24 вересня 2008 року м. Одеса
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:
головуючого - Мартинової К.П.,
суддів - Доценко Л.І., Журавльова О.Г.,
за участю секретаря - Карпової О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, Любашівської районної державної нотаріальної контори про поділ спільного майна та визнання договору дарування недійсним за апеляційною скаргою ОСОБА_2, ОСОБА_3 на рішення Любашівського районного суду Одеської області від 29 травня 2008 року,
У листопаді 2006 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_4 про поділ спільного майна, посилаючись на те, що він перебував із відповідачкою в шлюбі, в 2005 році вони розлучилися. Під час спільного проживання вони збудували будинок АДРЕСА_1. В зв'язку із викладеним позивач просив провести поділ спільного майна, виділивши кожному 1/2 частину будинку з прибудовами та визначити порядок користування земельною ділянкою.
В січні 2008 року ОСОБА_1 подав до суду позов до ОСОБА_2, ОСОБА_3, Любашівської районної державної нотаріальної контори про визнання недійсним договору дарування спірного житлового будинку, посвідченого 08.12.2007 року державним нотаріусом Любашівської державної нотаріальної контори між ОСОБА_2 та ОСОБА_3. При цьому позивач посилався на те, що цей договір є недійсним як фіктивний правочин. В березні 2008 року ОСОБА_1 змінив свої позовні вимоги та просив визнати частково недійсним вище названий договір дарування будинку в частині 1/2 частини будинку як фіктивний, посилаючись на ст. 234 ЦК України.
В судовому засіданні позивач підтримав свої позовні вимоги та просив суд їх задовольнити.
В судовому засіданні відповідачка ОСОБА_2 позовні вимоги не визнала та пояснила, що будинок будували її батьки, ОСОБА_1 участі в будівництві не приймав. ОСОБА_2 посилалась на те, що в лютому 1995 року позивач покинув сім'ю, шлюб вони розірвали в судів, а повернувся в жовтні 1996 року, коли основна робота по будівництву будинку була завершена.
В судовому засіданні відповідачка ОСОБА_3 позов не визнала, пояснивши, що будинок будувала вона разом із своїм чоловіком для дочки, а не для зятя.
Головуючий у першій інстанції Дармакука Т.П. Справа № 22ц-3656/08
Доповідач Мартинова К.П. Категорія ЦП: 5
Любашівська районна державна нотаріальна контора направила заперечення по справі в яких просила відмовити ОСОБА_1 у визнанні договору дарування недійсним, оскільки договір посвідчено у відповідності із діючим законодавством. В судове засідання представник нотаріальної контори не з"явився, сповіщався про час та місце судового засідання.
Рішенням суду від 29 травня 2008 року позов ОСОБА_1 задоволений в повному обсязі. Суд
вирішив:
будинок з прибудовами, що розташований по вул. Черняховського, 2-а в смт. Любашівка Одеської області поділити в натурі, виділивши в натурі ОСОБА_1 частину житлового будинку, а саме кімнати 1-2 площею 13, 3 кв.м., 1-3 площею 21, 8 кв.м., із підсобних приміщень виділити сарай літ. „В" та гараж літ."б", загальною вартістю 62935 грн.
Суд виділив ОСОБА_2 частину житлового будинку, а саме кімнати 1-1 площею 18, 5 кв.м., 1-4 площею 24, 3 кв.м., із підсобних приміщень виділив прибудову літ."а", літню кухню з погребом літ."Б", загальною вартістю 82989 грн.
Ідеальна доля ОСОБА_1 складає 43/100, а ОСОБА_2 -57/100.
ОСОБА_1 необхідно провести роботи по переобладнанню житлового будинку в дві ізольовані квартири: закрити дверні отвори із приміщення 1-1 в приміщення 1-2, поштукатуривши з двох сторін, вартість робіт складає 365 грн., установити дверні блоки із приміщення 1-2 назовні-453 грн., встановити перегородку в приміщені 1-92 грн., обладнати опалювальний пристрій в приміщенні 1-2 - 4866 грн., встановити сантехнічне обладнання, підключити водопостачання та каналізації - 6256 грн. Загальна вартість робіт по переобладнанню житлового будинку в дві ізольовані квартири складає 11940 грн., які покладаються на ОСОБА_1
Земельну ділянку, яка використовується під подвір'я розміром 416 кв.м. залишити в загальному користуванні ОСОБА_1 та ОСОБА_2
Суд виділив ОСОБА_1 в користування 1/2 частину земельної ділянки під город розміром 181, 5 кв.м., а також ОСОБА_2 виділити в користування 1/2 частину земельної ділянки під город розміром 181, 5 кв.м. Кордон Іюділу описується наступним чином: по розподільній межі з домоволодіння 2-6 по вул. Черняховського від відмітки 25, 0 м від вулиці Черняховського на відстані 15, 0 м; поворот направо на відстані 12, 50 м; поворот направо на відстані 15, 0 м; поворот направо на відстані 12, 5 м.
