Справа № 22-ц/793/284/18Головуючий по 1 інстанції ОСОБА_1
Категорія: 2 Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_2
01 червня 2018 року Апеляційний суд Черкаської області в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:
головуючої Карпенко О.В.
суддів Василенко Л.І., Нерушак Л.В.
секретаря Наконечної М.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 08 грудня 2017 року, ухваленого під головуванням судді Мазуренко Ю.В. о 13 годині 51 хвилин у залі судових засідань Уманського міськрайонного суду Черкаської області, у справі за позовом ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_5 до відділу житлово-комунального господарства Уманської міської ради, треті особи без самостійних вимог: ОСОБА_6, яка діє в інтересах малолітньої особи - ОСОБА_7; орган опіки та піклування Уманської міської ради про скасування свідоцтва про право власності на квартиру та рішення про її приватизацію,
Дослідивши матеріали справи, заслухавши ОСОБА_3, ОСОБА_4, представника позивачів ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_8, які підтримали апеляційну скаргу; представника ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_9, який просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, суд, -
У серпні 2016 року ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_5 звернулися до Уманського міськрайонного суду Черкаської області із позовом до відділу житлово-комунального господарства Уманської міської ради про скасування свідоцтва про право власності на квартиру та рішення про її приватизацію, посилаючись в обґрунтування заявленого позову на те, що ОСОБА_4 та ОСОБА_10 уклали шлюб 14 квітня 1985 року, зареєстрований Аполянською сільською радою Уманського району Черкаської області, свідоцтво І-СР № 417896 від 14 квітня 1985 року. Від даного шлюбу вони мають двох дітей: ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2.
Позивачі зазначають, що проживали в будинку за адресою вул. Радянська, 81, с. Аполянка Уманського району Черкаської області де і були прописані.
Чоловік позивачки ОСОБА_4 - ОСОБА_10 працював на посаді начальника спеціального міжрайонного відділу державної служби боротьби з економічною злочинністю з дислокацією в м. Умані, відповідно до службових вимог ОСОБА_11 був зобов'язаним фактично проживати та бути зареєстрованим в ІНФОРМАЦІЯ_3. Позивачі вказують, що власного житла вони не мали, проживали у гуртожитку за адресою: завулок Богуна, 7а, м. Умань, Черкаської області.
Оскільки їх сім'я потребувала поліпшення житлових умов, рішенням виконкому Уманської міської ради Черкаської області від 14 жовтня 2004 року № 550, ОСОБА_11 на склад сім'ї 4 особи: він, дружина - ОСОБА_12, сини - ОСОБА_10 та ОСОБА_5, була надана трикімнатна квартира, житловою площею 38,7 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1. 15 жовтня 2004 року на вказане житлове приміщення ОСОБА_11 було видано ордер серії А № 02244 для поселення сім'єю з чотирьох чоловік у зазначеному вище складі.
Позивачі вказують, що 28 жовтня 2004 року їх сім'я переїхала на постійне проживання у зазначену квартиру та проживає у ній по теперішній час, хоча їх реєстрація у вказаному жилому приміщенні здійснена не була.
11 листопада 2004 року на підставі одноосібного звернення ОСОБА_11, органом приватизації на його ім'я було видано розпорядження, яким ОСОБА_10 передано в особисту приватну власність квартиру, в якій позивачі проживали однією сім'єю, враховуючи неповнолітніх на той час дітей, без зазначення повнолітніх членів сім'ї, які відповідно до вимог закону також мали право на частину вказаної квартири.
18 листопада 2004 року відділом житлового господарства виконкому Уманської міської ради Черкаської області ОСОБА_10 було видане свідоцтво про право приватної власності на нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_2 серії САА № 406054 від 18.11.2004 року.
Позивачі вказують, що дані факти їм відомі не були.
08 лютого 2016 року ОСОБА_10 помер, що засвідчується свідоцтвом про смерть серія І-СР № 273945 від 20.02.2016 року.
Звернувшись до нотаріуса для оформлення спадкових прав, позивачі встановили, що квартира, в якій вони проживали разом із спадкодавцем, приватизована ним одноособово, а не знаходиться в їх спільній сумісній власності.
