ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
04.06.2018Справа № 910/3751/18
Господарський суд міста Києва у складі судді Маринченка Я.В. розглянувши матеріали справи
за позовом Малого товариства «ФЛП СТП Гідраулікс» (Mazoji bendrija «FLP CTP Hydraulics»)
до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхове товариство «Домінанта»
про стягнення 99931,44 грн.
Без виклику представників сторін
У березні 2018 року Мале товариство «ФЛП СТП Гідраулікс» (Mazoji bendrija «FLP CTP Hydraulics») звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхове товариство «Домінанта» про стягнення 99931,44 грн.
Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що 02.12.2017 в місті Києві, на вул. Богатирській, 1 внаслідок порушення правил дорожнього руху водієм автомобіля марки «ГАЗ», д.н.з.НОМЕР_1, ОСОБА_1, сталася дорожньо-транспортна пригода, в результаті якої пошкоджено автомобіль марки «Audi» д.н.з.НОМЕР_2, який належить позивачу.
Оскільки на час скоєння ДТП цивільно-правову відповідальність особи, винної у скоєнні ДТП - ОСОБА_1, було застраховано у Товаристві з додатковою відповідальністю «Страхове товариство «Домінанта», позивач звернувся до відповідача із заявою про виплату страхового відшкодування, проте відповідач залишив вказану претензію без відповіді та задоволення.
На підставі викладеного позивач просить стягнути з відповідача суму страхового відшкодування в розмірі 96985,96 грн. та витрати на проведення авто товарознавчої експертизи в розмірі 1500 грн.
Крім того, позивач прости стягнути з відповідача на свою користь пеню за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання в розмірі 1445,48 грн.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 03.04.2018 відкрито провадження у справі та постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, визначено відповідачу строк для подання заяви із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження протягом 5 днів з дня вручення даної ухвали, але не пізніше 13.04.2018, для подання відзиву на позов - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали, але не пізніше 23.04.2018 та для подання заперечень на відповідь на відзив (якщо такі будуть подані) - протягом 5 днів з дня отримання відповіді на відзив, але не пізніше 03.05.2018. Позивачу визначено строк для подання відповіді на відзив протягом 5 днів з дня його отримання, але не пізніше 28.04.2018.
З метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 03.04.2018 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 01032, м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 119.
Однак, 16.04.2018 на адресу господарського суду міста Києва повернувся поштовий конверт №0103046586720 із відміткою про повернення у зв'язку з закінченням встановленого терміну зберігання.
В силу положення пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського суду міста Києва, день невдалої спроби вручення поштового відправлення за адресою місцезнаходження відповідача, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, вважається днем вручення відповідачу ухвали суду про відкриття провадження у справі.
Разом з тим, як вбачається із наявного в матеріалах справи Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, станом на 24.05.2018 адресою місцезнаходження відповідача у справі - Товариства з додатковою відповідальністю «Страхове товариство «Домінанта» є 03056, м. Київ, пров. Індустріальний, буд. 23.
Із вказаного витягу вбачається, що реєстраційні дії щодо зміни місцезнаходження відповідача було здійснено 08.05.2018, тобто станом на час відкриття провадження у справі та направлення відповідачеві копії ухвали господарського суду міста Києва від 03.04.2018, а також повернення вказаної ухвали на адресу суду у зв'язку із закінченням терміну зберігання, відповідач перебував за адресою, відомою суду на час відкриття провадження у справі, а відтак суд приходить до висновку щодо належного повідомлення відповідача про відкриття провадження у справі.
Також господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись, зокрема, з ухвалою про відкриття провадження у справі від 03.04.2018 у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).
Суд вказує про те, що відповідач не був обмежений у своїх процесуальних правах надати відзив через канцелярію суду або шляхом їх направлення на адресу суду поштовим відправленням, відтак, приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, з метою дотримання процесуальних строків вирішення спору, суд дійшов висновку, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення у відповідності до ч.9 ст.165, ч.2 ст.178, ч.1 ст.202 Господарського процесуального кодексу України, а неподання відповідачем відзиву на позов не перешкоджає вирішенню справи по суті за наявними в ній матеріалами.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши матеріали справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що 02.12.2017 на о 20:30 год. на вул. Богатирській, 1 у м. Києві ОСОБА_1, керуючи автомобілем марки «ГАЗ» д.н.з.НОМЕР_1, завчасно не зайняв ліве положення та не надав дорогу автомобілю «Audi» д.н.з.НОМЕР_2, внаслідок чого сталася дорожньо-транспортна пригода в результаті якої було пошкоджено належний на праві власності позивачу автомобіль марки «Audi» д.н.з.НОМЕР_2.
