Справа № 2-466 2009 рік.
Рішення
Іменем України
9 квітня 2009 року Жовтневий районний суд м.Харкова
у складі: головуючого - судді Кириченко О.Д. при секретарі - Корнієнко О.О. за участі адвоката - ОСОБА_1, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до територіальної громади м.Харкова в особі Харківської міської ради, 3-тя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: ВГІРФО Жовтневого району м.Харкова, про визнання права користування жилим приміщенням, -
встановив:
В травні 2008 року до Жовтневого районного суду м.Харкова звернулася ОСОБА_2 з позовом до Територіальної громади м.Харкова в особі Харківської міської ради, зазначивши 3-ою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: ВГІРФО Жовтневого району м.Харкова, про визнання за позивачкою права користування жилим приміщенням у вигляді квартири АДРЕСА_1.
В обгрунтування позовних вимог позивач зазначила, що в 1997 році у зв'язку з її роботою на Харківській прядильно-ткацькій фабриці (після реформування - Харківське колективне виробничо-торговельне підприємство „ЕПОС", а затим - Колективне підприємство „Отекс") ОСОБА_2 на підставі спільного рішення адміністрації і профспілкового комітету підприємства була виділена для проживання одна з вільних кімнат гуртожитку вищевказаного підприємства, а саме - кімната № 36 гуртожитку, розташованого по вул.В.Ногіна № 21 м.Харкова.
Позивач зразу ж вселилася в зазначене жиле приміщення.
В 2000 році, у зв'язку з народженням нею сина ОСОБА_3, що народився 10 лютого 2000 року, спільним рішенням адміністрації і профспілкового комітету підприємства ОСОБА_2 додатково була надана кімната № 26 в тому ж гуртожитку, після чого до теперішнього часу вона разом з сином мають в користуванні дві вищевказані кімнати в зазначеному гуртожитку.
На теперішній час вищезазначений будинок, що раніше був гуртожитком підприємства, на якому вона працює і яким їй було надане для проживання спірне по справі жиле приміщення, прийняла на баланс Територіальна громада м Харкова, після чого на адресу позивача стали надходити вимоги про звільнення займаного нею жилого приміщення у зв'язку з тим, що вона начебто проживає в ньому без законних на те підстав, а тому вона змушена звернутися до суду з цим позовом.
В березні 2009 року ОСОБА_2, не змінюючи наведених вище обґрунтувань свого позову, звернулася до суду з уточненою позовною заявою, в якій прохала суд ухвалити судове рішення, яким визнати її право користування квартирою № 16 в будинку № 21 по вул.В.Ногіна м.Харкова, котра складається з двох вищезазначених жилих кімнат, що мають в теперішній час на плані будинку №№ 16 і 20.
В судовому засіданні позивач повністю підтримала свої позовні вимоги, посилаючись на зазначені обставини.
Представник відповідача ОСОБА_4 на початку судового засідання проти вищенаведених позовних вимог заперечувала, посилаючись на те, що на ім'я ОСОБА_2 ніколи компетентним органом не видавався ордер на право зайняття спірного по справі жилого приміщення, а тому остання займає це житло без законних для цього підстав.
В подальшому представник відповідача в судове засідання не з'явилася, звернувшись до суду із заявою про розгляд справи за її відсутності і винесення судового рішення на підставі чинного законодавства України.
ВГІРФО Жовтневого району м.Харкова, залучений до участі у даній справі в якості 3-ої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, будучи належним чином повідомленим про дату, час і місце розгляду справи, свого представника в судове засідання декілька разів не направив і про причини його неявки суд не сповістив. У зв'язку з цим розгляд справи у відповідності зі ст.169 ЦПК України було проведено за його відсутності.
Суд, вислухавши пояснення сторін, допитавши свідків та дослідивши надані і долучені до матеріалів справи письмові докази, приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає, що вони підлягають повному задоволенню.
Так, як встановлено судовим розглядом, позивачка по даній справі з 22 вересня 1992 року перебувала в трудових правовідносинах з Харківським колективним виробничо-торговельним підприємством „ЕПОС", поступивши на роботу на прядильно-ткацьку фабрику цього підприємства. В подальшому зазначена фабрика була перейменована в фірму „Отекс", потім - в ДП фірму „Отекс", потім - в КП „Отекс", а зараз - в ПП „ХПТФ" (а.с. 5-8).
Як вбачається з долученої до справи виписки з протоколу № 6 спільного засідання адміністрації і профспілкового комітету фірми „Отекс" від 23.06.1997 року, в цей день прядильниці цього підприємства ОСОБА_2 для проживання була виділена кімната № 36 в гуртожитку даного підприємства, розташованому по вул.В.Ногіна № 21 м.Харкова (а.с. .11).
5 березня 2000 року спільним засіданням адміністрації і профспілкового комітету того ж підприємства позивачці у зв'язку з народженням нею сина була надана для проживання ще одна кімната в тому ж гуртожитку, що мала на той час № 24 (а.с. 10).
Як пояснила в судовому засіданні ОСОБА_2, вона зразу ж після надання їй вищезгаданої кімнати в гуртожитку її підприємства вселилася в цю кімнату, а після надання їй другої вищевказаної кімнати - зайняла і її та використовує для проживання разом з сином до теперішнього часу. Загальний номер займаних нею жилих приміщень було присвоєно "39".
Зазначені пояснення позивачки були підтверджені в судовому засіданні показами свідків ОСОБА_5, ОСОБА_6, підстав не довіряти яким у суду немає.
Крім того, вони підтверджуються долученими до справи: копією відповідного Акту мешканців будинку № 21 по вул.В.Ногіна м.Харкова від 13.03.2008 року; довідками Міської дитячої поліклініки № 2 Жовтневого району м.Харкова та НВК № 153 Харківської міської ради про те, що син позивача по цій справі ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, значиться проживаючим за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2; приписами дільниці № 66 КП „Жилкомсервіс" на адресу ОСОБА_2 з вимогами звільнення спірного по даній справі жилого приміщення та приведення системи його опалення в первісний стан (а.с. 9, 12, 17, 39, 41, 71, 72).
Згідно ст.127 ЖК України для проживання робітників у період роботи можуть використовуватися гуртожитки. Під гуртожитки надаються спеціально споруджені або переобладнані для цієї мети жилі будинки.
У відповідності до СТ.128 ЖК України порядок давання жилої площі в гуртожитках визначається законодавством України, цим Кодексом та іншими актами законодавства України.
Жила площа в гуртожитку надається за спільним рішенням адміністрації підприємства, установи, організації чи органу кооперативної або іншої громадської організації.
Такий же порядок надання жилої площі в гуртожитках передбачений і в п.9 Примірного положення про гуртожитки, затвердженого ОСОБА_8 Міністрів України від 3 червня 1986 року № 208 (далі - Примірне положення...).
Аналізуючи вищенаведені конкретні обставини справи суд приходить до висновку, що позивачу по даній справі ОСОБА_2 у повній відповідності до чинного законодавства України і з дотриманням передбаченого ним порядку було надане спірне по справі жиле приміщення.
Відповідно до ст.129 ЖК України і п.10 Примірного положення..., на підставі рішення про надання жилої площі в гуртожитку адміністрація підприємства, установи, організації видає громадянину спеціальний ордер, який є єдиною підставою для вселення на надану жилу площу.
Як з'ясовано в ході судового розгляду, зазначений вище передбачений законодавством спеціальний ордер для вселення в гуртожиток позивачу по даній справі адміністрацією підприємства, яке надало їй відповідну жилу площею, не видавався.
Зазначене, на думку суду, беззаперечно свідчить про допущені вищевказаним роботодавцем порушення законодавства щодо порядку документального оформлення підстав для вселення громадян в гуртожиток.