Позивачі вважають рішення органу приватизації незаконним, таким, що порушує їх майнові права, а тому підлягає скасуванню.
ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_5 зазначають, що квартира АДРЕСА_3 підпадає під визначені законом критерії до об'єктів приватизації, яка відповідно до рішення виконкому Уманської міської ради Черкаської області від 14 жовтня 2004 року № 550 була надана сім'ї позивачів у складі чотирьох наймачів, що проживали разом. Проте, в матеріалах приватизаційної справи на спірну квартиру, в довідці про склад сім'ї, подану ОСОБА_10 до органу приватизації, зазначений лише ОСОБА_11
Вважають, що розпорядження органу приватизації № 12335 від 11 листопада 2004 року суперечить вимогам Закону України № 2483-ХІІ “Про приватизацію державного житлового фонду», оскільки спірна квартира передана у одноособову приватну власність, а не у спільну сумісну чи спільну часткову власність без письмової згоди повнолітніх членів сім'ї наймача і є таким, що порушує їхні права та позбавляє законного права на житло.
З метою захисту своїх порушених прав ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_5 звернулися до Уманського міськрайонного суду Черкаської області із даним позовом та просили постановити судове рішення, яким визнати недійсним та скасувати розпорядження органу приватизації № 12335 від 11 листопада 2004 року щодо передачі у приватну власність ОСОБА_10 квартири за адресою: АДРЕСА_1; визнати недійсним свідоцтво про право власності на нерухоме майно - квартиру за адресою: АДРЕСА_4 серії САА № 406054 від 18 листопада 2004 року, видане відділом житлового господарства виконкому Уманської міської ради Черкаської області на ім'я ОСОБА_10; скасувати свідоцтво про право власності на нерухоме майно серії САА № 406054 від 18 листопада 2004 року на квартиру за адресою: АДРЕСА_4, видане відділом житлового господарства виконкому Уманської міської ради Черкаської області на ім'я ОСОБА_10; визнати спільну сумісну власність щодо квартири за адресою: АДРЕСА_5, Черкаська область, за ОСОБА_10, ОСОБА_4, ОСОБА_3 та ОСОБА_5.
Ухвалою Уманського міськрайонного суду від 13 вересня 2016 року до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог була залучена ОСОБА_6, як законний представник малолітньої особи ОСОБА_7, батьком якої є ОСОБА_10
Ухвалою Уманського міськрайонного суду від 03 листопада 2016 року до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог було залучено орган опіки та піклування Уманської міської ради.
Рішенням Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 08 грудня 2017 року відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_5 до відділу житлово-комунального господарства Уманської міської ради, третя особа без самостійних вимог ОСОБА_6, яка діє в інтересах малолітньої особи ОСОБА_5, третя особа без самостійних вимог орган опіки та піклування Уманської міської ради про скасування свідоцтва про право власності на квартиру та рішення про її приватизацію.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_3 подав на нього апеляційну скаргу.
Апеляційну скаргу, зокрема, обґрунтовує тим, що спірна квартира АДРЕСА_6 підпадає під визначені законом критерії до об'єктів приватизації, оскільки відповідно до рішення Уманської міської ради Черкаської області від 14 жовтня 2004 року № 550 була надана на підставі найму їхній сім'ї у складі чотирьох наймачів, що проживали разом. Проте у матеріалах приватизаційної справи у довідці про склад сім'ї зазначений лише його батько - ОСОБА_10
Зазначає, що розпорядження про приватизацію суперечить вимогам Закону, оскільки у матеріалах приватизаційної справи згідно довідки про склад сім'ї зазначена одна особа, а тому спірна квартира вже не являється об'єктом приватизації і не могла бути приватизована одноособово.
Вказує, що висновки суду щодо недоведеності наявності сім'ї між власником квартири та позивачами хибні і такі, що суперечать вимогам ч. 2 ст. 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», вважаючи, що спірна квартира повинна була передаватись у спільну сумісну власність усім членам сім'ї. Наявність прописки особи у об'єкті приватизації вважає необов'язковою, так як про це немає посилань у вказаному вище Законі.
Вважаючи рішення суду першої інстанції незаконним, необгрунтованим, постановленим при неповному з»ясуванні обставин, що мають істотне значення для вирішення даного спору по суті, при невідповідності висновків суду обставинам справи, ОСОБА_3 просить скасувати рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 08 грудня 2017 року та постановити нове, яким повністю задовольнити заявлені ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_5 позовні вимоги.
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог ОСОБА_6, яка діє в інтересах малолітньої особи ОСОБА_5, направила відзив на апеляційну скаргу. Зазначає, що згідно з паспортними даними ОСОБА_4, ОСОБА_3 зареєстровані у спірній квартирі після видачі розпорядження органу приватизації 11 листопада 2004 року значно пізніше, а ОСОБА_5 взагалі не був у ній зареєстрований.
Відповідно до Положення про порядок передачі квартир (будинків) у власність громадян № 56 від 15 вересня 1992 року, у довідці про склад сім'ї, що подається, в числі інших документів до органу приватизації вказуються члени сім'ї наймача, які водночас і прописані і мешкають разом з ним, а також тимчасово відсутні особи, за якими зберігається право на житло. Позивачі не надали суду належних і допустимих доказів цього.
Вказує, що згідно свідоцтва про право власності серія САА № 406054, виданого відділом житлового господарства виконкому Уманської міськради Черкаської області від 18 листопада 2004 року власником спірної квартири являється ОСОБА_10 Відповідно до свідоцтва про народження І-СР № 041973 від 25 січня 2007 року ОСОБА_10 є батьком ОСОБА_7 і в разі задоволення позову будуть порушені права її малолітньої дитини, батьком якої є ОСОБА_10 Також зазначає, що апелянт керується статтями ЦПК України, які на момент подачі ним апеляційної скарги втратили чинність.
ОСОБА_6 просить апеляційну скаргу, подану ОСОБА_3- залишити без задоволення, а рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 08 грудня 2017 року - залишити без змін.
Відповідно до п. 8 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.
П. 9 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України передбачено, що справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності нової редакції ЦПК України.
Провадження у вказаній справі відкрито до набрання чинності редакції ЦПК України (15 грудня 2017 року), а тому розгляд скарги, у відповідності до п. 9 Перехідних положень ЦПК України, продовжується за правилами, що діють після набрання чинності нової редакції ЦПК України.
Заслухавши думку учасників процесу, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів поданої апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга ОСОБА_3 не підлягає до задоволення, виходячи із наступного.
Статтею 263 ЦПК України передбачено, що законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до вимог ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
При розгляді даної справи суд правильно встановив факти, відповідні їм правовідносини, постановив рішення, яке відповідає вимогам матеріального і процесуального права, ґрунтується на зібраних по справі доказах, оцінивши які в сукупності, суд першої інстанції прийшов до аргументованого висновку про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_5
Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні заяви, суд першої інстанції послався на те, що позивачі ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_5 не надали суду належних і допустимих доказів того, що станом на час приватизації ОСОБА_10 спірної квартири, вони були зареєстровані та постійно проживали у вказаному приміщенні, а відповідно були членами сім'ї наймача, які проживали у спірному житловому приміщенні і мали право на приватизацію даного жилого приміщення, а тому підстав для задоволення позовних вимог не має.
Апеляційний суд Черкаської області в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах погоджується із таким висновком суду першої інстанції, виходячи із наступного.
Згідно статті 345 ЦК України фізична або юридична особа може набути право власності у разі приватизації державного майна та майна, що є в комунальній власності. Приватизація здійснюється у порядку, встановленому законом.
Згідно з ч. 3 ст.48 ЖК України, громадяни, які одержали житло у державному фонді, мають право на його приватизацію відповідно до вимог чинного законодавства.
Правові основи приватизації державного житлового фонду, його подальшого використання і утримання визначені Законом України від 19 червня 1992 року № 2482-XII «Про приватизацію державного житлового фонду».
Частиною четвертою статті 5 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» передбачено, що право на приватизацію квартир (будинків) державного житлового фонду з використанням житлових чеків одержують громадяни України, які постійно проживають в цих квартирах (будинках) або перебували на обліку потребуючих поліпшення житлових умов до введення в дію цього Закону.
