Справа № 2-465 2009 рік.
Рішення
Іменем України
9 квітня 2009 року Жовтневий районний суд м.Харкова
у складі: головуючого - судді Кириченко О.Д. при секретарі - Корнієнко О.О. за участі адвоката - ОСОБА_1, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до територіальної громади м.Харкова в особі Харківської міської ради, 3-тя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: ВПРФО Жовтневого району м.Харкова, про визнання права користування жилим приміщенням, -
встановив:
В травні 2008 року до Жовтневого районного суду м.Харкова звернулася ОСОБА_2 з позовом до Територіальної громади м.Харкова в особі Харківської міської ради, зазначивши 3-ою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: ВПРФО Жовтневого району м.Харкова, про визнання за позивачкою права користування жилим приміщенням у вигляді квартири АДРЕСА_1.
В обгрунтування позовних вимог позивач зазначила, що в 1993 році у зв'язку з її роботою на Харківській прядильно-ткацькій фабриці (після реформування - Харківське колективне виробничо-торговельне підприємство „ЕПОС", а затим - Колективне підприємство „Отекс") ОСОБА_2 на підставі спільного рішення адміністрації і профспілкового комітету підприємства була виділена для проживання одна з вільних кімнат гуртожитку вищевказаного підприємства, а саме - кімната № 28 гуртожитку, розташованого по вул.В.Ногіна № 21 м.Харкова, після чого вона зразу ж вселилася в зазначене жиле приміщення, де і проживає до теперішнього часу разом зі своїм неповнолітнім сином ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1.
На теперішній час вищезазначений будинок, що раніше був гуртожитком підприємства, на якому вона працювала і яким їй було надане для проживання спірне по справі жиле приміщення, прийняла на баланс Територіальна громада м Харкова, після чого на адресу позивача стали надходити вимоги про звільнення займаного нею жилого приміщення у зв'язку з тим, що вона начебто проживає в ньому без законних на те підстав, а тому вона змушена звернутися до суду з цим позовом.
В судовому засіданні позивач повністю підтримала свої позовні вимоги, посилаючись на зазначені обставини.
Представник відповідача ОСОБА_4 на початку судового засідання проти вищенаведених позовних вимог заперечувала, посилаючись на те, що на ім'я ОСОБА_2 ніколи компетентним органом не видавався ордер на право зайняття спірного по справі жилого приміщення, а тому остання займає це житло без законних для цього підстав.
В подальшому представник відповідача в судове засідання не з'явилася, звернувшись до суду із заявою про розгляд справи за її відсутності і винесення судового рішення на підставі чинного законодавства України.
ВПРФО Жовтневого району м.Харкова, залучений до участі у даній справі в якості 3-ої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, будучи належним чином повідомленим про дату, час і місце розгляду справи, свого представника в судове засідання декілька разів не направив і про причини його неявки суд не сповістив. У зв'язку з цим розгляд справи у відповідності зі ст.169 ЦПК України було проведено за його відсутності.
Суд, вислухавши пояснення сторін, допитавши свідків та дослідивши надані і долучені до матеріалів справи письмові докази, приходить до висновку про обгрунтованість позовних вимог та вважає, що вони підлягають повному задоволенню.
Так, як встановлено судовим розглядом, позивачка по даній справі з 1 лютого 1993 року перебувала в трудових правовідносинах з Харківським колективним виробничо-торговельним підприємством „ЕПОС", поступивши на роботу на прядильно-ткацьку фабрику цього підприємства. В подальшому зазначена фабрика була перейменована в фірму „Отекс", потім - в ДП фірму „Отекс", потім - в КП „Отекс" (а.с. 8-9).
Як вбачається з долученої до справи виписки з протоколу № 21 спільного засідання адміністрації і профспілкового комітету Харківського колективного виробничо-торговельного підприємства „ЕПОС" від 07.12.1993 року, в цей день ткачу цього підприємства ОСОБА_2
для проживання була виділена кімната № 28 в гуртожитку даного підприємства, розташованому по вул.В.Ногіна № 21 м.Харкова (а.с. 6).
Як пояснила в судовому засіданні ОСОБА_2, вона зразу ж після надання їй вищезгаданої кімнати в гуртожитку її підприємства вселилася в цю кімнату і використовує її для власного з неповнолітнім сином проживання до теперішнього часу.
Зазначені пояснення позивачки були підтверджені в судовому засіданні показами свідків ОСОБА_5, ОСОБА_6, підстав не довіряти яким у суду немає.
Крім того, вони підтверджуються долученими до справи: копією відповідного Акту мешканців будинку № 21 по вул.В.Ногіна м.Харкова від 13.03.2008 року; довідками Міської дитячої поліклініки № 2 Жовтневого району м.Харкова та НВК № 153 Харквської міської ради про те, що син позивача по цій справі ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2, значиться проживаючим за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3; приписом дільниці № 66 КП „Жилкомсервіс" на адресу ОСОБА_2 з вимогою звільнення спірного по даній справі жилого приміщення (а.с. 7, 10, 11, 56, 57).
Згідно ст.127 ЖК України для проживання робітників у період роботи можуть використовуватися гуртожитки. Під гуртожитки надаються спеціально споруджені або переобладнані для цієї мети жилі будинки.
У відповідності до ст.128 ЖК України порядок давання жилої площі в гуртожитках визначається законодавством України, цим Кодексом та іншими актами законодавства України.
