Справа 22ц-283 Головуючий у 1 інстанції Кротінов В.О.
Категорія 27 Доповідач Солодовник О.Ф.
18 січня 2010 року м. Донецьк
Апеляційний суд Донецької області в складі:
головуючого Лоленко А.В., суддів Солодовник О.Ф., Лук'янової С.В.,
при секретарі Косюга Т.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку цивільну справу
за позовом відкритого акціонерного товариства «Райфайзен Банк Аваль» до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення суми боргу за кредитним договором та за позовом ОСОБА_5 до відкритого акціонерного товариства «Райфайзен Банк Аваль» про визнання недійсним договору,
Рішенням Ленінського районного суду м.Донецька від 14 жовтня 2009 року позов відкритого акціонерного товариства «Райфайзен Банк Аваль» задоволений: з ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 на їх користь солідарно стягнуто заборгованість за кредитним договором в сумі 14008,56 грн та понесені судові витрати в сумі 170,09 грн; у задоволені позову ОСОБА_5 до відкритого акціонерного товариства «Райфайзен Банк Аваль» про визнання недійсним договору поруки відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову про стягнення з нього заборгованості та судових витрат з тих підстав, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права та порушено вимоги процесуального права.
В апеляційній скарзі ОСОБА_4 просить рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення, яким стягнути заборгованість з ОСОБА_2, задовольнити позов ОСОБА_5 з тих підстав, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права та порушено вимоги процесуального права.
Судом першої інстанції встановлено наступне. 01 грудня 2005 року між позивачем та відповідачем ОСОБА_2 укладено кредитний договір № 014\11-124\66-98, згідно з яким позивач надав йому кредит у сумі 12000 грн строком до 01 грудня 2008 року зі сплатою 19 % річних за користування кредитними коштами (а.с.74). Умови кредитного договору ОСОБА_2 не виконуються, заборгованість складає 14008,56 грн (а.с.9, 10). З метою забезпечення повернення кредиту, позивач уклав договори поруки з відповідачами ОСОБА_3 та ОСОБА_4, які зобов'язалися відповідати за зобов'язанням боржника ОСОБА_2, які виникають з умов вищевказаного кредитного договору (а.с.75,76).
Заслухавши суддю-доповідача, відповідача ОСОБА_4, його представника ОСОБА_6, представника ОСОБА_3 - ОСОБА_7, ОСОБА_5, дослідивши матеріали цивільної справи, апеляційний суд вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з таких підстав.
Згідно зі ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
На підставі ч.1 ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно зі ст.554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.
Як правильно встановлено судом першої інстанції, між позивачем та відповідачем ОСОБА_2 укладено кредитний договір № 014\11-124\66-98, згідно з яким позивач надав йому кредит у сумі 12000 грн строком до 01 грудня 2008 року зі сплатою 19 % річних за користування кредитними коштами (а.с.74). Умови кредитного договору ОСОБА_2 не виконуються, заборгованість складає 14008,56 грн (а.с.9, 10). тому суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив позовні вимоги та стягнув. вказану заборгованість солідарно з боржника ОСОБА_2 та його поручителів ОСОБА_3 і ОСОБА_4.
Апеляційним судом не приймаються до уваги доводи апеляційних скарг щодо недійсності вищевказаних договорів поруки у зв'язку з тим, що вони мають виправлення та неточності з наступних підстав. У судовому засіданні відповідач ОСОБА_4 та представник відповідача ОСОБА_3 вказували на те, що ОСОБА_3 і ОСОБА_4 ніяких інших договорів поруки, крім договору поруки за зобов'язанням боржника ОСОБА_2 з позивачем не укладали. Суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку, що не зважаючи на допущені в договорах поруки описки, виправлення та неточності, ОСОБА_3 і ОСОБА_4 взяли на себе зобов'язання відповідати перед позивачем за зобов'язанням ОСОБА_2 за кредитним договором № 014\11-124\66-98 від 01 грудня 2005 року. Описки, допущені у договорі поруки ОСОБА_3 у номері договору № 014\11-124\66-9 7 замість № 014\11-124\66-9 8, та у договорі поруки ОСОБА_4 у номері договору і у даті не є підставою для відмови у задоволені позовних вимог про стягнення з поручителів заборгованості за кредитним договором ОСОБА_2. Крім того, кредитний договір № 014\11-124\66-97 від 01 грудня 2005 року позивачем було укладено з іншою особою, а саме з ОСОБА_8 (а.с.80).
Суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у задоволені позову ОСОБА_5 до відкритого акціонерного товариства «Райфайзен Банк Аваль» про визнання недійсним договору з таких підстав.
Згідно з ч. 3 ст.65 СК України для укладення одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна, згода другого з подружжя має бути подана письмово.
Договір поруки не є договором стосовно цінного майна. Тому доводи апеляційних скарг в цій частині неспроможні.
При встановленні зазначених фактів і постановленні рішення судом не було порушено норм процесуального права та правильно застосовано норми матеріального права.
Доводи апеляційних скарг необгрутовані і не спростовують висновків суду.
У відповідності до ч.1 ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст.303-315 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційні скарги ОСОБА_3 та ОСОБА_4 відхилити.
Рішення Ленінського районного суду м.Донецька від 14 жовтня 2009 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.
Касаційна скарга може бути подана безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили цією ухвалою.
Головуючий :
Судді: