Справа №486/361/17 12.06.2018
Провадження №22-ц/784/996/18
Єдиний унікальний номер судової справи № 486/361/17
Провадження №22-ц/784/996/18
Доповідач в апеляційній інстанції Яворська Ж.М.
Категорія 27
Іменем України
12 червня 2018 року м. Миколаїв
Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області у складі:
головуючого - Яворської Ж.М.,
суддів: Базовкіної Т.М., Кушнірової Т.Б
при секретарі судового засідання - Цуркан І.І.,
без участі осіб, які беруть участь у справі і належним чином повідомлені про час та місце судового засідання,
розглянувши у відкритому судовому засіданні
апеляційну скаргу
публічного акціонерного товариства «ОТП Банк»
на рішення Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 28 березня 2018 року, ухвалене головуючим суддею Волковою О.І. у приміщенні цього ж суду, вступна та резолютивна частини якого проголошені о 15 год.03 хв., повний текст якого складено 03 квітня 2018 року, у цивільній справі за позовом публічного акціонерного товариства «ОТП Банк»(далі - ПАТ «ОТП Банк») до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
У березні 2017 року ПАТ «ОТП Банк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
В обґрунтування позову позивач зазначав, що між закритим акціонерним товариством «ОТП Банк» ( далі - ЗАТ «ОТП Банк»), назву якого змінено на публічне акціонерне товариство «ОТП Банк» ( далі - ПАТ «ОТП Банк») та ОСОБА_1 02 червня 2008 року укладено кредитний договір №МL-402/034/2008 за умовами якого відповідачу надано грошові кошти у розмірі 35 700 доларів США строком до 04 червня 2008 року.
Відповідач покладені на нього зобов'язання належним чином не виконував, внаслідок чого утворилась заборгованість, яка станом на 06 лютого 2017 року становить 24 101 долар США 33 центи, що на день проведення розрахунку складає 652 613 грн. 40 коп., яка складається з 19 970,64 дол. США- сума заборгованості та 4 130,69 дол. США - заборгованість по процентам.
Посилаючись на вищевикладені обставин позивач просив стягнути з відповідача на свою користь суму заборгованості за кредитом та судові витрати.
Рішенням Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 28 березня 2018 року у задоволені позову відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції Банк подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на незаконність, необґрунтованість, прийняття з порушенням норм матеріального та процесуального права, просив про його скасування та ухвалення нового про задоволення позову.
Представник позивача у судове засідання не з'явився, направив заяву про розгляд справи за його відсутності.
Відповідач у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи належним чином повідомлений.
На підставі ст. 372 ЦПК України справу розглянуто за відсутності осіб, що не з'явилися.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
За приписами ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відмовляючи у задоволенню позову суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено позовні вимоги щодо розміру заборгованості, яка підлягає до стягнення та ним не надано належного розрахунку заборгованості станом на день розгляду справи з підтвердженням еквіваленту гривні до долару США.
Проте з такими висновками суду погодитися у повній мірі не можна.
Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом, що 02 червня 2008 року між ЗАТ «ОТП Банк», який перейменовано у ПАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №МL-402/034/2008, за умовами якого відповідач отримав кредит у сумі 35 700 доларів США з використанням для розрахунку процентів плаваючої процентної ставки 5.99+FIDR, з кінцевою датою погашення кредиту 04 червня 2018 року (а. с. № 8-12 т.1).
Відповідно до меморіального ордеру №1 від 02 червня 2008 року на рахунок № НОМЕР_1 , відкритий на ім'я ОСОБА_1 , Банком перераховано кошти у сумі 35 700 дол. США (а.с.15 т.1).
Отже, Банк взятті на себе зобов'язання за кредитним договором виконано відповідно до досягнутих домовленостей.
Однак, ОСОБА_1 неналежним чином виконував свої зобов'язання за вказаним договором, внаслідок чого виникла заборгованість, яка згідно з розрахунком банку на 06 лютого 2017 року становить 24 101,33 дол. США, яка складається з 19 970,64 дол. США - заборгованості за кредитом та 4 130, 69 дол. США - заборгованості по процентам (а.с.19 т.1).
Відповідно до ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Згідно зі статями 526, 530, 610 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином у встановлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У суді першої інстанції відповідач не заперечував неналежного виконання ним кредитних зобов'язань та визнавав позов в частині заборгованості за кредитним договором за тілом кредиту.
Однак, суд першої інстанції вищевказаного не врахував, не застосував норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини та безпідставно відмовив у задоволенні вимог щодо стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором за тілом кредиту.
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).
Особа може бути звільнена від цивільного обов'язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства ( ч.4 ст.14 ЦПК України).