Договір дарування будинку, посвідчений Любашівською нотаріальною конторою Одеської області від 08.12.2007 р. № 3949, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 - визнано недійсним в частині дарування 1/2 частки житлового будинку з прилеглими господарчими будівлями, яка виділена ОСОБА_1 та складає його ідеальну долю -43/100.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2. та ОСОБА_3 просять рішення суду Скасувати, тому що воно ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права та справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, заперечення на неї, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Колегія суддів вважає, що справа була розглянута з порушенням норм процесуального та матеріального права, які є безумовною підставою для скасування рішення суду з направленням справи на новий розгляд.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обгрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з"ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Оспорюване рішення суду цим вимогам закону не відповідає.
Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено та сторонами не заперечується, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 знаходились в зареєстрованому шлюбі з 1992 року, який було розірвано в судовому порядку 12.01.1996 року.
В березні 1993 року ОСОБА_2 Любашівською селищною радою була виділена земельна ділянка площею 0, 10 га для будівництва житлового будинку в АДРЕСА_1.
Сторони не заперечують, що в період будівництва житлового будинку весною 1995 року ОСОБА_1 покинув сім"ю та повернувся в кінці 1996 року. Відповідачка стверджує, що позивач повернувся в сім"ю тоді, коли залишилось провести облицювальні роботи в будинку, тому й просила визначити вартість робіт, які були проведені нею самою та проведених за участю позивача.
Відповідно до вимог ст. 11 ЦПК України розгляд цивільних справ провадиться в межах заявлених вимог та на підставі наданих доказів.
Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про поділ спільного майна та просив також виділити йому половину спільного майна, а саме житлового будинку та земельної ділянки.
Однак, районний суд в порушення вимог цивільного процесуального законодавства, розглянув справу та ухвалив рішення, яким спільне майно подружжя виділив їм в конкретне користування, а вимоги про визнання права власності не розглянув і висновки суду щодо цих вимог в рішенні суду відсутні.
Крім того, ОСОБА_1 в другій позовній заяві від 27.03.2007 року просив визнати частково недійсним договір дарування спірного житлового будинку від 08.12.2007 року, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3, в частині 1/2 частини будинку, на підставі ст. 234 ЦК України, вважаючи, що цей правочин являється фіктивним /а.с. 34/. Після цього позивач предмет та підстави позову не змінював.
Рішенням же суду вказаний договір дарування визнаний частково недійсним в частині 1/2 частини будинку з посиланням на ч. ч. 2 та 3 ст. 65 СК України та на ст. ст. 203, 215 ЦК України. Вказане свідчить про те, що суд вийшов за межі заявлених позовних вимог та по своїй ініціативі змінив підстави позову про визнання недійсним договору дарування будинку.
Встановлене свідчить про те, що суд не розглянув заявлених позовних вимог ОСОБА_1 про поділ спільного майна, визнання права власності на виділене майно та не розглянув заявлених позовних вимог ОСОБА_1 про визнання частково недійсним договору дарування житлового будинку у відповідності з вимогами ст. 11 ЦПК України.
Суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін і які мають значення для вирішення справи на підставі доказів / ст. 57 ЦПК України/. Ці докази встановлюються судом на підставі пояснень сторін, свідків, письмових доказів, речових доказів, висновків експертів.
Згідно з положеннями ч. 2 ст. 303 ЦПК України, апеляційний суд досліджує докази, які судом першої інстанції були досліджені з порушенням встановленого порядку або в досліджені яких було неправомірно відмовлено, а також нові докази, неподання яких до суду першої інстанції було зумовлено поважними причинами.
Як вбачається з матеріалів справи в ухвалі апеляційного суду від 06.09.2007 року було зроблено висновок про можливість проведення судової будівельної експертизи для встановлення вартості робіт сторін /а.с. 245-247/.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 311 ЦПК України висновки і мотиви, з яких скасовано рішення, є обов'язковими для суду першої інстанції при новому розгляді справи.
В матеріалах справи відсутня ухвала суду, якою б вирішувалось питання про призначення такої експертизи, що свідчить про невиконання судом першої інстанції вимог ч. 2 ст. 311 ЦПК України.
В порушення вимог ст.ст. 143, 144 ЦПК України судом це клопотання не розглянуто, ухвалу суду з питання призначення експертизи чи відмові в її призначенні не постановлено.
При встановлених порушеннях норм процесуального права при розгляді справи судом першої інстанції суд апеляційної інстанції позбавлений можливості вирішення спору по суті.
Враховуючи наведене колегія суддів вважає, що вказані порушення правил /процедур/ судового розгляду свідчать про не розгляд судом заявлених позовних вимог, як того вимагає цивільний процесуальний закон, що відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 311 ЦПК України є безумовною підставою для скасування рішення суду з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
При новому розгляді справи суду необхідно врахувати наведене, відповідно до ст. 10 ЦПК України сприяти всебічному і повному з"ясуванню обставин справи, роз"яснити особам, які беруть участь у справі, їх права та обов"язки, попередити про наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій і сприяти здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених ЦПК, вирішити питання про призначення судової експертизи у відповідності з вимогами ст. ст. 143-144 ЦПК України, розглянути всі заявлені позовні вимоги та ухвалити рішення з додержанням вимог процесуального та матеріального закону.
Керуючись ст. ст. 209, 303, 304, 305, 307, 311 ч. 1 п. 5, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу ОСОБА_2, ОСОБА_3 задовольнити частково.
Рішення Любашівського районного суду Одеської області від 29 травня 2008 року скасувати, справу направити на новий розгляд до того ж суду іншим суддею.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.