Справа № 22ц- 166/2010 Головуючий в 1 інстанції Дубовик Р.Є. Категорія 57 Доповідач Будулуца М.С.
12 січня 2010 року Апеляційний суд Донецької області у складі:
Головуючого - судді: Курило В.П.
суддів: Санікової О.С., Будулуци М.С.,
при секретарі Семенченко С.С.,
розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Микитівського районного суду м. Горлівки Донецької області від 30 жовтня 2009 року по справі за скаргою ОСОБА_2 на дії державного виконавця Микитівського відділу державної виконавчої служби Горлівського міського управління юстиції, -
У липні 2009 року ОСОБА_2 звернувся до суду із скаргою на дії державного виконавця.
Вказав, що рішенням Микитівського районного суду м. Горлівки від 13 жовтня 2008 року з нього на користь ОСОБА_1 на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, стягнуті аліменти у розмірі ј частини з усіх видів заробітку (доходу), але не менше ніж 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Згідно виконавчого листа № 2-2819 від 13 жовтня 2008 року державним виконавцем Микитівського ВДВС Горлівського МУЮ відкрите виконавче провадження та станом на 1 квітня 2009 року зроблено розрахунок заборгованості з аліментів з його валового доходу, як суб'єкта підприємницької діяльності. Заборгованість з аліментів на підставі розрахунку державного виконавця визначена у розмірі 83 679 грн. 47коп.
Вважаючи, що йому, як фізичній особі - підприємцю та платнику єдиного податку, в порушення вимог ч.3 ст.74 Закону України «Про виконавче провадження», станом на 1 квітня 2009 року державним виконавцем неправильно визначено розмір заборгованості по сплаті аліментів на підставі даних про валовий дохід у 4 кварталі 2008 року і у 1 кварталі 2009 року та не враховано повідомлення Горлівської ОДПІ про неможливість визначення чистого доходу.
Просив визнати неправомірними дії державного виконавця Микитівського ВДВС Горлівського МУЮ щодо розрахунку заборгованості з аліментів на утримання неповнолітнього ОСОБА_3 станом на 1 квітня 2009 року у розмірі 83 679 грн.47 коп. та визначити борг по сплаті аліментів.
Ухвалою Микитівського районного суду м. Горлівки Донецької області від 30 жовтня 2009 року ОСОБА_2 поновлено строк на звернення зі скаргою до суду, дії державного виконавця Микитівського ВДВС Горлівського МУЮ Яковлевої О.С. за виконавчим листом № 2-2819 від 13 жовтня 2008 року в сумі 83 679 грн.47 коп. станом на 1 квітня 2009 року визнані неправомірними. Розмір заборгованості по аліментам боржника ОСОБА_2 за виконавчим листом № 2-2819 від 13 жовтня 2008 року станом на 1 квітня 2009 року визначено в сумі 270 грн.09 коп.
З ухвалою суду не погодилась ОСОБА_1 - стягувач аліментів та подала апеляційну скаргу (далі - апелянт). Посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, апелянт просить ухвалу суду скасувати. В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначила, що суд не прийняв до уваги заперечення по справі її представника ОСОБА_5, безпідставно поновив боржнику ОСОБА_2 строк для звернення зі скаргою на дії державного виконавця щодо визначення розміру заборгованості зі сплати аліментів та помилково визначив вказану суму заборгованості в 270 грн.09 коп.
В засіданні апеляційного суду ОСОБА_1 підтримала доводи апеляційної скарги, просила скаргу задовольнити.
ОСОБА_2 та його представник - ОСОБА_6 заперечували проти доводів скарги, оскільки вважали їх безпідставними, просили скаргу відхилити, а ухвалу суду - залишити без змін.
Представник Микитівського ВДВС Горлівського МУЮ Яковлева О.С. підтримала доводи апеляційної скарги.
Заслухав доповідь судді, пояснення боржника, стягувача та представника ВДВС, апеляційний суд приходе до висновку, що апеляційну скаргу слід відхилити, а ухвалу суду залишити без змін, виходячи з наступного.
Згідно з ч.1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Як передбачено ч.2 ст.385 ЦПК України, пропущений з поважних причин строк для подання скарги, може бути поновлено судом.
Відповідно до вимог ч.4 ст.195 СК України, розмір заборгованості за аліментами обчислюється державним виконавцем, а у разі спору - судом.
Як зазначено в ч.3 ст.74 Закону України „Про виконавче провадження ” від 21 квітня 1999 року № 606-ХIV (далі Закон № 606-ХIV), розмір заборгованості по аліментах визначається державним виконавцем за місцем виконання рішення, виходячи з фактичного заробітку (доходів), одержаного боржником за час, протягом якого стягнення не провадилося, або одержуваного ним на момент визначення заборгованості у твердій грошовій сумі або у відсотковому відношенні. Якщо боржник в цей період не працював, заборгованість визначається виходячи з середньої заробітної плати для даної місцевості. Державний виконавець у разі надходження виконавчого документа повинен підрахувати розмір заборгованості по аліментах і повідомити про нього стягувача і боржника.
Частиною 7 цієї ж статті Закону № 606-ХIV передбачено, що при наявності спору питання про розмір заборгованості по аліментам вирішується за заявою заінтересованої особи судом у порядку, встановленому законом.
За приписом ст.386 ЦПК України скарга розглядається у десятиденний строк у судовому засіданні за участю заявника і державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби, рішення, дія, чи бездіяльність якої оскаржуються.
Відповідно до п. п. 16 п.1 постанови Кабінету Міністрів України від 26 лютого 1993 року № 146 „Про переліки видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного подружжя, дітей, батьків, інших осіб ”, утримання аліментів з працівників провадиться з усіх видів заробітку і додаткової винагороди як за основною роботою, так і за сумісництвом, в тому числі з доходів від підприємницької діяльності.
У відповідності до положень ст. ст.1.2, 1.3 Закону України „ Про податок з доходів фізичних осіб ”, дохід - сума будь - яких коштів, вартість матеріального і нематеріального майна, одержаних платником податку у власність або нарахованих на його користь протягом відповідного звітного податкового періоду, з різних джерел як на території України, так і за її межами. Дохід з джерелом його походження з України - будь-який дохід, одержаний платником податку або нарахований на його користь від здійснення будь-яких видів діяльності на території України, у тому числі, але не виключно, у вигляді доходів від здійснення підприємницької діяльності.
Приватний підприємець - платник єдиного податку, звітуючи перед податковою інспекцією, відповідно до форми додатку 3 до Порядку видачі Свідоцтва про сплату єдиного податку, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 29 жовтня 1999 року № 599, в квартальному звіті вказує суму сплаченого єдиного податку і суму одержаного доходу, яка повинна відповідати підсумковій сумі за аналогічний період в Книзі обліку доходів і витрат, яку ведуть громадяни - суб'єкти підприємницької діяльності впродовж календарного року за формою додатку № 10 до Інструкції про прибутковий податок з громадян, затвердженій наказом Державної податкової адміністрації України від 21 квітня 1993 року № 12.
Державна податкова адміністрація України листом від 2 квітня 2004 року № 5792/ 7/17 - 2118 встановила порядок визначення доходу, одержуваного платником фіксованого податку з 1 квітня 2004 року, а саме, що доход визначається, виходячи з розміру доходу, якому відповідає сплачена сума податку, якби це був податок з доходів фізичних осіб, враховуючи, що 42 % від суми податку, сплаченого до бюджету, перераховується до Пенсійного фонду України.
Відповідно до ст. 13 постанови Кабінету Міністрів України від 26 лютого 1993 року № 146 „Про переліки видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного подружжя, дітей, батьків, інших осіб ”, утримання аліментів провадиться з суми заробітку (доходу), що належить особі, яка сплачує аліменти, після утримання з цього заробітку (доходу) податків.
Суд встановив, що відповідно до розрахунку державного виконавця Микитівського ВДВС Горлівського МУЮ, станом на 1 квітня 2009 року заборгованість ОСОБА_2 з аліментів на утримання неповнолітнього ОСОБА_3 (за виконавчим листом № 2 - 2819 від 13 жовтня 2008 року) встановлена у розмірі 83 679 грн.47 коп., виходячи з валового доходу боржника за 4 квартал 2008 року і 1 квартал 2009 року, за відрахуванням податку платника єдиного податку у цей період.
Боржник ОСОБА_2 зареєстрований як фізична особа - підприємець, та є платником єдиного податку, маючи у вересні і грудні 2008 року одного найманого працівника, у жовтні і листопаді того ж року двох найманих працівників, а у січні - березні 2009 року - одного. З суми єдиного податку 42% зараховується до Пенсійного фонду України.
