Справа №11-3141/ 2009 рік Головуючий 1 інстанції Наюк Л.М.
Категорія ч.1 ст.164 КК України Доповідач: Єстєніна В.В.
12 січня 2010 року колегія суддів судової палати з кримінальних справ апеляційного суду Донецької області в складі:
головуючого: Єстєніна В.В.
суддів: Кленцаря В.Б., Кравцова О.В.
з участю:
прокурора Єроклінцевої Н.С.
засудженого ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку кримінальну справу за апеляцією прокурора, який приймав участь при розгляді справи судом першої інстанції, на вирок Харцизького міського суду Донецької області від 06 жовтня 2009 року, яким:
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Іловайська Донецької області, громадянина України, українця, з середньою освітою, працюючого: ПП «Старт» оператором АЗС, судимого: 01.10.1999 року Харцизьким міським судом за ст. 94 КК України (у редакції 1960 р.) до 12 років позбавлення волі, звільненого умовно-достроково 28.07.2008 року на 2 роки 11 місяців 22 дні, проживає за адресою: АДРЕСА_1,
засуджено за ч. 1 ст. 164 КК України до одного року обмеження волі, на підставі ст.ст. 71, 72 КК України до призначеного покарання частково приєднано не відбуту частину покарання за попереднім вироком Харцизького міського суду від 01.10.1999 року і остаточно призначено до відбування покарання у вигляді трьох років позбавлення волі;
на підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбуття покарання з випробуванням строком на два роки,
Вироком суду ОСОБА_1 визнано винним в тому, що він зобов'язаний за рішенням Харцизького міського суду Донецької області від 26.06.2002 року до сплати аліментів на користь ОСОБА_2 на утримання дочки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_5, в розмірі 1/4 частини зі всіх видів заробітку, але не менше 1/2 частини неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, починаючи з 17.06.2002 року і до її повноліття.
ОСОБА_1 з 01.08.08 по 09.06.09 злісно ухилявся від сплати встановлених судом коштів на утримання дитини (аліментів), добровільної допомоги на утримання дитини не надавав, у її вихованні участі не приймав, на виклики, направлені ВДВС м. Харцизька не реагував, у зв'язку з чим за вище вказаний період утворилась заборгованість по аліментах в розмірі 10 місяців 09 днів, що склало в грошовій сумі 5370, 67 грн.
В апеляції прокурор, який приймав участь у розгляді справи судом першої інстанції, не оспорюючи доведеність вини ОСОБА_1 і кваліфікацію його дій, просив вирок скасувати у зв'язку з м'якістю призначеного судом покарання і постановити новий вирок, призначивши ОСОБА_1 остаточно за сукупністю вироків на підставі ст.ст.71,72 КК України покарання у виді трьох років позбавлення волі без застосування ст. 75 КК України.
Заслухавши доповідача, прокурора, який підтримав принесену апеляцію; засудженого ОСОБА_1, який з апеляцією прокурора не погодився і просив вирок суду залишити без зміни; перевіривши матеріали кримінальної справи, колегія суддів вважає, що принесена апеляція підлягає частковому задоволенню, а вирок суду - скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд через допущену судом неповноту та однобічність судового слідства, невідповідність висновків суду матеріалам кримінальної справи.
Як вбачається з вироку суду, ОСОБА_1 визнано винним в тому, що він, будучи зобов'язаним за рішенням суду сплачувати аліменти на утримання своєї дитини, з моменту звільнення з місць позбавлення волі, а саме з 01 серпня 2008 року по 09 червня 2009 року злісно ухилявся від сплати встановлених судом коштів на утримання дитини (аліментів), приховував всі види заробітку, що підлягають урахування при нарахуванні аліментів; добровільної допомоги на утримання дитини не надавав, у її вихованні участі не приймав, на виклики, направлені ВДВС м. Харцизька не реагував, у зв'язку з чим за вище вказаний період утворилась заборгованість по аліментах в розмірі 10 місяців 09 днів, що склало в грошовій сумі 5370, 67 грн.
В той же час, із матеріалів кримінальної справи витікає, що ОСОБА_1 28 липня 2008 року звільнився з ВК - 28, де відбував покарання за вироком суду від 1 жовтня 1999 року.
В судовому засіданні засуджений вказав на те, що аліменти на дитину не платив, оскільки не міг влаштуватися на роботу, оскільки всюди отримував відмову у працевлаштуванні у зв'язку з судимістю.
Одночасно, в матеріалах справи відсутні дані, з якого часу виконавчий лист про стягнення з ОСОБА_1 аліментів на утримання дочки ОСОБА_4 знаходиться на виконанні у ВДВС Харцизького МУЮ, які заходи були вжиті державним виконавцем на виконання судового рішення і які заходи були вжиті безпосередньо до неплатника аліментів. З цього приводу слід відзначити, що в матеріалах справи присутній лише один виклик ОСОБА_1 до ВДВС, датований 26 лютого 2009 року.
Наведені обставини судом залишені без уваги.
Крім того, суб'єктивна сторона злочину, передбаченого ст..164 КК України, полягає у прямому умислі, спрямованому на ухилення від сплати аліментів, а тому суду належало ретельно дослідити причини несплати ОСОБА_1 аліментів на утримання дитини у вказаний період, підтвердити свої висновки у вироку про приховання засудженим своїх доходів від сплати аліментів доказовою базою.
Одночасно, колегія суддів звертає увагу і на порушення судом вимог чинного кримінального закону.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 був засуджений вироком Харцизького міського судом від 1 жовтня 1999 року за ст. 94 КК України ( ред. 1960 р.) до 12 років позбавлення волі, і 28 липня 2008 року був звільнений умовно-достроково від відбування покарання на 2 роки 11 місяців 22 дні.
Відповідно до вимог ст..71 КК України та п. 25 Постанови Пленуму Верховного Суду України від « Про практику призначення судами кримінального покарання» від 24 жовтня 2003 року з наступними доповненнями при застосування правил ст.. 71 КК України остаточне покарання за сукупністю вироків має бути більшим, ніж покарання, призначене за новий злочин, і ніж не відбута частина покарання за попереднім вироком.
Отже, оскільки за попереднім вироком не відбута частина покарання складає 2 роки 11 місяців 22 дня позбавлення волі реально, застосування до остаточно призначеного засудженому на підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків покарання вимог ст..75 КК України є незаконним.
За наведених підстав вирок суду підлягає скасуванню, а справа - поверненню на новий судовий розгляд, при якому суду належить ретельно перевірити мотиви та направленість умислу ОСОБА_1, фактичні обставини несплати ним аліментів на утримання дитини.
Якщо винуватість ОСОБА_1 буде доведена в тому ж обсязі, застосування до призначеного на підставі ст.. 71 КК України остаточного покарання за сукупністю вироків вимог ст.. 75 КК України є неприпустимим.
Керуючись ст. 365 - 366 КПК України, колегія суддів,
Апеляцію прокурора задовольнити частково; вирок Харцизького міського суду Донецької області від 06 жовтня 2009 року стосовно ОСОБА_1 - скасувати, кримінальну справу - повернути на новий судовий розгляд в той же суд, іншому складі суду.
Судді: