про залишення позовної заяви без руху
05 червня 2018 року справа № 823/2156/18
м. Черкаси
Суддею Черкаського окружного адміністративного суду Трофімовою Л.В. перевірено матеріали адміністративного позову у справі № 823/2156/18
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ВІГОР ГРЕЙН»
до Черкаського районного відділу ДВС Головного територіального управління юстиції у Черкаській області
про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії, прийнято ухвалу.
01.06.2018 ТОВ «ВІГОР ГРЕЙН», звернувшись до Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби України у Черкаській області, просить:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не складання, не затвердження та не надання ТОВ «ВІГОР ГРЕЙН» акту про проведені електронні торги щодо майна: корівник з прибудовами Р-1, р, р1, р2, загальною площею 1808,7 кв.м, що знаходяться за адресою: Черкаська область, Черкаський район, с. Кумейки, вул. Леніна, 3а (реєстраційний номер лота 255514);
- зобов'язати Черкаський районний відділ ДВС Головного територіального управління юстиції у Черкаській області скласти, затвердити та надати ТОВ «ВІГОР ГРЕЙН» акт про проведені електронні торги щодо майна: корівник з прибудовами Р-1, р, р1, р2, загальною площею 1808,7 кв.м, що знаходяться за адресою: Черкаська область, Черкаський район, с. Кумейки, вул. Леніна, 3а (реєстраційний номер лота 255514).
Відповідно до ч.1 ст.171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, зокрема, чи: відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161 цього Кодексу; позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом. Вивчивши матеріали позовної заяви, варто зазначити, що вона не відповідає вимогам ст.160, ст.161 КАС України, а тому повинна бути залишена без руху для усунення недоліків, з огляду на таке.
Відповідно до ч.1 ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1 - 4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
Згідно п.2 ч.5 ст.160 КАС України у позовній заяві зазначається повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб); поштовий індекс; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України); реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості відомі позивачу), відомі номери засобів зв'язку, офіційна електронна адреса або адреса електронної пошти. У позовній заяві не зазначено номер засобу зв'язку стосовно відповідача.
Відповідно до ч.4 ст.161 КАС України позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази - позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів). Письмові докази подаються в оригіналі або належним чином засвідчені копії, якщо інше не визначено КАС України. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього (ч.2 ст.94 КАС України).
КАС України (ч.4, ч.5 ст.94) передбачено, що копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено у порядку, встановленому чинним законодавством. Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, що знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення. Позивачем надано до суду фото(ксеро)копії, що не засвідчені у встановленому порядку.
Варто зазначити, що відповідно до ч.ч.1,2 ст.61 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 №1404-VІІІ реалізація арештованого майна (крім майна, вилученого з цивільного обороту, обмежено оборотоздатного майна та майна, зазначеного у частині восьмій статті 56 цього Закону) здійснюється шляхом електронних торгів або за фіксованою ціною. Порядок проведення електронних торгів визначається Міністерством юстиції України. Відповідно до вказаної норми наказом Міністерства юстиції України від 29.09.2016 №2831/5 було затверджено Порядок реалізації арештованого майна (далі Порядок), відповідно до якого реалізація майна здійснюється шляхом проведення організатором електронних торгів або торгів за фіксованою ціною. За результатами проведення електронних торгів складається протокол, який підписується уповноваженим представником організатора та покупцем предмета іпотеки. Після закінчення електронних торгів (закінчення строку аукціону з урахуванням його можливого продовження) на Веб-сайті відображаються відомості про завершення електронних торгів. Не пізніше наступного робочого дня Система автоматично формує та розміщує на Веб-сайті протокол електронних торгів за лотом. Після повного розрахунку переможця за придбане майно (у тому числі сплати винагороди Організатору) на підставі протоколу про проведення електронних торгів та платіжного документа, що підтверджує сплату додаткової винагороди Організатору (у випадку, якщо майно реалізувалося за ціною, вищою стартової), виконавець протягом пяти робочих днів складає акт про проведені електронні торги. Акт про проведені електронні торги є документом, що підтверджує виникнення права власності на придбане майно, у випадках, передбачених законодавством. (п.2 Розділу І, п.2 Розділу VІІ, п. 1 Розділу VІІІ, п.п.4,8 Розділу Х вказаного Порядку). У п.1 зазначеного Порядку визначено організатора електронних торгів як державне підприємство, яке належить до сфери управління Міністерства юстиції України та уповноважене відповідно до законодавства на здійснення заходів зі створення та супроводження програмного забезпечення системи електронних торгів, технологічного забезпечення, збереження та захисту даних, що містяться у цій системі, на організацію та проведення електронних торгів, забезпечення збереження майна, виконання інших функцій, передбачених цим Порядком.
Правова природа процедури реалізації майна на прилюдних торгах полягає у продажу майна, тобто у забезпеченні переходу права власності на майно боржника, на яке звернено стягнення, до покупця - переможця прилюдних торгів.
