Справа 22ц-271 /2010 Головуючий у 1 інстанції Стародубцев О.К.
Категорія 24 Доповідач Будулуца М.С.
12 січня 2010 року Апеляційний суд Донецької області у складі:
Головуючого - судді: Курило В.П.
суддів: Санікової О.С., Будулуци М.С.,
при секретарі Семенченко С.С.,
розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, в інтересах яких за довіреністю діє ОСОБА_1, на рішення Ленінського районного суду м. Донецька від 17 вересня 2008 року у цивільній справі за позовом Комунального комерційного підприємства Донецької міської ради „Донецькміськтепломережа” до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості,-.
В березні 2008 року Комунальне комерційне підприємство Донецької міської ради „ Донецькміськтепломережа ” (далі - ККП „ Донецькміськтепломережа ”) звернулось з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за послуги з теплопостачання за період з 1 липня 2005 року по 1 березня 2008 року у сумі 1589 грн. 88 коп.
Рішенням Ленінського районного суду м. Донецька від 17 вересня 2008 року, з урахуванням ухвали про виправлення описки стосовно по батькові одного з відповідачів, позов ККП „ Донецькміськтепломережа ” задоволено.
З ОСОБА_1, ОСОБА_2 і ОСОБА_3 на користь позивача в солідарному порядку стягнута заборгованість у сумі 1589 грн. 88 коп. а також витрати на інформаційно - технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 30 грн.
З вказаним рішенням суду не погодились відповідачі та, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, подали апеляційну скаргу. Зазначили, що суд безпідставно стягнув заборгованість, оскільки договір про надання послуг з теплопостачання з ними не укладався, тепло в повному обсязі їм не надавалось, та суд не об'єктивно розглянув справу. З цих підстав просять рішення суду скасувати.
В засіданні апеляційного суду ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_4 підтримали доводи апеляційної скарги, просили скаргу задовольнити.
Представник ККП „ Донецькміськтепломережа ” Чекулаїва І.Ю. заперечувала проти доводів скарги.
Заслухавши суддю - доповідача, пояснення відповідача і його представника, представника позивача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги в межах оскарження, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду - залишенню без змін з наступних підстав.
Відповідно до ст.303 ч.1 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з вимогами ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.
Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.
Доказуванню підлягають ті обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі, і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Суд, у відповідності з вимогами ст. 212 ЦПК України, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідно до ст. 67 ЖК України плата за комунальні послуги (водопостачання, газ, теплова енергія та інші послуги) стягується за затвердженими в установленому порядку тарифами.
Згідно з вимогами ст.68 ЖК України наймач зобов'язаний своєчасно вносити плату за комунальні послуги.
Задовольняючи позовні вимоги ККП „ Донецькміськтепломережа ” про стягнення з ОСОБА_1, ОСОБА_2 і ОСОБА_3 на користь позивача заборгованість за теплопостачання у сумі 1589 грн. 88 коп. в солідарному порядку, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачі не сплачували в повному обсязі витрати за теплопостачання у період з липня 2005 року по 1 вересня 2008 року. Надання послуг з теплопостачання належать до витрат на утримання квартири. Тягар утримання спірної квартири несуть відповідачі і повинні сплачувати витрати за теплопостачання в квартирі АДРЕСА_1, наймачем якої є ОСОБА_1, а інші відповідачі - членами його сім'ї.
Місцевий суд дійшов висновку, що відповідно до вимог ст.64 ЖК України, повнолітні члени сім'ї наймача ОСОБА_1, що проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами та несуть всі обов'язки, що випливають з договору найму житлового приміщення, та на підставі ст. ст. 67 і 68 ЖК України несуть солідарну відповідальність з оплати послуг за опалення та гаряче водопостачання.
