Справа №2-3741\08
22 грудня 2008 року Подільський райсуд м. Києва
в складі:
головуючого судді - Неганової Н.В.
при секретарі - Федоренко О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом
ОСОБА_1 до Комунального підприємства з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення «Спецжитлофонд» про поновлення на роботі,
встановив :
Позивачка звернулася до суду з вищевказаним позовом, посилаючись на те, що вона працювала на посаді коменданту будинку в Комунальному підприємстві з утриманням житлового фонду спеціального призначення «Спецжитлофонд» на підставі безстрокового трудового договору. Наказом № 33-К від 06 червня 2008 року позивачку було звільнено з займаної посади у зв'язку із скороченням штату працівників. Керівництвом КП «Спецжитлофонд» до прийняття наказу про звільнення позивачки не було їй запропоновано перейти на іншу посаду або виконувати іншу роботу на підприємстві. За час роботи в Комунальному підприємстві з утриманням житлового фонду спеціального призначення «Спецжитлофонд» позивачка працювала на високому професійному рівні і знаходилась у постійному процесі підвищення кваліфікації, сумлінно і продуктивно виконувала покладені на неї трудові обов'язки і не мала жодного порушення трудової дисципліни. При цьому на посаді коменданту будинку в комунальному підприємстві з утриманням житлового фонду спеціального призначення «Спецжитлофонд» була залишена ОСОБА_2, яка була призначена на посаду коменданта будинку в грудні 2007 року, має нижчий кваліфікаційний рівень, й відповідно нижчу продуктивність праці, має стягнення за порушення трудової дисципліни. 30 травня 2008 року позивачка звернулась до директора Комунального підприємства з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення «Спецжитлофонду» з проханням не звільняти її з посади коменданту будинку, а винести це питання на розгляд профспілкового комітету. Оскільки керівництвом та профспілковим комітетом заяву позивачки не було розглянуто належним чином, та звільнено з займаної посади позивачка просить поновити її на роботі на посаді коменданту будинку в Комунальному підприємстві з утриманням житлового фонду спеціального призначення «Спецжитлофонд».
В судовому засіданні позивачка та її представник позовні вимоги підтримали за тих же підстав, просили позов задоволити.
Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував, просив в задоволенні позову відмовити.
Вислухавши сторони, вивчивши матеріали справи, суд вважає , що позов задоволенню не підлягає, за таких підстав.
Як встановлено в судовому засіданні, ОСОБА_1 працювала на посаді коменданту будинку з 05 лютого 2002 року (а. с. 24 - копія трудової книжки).
Наказом №9 від 10 січня 2008 року внесені зміни в організацію виробництва та праці співробітників КП «Спецжитлофонд», в т. ч. скорочено у відділі експлуатації 9 штатних одиниць коменданта ( а. с. 43 - копія наказу).
Листом КП «Спецжитлофонд» віл 14.01.2008 року ОСОБА_1 попереджено про майбутнє звільнення із займаної посади 17.03.2008 року за п. 1 ст. 40 КЗпП України (а. с. 37).
15 січня 2008 року відбулось засідання профспілкового комітету КП «Спецжитлофонд», на якому було розглянуто кожну кандидатуру працівника щодо майбутнього звільнення й визначено осіб, які не мають переваги на залишення на роботі перед іншими працівниками і підлягають звільненню. Такою особою визначено і ОСОБА_1 Зазначене підтверджується протоколом №3 від 15 січня 2008 року ( а. с. 38-39).
Оскільки наказом №24-В від 26.02.2008 року ОСОБА_1 надано додаткову відпустку для підготовки та захисту дипломної роботи, день її звільнення за п. 1 ст. 40 КЗпП України змінено на 07 червня 2008 року, про що її було повідомлено листом від 26.02.2008 року за №044/242235 ( а. с. 22).
Наказом №33-к від 06 червня 2008 року ОСОБА_1 звільнено з посади коменданту будинку на підставі п.1 ст. 40 КЗпП України в зв»язку із скороченням робочого місця з 07 червня 2008 року(а. с. 10 - копія наказу).
09.06.2008 року ОСОБА_1 отримала трудову книжку, про що є її підпис в журналі обліку руху трудових книжок і вкладишів до них ( а. с. 44 - 46).
Позивачка та її представник в судовому засіданні зазначали, що при звільненні не було враховано, що вона має більш високу кваліфікацію і продуктивність праці, навчається без відриву від виробництва, має тривалий безперервний стаж роботи на даному підприємстві. При цьому залишена на роботі на підприємстві ОСОБА_2, яка була призначена на посаду коменданта будинку в грудні 2007 року, має нижчий кваліфікаційний рівень, й відповідно нижчу продуктивність праці, має стягнення за порушення трудової дисципліни.
Представник відповідача, заперечуючи проти таких тверджень позивачки та її представника, посилався на те, що кожна кандидатура на звільнення була обговорена на засіданні профспілкового комітету, при цьому враховувалися всі переваги на залишення на роботі, про що зазначено в протоколі засідання. На роботі на посаді комендантів були залишені ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, які мають більший досвід в роботі, тривалий час працюють на посаді, мають високу кваліфікацію і продуктивність праці. ОСОБА_2 була залишена на роботі, оскільки має таку ж, як і позивачка кваліфікацію, має на утриманні непрацездатну матір та чоловіка пенсіонера, який є учасником ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС, є єдиною в сім»ї особою з самостійним заробітком й орендує житло в зв»язку з відсутністю іншого місця проживання, є постраждалою від діяльності «Еліта-Центр». Отже, ОСОБА_2 мала більше переваг на залишення на роботі ніж позивачка. На момент надання профспілковим комітетом згоди на звільнення дисциплінарних стягнень ані позивачка, ані ОСОБА_2 не мали.
Відповідно до ст. 42 КЗпП України при скороченні чисельності чи штату працівників у зв»язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці. При рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації перевага в залишенні на роботі надається в т. ч. особам, в сім»ї яких немає інших працівників з самостійним заробітком, працівникам, які навчаються без відриву від виробництва й іншим категоріям працівників, якщо це передбачено законодавством України.
Оскільки позивачка і ОСОБА_2 мали рівні умови продуктивності праці і кваліфікацію, враховуючи переваги ОСОБА_2 в залишенні на роботі, а саме п.1,2 ч. 2 ст. 42 КЗпП України, суд вважає, що відповідачем не були порушені вимоги чинного законодавства при звільненні позивачки.
Інша робота на підприємстві позивачці запропонована не була в зв»язку з її відсутністю.
Крім того, ОСОБА_1, на думку суду, без поважних причин пропустила місячний строк для звернення до суду з заявою про вирішення трудового спору, оскільки трудову книжку вона отримала 09.06.2008 року, а з позовом до суду звернулася 18.09.2008 року, т.т. більше, ніж через три місяці.
Таким чином, в судовому засіданні позов ОСОБА_1 не доведений, а тому не підлягає задоволенню.
На підставі наведеного, ст.ст. 41, 42, 232, 235 КЗпП України, керуючись ст. ст. 10, 213, 214, 215, 218 ЦПК України,
суд
рішив:
ОСОБА_1 в задоволенні позову до Комунального підприємства з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення «Спецжитлофонд» про поновлення на роботі відмовити.
Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва. Заяву про апеляційне оскарження рішення суду може бути подано протягом 10 днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.