Справа №2-279/09
12 березня 2009 року Подільський районний суд м. Києва
в складі:
головуючого - судді - Неганової Н.В.
при секретарі - Федоренко О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом
ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Відкритого акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Дженералі Гарант» про відшкодування матеріальної і моральної шкоди,
встановив:
Позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом до ОСОБА_2, який в ході розгляду справи уточнив, посилаючись на те, що 11 грудня 2007 року о 16 годині 20 хвилин на перехресті вул. Набережно -Хрещатицької та вул. Спаської в м. Києві сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля „Субару" д.н. НОМЕР_1, яким керував ОСОБА_2, та автомобіля „Міцубісі" д.н. НОМЕР_2, який належить ОСОБА_3, під керуванням ОСОБА_1 Внаслідок цього автомобілю „Міцубісі" д.н. НОМЕР_2 завдано механічних пошкоджень. Згідно з постановою Подільського районного суду м. Києва від 22.02.2008 року відповідача притягнуто до адміністративної відповідальності. Матеріальна шкода, заподіяна позивачу в результаті пошкодження автомобіля, становить 13416 гривень 90 копійок. Оскільки цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 була застрахована у ВАТ УСК «Дженералі Гарант» згідно з полісом №НОМЕР_3 страхова компанія здійснила часткову виплату у розмірі 8880 гривень без врахування ПДВ. Відповідно різниця з актом експертного автотоварознавчого дослідження №761 від 18.03.2008 року становить 2760 гривень 90 копійок. Позивачем було здійснено оплату за проведення автотоварознавчого дослідження в розмірі 450 гривень. Загалом матеріальні збитки позивачу завдані в розмірі 3210 гривень 90 копійок. Крім того, позивач вважає, що йому завдана моральна шкода, оскільки він отримав психологічний стрес, були порушені його нормальні життєві зв»язки, багато часу витратив на оформлення відповідних документів та ремонт автомобіля, втратив гарантійне обслуговування автомобіля, не міг в повній мірі користуватися автомобілем тривалий час, що негативно позначилось на виконанні службових обов"язків. Позивач просить стягнути з відповідача на його користь матеріальну шкоду в сумі 3210 гривень 90 копійок, моральну шкоду в сумі 7000 гривень та судові витрати.
В ході розгляду справи в якості відповідача було притягнуто ВАТ «УСК «Дженералі Гарант».
В судовому засіданні позивач позов підтримав за тих же підстав, просив його задоволити.
Представник відповідача ОСОБА_2 в судовому засіданні позов не визнав, просив в його задоволенні відмовити.
Представник ВАТ «УСК «Дженералі Гарант» в судовому засіданні позов також не визнав, пояснив, що всі виплати згідно з страховим полісом позивачеві було виплачено, вважав, що недоплачену суму має відшкодувати відповідач ОСОБА_2
Суд, вислухавши позивача та представників відповідачів, вивчивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню частково, за таких підстав.
Як встановлено в судовому засіданні, 11.12.2007 року о 16 годині 20 хвилин на перехресті вул. Набережно - Хрещатицької та вул. Спаської в м. Києві сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля „Субару" д.н. НОМЕР_1, яким керував ОСОБА_2, та автомобіля „Міцубісі" д.н. НОМЕР_2, який належить ОСОБА_3, під керуванням ОСОБА_1
Аварія сталася з вини водія ОСОБА_2, який постановою Подільського районного суду м. Києва від 22 лютого 2008 року був визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КпАП України. Провадження в справі відносно ОСОБА_2 було закрито в зв»язку із закінченням строку накладення адміністративного стягнення ( а. с. 4 - копія постанови). В постанові, зокрема, зазначено, що своїми діями ОСОБА_2 порушив п.16.6 Правил дорожнього руху, в результаті чого сталося зіткнення автомобілів, що призвело до пошкодження транспортних засобів.
В результаті аварії автомобілю „Міцубісі" д.н. НОМЕР_2, який належить ОСОБА_3, і яким на підставі довіреності має право розпоряджатися позивач ( а. с. 5 - копія довіреності), були завдані механічні пошкодження.
Матеріальний збиток, нанесений власнику автомобіля „Міцубісі" д.н. НОМЕР_2, згідно з висновком експертного автотоварознавчого дослідження №761 від 18.03.2008 року (а. с. 9 - 20), становить 13416 гривень 90 копійок.
Позивачем було здійснено оплату за проведення автотоварознавчого дослідження в розмірі 450 гривень ( а. с. 8 - копія квитанції).
Цивільно - правова відповідальність ОСОБА_2 була застрахована у ВАТ «УСК «Дженералі Гарант», що підтверджується полісом №НОМЕР_3 від 20.06.2007 року ( а. с. 75).
30 квітня 2008 року ВАТ «УСК «Дженералі Гарант» виплатило ОСОБА_1 страхове відшкодування в розмірі 8880 гривень, що вбачається з заяви на видачу готівки №46430 від 30.04.2008 року ( а. с. 69).
Відповідно до ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
В судовому засіданні встановлено, що шкода позивачу завдана з вини ОСОБА_2
Статтями 29 та 32 Закону України « Про обов»язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що відшкодуванню страховиком не підлягають витрати, пов»язані із втратою товарного вигляду транспортного засобу та витрати за проведення автотоварознавчого дослідження.
Згідно із ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати ( страхового відшкодування для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов»язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою ( страховим відшкодуванням). Тому саме ОСОБА_2 повинен сплатити позивачу невиплачену страховою компанією суму втрати товарного вигляду в розмірі 2760 гривень 90 копійок та вартість автотоварознавчого дослідження в розмірі 450 гривень.
Оскільки позивачеві не відшкодована шкода в розмірі 2760 гривень 90 копійок ( грошова вартість втрати товарного вигляду ) та вартість автотоварознавчого дослідження в сумі 450 гривень ОСОБА_1 змушений був звернутися до суду з даним позовом з вимогою про відшкодування матеріальної шкоди.
Представник відповідача ОСОБА_2, заперечуючи проти позову, посилається на те, що автомобіль „Міцубісі" д.н. НОМЕР_2 належить ОСОБА_3, а отже ОСОБА_1 не має право на відшкодування матеріальної шкоди. Крім того, висновок експертного автотоварознавчого дослідження №761 від 18.03.2008 року, на думку представника ОСОБА_2., складений експертом з чисельними порушеннями вимог та приписів «Методики товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів від 24.11.2003 року, а тому його не можна приймати в якості доказу.
Однак, ст. 396 ЦК України передбачено, що особа, яка має речове право на чуже майно, має право на захист цього права, у тому числі і від власника майна, відповідно до положень глави 29 цього Кодексу. Отже, позивач, маючи право користуватися автомобілем, має право і на відшкодування завданої йому шкоди.\ Крім того, допитаний в судовому засіданні експерт ОСОБА_4. підтвердив складений ним висновок № 761 від 18.03.2008 року. При цьому експерт пояснив, що ним допущені технічні помилки при зазначенні дати написання висновку. Під час огляду автомобіля був присутній представник страхової компанії, про що він поставив свій підпис. Що стосується інших, на думку представника ОСОБА_2, порушень при складанні висновку, то суд вважає їх такими, що не впливають на результати висновку. Так, представником ОСОБА_2 не доведено в судовому засіданні, що ціна досліджуваного транспортного засобу експертом визначена невірно, що автомобіль позивача раніше ремонтувався або мав сліди корозії чи подряпини. При цьому експерт ОСОБА_4. в судовому засіданні пояснив, що ціну автомобіля він зазначив в гривневому еквіваленті по курсу НБУ щодо долару США, а за відсутності на автомобілі слідів ремонту, корозії чи подряпин в графі « стан транспортного засобу до ДТП» поставив прочерк. За таких обставин суд вважає твердження представника ОСОБА_2 щодо підробки висновку автотоварознавчого дослідження надуманими і такими, що не відповідають дійсності. Крім того, самим представником ОСОБА_2, який не погоджувався з висновком автотоварознавчого дослідження, клопотання про призначення автотоварознавчої експертизи не заявлялось. Отже, враховуючи викладене вище, суд вважає заперечення представника ОСОБА_2 щодо позовних вимог непереконливими. Що стосується позовних вимог про відшкодування моральної шкоди, то вони, на думку суду, підлягають задоволенню частково, а саме в сумі 2500 гривень, оскільки позивач в зв"язку з пошкодженням автомобіля отримав психологічний стрес, зазнав незручностей, змушений був витрачати час на ремонт автомобіля і підготовку документів для звернення до суду, неможливість користуватися автомобілем призвела до втрати ним нормальних життєвих зв"язків, а відсутність грошей для ремонту на гарантійній станції технічного обслуговування змусила позивача здійснити частково ремонт автомобіля на іншій станції, що мало наслідком зняття цього автомобіля з гарантійного обслуговування. Враховуючи зазначене вище, суд вважає, що позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню частково. Стягненню з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача підлягає також судовий збір та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в суді. Оскільки ВАТ «УСК «Дженералі Гарант» виконало свої зобов»язання, в позові до нього слід відмовити.
На підставі наведеного, ст. ст. 1167, 1187, 1194 ЦК України, керуючись ст. ст. 10, 88, 213, 214, 215, 218 ЦПК України, суд
рішив: Позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду в сумі 3210 гривень 90 копійок, моральну шкоду в сумі 2500 гривень, судовий збір в сумі 59 гривень 50 копійок, витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в суді в розмірі 30 гривень, а всього стягнути 5800 гривень 40 копійок ( п»ять тисяч вісімсот гривень сорок копійок.
В задоволенні позову ОСОБА_2 до Відкритого акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Дженералі Гарант» відмовити.
Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва. Заяву про апеляційне оскарження рішення суду може бути подано протягом 10 днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.