Справа №476/980/17 12.06.2018
Провадження №22-ц/784/975/18
Єдиний унікальний номер судової справа № 476/980/17
Провадження №22-ц/784/975/18
Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_1
Категорія 23
Іменем України
12 червня 2018 року м. Миколаїв
Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області у складі:
головуючого - Яворської Ж.М.,
суддів: Базовкіної Т.М., Кушнірової Т.Б.
при секретарі судового засідання - Цуркан І.І.
представників відповідача - ОСОБА_2, ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні
апеляційну скаргу
представника ОСОБА_4 - ОСОБА_5
на рішення Єланецького районного суду Миколаївської області від 16 квітня 2018 року, ухвалене головуючим суддею Черняковою Н.В. у приміщенні цього ж суду, вступна та резолютивна частини якого проголошені об 12 годині 30 хвилин, повний текст складено 23 квітня 2018 року, у цивільній справі за позовом ОСОБА_4 до фермерського господарства «Добробут»( далі - ФГ «Добробут» про розірвання договору оренди земельної ділянки,
У грудні 2017 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до ФГ "Добробут" про розірвання договору оренди земельної ділянки.
В обґрунтування свої вимог позивач вказував, що він є власником земельної ділянки площею 8,6436 га, кадастровий номер 4823081000:04:000:0452, призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Возсіятської сільської ради Єланецького району Миколаївської області.
01 грудня 2014 року між ним та відповідачем укладено договір оренди земельної ділянки строком на 5 років. Оскільки, в подальшому він виявив бажання самостійно здійснювати обробіток земельної ділянки, то ним на адресу відповідача направлено заяву про дострокове розірвання договору та три копії угоди про дострокове розірвання договору. Однак, відповіді на його заяву від відповідач не отримав.
Посилаючись на вищевикладене, позивач просив суд розірвати вищевказаний договір оренди землі.
Рішенням Єланецького районного суду Миколаївської області від 16 квітня 2018 року у задоволені позову відмовлено.
Не погоджуючись з таким рішенням позивач подав апеляційну скаргу та посилаючись на те, що дане рішення є незаконним та необґрунтованим, оскільки ухвалено з неправильним встановленням обставин справи, прийнято з порушенням матеріального та процесуального права, просив його скасувати та ухвалити нове, яким позов задовольнити в повному обсязі.
У відзиві на апеляційну скаргу відповідач погоджується з рішенням суду першої інстанції та просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Позивач у судове засідання не з'явився, про дату та час розгляду справи повідомлений належним чином.
Представники відповідача апеляційну скаргу не визнали, просили її відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
На підставі ст. 372 ЦПК України справу розглянуто за відсутності особи, що не з'явилися.
Заслухавши доповідь судді, пояснення представників відповідача, розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого по справі рішення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції слід залишити без змін з наступних підстав.
Відповідно до ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Розглядаючи даний спір, суд першої інстанції, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює та дійшов вірного висновку про відмову у задоволенні вимог позивача, з яким погоджується колегія суддів.
Так, згідно зі ст. 2 Закону України «Про оренду землі» ( далі - Закону ) відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються ЗК України, Цивільним кодексом України (далі - ЦК України), цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.
Відповідно до положень ст. 1 Закону оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.
Згідно зі ст. 13 цього Закону договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом, що ОСОБА_4 на підставі державного акту серії МК №088409, виданого 26 лютого 2003 року належить земельна ділянка площею 8,6436 га, кадастровий номер 4823081000:04:000:0452, призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Возсіятської сільської ради Єланецького району Миколаївської області (а. с. 9, 87-89).
01 грудня 2014 року між ФК «Добробут» та ОСОБА_4 укладено договір оренди цієї земельної ділянки строком на 5 років, який 20 лютого 2015 року зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (а. с. 5-9).
12 жовтня 2017 року позивачем на адресу відповідача направлено заяву про припинення терміну дії договору оренди землі від 01 грудня 2014 року шляхом його дострокового розірвання (а. с. 10) та угоду про дострокове розірвання договору оренди земельної ділянки у трьох примірниках (а. с. 11, 12), які згідно повідомлення про вручення поштового відправлення, вручено відповідачу 17 жовтня 2017 року (а. с. 13).
Однак, відповідач не надав своєї згоди на розірвання цього договору оренди землі, не підписав вищевказану угоду про дострокове розірвання договору оренди, та продовжує використовувати її, що свідчить про відсутність в нього наміру припиняти вказаний договір оренди.
Частиною 1 статті 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
За приписами ч.1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Частиною 4 статті 31 Закону України «Про оренду землі», який є спеціальним законом і має пріоритет перед іншими законами в застосуванні даних правовідносин, передбачено, що розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 32 Закону України «Про оренду землі» на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.
Отже, аналіз ст.ст. 525, 651 ЦК України та ст. 31 Закону України «Про оренду землі» свідчить про те, що законодавець допускає можливість розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку у разі, якщо це передбачено умовами такого договору.
Сторони зміст договору оренди землі від 01 грудня 2014 року визначили на основі Типового договору оренди землі, затвердженогопостановою Кабінету Міністрів України від 03 березня 2004 року № 220, якою передбачено, що погодження деяких пункту відбуваються сторонами шляхом закреслення непотрібного.
Відповідно до п.37 даного договору, його дія припиняється шляхом розірвання за: взаємною згодою сторін; рішенням суду на вимогу однієї із сторін унаслідок невиконання другою стороною обов'язків, передбачених договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом.
Згідно п. 38 вказаного договору розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається.
Умовами розірвання в односторонньому порядку є заява однієї зі сторін та угода про дострокове розірвання договору оренди ( абз.2 п.38).
Однак, посилання у абз.2 п. 38 спірного договору на умови розірвання в односторонньому порядку, не є абсолютним та повинно застосовуватись в системному поєднанні з іншими (погодженими сторонами) умовами договору, що прямо регулюють припинення його дії.
Враховуючи те, що умовами спірного договору розірвання договору в односторонньому порядку не допускається, колегія суддів вважає, що визначене у абз.2 п. 38 договору право орендодавця на його розірвання шляхом подачі заяви однієї із сторін та угоди про дострокове розірвання, можна розцінювати лише, як завчасне ініціювання питання розірвання договору перед іншою стороною для його розірвання за взаємною згодою або перед судом для розірвання його в судовому порядку.
В зв'язку з цим, колегія суддів приходить до висновку, що положення абз. 2 п. 38 спірного договору не є самостійною підставою для розірвання договору орендодавцем в односторонньому порядку.
Встановивши, що сторонами договору не передбачена можливість його розірвання в односторонньому порядку, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність підстав для задоволення вимог ОСОБА_4
Вищенаведене спростовує доводи апеляційної скарги щодо наявності підстав для розірвання договору оренди землі.
Позивачем не заявлялися вимоги про дострокове розірвання договорів судом на підставі ст. 32 Закону України "Про оренду землі" через невиконання відповідачем обов'язків, передбачених ст. 25 цього Закону та умовами договору, а відтак відсутні підстави для розірвання спірного договору і в судовому порядку.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що оскаржуване судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги цих висновків не спростовують.
За такого апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а ухвалене у справі рішення суду першої інстанції без змін в силу ст.375 ЦПК України.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_4 - ОСОБА_5 залишити без задоволення, а рішення Єланецького районного суду Миколаївської області від 16 квітня 2018 року без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання її повного тексту у випадку та з підстав, передбачених ст. 389 ЦПК України.
Головуючий Ж.М. Яворська
Судді Т.М. Базовкіна
ОСОБА_6
Повний текст складено 15 червня 2018 року.