Відповідно до п.5 ч.3 ст. 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" від 24 червня 2004 року № 1875 - IV, споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Розглядаючи спір по суті, суд першої інстанції встановив, що ОСОБА_1- наймач квартири АДРЕСА_1 та члени його сім'ї - ОСОБА_2 та ОСОБА_3 оплату послуг з опалення та гарячого водопостачання проводили у неповному обсязі. Згідно з розрахунками позивача, заборгованість за ці послуги у період з 1 липня 2005 року по 1 березня 2008 року склала 1589 грн. 88 коп.
Виходячи з положень законодавства та обставин по справі, суд дійшов правильного висновку про необхідність стягнення даної заборгованості з відповідачів в солідарному порядку.
Розглядаючи справу по суті, суд першої інстанції з'ясував, що ціни та тарифи за надання відповідних послуг встановлені органами самоврядування на підставі рішення Донецької міської ради № 100 від 25 лютого 2004 року, 20/1 від 24 червня 2005 року, № 4/2 від 11 вересня 2006 року.
Згідно з вищенаведеними нормативними актами передбачена оплата за послуги з опалення протягом всього року, тому доводи апеляційної скарги в даній частині не можна прийняти до уваги.
Відповідно з п.5.2 розділу 5 Договору між підприємством теплових мереж у особі ККП „ Донецькміськтепломережа ”, який визначений як "Постачальник" та житлово-експлуатаційною організацією в особі КП " ЖЕК № 3 Ленінського району", що значиться у договорі як "Виконавець", що діяв в період з липня 2005 року по 1 березня 2008 року, передбачено, що оплата за отримані населенням послуги з опалення та гарячого водопостачання проводиться квартиронаймачами (володільцями квартир) "Постачальнику" у разі відсутності приладів обліку - за встановленими нормами та тарифами (а.с.30-33).
Доводи апелянта щодо надання відповідачем послуг неналежної якості у спірний період, а саме неналежного забезпечення відповідного температурного режиму в квартирі, не знайшли своє підтвердження.
Статтею 18 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" від 24 червня 2004 року № 1875 - IV передбачено, що у разі порушення виконавцем умов договору, споживач має право викликати його представника для складання та підписання акта - претензії споживача, в якому зазначаються строки, види, показники порушень тощо. Представник виконавця повинен з'явитися на виклик споживача не пізніше строку, визначеного договором. Акт - претензія складається споживачем та представником виконавця і скріплюється їхніми підписами. У разі неприбуття представника виконавця в погоджений умовами договору строк або необґрунтованої відмови від підписання акта - претензії він вважається дійсним, якщо його підписали не менше як два споживачі. Акт - претензія споживача подається виконавцю, який протягом трьох робочих днів вирішує питання про перерахунок платежів або видає письмово обґрунтовану письмову відмову в задоволенні його претензії. Спори щодо задоволення претензій споживачів вирішуються в суді. Споживач має право на досудове вирішення спору шляхом задоволення пред'явленої претензії.
Однак відповідачами за період з 1 липня 2005 року по 1 березня 2008 року не було складено актів-претензій, що не дає підстав вважати доводи відповідачів доведеними.
Не має підстав і для застосування строку позовної давності, передбаченого ст. 267 ЦК України, оскільки позов заявлено в межах строку позовної давності - 17 березня 2008 року.
Не приймаються до уваги твердження апелянтів про те, що позивачем оплата за спірний період нарахована з порушенням встановлених тарифів на комунальні послуги.
У п.21 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630 (із наступними змінами і доповненнями) вказано, що у разі відсутності у квартирі та на вводах у багатоквартирний будинок засобів обліку води і теплової енергії плата за надані послуги справляється згідно з установленими нормативами (нормами) споживання з централізованого постачання холодної та гарячої води і водовідведення - з розрахунку на одну особу та на ведення особистого підсобного господарства, а з централізованого опалення - з розрахунку за 1 кв. метр (куб. метр) опалюваної площі (об'єму) квартири та додатково за перевищення розрахункової потужності приладів опалення (радіаторів) згідно із законодавством.
