Іменем України
24 вересня 2008 року м.Одеса
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в
складі: головуючого Федорової А.Є.,
суддів: Мизи Л.М., Процик М.В.,
при секретарі Непомнящій О.О.,
розглянувши у судовому засіданні справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Комінтернівського районного суду Одеської області від 19 травня 2008 року за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя,
У серпні 2007 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про поділ спільного сумісного майна подружжя. Позивач зазначав, що з 19 листопада 1988 року по 12 вересня 2006 року він перебував у зареєстрованому шлюбі з відповідачкою. У 1998 році вони купили земельну ділянку площею 0, 10 га, розташовану за адресою АДРЕСА_1, проте відповідачка не визнає його право на земельну ділянку і має намір розпорядитися нею без його згоди на свій розсуд. Посилаючись на ці обставини, позивач просив визнати за ним та відповідачкою право власності на земельну ділянку в рівних частках на підставі ст.ст.69, 70 ч.1 СК України.
Відповідачка позов не визнала та в зустрічному позові просила визнати за нею право власності на 0, 07 га земельної ділянки, а за ОСОБА_1 - право власності на 0, 03 га земельної ділянки, збільшивши її частку з урахуванням того, що з нею проживає неповнолітня дитина і розмір аліментів, які вона одержує від позивача, складає 380-420 грн. щомісяця, що є недостатнім для виховання та утримання дитини.
Рішенням Комінтернівського районного суду Одеської області від 19 травня 2008 року позов ОСОБА_1 задоволено частково, позов ОСОБА_2 задоволено. Постановлено визнати право власності на 0, 07 га земельної ділянки за ОСОБА_2 і на 0, 03 га земельної ділянки - за ОСОБА_1
В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позов та поділити земельну ділянку в рівних частках, посилаючись на те, що суд неповно з'ясував обставини справи, що мають значення для справи, підстав для збільшення частки відповідачки немає, рішення суду є незаконним і необгрунтованим.
Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Головуючий в першій інст.: Добров П.В. Справа № 22ц-3363/2008
Доповідач Федорова А.Є. Категорія ЦП-46
Відповідно до статей 60, 69 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності. Дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності.
Судом встановлено, що сторони перебували в зареєстрованому шлюбі з 19 листопада 1988 року по 27 вересня 2006 року і від шлюбу мають сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, (а.с. 7, 8, 33)
За час шлюбу за договором купівлі-продажу від 12 серпня 1998 року, сторони придбали земельну ділянку площею 0, 10 га в с.Фонтанка Фонтанської сільської ради Комінтернівського району Одеської області, яку оформили на ОСОБА_2(а.с.25-26)
Вирішуючи спір, суд правильно виходив з того, що спірна земельна ділянка набута подружжям за час шлюбу (що відповідачка не заперечує) і належить їм на праві спільної сумісної власності, тому сторони мають право на її поділ. Висновки суду відповідають вимогам ст.ст. 60, 69 СК України.
Між тим, задовольняючи зустрічний позов ОСОБА_2 на підставі ч.3 ст.70 СК України, суд виходив з того, що частка майна дружини підлягає збільшенню, оскільки син сторін проживає з нею, а розмір її доходів та розмір аліментів, які сплачує позивач на утримання сина, є недостатнім для забезпечення його навчання, розвитку та лікування.
Однак, погодитися з таким висновком суду не можна.
Згідно зі ст. 70 СК України у разі поділу майна, що є об'єктом спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. За рішенням суду частка майна дружини, чоловіка може бути збільшена, якщо з нею, ним проживають діти, а також непрацездатні повнолітні син, дочка, за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування.(ч.3)
Як вбачається з матеріалів справи, відступлення від засади рівності часток не обумовлено домовленістю між сторонами або шлюбним договором.
Рішенням Приморського районного суду м.Одеси від 14 грудня 2006 року з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 стягнуті аліменти на утримання сина ОСОБА_4 у розмірі 1\4 частини усіх видів його заробітку.(а.с.64)
На час розгляду справи аліменти відраховувалися з заробітної плати відповідача у розмірі 1250 грн., та його пенсії у розмірі 675, 57 грн. і загальна сума аліментів складала 481 грн. щомісячно.(а.с.43-45). Відповідач не ухилявся від сплати аліментів і добровільно збільшував розмір аліментів та перераховував щомісяця на утримання сина більш ніж 700 грн., що підтверджується квитанціями поштового переказу за 2007р. (а.с.44) та квитанціями за 2008 p., наданими апеляційному суду.
З довідки про доходи відповідачки ОСОБА_2 видно, що вона працює в Одеському державному екологічному університеті за сумісництвом на посаді науковий співробітник і загальна сума її доходу за період з 01.05.07р по 31.10.07р. складала 4369 грн. (а.с.46) Довідку про доходи з основного місця роботи ОСОБА_2 суду та апеляційному суду не надала.
З матеріалів справи також видно, що син сторін ОСОБА_4 з вересня 2007 року навчається в економіко-правовому коледжу за контрактом від 10 червня 2007 року і розмір плати за навчання встановлений у сумі 5900 грн. за рік. Оплата за перший рік навчання сина внесена відповідачкою 11 липня 2007 року (а.с.30-31), за другий рік навчання плата внесена позивачем у розмірі 5900 грн., що підтверджено документально.