Відповідно до п.п. 3 п. 4 Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення оборонно-мобілізаційних питань під час проведення мобілізації» від 20.05.2014 року статтю 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» доповнено п. 15, згідно з яким військовослужбовцям з початку і до закінчення особливого періоду, а резервістам та військовозобов'язаним - з моменту призову під час мобілізації і до закінчення особливого періоду штрафні санкції, пеня за невиконання зобов'язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються.
Пунктом 1 Розділу ІІ Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення оборонно-мобілізаційних питань під час проведення мобілізації» дію п.п. 3 п. 4 цього Закону поширено на військовослужбовців з початку і до закінчення особливого періоду, а на резервістів та військовозобов'язаних - з моменту призову під час мобілізації і до закінчення особливого періоду, на час проходження військової служби.
Згідно положень Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» особливим періодом є період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
В Україні особливий період розпочався з моменту оголошення Указу Президента України «Про часткову мобілізацію» від 17.03.2014 року, тобто з 18.03.2014 року, та триває по теперішній час.
Крім того, Національний банк України у своєму листі від 02 вересня 2014 року № 18-112/48620 надав роз'яснення, що для звільнення від нарахування штрафів, пені та відсотків за користування кредитом мобілізовані позичальники повинні надати банку перелік документів, встановлений листом Міністерства оборони України від 21 серпня 2014 року № 322/2/7142. Такими документами є: військовий квиток, в якому у відповідних розділах здійснюються службові відмітки, або довідка про призов військовозобов'язаного на військову службу, видана військовим комісаріатом або військовою частиною, а для резервістів - витяг із наказу або довідка про зарахування до списків військової частини, які видаються військовою частиною. Тобто на вказані пільги мають право лише мобілізовані позичальники.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 з 01 серпня 2014 року по 14 вересня 2015 року проходив військову службу в зоні АТО. Про що надав позивачеві відповідні документи (а.с.61-64 т.1).
Зважаючи на викладене, проценти за період проходження військової служби відповідачем у період з 01 серпня 2014 по 14 вересня 2015 року не підлягають нарахуванню, в той час, як позивач проводив таке нарахування, а потім реструктурував заборгованість.
При звернення до суду з даним позовом та під час розгляду справи позивачем надано декілька розрахунків заборгованості по кредиту, в тому числі по процентам.
Так, відповідно до розрахунку (а.с.19 т.1) заборгованість по процентам становить 4130.69 дол. США. При цьому не зрозумілим є період нарахування цих коштів з 16 грудня 2015 року по 26 лютого 2015 року та з 04 вересня 2015 року по 05 лютого 2017 року.
Як вбачається із розрахунку (а.с. 101 т.1) заборгованість за період з 01 серпня 2014 року по 05 лютого 2017 року 4130.69 дол. США, тоді як 201.78+4043.38= 4245.16 дол. США.
Згідно з розрахунком ( а.с.191-194 т.1) розмір заборгованості по процентам становить 4130.39 дол. США, з яких : 3174.81 дол. США заборгованість по процентам за період 04 серпня 2014 року по 04 лютого 2017 року, 955.88 дол. США заборгованість по відсоткам нарахованих на прострочену заборгованість по кредиту. В той же час, якщо підсумувати зазначені у розрахунку суми, то заборгованість по відсоткам з 04 серпня 2014 року складає 3749.14 дол. США, тоді як вказано 3173.81 дол. США. Якщо ж від 3749.14 дол. США відняти 653.10 дол. США( загальна сума нарахованих відсотків за період з 01 серпня 2014 року по 15 вересня 2015 року згідно з розрахунком, коли відповідач проходив службу), то це 3084.04 дол. США. А якщо вважати, що сплачено у цей період суми 954.44 (391.06+7.05+4.33+552), то розмір заборгованості і того менший: 3174.81 - 954.44=2220.37 ; 3749.14 -954.44=2794.70.
З розрахунку заборгованості по процентам нарахованих за прострочену заборгованість по кредиту вбачається нарахування за період з 04 листопада 2014 року по 05 вересня 2015 року 12.95 дол. США.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення пере судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставі своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом ( ч.1 -3 ст.10 ЦПК України в редакції, що діяли на звернення з даним позовом до суду першої інстанції). Змістовно близькі приписи закріплені і в чч.1-3 ст.12 ЦПК України в редакції, що набрала чинності 15 грудня 2017 року.
Особи, які беруть участь у справі позовного провадження, для підтвердження своїх вимог або заперечень зобов'язані подати усі наявні у них докази до або під час попереднього судового засідання, а якщо попереднє судове засідання у справі не проводилося - до початку розгляду справи по суті ( ч.2 ст.27 ЦПК України) в редакції що діяла на час звернення ж суду з даним позовом. Аналогічний припис закріплений у ч.1 ст.131 ЦПК України.