З матеріалів справи вбачається, що квартира відповідачів має опалювальну площу 61,3 кв. м., оплата за послуги їм нараховувалась відповідно до встановлених тарифів, щодо розміру яких, відповідачі, за вказаний період, своїх претензій не подавали та з відповідним позовом про перерахунок оплати за надані послуги до суду не звертались.
Відповідно до ст.ст.10 і 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи на засадах змагальності сторін за зверненням юридичних і фізичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог, на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Відповідно до ч.4 ст.60 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно до особового рахунку № 08244643, відкритого позивачем на ім'я ОСОБА_1, за вказаний період відповідачами були проведені щомісячні нарахування відповідно до встановлених тарифів.
За вказаний період нараховано 3410 грн. за опалення та 2428 грн.93 коп. за гаряче водопостачання, відповідачі частково проводили оплату за надані послуги і ними сплачено, відповідно - 1765 грн.72 коп. та 2258 грн.
Позивачем були проведені відповідні перерахунки розміру плати за надані послуги за власною ініціативою в бік її зменшення та сума заборгованості за вказаний період становить 1589 грн. 88 коп.
Всупереч тверджень апелянтів, розмір плати за користування зазначеними комунальними послугами, позивачам нарахована за затвердженими у встановленому порядку тарифами.
Не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги про те, що оскільки між сторонами не було укладено договору про надання послуг, позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Як зазначено у ч.1 ст.4 Закону України"Про житлово-комунальні послуги", законодавство України у сфері житлово-комунальних послуг базується на Конституції України і складається з нормативно-правових актів у галузі цивільного, житлового законодавства, цього Закону та інших нормативно-правових актів, що регулюють відносини у сфері житлово-комунальних послуг.
Суд обґрунтовано не прийняв до уваги доводи відповідачів про те, що на них не можуть покладатися зобов'язання по оплаті вказаних вище послуг, оскільки, між ними та ККП „ Донецькміськтепломережа ” не укладено письмового договору про їх надання.
Згідно зі ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори, правочини, інші юридичні факти.
Згідно зі ст. 509 ЦК України - зобов'язання виникають з підстав, передбачених ст. 11 ЦК України (в тому числі і з юридичних фактів).
Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певні дії (передати майно, сплатити гроші тощо).
З обставин справи вбачається, що хоча між сторонами по справі не укладено письмового договору на оплату комунальних послуг, проте, позивач фактично їх надавав, а відповідачі здійснювали оплату за надані послуги не в повному обсязі.
У судовому засіданні в апеляційній інстанції встановлено, що між сторонами фактично існували і існують правовідносини по наданню житлово-комунальних послуг і користування такими послугами, які випливають із зазначених вище нормативно-правових актів. Позивач виконував свої зобов'язання по наданню таких послуг, відповідачі є споживачами цих послуг та зобов'язання по їх оплаті у повному обсязі не виконували.
Відповідно до ч.3 ст.510 ЦК України, якщо кожна із сторін у зобов'язанні має одночасно і права, і обов'язки, вона вважається боржником у тому, що вона зобов'язана вчинити на користь другої сторони, і одночасно кредитором у тому, що вона має право вимагати від неї.
У даному випадку позивач, виконавши свої зобов'язання з надання послуг, має законні підстави вимагати від відповідачів оплати за надання їм цих послуг.
Окрім цього, частиною 1 ст.218 ЦК України передбачено, що недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність.
Таким чином, суд першої інстанції обґрунтовано поклав на відповідачів обов'язок по відшкодуванню суми боргу і судових витрат в солідарному порядку.
Справа розглянута судом в межах заявлених позовних вимог відповідно до вимог ст.ст. 10, 11, 60, 212 ЦПК України.
Рішення суду відповідає нормам матеріального права і процесуального права, а тому підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги немає.
Керуючись ст.ст. 303, 308, 315 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу відхилити.
Рішення Ленінського районного суду м. Донецька від 17 вересня 2008 року залишити без змін.
Ухвала набирає чинності з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.
Головуючий: Судді: