23 вересня 2008 року м. Одеса
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:
головуючого Сегеди С.М.,
суддів: Кононенко Н.А., Гайворонського С.П.,
при секретарі Шкрабак В.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Благодійного фонду «Товариство Розвитку» на рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 24 червня 2008 року, у цивільній справі за позовом Благодійного фонду «Товариство Розвитку» до ОСОБА_1, Овідіопольського РВ УМВС України в Одеській області про розірвання договору оренди, визнання таким, що втратив право користування житловим приміщенням, виселення та скасування реєстрації,
встановила:
18 січня 2008 року позивач звернувся до суду з вказаним позовом, який під час розгляду справи неодноразово змінював, уточнював та доповнював, та посилався на те, що у 2000 році між СП „Товариством Розвитку", яке на той час не було власником житлового будинку № 9 по вул. Молодіжна в с. Новоградківка Овідіопольського р-ну, та відповідачем ОСОБА_1 був укладений договір оренди зазначеного житлового будинку (далі спірного). У 2003 році БФ „Товариство Розвитку", яке стало правонаступником однойменного СП, отримало свідоцтво про право власності на спірний будинок. ОСОБА_1 без згоди власника у 2001 році зареєструвався в даному будинку, однак з моменту укладення договору оренди не виконує умови договору, а саме: не проживає в будинку, не утримує будинок в належному стані, не використовує будинок за його цільовим призначенням, крім того має два місця реєстрації.
У судовому засіданні представник позивача позов підтримав, та просив договір оренди розірвати, визнати ОСОБА_1 таким, що втратив право користування житловим приміщенням на підставі ст. 72 ЖК України, у зв'язку з не проживанням у будинку більш ніж 6 місяців, або на підставі ст. 107 ЖК України - у зв'язку з переїздом в іншу місцевість, виселити ОСОБА_1 без надання йому іншого житлового приміщення, та скасувати реєстрацію ОСОБА_2 в будинку № 9 по вул. Молодіжна в с Новоградківка Овідіопольського р-ну Одеської області.
Відповідач позов не визнав та пояснив, що він постійно мешкає в спірному будинку № 9 по вул. Молодіжна, там знаходяться його речі, він поніс витрати по газифікації будинку, постійно сплачує за користування водою і електроенергією, а тому просив у задоволенні позову відмовити.
Представник Овідіопольського РВ УМВС України, який є відповідачем у справі, в судове засідання не з'явився, надіслав на адресу суду листа, згідно якого позов БФ „Товариство розвитку" в частині скасування реєстрації не визнає, просив справу розглядати без його участі (а.с. 135).
Рішенням Овідіопольського районного суду Одеської області від 24 червня 2008 року в задоволені позовних вимог БФ "Товариство Розвитку" було відмовлено у повному обсязі.
В апеляційній скарзі БФ "Товариство Розвитку" ставить питання про скасування зазначеного судового рішення та ухвалення нового, яким задовольнити їх позовні вимоги у повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права.
Головуючий у 1-й інстанції: Комлева О.С. Справа № 22ц-3848/2008 р.
Доповідач: Сегеда С.М. Категорія: ЦПК: 23, 42, 44
Перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про необхідність відмови в задоволенні апеляційної скарги з наступних підстав.
Ухвалюючи судове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, суд обгрунтовано виходив із того, що згідно договору оренди від 27.12.2000 року відповідач ОСОБА_1 є орендарем житлового будинку № 9 по вул. Молодіжна в с Новоградківка Овідіопольського р-ну Одеської області, власником якого є позивач БФ "Товариство розвитку" (а.с. 15-18).
При цьому суд правильно встановив, що ОСОБА_1 зареєстрований та постійно мешкає у спірному будинку, однак за характером роботи та сімейними обставинами змушений часто від'їжджати з місця проживання.
Зазначені обставини підтверджені матеріалами справи, а саме: довідкою Новоградківської сільської ради № 939 від 06.11.2007 року про місце постійного проживання та реєстрації ОСОБА_1 у спірному будинку (а.с.33), довідкою аналогічного змісту начальника ВГІРФО Овідіопольського РВ УМВС України в Одеській області (а.с.62), ксерокопією запису № 21 у трудовій книжці ОСОБА_1, згідно якого останній з 23.04.2003 року працює в іншій місцевості (а.с.48), виписками для МСЕК, ВТЕК та довідкою про онкологічне захворювання дружини відповідача - ОСОБА_3 та про проведення 29.12.2004 року їй операції в Українському науково-дослідному інституті онкології та радіології в м. Київ (а.с.54-56), актом обстеження матеріально-побутових умов проживання відповідача у спірному будинку від 19.03.2008 року (а.с.92-93).
Крім того, із матеріалів справи вбачається, що відповідач ОСОБА_1 замовив робочий проект на газифікацію спірного будинку (а.с.34-43) та ніс витрати по цій газифікації, що підтверджує вчинення відповідачем ОСОБА_1 дій, направлених на покращення стану спірного житлового будинку.