Визначаючи дохід боржника аліментів, суд першої інстанції, застосував механізм обчислення суми доходу фізичної особи - підприємця платника єдиного податку за аналогією до порядку обчислення доходу фізичних осіб - підприємців, які є платниками фіксованого податку, та врахував, що 42 % від суми єдиного податку, сплаченого до бюджету, перераховується до Пенсійного фонду України. Дохід підприємця, виходячи з суми податку доходів фізичних осіб, прирівняної до суми єдиного податку за вирахуванням внесків до Пенсійного фонду, є нарахованим доходом, а тому, за висновком суду, дохід підприємця - платника єдиного податку, з якого повинні утримуватись аліменти, підлягає зменшенню на суму податку доходів фізичних осіб.
За розрахунками суду, які апеляційний суд вважає правильними, розмір аліментів, що підлягає сплаті боржником на користь стягувача за кожен місяць з 5 вересня 2008 року по 1 квітня 2009 року складає: у жовтні і листопаді 2008 року по 312 грн.23 коп., за грудень 2008 року - 234 грн.18 коп., за січень - березень 2009 року по 246 грн.50 коп., а разом 1801 грн.09 коп.
Враховуючи, що в період заборгованості боржник ОСОБА_2 сплатив на користь стягувача аліменти в розмірі 1531 грн., його заборгованість зі сплати аліментів станом на 1 квітня 2009 року судом визначена в 270 грн. 09 коп.(1801 грн.09 коп. - 1531 грн.).
За таких обставин, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про неправомірність дій державного виконавця Микитівського ВДВС Горлівського МУЮ щодо розрахунку заборгованості з аліментів на утримання неповнолітнього ОСОБА_3 станом на 1 квітня 2009 року у розмірі 83 679 грн.47 коп. (за виконавчим листом № 2 - 2819 від 13 жовтня 2008 року), виходячи з валового доходу боржника - суб'єкта підприємницької діяльності, та правильно визначив розмір цієї заборгованості в сумі 270 грн.09 коп. за скаргою боржника.
Доводи апеляційної скарги щодо неправильності розрахунків заборгованості по аліментам, які зроблені судом, спростовуються вищенаведеним.
Відповідно до ч.3 ст.74 Закону України № 606-ХIV, розмір заборгованості по аліментах визначається державним виконавцем за місцем виконання рішення, виходячи з фактичного заробітку (доходів), одержаного боржником за час, протягом якого стягнення не провадилося, або одержуваного ним на момент визначення заборгованості у твердій грошовій сумі або у відсотковому відношенні судом.
Розрахунок заборгованості по аліментам боржника судом зроблено з врахуванням зазначених вимог цього Закону з фактичних доходів боржника, а не його валового доходу за період заборгованості. Механізм проведення розрахунків цієї заборгованості цілком відповідає і вимогам п. 13 постанови Кабінету Міністрів України від 26 лютого 1993 року № 146 „Про переліки видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного подружжя, дітей, батьків, інших осіб ”, який передбачає, що утримання аліментів провадиться з суми заробітку (доходу), що належить особі, яка сплачує аліменти, після утримання з цього заробітку (доходу) податків.
Судом також встановлено, що десятиденний строк для звернення до суду зі скаргою на дії державного виконавця боржник пропустив з поважних причин у зв'язку з підготовкою необхідних документів для оскарження дій державного виконавця, а тому суд першої інстанції правильно поновив зазначений процесуальний строк заявнику.
Таким чином, доводи апеляційної скарги відносно безпідставності поновлення цього строку судом першої інстанції апеляційний суд відхиляє.
Інші доводи апеляційної скарги не приводять до висновку про порушення судом норм матеріального або процесуального права, які є підставою для скасування ухвали суду.
Оскільки судом першої інстанції постановлено ухвалу з додержанням вимог закону, то відповідно до п.1 ч.1 ст.312 ЦПК України, апеляційний суд апеляційну скаргу відхиляє, а ухвалу суду залишає без змін.
Керуючись ст. ст.303, 307, 312 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Ухвалу Микитівського районного суду м. Горлівки Донецької області від 30 жовтня 2009 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двох місяців з дня набрання законної сили безпосередньо до Верховного Суду України.
Головуюча: Судді: