30 травня 2018 р. м. ХарківСправа № 816/709/18
Харківський апеляційний адміністративний суд
у складі колегії:
головуючого судді: Сіренко О.І.
суддів: Бондара В.О. , Калитки О. М.
за участю секретаря судового засідання Медяник А.О.
представника позивача: ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Краяни" на ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 07.03.2018, суддя Є.Б. Супрун, вул. Пушкарівська, 9/26, м. Полтава, 36039, по справі № 816/709/18
за позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Краяни"
до Державного реєстратора прав на нерухоме майно ОСОБА_2 третя особа ОСОБА_3
про скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії,
Позивач ОСОБА_4 товариство з обмеженою відповідальністю "Краяни" звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Державного реєстратора прав на нерухоме майно ОСОБА_2, в якому просить скасувати рішення державного реєстратора від 08.04.2010 реєстраційний номер 30134082 про реєстрацію права власності за ОСОБА_3 на нежитлову будівлю (овочесховище) за адресою: вул. Садова, 34-а, с. Хмарівка Зіньківський район Полтавська область, а також рішення державного реєстратора від 24.12.2009 реєстраційний номер 29304954 про реєстрацію права власності за ОСОБА_3 на нежитлову будівлю (свинарник) за адресою: вул. Садова, 34, с. Хмарівка Зіньківський район Полтавська область, як такі, що прийняті на підставі скасованих правовстановлюючих документів. Просить зобов'язати державного реєстратора зареєструвати за СТОВ "Краяни" право власності на вищевказані об'єкти нерухомості.
07.03.2018 року ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду відмовлено у відкритті провадження в адміністративній справі за адміністративний позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Краяни" до Державного реєстратора прав на нерухоме майно ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору ОСОБА_3 про скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії.
Роз'яснено позивачеві, що повторне звернення до адміністративного суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.
Роз'яснено позивачу право на звернення з цим позовом до суду за правилами господарського судочинства.
В апеляційній скарзі позивач просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким направити справу №816/709/18 до Полтавського окружного адміністративного суду для подальшого розгляду. В обґрунтування апеляційної скарги, заявник вказує, що рішення Зіньківського районного суду Полтавської області від 02.02.2009, на підставі якого було зареєстровано право власності Державним реєстратором прав на нерухоме майно ОСОБА_2 за ОСОБА_3, скасоване рішенням Апеляційного суду Полтавської області від 09.12.2010 №22ц-11316/2010. З посиланням на вказану обставину позивач стверджує, що даний спір є публічно-правовим та підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, оскільки предметом спору по справі є протиправна діяльність суб'єкта владних повноважень. Вважає, що в даному випадку відсутні підстави для закриття провадження у справі, оскільки відсутній спір про право.
Колегія суддів, вислухавши суддю - доповідача, пояснення представника позивача, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав:
Відмовляючи у відкритті провадження, суд першої інстанції виходив з того, вказаний спір підлягає розгляду за правилами господарського судочинства, оскільки відповідно до обставин справи рішення Зіньківського районного суду Полтавської області від 02.02.2009, на підставі якого було зареєстровано право власності за ОСОБА_3, скасоване рішенням Апеляційного суду Полтавської області від 09.12.2010 №22ц-11316/2010. З посиланням на вказану обставину позивач стверджує, що відмова державного реєстратора здійснити державну реєстрацію права власності за СТОВ "Краяни" порушує права останнього як власника, що й зумовило його звернутися до суду з даним позовом. Наведені позивачем обставини вказують на наявність достатніх підстав для висновку про те, що реєстрація за СТОВ "Краяни" прав на спірне майно призведе до порушення вже зареєстрованих прав третіх осіб, що у свою чергу свідчить про наявність спору про право. Таким чином звернення до адміністративного суду з даним позовом є передчасним, оскільки вимога про зобов'язання державного реєстратора вчинити реєстраційні дії є похідною від вимоги про визнання права власності на об'єкт нерухомості, яку позивач може заявити лише поза межами публічно-правового спору.
Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.
Відповідно до ч.1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст.5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом:
1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень;
2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень;
3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій;
4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії;
5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень;
6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1 - 4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
Захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Таким чином, кожному гарантується право на захист його прав, свобод та інтересів незалежним та неупередженим судом, ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в адміністративному суді, до підсудності якого вона віднесена.
Відповідно да ст. 19 Кодексу адміністративного судочинства України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема:
1) спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження;
2) спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби;
3) спорах між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень;
4) спорах, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів;
5) за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, коли право звернення до суду для вирішення публічно-правового спору надано такому суб'єкту законом;
6) спорах щодо правовідносин, пов'язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму;
7) спорах фізичних чи юридичних осіб із розпорядником публічної інформації щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності у частині доступу до публічної інформації;
8) спорах щодо вилучення або примусового відчуження майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності;
9) спорах щодо оскарження рішень атестаційних, конкурсних, медико-соціальних експертних комісій та інших подібних органів, рішення яких є обов'язковими для органів державної влади, органів місцевого самоврядування, інших осіб;
10) спорах щодо формування складу державних органів, органів місцевого самоврядування, обрання, призначення, звільнення їх посадових осіб;
11) спорах фізичних чи юридичних осіб щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності замовника у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про особливості здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для гарантованого забезпечення потреб оборони", за винятком спорів, пов'язаних із укладенням договору з переможцем переговорної процедури закупівлі, а також зміною, розірванням і виконанням договорів про закупівлю;
12) спорах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів охорони державного кордону у справах про правопорушення, передбачені Законом України "Про відповідальність перевізників під час здійснення міжнародних пасажирських перевезень".
За визначенням п.п.1, 2, 7 ч.1 ст.4 КАС України, адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; 2) публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи; суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
Колегія суддів зазначає, що при визначенні юрисдикції справи, необхідно виходити з характеру спірних правовідносин, прав та інтересів, за захистом яких звернувся позивач.
Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є наявність публічно-правового спору, тобто спору, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.
Публічно-правовий спір має особливий суб'єктний склад. Участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Однак сама по собі участь у спорі суб'єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справи адміністративної юрисдикції. Необхідно з'ясовувати у зв'язку з чим виник спір та на захист яких прав особа звернулася до суду.
Відповідно до ч. 4 ст. 11 Цивільного кодексу України у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування. Отже, рішення суб'єктів владних повноважень, до яких належать органи державної влади, органи місцевого самоврядування, можуть бути підставами виникнення цивільних прав та обов'язків.
Отже, якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, які спричинені рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов'язаний з реалізацією її майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів.
При визначенні юрисдикції справи необхідно виходити з характеру спірних правовідносин, прав та інтересів, за захистом яких звернувся позивач; суб'єктного складу сторін, предмету спірних правовідносин.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач оскаржує рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно ОСОБА_2 від 08.04.2010 реєстраційний номер 30134082 про реєстрацію права власності за ОСОБА_3 на нежитлову будівлю (овочесховище) за адресою: вул. Садова, 34-а, с. Хмарівка Зіньківський район Полтавська область, а також рішення державного реєстратора від 24.12.2009 реєстраційний номер 29304954 про реєстрацію права власності за ОСОБА_3 на нежитлову будівлю (свинарник) за адресою: вул. Садова, 34, с. Хмарівка Зіньківський район Полтавська область.
Проте, колегія суддів зазначає, що висновки суду щодо віднесення даного спору до цивільно-правового, є безпідставними, оскільки вказані нежитлові приміщення не є спірними. Питання щодо вирішення права власності на спірні нежитлові будівлі було предметом розгляду за рішенням Господарського суду Полтавської області від 06.03.2008 року у справі №5/29 за ТОВ “Краяни”.
В даній справі предметом спору є дії реєстратора щодо державної реєстрації прав та їх обтяжень оформленні рішеннями від 08.04.2010 реєстраційний номер 30134082 та рішенням від 24.12.2009 реєстраційний номер 29304954 про реєстрацію права власності на вищезазначені об'єкти за ОСОБА_3 на підставі рішення Зінківського районного суду Полтавської області від 09.12.2010р. по справі №22ц-11316/2010, яке було скасоване.
Таким чином, колегія суддів зазначає, що у в межах даної адміністративної справи предметом спору є лише правомірність рішення державного реєстратора щодо реєстрації права власності, а не встановлення цього права.
Зазначені обставини не були враховані судом першої інстанції при ухваленні рішення про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі.
Отже, даний спір належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Наведене свідчить про передчасність висновків суду першої інстанції про наявність підстав для відмови у відкритті провадження в адміністративній справі та віднесення даного спору до господарського.
Таким чином, судом першої інстанції порушено норми процесуального права та невірно встановлено обставини у справі, що призвело до ухвалення незаконного рішення, яке підлягає скасуванню з підстав визначених ст. 320 КАС України.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 320 КАС України, підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушенням норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.
З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню, ухвала суду першої інстанції скасуванню, а справа направленню для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Керуючись ст. 2, 5, 19, 243, 250, 308, 310, 312, 315, п.4 ч.1 ст. 320, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Апеляційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Краяни" задовольнити .
Ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 07.03.2018 по справі № 816/709/18 скасувати.
Справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає
.
Головуючий суддя ОСОБА_5
Судді ОСОБА_6 ОСОБА_7
Повний текст постанови складений та підписаний 01.06.2018.