Згідно із п.2 ст.8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» передача займаних квартир (будинків) здійснюється в спільну сумісну або часткову власність за письмовою згодою всіх повнолітніх членів сім'ї, які постійно мешкають в даній квартирі (будинку), в тому числі тимчасово відсутніх, за якими зберігається право на житло, з обов'язковим визначенням уповноваженого власника квартири (будинку).
У силу статей 1, 3, 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» приватизація державного житлового фонду здійснюється на підставі рішень відповідних органів приватизації, що приймаються не пізніше місяця з дня одержання заяви громадянина, який постійно мешкає у квартирі (будинку), відносно якої вирішується питання про передачу у власність.
Виходячи з аналізу змісту Закону № 2482-XІІ у поєднанні з нормами ст. ст. 1, 6, 9, 61 ЖК України, ст. 29 ЦК України місцем постійного проживання особи є жиле приміщення, в якому особа постійно проживає, має передбачені ст. 64 ЖК України права користування цим приміщенням і на яке за особою зберігається це право і при тимчасовій відсутності, а відтак і право на приватизацію разом з іншими членами сім'ї.
Порядок приватизації державного житлового фонду на час виникнення спірних правовідносин також регулювався Положенням про порядок передачі квартир (будинків) у власність громадян, яке затверджене наказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарству від 15 вересня 1992 року №56 (втратив чинність згідно з наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 16 грудня 2009 року №30).
Пунктами 20, 21 цього Положення встановлено, що при оформленні заяви на приватизацію квартири (будинку) громадянин бере на підприємстві, що обслуговує жилий будинок, довідку про склад сім'ї на займані приміщення. У довідці вказуються члени сім'ї наймача, які прописані та мешкають разом з ним, а також тимчасово відсутні особи, за якими зберігається право на житло.
При цьому пунктами 18, 19 цього Положення визначено порядок підтвердження факту постійного проживання особи в жилому приміщенні - у довідці про склад сім'ї, що подається особою в числі інших документів до органу приватизації, зазначаються члени сім'ї наймача, які водночас і прописані, і мешкають разом з ним, а також тимчасово відсутні особи, за якими зберігається право на житло.
Отже, обов'язковою умовою для проведення приватизації житла є обов'язкове постійне проживання особи у житлі, яке підлягає приватизації і прописка у ньому.
Для отримання права власності на житло особа повинна звернутись до відповідного органу приватизації з належно оформленою заявою, яка підлягає розгляду вказаним органом у строк, передбачений чинним законодавством.
Як вбачається з наявних матеріалів справи, а саме свідоцтва про укладення шлюбу серія І-СР № 417896 від 14 квітня 1985 року ОСОБА_10 та ОСОБА_4 перебували у шлюбі з 14 квітня 1985 року (а.с.14).
Від даного шлюбу мають двох синів: ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_5 (а.с.15,16).
Відповідно до рішення виконавчого комітету Уманської міської ради за №550 від 14 жовтня 2004 року ОСОБА_11, на склад сім'ї: він, дружина - ОСОБА_4, сини - ОСОБА_3 та ОСОБА_5, була надана трикімнатна квартира, житловою площею 38,7 кв.м., за адресою: АДРЕСА_4 (а.с.19).
На підставі ордеру серії А № 02244 від 15 жовтня 2004 року ОСОБА_11, на склад сім'ї 4 особи: він, дружина - ОСОБА_4, сини - ОСОБА_3 та ОСОБА_5 була надана трикімнатна квартира, житловою площею 38,7 кв.м., за адресою: АДРЕСА_7 (а.с.18).
28 жовтня 2004 року ОСОБА_10 подав заяву про передачу йому у приватну власність квартири АДРЕСА_8 (а.с. 118).
До заяви було надано довідку про склад сім'ї наймача ізольованої квартири та займані приміщення за №134 від 29 жовтня 2004 року, виданою КП «ВЖ РЕУ-1», в якій зазначено, що в квартирі за адресою: АДРЕСА_5 проживає і має право на житло на момент введення в дію ЗУ «Про приватизацію державного житлового фонду» лише один наймач - ОСОБА_10 (а.с.119).
