Справа № 22ц-668/2010 ( 22ц-10386/09) Головуючий у 1 інстанції Кононихіна Н.Ю.
Категорія 33 Доповідач Соломаха Л.І.
12 січня 2010 року Апеляційний суд Донецької області в складі:
головуючого-судді Соломахи Л.І.
суддів Бондаренко Л.І., Біляєвої О.М.
при секретарі Артамоновій С.О.
за участю:
позивача ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 на ухвалу судді Червоногвардійського районного суду м. Макіївки Донецької області від 01 жовтня 2009 року про повернення позовної заяви ОСОБА_1 до Головного управління Державного казначейства України у Донецькій області (третя особа - Головне управління МВС України в Донецькій області) про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної незаконними діями слідчого Ясинуватського міського відділу ГУ МВС України в Донецькій області, -
Суддею Червоногвардійського районного суду м. Макіївки Донецької області 01 жовтня 2009 року постановлена ухвала про повернення позовної заяви ОСОБА_1 до Головного управління Державного казначейства України в Донецькій області про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної незаконними діями слідчого Ясинуватського міського відділу ГУ МВС України в Донецькій області (а.с. 5).
На зазначену ухвалу позивачем ОСОБА_1 подана апеляційна скарга, в якій він просить ухвалу судді скасувати та направити позовну заяву до суду першої інстанції для розгляду по суті.
В судовому засіданні апеляційного суду позивач ОСОБА_1 доводи апеляційної скарги підтримав, просив її задовольнити.
Представники Головного управління Державного казначейства України в Донецькій області, Головного управління МВС України в Донецькій області в судове засідання не з'явилися, про день та час розгляду справи повідомлені належним чином.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача ОСОБА_1, дослідивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав:
З матеріалів справи встановлено, що 24 вересня 2009 року ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою до Головного управління Державного казначейства України в Донецькій області (третя особа - Головне управління МВС України в Донецькій області) про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної незаконними діями слідчого Ясинуватського міського відділу ГУ МВС України в Донецькій області (а.с. 14-15).
Зазначав, що 11 жовтня 2006 року він потрапив у ДТП. В цей же день на місці ДТП слідчим Ясинуватського міського відділу ГУ МВС України в Донецькій області у нього був вилучений як речовий доказ велосипед. За вироком Ясинуватського міськрайонного суду Донецької області від 05 травня 2008 року велосипед, який за матеріалами кримінальної справи зберігався на майданчику тимчасового зберігання транспорту Ясинуватського міськрайонного відділу ГУ МВС України в Донецькій області, підлягає поверненню йому. Проте велосипед йому не повернуто через його відсутність.
Посилаючись на ст. 56 Конституції України, ст. 1167 ЦК України, Закон України «Про порядок відшкодування шкоди, заподіяної громадянину незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури та суду», просив стягнути з відповідача на його користь на відшкодування матеріальної шкоди 580 грн., які складають вартість велосипеда, та 580 грн. на відшкодування моральної шкоди (а.с. 14-15).
Ухвалою судді Червоногвардійського районного суду м. Макіївки Донецької області від 24 вересня 2009 року позовна заява ОСОБА_1 була залишена без руху, йому був наданий строк для усунення недоліків позовної заяви до 01 жовтня 2009 року.
Залишаючи позовну заяву без руху, суддя виходив з того, що вона не відповідає вимогам ст. 119 ЦПК України, а саме, до неї не додані платіжні документи про сплату судового збору та витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи. Крім того Державне казначейство Донецької області (така назва зазначена в ухвалі суду) не є відповідачем по справі (а.с. 1).
Ухвалою судді Червоногвардійського районного суду м. Макіївки Донецької області від 01 жовтня 2009 року позовна заява визнана неподаною та повернута позивачеві.
Повертаючи позовну заяву, суддя виходив з того, що у наданий строк позивач не усунув недоліки позовної заяви (а.с. 5).
Не погоджуючись з судовим рішенням, позивач в апеляційній скарзі зазначає, що копію ухвали суду про усунення недоліків позовної заяви він взагалі не отримував, про наявність ухвали від 24 вересня 2009 року дізнався лише в листопаді 2009 року, коли отримав ухвалу від 01 жовтня 2009 року про повернення йому позовної заяви.
По суті зазначає, що він звільнений від сплати судового збору на підставі пункту 6 ст. 4 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито», а від сплати витрат на інформаційне - технічне забезпечення розгляду справи - на підставі пункту 5 частини 4 ст. 81 ЦПК України, про що ним було зазначено в позовній заяві.
Не згодний з тим, що Державне казначейство Донецької області не є відповідачем по справі, оскільки згідно ст. 4 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, заподіяної громадянину незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури та суду» заподіяна шкода відшкодовується за рахунок державного бюджету, а представником державних коштів є державне казначейство (а.с. 8-9).
Апеляційний суд вважає, що до висновку про повернення позовної заяви суд першої інстанції дійшов внаслідок порушення норм процесуального права.
Відповідно до пункту 7 п останови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року № 2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» якщо заява не відповідає вимогам статей 119, 120 ЦПК або не сплачено судовий збір чи не оплачено витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, суддя відповідно до вимог статті 121 ЦПК постановляє ухвалу, в якій повинні бути зазначені конкретні підстави залишення заяви без руху, в тому числі й розмір несплачених судових витрат, і надає строк для усунення недоліків, тривалість якого визначається в кожному конкретному випадку з урахуванням характеру недоліків, реальної можливості отримання копії ухвали, яка повинна бути надіслана заявнику негайно, та їх виправлення.
Відповідно до пункту 7.2 «Інструкції з діловодства в місцевому загальному суді», затвердженої наказом Державної судової адміністрації України від 27 червня 2006 року № 68, позивачу (заявнику) не пізніше наступного дня після винесення ухвали про залишення позовної заяви (заяви) без руху надсилається рекомендованим поштовим відправленням із зворотною розпискою про його одержання копія цієї ухвали.
Ці вимоги суд першої інстанції не врахував.
З матеріалів справи встановлено, що ухвала судді від 24 вересня 2009 року про залишення позовної заяви без руху була направлена позивачу супровідним листом від 01 жовтня 2009 року № 2-2747/09р (а.с. 2), тобто в останній день строку для усунення недоліків позовної заяви та в цей же самий день 01 жовтня 2009 року була винесена ухвала про повернення позовної заяви позивачеві (а.с.5), тобто суд фактично позбавив позивача реальної можливості усунути недоліки позовної заяви в наданий строк.
Крім того, відомості про отримання позивачем копії ухвали від 24 вересня 2009 року в матеріалах справи відсутні, що підтверджує пояснення позивача про те, що ухвалу від 24 вересня 2009 року він взагалі не отримував.
Зазначаючи в ухвалі від 24 вересня 2009 року про несплату судового збору, суд в порушення пункту 7 п останови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року № 2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» не зазначив конкретний розмір судового збору, який підлягає сплаті.
Посилання позивача ОСОБА_1 на те, що від сплати судового збору він звільнений, не ґрунтується на законі.
Відповідно до пункту 6 ст. 4 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито» від 21 січня 1993 року № 7-93 від сплати судового збору звільнені сторони - із спорів, пов'язаних з відшкодуванням збитків, заподіяних громадянинові незаконним засудженням, незаконним притягненням до кримінальної відповідальності, незаконним застосуванням такого заходу, як взяття під варту, або незаконним накладенням адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, а також пов'язаних з виплатою грошової компенсації, поверненням майна або відшкодуванням його вартості громадянам, реабілітованим відповідно до Закону України "Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні.
Ні до однієї з цих категорій позивач не належить.
Посилання позивача на вимоги ст. 14 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду» від 01 грудня 1994 року № 266/94-ВР також не заслуговують на увагу.
По-перше, зазначений закон на правовідносини, що виникли між сторонами, зазначеними в позові, не розповсюджується.
Відповідно до ст. 1 зазначеного Закону відповідно до положень цього Закону підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок:
1) незаконного засудження, незаконного притягнення як обвинуваченого, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході розслідування чи судового розгляду кримінальної справи обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян;
2) незаконного застосування адміністративного арешту чи виправних робіт, незаконної конфіскації майна, незаконного накладення штрафу;
3) незаконного проведення оперативно-розшукових заходів, передбачених законами України «Про оперативно-розшукову діяльність», «Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю» та іншими актами законодавства.
Позивач ОСОБА_1, який у кримінальній справі був потерпілим, просить відшкодувати йому шкоду, яка заподіяна внаслідок втрати належного йому майна, яке у нього було вилучено, як речовий доказ.
По-друге, в ст. 14 Закону, на який посилається позивач, як на підставу звільнення від сплати судового збору, йдеться не про позовну заяву про відшкодування шкоди, а про заяву про оскарження постанови про відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів дізнання, досудового слідства чи прокуратури.
Що стосується витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, то позивач обґрунтовано посилається на те, що від їх сплати він відповідно до п. 5 частини 4 ст. 81 ЦПК України звільнений.
Відповідно до пункту 5 частини 4 ст.81 ЦПК України не підлягають оплаті витрати на інформаційно-технічне забезпечення у справах про відшкодування шкоди, завданої особі будь-якими незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів дізнання, досудового слідства, прокуратури або суду, що судом першої інстанції не враховано.
Відповідно до пункту 8 п останови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року № 2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» пред'явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для залишення заяви без руху, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному статтею 33 ЦПК. У разі, якщо норма матеріального права, яка підлягає застосуванню за вимогою позивача, вказує на те, що відповідальність повинна нести інша особа, а не та, до якої пред'явлено позов, і позивач не погоджується на її заміну, суд залучає до участі в справі іншу особу як співвідповідача з власної ініціативи.
Виходячи з наведеного, судом першої інстанції порушений порядок, встановлений для повернення позовної заяви, тому відповідно до п. 3 частини 1 ст. 312 ЦПК України ухвала судді від 01 жовтня 2009 року про повернення позивачу позовної заяви підлягає скасуванню з передачею питання на новий розгляд до суду першої інстанції.
Керуючись ст. 307, ст. 312, ст. 314, ст. 315 ЦПК України, Апеляційний суд Донецької області, -
Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 задовольнити частково.
Ухвалу судді Червоногвардійського районного суду м. Макіївки Донецької області від 01 жовтня 2009 року про повернення позовної заяви скасувати і передати питання на новий розгляд до Червоногвардійського районного суду м. Макіївки Донецької області.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.
Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.
Головуючий: Л.І. Соломаха
Судді: О.М. Біляєва
Л.І. Бондаренко