Жила площа в гуртожитку надається за спільним рішенням адміністрації підприємства, установи, організації чи органу кооперативної або іншої громадської організації.
Такий же порядок надання жилої площі в гуртожитках передбачений і в п.9 Примірного положення про гуртожитки, затвердженого ОСОБА_8 Міністрів України від 3 червня 1986 року № 208 (далі - Примірне положення...).
Аналізуючи вищенаведені конкретні обставини справи суд приходить до висновку, що позивачу по даній справі ОСОБА_2 у повній відповідності до чинного законодавства України і з дотриманням передбаченого ним порядку було надане спірне по справі жиле приміщення.
Відповідно до ст.129 ЖК України і п.10 Примірного положення..., на підставі рішення про надання жилої площі в гуртожитку адміністрація підприємства, установи, організації видає громадянину спеціальний ордер, який є єдиною підставою для вселення на надану жилу площу.
Як з'ясовано в ході судового розгляду, зазначений вище передбачений законодавством спеціальний ордер для вселення в гуртожиток позивачу по даній справі адміністрацією підприємства, яке надало їй відповідну жилу площею, не видавався.
Зазначене, на думку суду, беззаперечно свідчить про допущені вищевказаним роботодавцем порушення законодавства щодо порядку документального оформлення підстав для вселення громадян в гуртожиток.
Разом з тим, зважаючи на те, що ОСОБА_2 була вселена в спірне по справі жиле приміщення вищезазначеного гуртожитку адміністрацією її підприємства, а це безумовно свідчить про відсутність в її діях самоуправства щодо зайняття цього жилого приміщення, позивачка ніякого відношення до оформлення та видачі на її ім'я спеціального ордеру не мала, а тому не має і ніякої вини в його не оформленні, суд вважає, що позивачка правомірно набула право користування спірним по справі вищевказаним жилим приміщенням, а тому заявлений нею позов підлягає задоволенню. Посилання ж представника відповідача в обгрунтування своїх заперечень проти позовних вимог ОСОБА_2 на те, що на ім'я останньої ніколи компетентним органом не видавався ордер на право зайняття спірного по справі жилого приміщення, а тому позивач начебто займає це житло без законних для цього підстав, суд визнає необгрунтованими і такими, що не відповідають вищеприведеним обставинам.
При цьому суд також враховує ту обставину, що починаючи з 1993 року і до теперішнього часу (понад 15 років) ОСОБА_2, являючись одинокою особою, разом з неповнолітнім сином постійно проживає в спірному жилому приміщенні та виконує обов'язки наймача даного житла, що на думку суду свідчить про фактичну наявність договору найму договору найму останнього. Крім того, суд вважає, що одним і підтверджень правомірності вищевказаних висновків суду щодо обгрунтованості позовних вимог ОСОБА_2 є той факт, що за весь тривалий час користування нею спірним по справі жилим приміщенням ніким і ніколи не порушувалися питання про виселення позивачки із цього житла, або про поновлення будь-яких прав інших осіб на дане жиле приміщення.
При вирішенні цивільно-правового спору, який є предметом даного судового розгляду, суд звертає також увагу на ту обставину, що рішенням Жовтневого районного суду м.Харкова від 03.09.2007 року вищевказаний будинок № 21 по вул.В.Ногіна м.Харкова, в якому розташоване
спірне по справі жиле приміщення, було передано у власність територіальної громади м.Харкова, тобто відповідача по справі, рішенням якого від 21.11.2007 року № 256/07 цей будинок був прийнятий до комунальної власності міста Харкова, а тому пред'явлення позивачем ОСОБА_2 даного позову до Харківської міської ради повністю відповідає і встановленому судом характеру правовідносин між сторонами і чинному законодавству України. (а.с. 66, 67-68).
Згідно долученої до матеріалів справи довідки дільниці № 66 КП "Жилкомсервіс" від 11 березня 2009 року після проведеної зміни нумерації жилих приміщень в АДРЕСА_2 має в теперішній час № 15 (а.с. 55).
На підставі викладеного і керуючись ст.ст. 4,5,8,10,15,57,58, 59,60,61,169,208,209,210,212-215 ЦПК України, ст.ст. 15,16 ЦК України, ст.ст.1,2,4,5,6,9Д0,61,63,125Д27,128,129,131,132 ЖК України, п.п.2,3,4,5,9,10,14,17,40,41 Примірного положення про гуртожитки, затвердженого ОСОБА_8 Міністрів України від 3 червня 1986 року № 208, суд -
Вирішив:
Позовні вимоги ОСОБА_2 до територіальної громади м.Харкова в особі Харківської м іської ради - задовольнити.
Визнати за ОСОБА_2 Гусьсіне Мінабетдинівною право користування житловим приміщенням у вигляді квартири АДРЕСА_3, що перебуває в комунальній власності м.Харкова, у зв'язку з чим зобов'язати відділ у справах громадянства, імміграції і реєстрації фізичних осіб Жовтневого РВ ГУ МВС України в Харківській області вчинити паспортну реєстрацію її проживання разом з неповнолітнім сином ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_4, за вказаною адресою.
Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Харківської області шляхом подання через Жовтневий районний суд м.Харкова протягом десяти днів з дня його проголошення заяви про апеляційне оскарження, а також апеляційної скарги - протягом двадцяти днів після подання вказаної заяви про його апеляційне оскарження.