - разову грошову допомогу у розмірі сім мінімальних пенсій за віком.
Відповідач - Головне управління праці та соціального захисту населення Полтавської обласної державної адміністрації, керуючись п.13 ст.71, ст.29 Закону України „Про державний бюджет України на 2007 рік" сплатив йому допомогу в сумі 300 грн., хоча мав сплатити 2842 грн. 00 коп., недоплата становить 2542 грн. 00 коп.
Відповідно до Закону України „Про загальнообов"язкове державне пенсійне страхування" та ст. 62 Закону України „ Про Державний бюджет України на 2007 рік", мінімальна пенсія за віком, станом на 01.04.2007р. становить 406 грн. 00 коп.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав, та просив їх задовольнити в повному обсязі, посилаючись на підстави та обставини, викладені в позовній заяві.
Представник відповідача - Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Автозаводської районної ради М.Кременчука Полтавської області Покотило В.В. позов не визнав, та пояснив, що ч.3 ст.28 Закону України „Про загальнообов"язкове державне пенсійне страхування" визначено, що мінімальний розмір пенсій за віком застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом.
Кабінетом Міністрів України 03.01.2002 року прийнято постанову №1 „ Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету". Пункт 2 зазначеної постанови визначає, що розрахунок підвищень, передбачених Законом України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" проводиться виходячи з розміру 19 грн. 91 коп. Крім того, при підвищенні розміру пенсій, призначених відповідно до Закону України „Про пенсійне забезпечення", які були врегульовані постановами КМУ від 13.03.2002 року №279, від 15.04.2003 року
№544, визначалось, що збільшення мінімального розміру пенсій не застосовується для визначення розміру надбавок, підвищень та інших доплат до пенсій.
Відповідно до п.5 ст.51 Бюджетного кодексу України, розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов"язання та проводять видатки тільки в межах бюджетних асигнувань, встановленими затвердженими кошторисами.
Представник відповідача - Головного управління праці та соціального захисту населення Полтавської обласної державної адміністрації в судове засідання не з"явився, в своєму листі на ім"я суду просив справу розглянути в його відсутності, позов не визнав та просив в позовних вимогам позивачу відмовити в повному обсязі.
Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного:
Позивач ОСОБА_1 є інвалідом війни, що підтверджується посвідченням серія НОМЕР_1, виданим 21 червня 2004 року.
Відповідно до ч.5 ст.14 Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", щорічно до 5 травня інвалідам війни виплачується разова грошова допомога у розмірі сім мінімальних пенсій за віком.
Відповідно до Закону України „Про загальнообов"язкове державне пенсійне страхування"; ст. 62 Закону України „ Про Державний бюджет України на 2007 рік", мінімальна пенсія за віком, станом на 01.04.2007р. становила 406 грн. 00 коп.
Таким чином, щорічна виплата разової грошової допомоги у 2007 році повинна складати - 2842 грн. 00 коп.
До 05.05.2007 року позивач отримав цю допомогу у розмірі 300 грн.; недоплачена сума становить 2542 грн. 00 коп.
Рішенням Конституційного Суду України №6-рп/2007 від 09.07.2007 рік (справа про соціальні гарантії громадян) визнані неконституційними положення ст.29 Закону України „Про державний бюджет України на 2007 рік", за якою виплата щорічної разової допомоги відповідно до Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" інвалідам війни здійснюється у розмірі 300 грн.
Таким чином, вимоги позивача про стягнення недоплаченої разової грошової допомоги за 2007 рік є обгрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.
На підставі вищевикладеного, керуючись ч.5 ст. 14, ст.17-1 Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", Рішенням Конституційного Суду України № 6-рп/2007, ст.ст. 86, 160-163 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Автозаводської районної ради м. Кременчука Полтавської області, Головного управління праці та соціального захисту населення Полтавської обласної державної адміністрації про стягнення недоотриманої суми щорічної разової грошової допомоги задовольнити.
Стягнути з Головного управління праці та соціального захисту населення Полтавської обласної державної адміністрації на користь ОСОБА_1 2542 (дві тисячі п"ятсот сорок дві) грн. 00 коп. Стягнення проводити з рахунку, з якого здійснюється виплата щорічної допомоги, відкритого по коду програмної класифікації видатків 918 „Одноразова допомога ветеранам війни до Дня перемоги".
Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Автозаводський районний суд м.Кременчука.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а разі складання постанови у повному обсязі відповідно до ст.160 цього Кодексу - з дня складання в повному обсязі.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.