Всі вищезазначені обставини були підтверджені свідками ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9, допитаними в судовому засіданні суду першої інстанції.
З огляду на викладене, суд дійшов обгрунтованого висновку про те, що ОСОБА_1 не допустив порушень п. б) та п. в) ст. 4 договору оренди, а тому підстави для розірвання цього договору, виселення ОСОБА_1 та зняття його з реєстрації відсутні.
Стосовно визнання ОСОБА_1 таким, що втратив право користування житловим приміщенням у відповідності до ст. 71, або ст. 107 ЖК України, то суд також дійшов обгрунтованого висновку про відсутність підстав для цього, оскільки матеріали справи не містять доказів того, що ОСОБА_1 без поважних причин не проживав у спірному житловому приміщенні більш ніж 6 місяців, або переїхав приживати в іншу місцевість.
Та обставина, що ОСОБА_1 працює в іншій місцевості не є підставою для визнання його таким, що втратив право користування житловим приміщенням на підставі ст. 107 ЖК України, так як ОСОБА_1 залишається проживати в спірному будинку і після роботи кожного дня повертається до нього.
Безпідставними є доводи апелянта про те, що оскільки сім'я відповідача проживає та зареєстрована в м. Одесі, за ОСОБА_1 не може зберігатися спірний житловий будинок. До такого висновку судова колегія дійшла, виходячи із того, що місце проживання сім'ї ОСОБА_1 не є предметом даного спору, позов до них не заявлявся. Крім того, згідно договору оренди спірний житловий будинок був наданий для проживання лише відповідачу ОСОБА_1
Посилання апелянта на хворобу дружини відповідача, як на доказ його проживання в м. Одесі, є безпідставними, оскільки, як зазначив відповідач, саме ця обставина спонукає його часто виїжджати з місця постійного проживання (спірного будинку) до дружини та займатись питаннями її лікування.
Доводи апелянта про те, що мінімальне споживання електроенергії та води свідчить про не проживання відповідача у спірному будинку є також безпідставними, оскільки проживання відповідача у спірному будинку підтверджується наявними у справі іншими доказами, утому числі фактичним споживанням електроенергії та води.
Судова колегія не дає оцінки висновку суду першої інстанції про необхідність відмови в задоволенні позовних вимог БФ "Товариство розвитку" про визнання недійсним договору оренди, з підстав спливу строку позовної давності для захисту порушеного права, оскільки таких позовних вимог БФ "Товариство розвитку" до суду не заявляв, та ці обставини не є предметом апеляційного розгляду.
Разом з тим, судова колегія враховує, що даний висновок суду не впливає на законність і обгрунтованість судового рішення.
Доводи апелянта про подвійну реєстрацію відповідача як на підставу зняття його з реєстрації у спірному будинку є необгрунтованими, оскільки як вбачається із ксерокопії паспорту відповідача ОСОБА_1 (а.с.136) 04 лютого 1997 року він був прописаний в с Новоградківка по пров. Дністровський, без вказання номера будинку, а 17.01.2001 року був прописаний у тому ж населеному пункті, у спірному будинку.
Як пояснив ОСОБА_1 у судовому засіданні суду апеляційної інстанції, у січні 2001 року у виконкомі Виноградківської сільської ради він заповнив всі необхідні бланки для реєстрації у спірному будинку, після чого його направили до Овідіопольського РВ УМВС України в Одеській області, де він був зареєстрований. Оскільки він перереєстровувався в одному населеному пункті, штамп про зняття з реєстрації у виконкомі йому не ставили та в РВ не потребували.
Зазначені обставини не спростовані матеріалами справи та перевірити їх немає можливості, оскільки всі копії документів, що стали підставою належної реєстрації відповідача у спірному будинку на даний час знищені, що підтверджується довідкою начальника ВГІРФО Овідіопольського РВ УМВС України в Одеській області (а.с.62).
Викладене свідчить про безпідставність доводів апелянта про подвійну реєстрацію відповідача.
Стосовно того, що суд взяв до уваги одні докази і відхилив інші, то в даному випадку суд керувався принципами змагальності сторін та диспозитивності цивільного судочинства і дійшов правильного висновку, що позивач не довів ті обставини, на які посилався як на підставу своїх вимог, оскільки ці обставини були спростовані доказами, які суду надав відповідач.
Згідно ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обгрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно з'ясував обставини, що мають значення для справи, ухвалив законне і обгрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують рішення суду, у зв'язку з чим апеляційна скарга підлягає відхиленню.
Керуючись п.1 ч.1 ст. 307, ст.ст. 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів
ухвалила:
Апеляційну скаргу Благодійного фонду «Товариство Розвитку» відхилити.
Рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 24 червня 2008 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з моменту проголошення.