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях ( ч.6 ст.81 ЦПК України).
З врахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що позивачем не надано до суду достовірних та достатніх доказів на підставі яких можна дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмету доказування, а саме: наявності заборгованості про відсоткам, її розмір та період нарахування, що позбавляє можливості суд визначитися з реальним розміром заборгованості.
Оскільки судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим, за вказаних обставин надання переваги одному із доказів позивача над іншим може привести до порушення прав обох сторін, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення позову в частині стягнення заборгованості по відсоткам.
Згідно зі ст.99 Конституції України грошовою одиницею України є гривня.
Гривня є законним платіжним засобом на території України.
Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом (ч.ч.1,2 ст. 192 ЦК України).
Такими випадками є ст. 193, ч.4 ст. 654 ЦК України, Закон України від 16 квітня 1991 року N 959-XII «Про зовнішньоекономічну діяльність», Декрет Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року N 15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», Закон України від 23 вересня 1994 року N 185/94-ВР «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті».
Відповідно до ч.1 ст. 533 ЦК України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях.
Отже, гривня як національна валюта є єдиним законним платіжним засобом на території України.
Разом з тим ч.2 ст. 533 ЦК України допускає, що сторони можуть визначити в грошовому зобов'язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті.
У такому разі сума, що підлягає сплаті за зобов'язанням, визначається в гривнях за офіційним курсом Національного банку України встановленим для відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.
Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадка, порядку та на умовах, встановлених законом( ч.3 ст.533 ЦК України).
Як вбачається із роз'яснень, викладених у п.12 Постанови №5 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» ( далі - Постанова), у разі якщо кредит правомірно наданий в іноземній валюті та кредитодавець (позивач) просить стягнути кошти в іноземній валюті, суд у резолютивній частині рішення зазначає про стягнення таких коштів саме в іноземній валюті, що відповідає вимогам частини третьої статті 533 ЦК.
Вищевикладене спростовує висновок суду про те, що ненадання позивачем розрахунку заборгованості станом на день розгляду справи з підтвердженням еквіваленту гривні до долару США, може бути підставою для відмови у задоволені позову при стягнення заборгованості в іноземній валюті.
Враховуючи, що відповідач порушив взяті на себе зобов'язання, то у відповідності до ст.ст. 526, 589, 590, 611, 615,1054 ЦК України, вимоги Банку про стягнення заборгованості за кредитом є обґрунтованими.
Оскільки суд першої інстанції був іншої думки і відмовив в задоволенні позову, то допущену ним помилку слід виправити ухваливши нове судове рішення про часткове задоволення позову.
За такого в силу вимог п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України рішення суду необхідно скасувати, ухваливши нове судове рішення про часткове задоволення позову та стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором станом на 06 лютого 2017 року у розмірі 19 970.64 дол. США. В задоволені вимог щодо стягнення заборгованості за процентами належить відмовити за недоведеністю.
Відповідно до роз'яснень, викладених у абз.2 п.12 Постанови, за пред'явлення позову, так і при вирішенні спору, ціна якого зазначається у іноземній валюті, судовий збір сплачується позивачем або стягується судом у гривнях із урахуванням офіційного курсу гривні до іноземної валюти, встановленого Національним банком України на день сплати.
Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки позов задоволено частково, з відповідача на користь позивача стягнуто заборгованість у розмірі 19970.64 дол. США, що з врахуванням курсу Національного банку України на день ухвалення постанови становить 2609.13 за 100 дол. США - 521 069 грн.95 коп., то за такого з ОСОБА_1 на користь ПАТ «ОТП Банк» належить стягнути судовий збір за подачу позову та апеляційної скарги у розмірі 19 539 грн.74 коп.( 7815.89 коп. +11723.85).
Керуючись ст. ст. 367, 372, 374, 376, 381, 382 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу представника публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» задовольнити частково.
Рішення Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 28березня 2018 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.
Позов публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» заборгованість за тілом кредиту станом на 06 лютого 2017 року у розмірі 19 970,64 дол. США та судовий збір у розмірі 19 539 ( дев'ятнадцять тисяч п'ятсот тридцять дев'ять) грн.74 коп.
У задоволенні вимог ПАТ «ОТП Банк» про стягнення заборгованості по процентам відмовити.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання її повного тексту у випадку та з підстав, передбачених ст. 389 ЦПК України.
Головуючий Ж.М. Яворська
Судді Т.М. Базовкіна
Т.Б. Кушнірово
Повний текст складено18.08.2018 р