У відповідності до розпорядження органу приватизації №12335 від 11 листопада 2004 року було передано відповідну квартиру, яка розташована за адресою: м.Умань вул. Леніна б. 90, кв. 41, в особисту приватну власність ОСОБА_10 (а.с.121).
Згідно свідоцтва про право власності серія САА № 406054, виданого відділом житлового господарства виконавчого комітету Уманської міської ради Черкаської області від 18 листопада 2004 року, власником квартири АДРЕСА_9 є ОСОБА_10 (а.с.20).
Як вбачається із копії свідоцтва про смерть серія І-СР № 273945 від 20 лютого 2016 року, ОСОБА_10 помер 08 лютого 2016 року (а.с.17).
Є необґрунтованими посилання ОСОБА_3 в апеляційній скарзі на те, що при розгляді даної справи суд першої інстанції не прийняв до уваги той факт, що позивачі об»єктивно мали право на приватизацію спірної квартири за № 41 по вул. Леніна, 90 в м. Умані, Черкаської області, а здійснення її приватизації одноосібно ОСОБА_10 є незаконним і таким, що порушує їх права, оскільки вказані твердження особи, яка подала апеляційну скаргу, не базуються на вимогах закону і спростовуються зібраними по справі доказами.
Приймаючи рішення, суд першої інстанції вірно виходив з того, що позивачі ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_5 у квартирі АДРЕСА_9 станом на дату її приватизації не проживали та зареєстровані не були і з їх сторони на адресу суду не було надано об»єктивних та переконливих доказів, які б стверджували зворотнє.
Як вбачається із матеріалів справи, а саме відповідно до відомостей, що містяться у паспорті позивачки ОСОБА_4, вона була зареєстрована у спірній квартирі лише з 01 грудня 2015 року (а.с.7,8).
Згідно паспортних даних позивача ОСОБА_3, він був зареєстрований у спірному житловому приміщенні з 13 липня 2009 року по 08 червня 2013 року (а.с.10,11).
Відповідно до відомостей, що містяться у паспорті позивача позивача ОСОБА_5, він взагалі не був зареєстрований в ІНФОРМАЦІЯ_6.
Право на приватизацію квартири, яка належить до державного житлового фонду, мають особи, які постійно проживають у цій квартирі та зареєстровані в ній.
Тому встановивши, що позивачі ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_5 у спірному житловому приміщенні на час проведення приватизації не були зареєстровані та не проживали, що також підтверджується інформацією Аполянської сільської ради Уманського району Черкаської області (а.с.94-96), а також приймаючи до уваги значний проміжок часу з моменту проведення приватизації спірної квартири та смерть особи, яка її здійснила, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про відсутність правових передумов для задоволення заявлених позовних вимог.
Суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про недоведеність позивачами належними та допустимими доказами невідповідності дій органу приватизації вимогам чинного на момент приватизації законодавства, незаконності набуття ОСОБА_3А права власності на квартиру АДРЕСА_10, а також порушення прав ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_5 в зв'язку з приватизацією спірної квартири, а тому обґрунтовано відмовив в задоволенні позову.
Підстав для скасування або зміни постановленого судом першої інстанції рішення апеляційний суд Черкаської області в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах не знаходить.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381-384, 389 ЦПК України, апеляційний суд Черкаської області в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 08 грудня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_5 до відділу житлово-комунального господарства Уманської міської ради, треті особи без самостійних вимог: ОСОБА_6, яка діє в інтересах малолітньої особи - ОСОБА_7; орган опіки та піклування Уманської міської ради про скасування свідоцтва про право власності на квартиру та рішення про її приватизацію - залишити без задоволення, зазначене рішення суду першої інстанції - залишити без змін.
Судові витрати, понесені у звязку із переглядом справи у суді апеляційної інстанції залишити за особою, яка подала апеляційну скаргу.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту постанови.
Головуюча Карпенко О.В.
Судді Василенко Л.І.
ОСОБА_13
(повний текст постанови виготовлено 06.06.2018 року)