Згідно копії довідки дитячої міської поліклініки від 18 вересня 2007 року ОСОБА_4 перебуває на обліку з приводу хронічного гастриту і йому рекомендовано санаторно-курортне лікування.(а.с.32) Однак відповідачка не надала суду доказів про лікування сина, матеріальні витрати на лікування та на санаторно-курортне лікування. Надані апеляційному суду довідка відділення «Сімейна медицина» від 19.09.08р., в якій зазначено, що ОСОБА_4 звернувся 19.09.08р зі скаргами на болі і йому встановлений діагноз ерозивний гастрит та призначено дієту № 5 і лікування ліками, а також довідка аптеки від 23 вересня 2008 року про вартість призначених ліків не можуть бути підставами для збільшення частки відповідачки в сумісному спільному майні подружжя, оскільки у випадку необхідності такого лікування, відповідачка не позбавлена можливості звернутися до позивача або до суду з вимогами про участь батька в додаткових витратах.
Збільшуючи частку відповідачки, суд виходив також з того, що відповідачка має додаткові витрати на оренду жилого приміщення у зв'язку з тим, що відповідач перешкоджає їй проживати у квартирі, яка належить їм та їх сину на праві спільної власності в рівних частках згідно зі свідоцтвом про право власності на житло від 21 березня 2002 року, (а.с.28) Між тим, ухвалою Приморського районного суду м.Одеси від 7 червня 2007 року визнано мирову угоду, згідно якої визначено порядок користування жилими приміщеннями: ОСОБА_2 і ОСОБА_4 передано в користування житлову кімнату площею 18, 2 кв.м., а ОСОБА_1- кімната площею 11, 6 кв.м., підсобні приміщення залишені в спільному користуванні.(а.с.27)
Доводи відповідачки про те, що вона не має можливості проживати у цій квартирі і вимушена орендувати іншу квартиру, апеляційний суд вважає необгрунтованими, оскільки відповідачка не довела наявність будь-яких перешкод в користуванні квартирою. З пояснень сторін видно, що вони фактично не мешкають в цій квартирі, позивач проживає в Росії (м.Москва), а відповідачка здає свою кімнату під найом іншої особі. Крім того, з договору оренди приміщення від 10 вересня 2006 року вбачається, що він укладений відповідачкою на строк з 10 вересня 2006р по 10 квітня 2006 року, тобто на минулий строк.(а.с.29)
За таких обставин судова колегія дійшла до висновку, що суд неповно з'ясував обставини, які мають значення для справи, не врахував недоведеність обставин, на які посилається відповідачка, дійшов помилкового висновку про те, що розмір аліментів, які одержує відповідачка, недостатній для забезпечення фізичного, духовного розвитку та лікування їх сина і необгрунтовано збільшив частку майна відповідачки, за відсутності умов, передбачених ч.3 ст.70 СК України. Самого факту проживання дитини з відповідачкою недостатньо для збільшення її частки.
Таким чином, рішення суду не відповідає вимогам ст.70 СК України.
Оскільки земельна ділянка набута сторонами за час шлюбу і є об'єктом спільної сумісної власності, в якій їхні частки рівні, підстави для збільшення частки відповідачки в спільному сумісному майні подружжя відсутні, земельна ділянка повинна бути поділена між сторонами в рівних частках на підставі ч.1 ст.70 СК України.
За наявності таких обставин позовна заява ОСОБА_1 підлягає задоволенню, а зустрічна вимога відповідачки ОСОБА_2 про присудження їй більшої частки задоволенню не підлягає.
У тому випадку, коли виявиться, що розмір аліментів дитині є недостатнім, відповідачка не позбавлена права та можливості на звернення до суду з вимогами про збільшення розміру аліментів або про участь позивача у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою тощо) . відповідно до статей 185, 192 СК України.
Враховуючи викладене, рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення на підставі ст.309 ЦПК України.
Згідно зі ст.ст.88, 316 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.
Судові витрати позивача на оплату судового збору у розмірі 76, 50 грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення позову у сумі 60 грн. пов'язані з розглядом справи і підтверджені квитанціями, (а.с.4, 5, 69, 70) Тому, з відповідачки на користь позивача підлягають стягненню понесені ним судові витрати у загальної сумі 136, 50 грн.
Керуючись ст.ст.303, 307 ч. 1 п.2, 309 ч.1 п.1, 4, 314 ч.2, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Комінтернівського районного суду Одеської області від 19 травня 2008 року скасувати.
Позов ОСОБА_1 задовольнити.
Поділити спільну сумісну власність подружжя: земельну ділянку площею 0, 10 га, в рівних частках між ОСОБА_1 та ОСОБА_2.
Визнати право власності на 0, 05 га земельної ділянки, розташованої по АДРЕСА_1 за ОСОБА_1.
Визнати право власності на 0, 05 га земельної ділянки, розташованої по АДРЕСА_1 області за ОСОБА_2 .
В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 136, 50 грн. (у т.ч. витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 60 грн.)
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржено в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців із дня набрання законної сили.