Відповідно до процедури реалізації арештованого майна шляхом проведення електронних торгів у зазначеному вище Порядку, та враховуючи те, що після підтвердження факту оплати торги завершаються автоматичним формуванням протоколу торгів за лотом, тобто по суті торги закінчуються, є усі підстави вважати, що відповідний протокол має силу договору.
Виходячи з аналізу правової природи процедури реалізації майна на прилюдних торгах, що полягає у продажу майна, тобто у забезпеченні переходу права власності на майно боржника, на яке звернено стягнення, до покупця - учасника прилюдних торгів, та ураховуючи особливості, передбачені законодавством щодо проведення прилюдних торгів, складання за результатами їх проведення акта про проведення прилюдних торгів є оформленням договірних відносин купівлі-продажу майна на публічних торгах, а відтак є правочином. Торги є спеціальною процедурою, за допомогою якої укладається договір. Договір є результатом, а торги - засобом його досягнення. Зазначене узгоджується з практикою Верховного Суду України (постанова від 23.09.2014 у справі №3-112гс14, постанова від 24.10.2012 у справі №6-116цс12).
Оскільки проведення прилюдних торгів здійснюється юридичною особою - з урахуванням вимог Закону України «Про виконавче провадження», яким врегульоване питання проведення електронних торгів, як вбачається спір у справі між сторонами виник поза межами публічно-правових правовідносин, а отже позивач має визначитись з предметом спору, зазначивши яке порушене право захищає позивач у адміністративній юрисдикції і уточнити склад його учасників: у позові йдеться про ДП «Сетам», який не визначений учасником спору (спір між позивачем та Державним підприємством «СЕТАМ» виник не у зв'язку з виконанням або невиконанням суб'єктом владних повноважень публічно - владних управлінських функцій) з огляду на похідні вимоги.
Правовідносини, що виникли між сторонами (суб'єктами господарювання), слідують з правовідносин, пов'язаних з організацією та проведенням електронних торгів у рамках виконавчого провадження, тобто варто зазначити, що спір між ними виник не у зв'язку із виконанням або невиконанням суб'єктом владних повноважень публічно - владних управлінських функцій, у тому числі, делегованих.
Адміністративні суди розглядають не всі публічно-правові спори, а лише ті, які виникають у результаті здійснення суб'єктом владних повноважень управлінських функцій і розгляд яких безпосередньо не віднесено до підвідомчості інших судів. Аналіз положень Закону України «Про виконавче провадження» й Інструкції свідчить про те, що вони не встановлюють порядку та правил проведення прилюдних торгів, а лише закріплюють, як і стаття 650 ЦК України, такий спосіб реалізації майна як його продаж на прилюдних торгах і відсилають до інших нормативно-правових актів, якими повинен визначатися порядок проведення прилюдних торгів із реалізації арештованого майна. виходячи з аналізу правової природи процедури реалізації майна на прилюдних торгах, яка полягає у продажу майна, тобто у забезпеченні переходу права власності на майно боржника, на яке звернено стягнення, до покупця - учасника прилюдних торгів, та ураховуючи особливості, передбачені законодавством щодо проведення прилюдних торгів, складання за результатами їх проведення акта про проведення прилюдних торгів є оформленням договірних відносин купівлі-продажу майна на публічних торгах, а відтак, є правочином.
Цей висновок узгоджується і з нормами статей 650, 655 та ч.4 ст.656 ЦК України, що відносять до договорів купівлі-продажу процедуру прилюдних торгів, результатом яких є видача нотаріусом свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів на підставі складеного та затвердженого в установленому порядку акта державного виконавця про проведені торги (п.5 ч.1 ст.34 Закону України «Про нотаріат»).
Отже, відчуження майна з прилюдних торгів належить до угод купівлі-продажу, така угода може визнаватися недійсною в судовому порядку з підстав недодержання в момент її вчинення вимог, встановлених частинами 1-3 та 6 ст.203 ЦК України (ч.1 ст.215 цього Кодексу). З урахуванням того, що реалізація майна боржника шляхом проведення електронних торгів належить до угод купівлі-продажу, то відповідно оскарження проведення таких торгів та їх результатів повинно здійснюватись у порядку, передбаченому законодавством для визнання недійсними угод.
Позивач зазначає у позові ст.19 КАС України, проте не виокремлює про яку дію чи індивідуальний акт відповідача йдеться у контексті публічно-правового спору, зазначаючи про спір, пов'язаний з реалізацією майна, волевиявлення учасників торгів, підстав набуття права власності у контексті спору про право.
Згідно з ч.1 ст.19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: 1) спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження; 2) спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби; 3) спорах між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень; 4) спорах, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів; 5) за зверненням субєкта владних повноважень у випадках, коли право звернення до суду для вирішення публічно-правового спору надано такому суб'єкту законом; 6) спорах щодо правовідносин, повязаних з виборчим процесом чи процесом референдуму; 7) спорах фізичних чи юридичних осіб із розпорядником публічної інформації щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності у частині доступу до публічної інформації; 8) спорах щодо вилучення або примусового відчуження майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності; 9) спорах щодо оскарження рішень атестаційних, конкурсних, медико-соціальних експертних комісій та інших подібних органів, рішення яких є обов'язковими для органів державної влади, органів місцевого самоврядування, інших осіб; 10) спорах щодо формування складу державних органів, органів місцевого самоврядування, обрання, призначення, звільнення їх посадових осіб; 11) спорах фізичних чи юридичних осіб щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності замовника у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України «Про особливості здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для гарантованого забезпечення потреб оборони», за винятком спорів, повязаних із укладенням договору з переможцем переговорної процедури закупівлі, а також зміною, розірванням і виконанням договорів про закупівлю; 12) спорах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів охорони державного кордону у справах про правопорушення, передбачені Законом України «Про відповідальність перевізників під час здійснення міжнародних пасажирських перевезень».
Позивачеві з огляду на обставини варто надати докази, на яких ґрунтуються вимоги щодо здійснення публічно-владних функцій відповідачем (-ами). Оскільки адміністративні суди розглядають не всі публічно-правові спори, а лише ті, які виникають у результаті здійснення суб'єктом владних повноважень управлінських функцій і розгляд яких безпосередньо не віднесено до підвідомчості інших судів, то варто врахувати, що рішення, дії або бездіяльність державної виконавчої служби у процедурі виконання судових рішень, за загальним правилом, оскаржуються до суду, який видав виконавчий документ.
КАС України (ч.5 ст.287) визначено, що адміністративні справи з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання ними рішень, ухвалених місцевим загальним судом як адміністративним судом, розглядаються місцевим загальним судом як адміністративним судом, який видав виконавчий лист. Оскільки йдеться про зведене виконавче провадження, то позивачеві необхідно надати відомості стосовно суб'єкта (місцевий загальний суд та/або господарський), який видав виконавчий (-і) документ (-и) у зведеному виконавчому провадженні.
Законом України «Про виконавче провадження» (ч.1 ст.74) визначено: дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.
Європейський суд з прав людини у рішенні в справі Seryavin та інші проти України від 10.02.2010, 4909/04, зазначив, що у рішеннях, зокрема судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Конституційний Суд України у своїх рішеннях неодноразово наголошував на тому, що принцип правової визначеності вимагає ясності й однозначності правової норми й забезпечення того, щоб ситуації та правовідносини залишалися передбачуваними (правові позиції Конституційного Суду України в рішеннях від 11.10.2011 № 10-рп/2011, від 08.06.2016 № 3-рп/2016).
ЄСПЛ дав широке тлумачення вимогам ст.13 Конвенції щодо скарг про невиконання рішень національних судів у рішенні у справі Burdov проти Росії (№ 2) 15.01.2009, 33509/04 п.98-100, у відповідних пунктах якого зазначено: « 98. Якщо йдеться саме про справи стосовно тривалості проваджень, найефективнішим рішенням є запровадження засобу, який би прискорював провадження і не допускав би надмірно тривалого провадження у справі (Scordino проти Італії (№ 1), 29.03.2006, 36813/97, п.183). Так само й у справах про невиконання судових рішень будь-який засіб юридичного захисту, який дозволяє запобігти порушенню шляхом забезпечення вчасного виконання рішення, є в принципі найціннішим. Однак, якщо судове рішення винесене проти держави і на користь фізичної особи, від такої особи в принципі не варто вимагати використання таких засобів (Metaxas проти Греції, 27.05.2004, 8415/02, п.19): тягар виконання такого рішення покладається головним чином на органи влади, яким варто використати всі засоби, передбачені в національній правовій системі, щоб прискорити процес виконання рішення і не допустити таким чином порушення Конвенції (Аkashev проти Росії, 12.06.2008, 30616/05, пп.21-22).
Позивачем не зазначено, та не надано доказів на підтвердження відомостей стосовно того, на виконання якого виконавчого документу (зокрема ким виданого) здійснювалось виконавче провадження у якому позивач оскаржує бездіяльність Черкаського районного відділу ДВС Головного територіального управління юстиції у Черкаській області.
Відповідно до ч.1 ст.169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених ст.160, ст.161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Керуючись статтями 2, 4, 6-14, 19, 160, 161, 169, 241, 294 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Позовну заяву за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ВІГОР ГРЕЙН» до Черкаського районного відділу ДВС Головного територіального управління юстиції у Черкаській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії - залишити без руху.
Надати позивачеві для усунення вказаних вище недоліків позовної заяви десять днів з моменту отримання копії даної ухвали.
У разі невиконання вимог, зазначених в ухвалі, позовна заява буде повернута позивачеві.
Копію ухвали надіслати позивачеві.
Ухвала набирає законної сили з моменту прийняття та не оскаржується.
Суддя Л.В. Трофімова