Разом з тим, зважаючи на те, що ОСОБА_2 була вселена в спірне по справі жиле приміщення у вигляді двох кімнат вищезазначеного гуртожитку адміністрацією її підприємства, а це безумовно свідчить про відсутність в її діях самоуправства щодо зайняття цього жилого приміщення, позивачка ніякого відношення до оформлення та видачі на її ім'я спеціального ордеру не мала, а тому не має і ніякої вини в його не оформленні, суд вважає, що позивачка правомірно набула право користування спірним по справі вищевказаним жилим приміщенням, а тому заявлений нею позов підлягає задоволенню.
Посилання ж представника відповідача в обгрунтування своїх заперечень проти позовних вимог ОСОБА_2 на те, що на ім'я останньої ніколи компетентним органом не видавався ордер на право зайняття спірного по справі жилого приміщення, а тому позивач начебто займає це житло без законних для цього підстав, суд визнає необгрунтованими і такими, що не відповідають вищеприведеним обставинам.
При цьому суд також враховує ту обставину, що починаючи з 1997 року і до теперішнього часу (понад 11 років) ОСОБА_2, являючись одинокою особою, разом з неповнолітнім сином постійно проживає в спірному жилому приміщенні та виконує обов'язки наймача даного житла, що на думку суду свідчить про фактичну наявність договору найму договору найму останнього.
Крім того, суд вважає, що одним і підтверджень правомірності вищевказаних висновків суду щодо обгрунтованості позовних вимог ОСОБА_2 є той факт, що за весь тривалий час користування нею спірним по справі жилим приміщенням ніким і ніколи не порушувалися питання про виселення позивачки із цього житла, або про поновлення будь-яких прав інших осіб на дане жиле приміщення.
При вирішенні цивільно-правового спору, який є предметом даного судового розгляду, суд звертає також увагу на ту обставину, що рішенням Жовтневого районного суду м.Харкова від 03.09.2007 року вищевказаний будинок № 21 по вул.В.Ногіна м.Харкова, в якому розташоване спірне по справі жиле приміщення, було передано у власність територіальної громади м.Харкова, тобто відповідача по справі, рішенням якого від 21.11.2007 року № 256/07 цей будинок був прийнятий до комунальної власності міста Харкова, а тому пред'явлення позивачем ОСОБА_2 даного позову до Харківської міської ради повністю відповідає і встановленому судом характеру правовідносин між сторонами і чинному законодавству України, (а.с. 66, 67-68).
Згідно долученої до матеріалів справи довідки дільниці № 66 КП "Жилкомсервіс" від 25 листопада 2008 року після проведеної зміни нумерації жилих приміщень в будинку № 21 по вул.В.Ногіна м.Харкова колишні кімнати № 36 і № 24 мають в теперішній час відповідно № 20 і № 16 (а.с. 70).
На підставі викладеного і керуючись ст.ст. 4,5,8,10,15,57,58, 59,60,61,169,208,209,210,212-215 ЩІК України, ст.ст.15,16 ЦК України, ст.ст.1,2,4,5,6,9,10,61,63,125,127,128,129,131,132 ЖК України, п.п.2,3,4,5,9,10,14,17,40,41 Примірного положення про гуртожитки, затвердженого ОСОБА_8 Міністрів України від 3 червня 1986 року № 208, суд -
Вирішив:
Позовні вимоги ОСОБА_2 до територіальної громади м.Харкова в особі Харківської міської ради - задовольнити.
Визнати за ОСОБА_2 право користування житловим приміщенням у вигляді квартири № 16, яка складається з двох жилих кімнат під №№ 16 і 20 в будинку № 21 по вул.В.Ногіна м.Харькова, що перебуває в комунальній власності м.Харкова, у зв'язку, з чим зобов'язати відділ у справах громадянства, імміграції і реєстрації фізичних осіб Жовтневого РВ ГУ МВС України в Харківській області вчинити паспортну реєстрацію її проживання разом з неповнолітнім сином ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_3, за вказаною адресою.
Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Харківської області шляхом подання через Жовтневий районний суд м.Харкова протягом десяти днів з дня його проголошення заяви про апеляційне оскарження, а також апеляційної скарги - протягом двадцяти днів після подання вказаної заяви про його апеляційне оскарження.