Зазначені обставини, зокрема, підтверджуються наявною в матеріалах справи постановою Оболонського районного суду міста Києва від 27.12.2017 у справі №756/16814/17-п.
Вказаною постановою Оболонського районного суду міста Києва ОСОБА_1 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КпАП України та застосовано до останнього адміністративне стягнення у вигляді штрафу.
Вина ОСОБА_1 у скоєнні вказаного ДТП належним чином доведена доказами, наявними у матеріалах справи.
З матеріалів справи вбачається, що цивільно-правова відповідальність власника автомобіля марки «ГАЗ» д.н.з.НОМЕР_1, застрахована за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АК/003926520 у Товариства з додатковою відповідальністю «Страхове товариство «Домінанта», чинного на момент скоєння ДТП (02.12.2017). Ліміт відповідальності страховика за шкоду, заподіяну майну становить 100000 грн., розмір франшизи - 0 (нуль) грн.
Таким чином, особою, відповідальною за завдані власнику автомобіля марки «Audi» д.н.з.НОМЕР_2, збитки у межах, передбачених договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності, в даному випадку, є відповідач.
Відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним з способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.
Статтею 22 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. При цьому збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки), та доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Загальні положення про цивільно-правову відповідальність за завдання позадоговірної шкоди передбачено у статті 1166 Цивільного кодексу України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам юридичної особи, а також шкода, завдана її майну, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Пунктом 2 ст.1187 Цивільного кодексу України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки одній особі з вини іншої, відшкодовується винною особою.
Відповідно до ч.2 ст.1192 Цивільного кодексу України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначаються відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
За приписами п.35.1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) заяву про страхове відшкодування.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач 11.12.2017 звернувся до відповідача із заявою про виплату страхового відшкодування в порядку регресу. Проте відповідачем вказана заява була залишена без відповіді та задоволення.
Пунктом 32.2 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що страховик не пізніше 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування, у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими, зобов'язаний прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування та виплатити його.
Так позивач зазначає, що оскільки заяву про виплату страхового відшкодування останнім було подано відповідачеві 11.12.2017, то Товариство з додатковою відповідальністю «Страхове товариство «Домінанта» мало прийняті рішення про виплату страхового відшкодування абу відмову у його виплаті у строк до 11.03.2018, проте станом на момент звернення позивача із розглядуваним позовом до суду, відповідачем не вчинялось жодних дій щодо оцінки пошкодженого транспортного засобу позивача та виплати суми страхового відшкодування.
Таким чином, на замовлення позивача, суб'єктом оціночної діяльності, суб'єктом оціночної діяльності ФОП ОСОБА_2 було проведено автотоварознавче дослідження з визначення вартості матеріального збитку завданого васнику автомобіля марки «Audi» д.н.з.НОМЕР_2, пошкодженого внаслідок розглядуваної ДТП, за результатами проведення якого було складено Висновок №661.12.17 від 27.12.2017, відповідно до якого пошкоджений транспортний засіб біло визнано конструктивно знищенним, а вартість матеріального збитку завданого власнику пошкодженого автомобіля «Audi» д.н.з.НОМЕР_2 склала 103003,96 грн.
Дослідивши наданий позивачем висновок автотоварознавчого дослідження №661.12.17 від 27.12.2017, суд не погоджується із висновками, вказаними в ньому з огляду на наступне.
Статтею 30 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначено, що Транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з аварійним сертифікатом (рапортом), звітом (актом) чи висновком про оцінку, виконаним аварійним комісаром, оцінювачем або експертом відповідно до законодавства, витрати на відновлювальний ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди. Якщо транспортний засіб вважається знищеним, його власнику відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди, а також витрати на евакуацію транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди.
Разом з тим, відповідно до п.7.17 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів (надалі - Методика) якщо вартість відновлювального ремонту, з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу складників розукомплектованого або аварійно пошкодженого КТЗ, перевищує його ринкову вартість без зазначених пошкоджень, то ринкова вартість такого КТЗ не розраховується. Відновлення такого КТЗ за принципом внеску є економічно недоцільним. У цьому випадку може бути визначена вартість утилізації КТЗ.
Вартість утилізації КТЗ визначається як сума ринкової вартості технічно справних складників та вартості металобрухту складників, які залишилися (п.7.18 Методики).
За умовами п.7.19 Методики у разі наявності даних щодо продажу аналогічного КТЗ у такому самому технічному стані за вартість утилізації КТЗ, що оцінюється, може прийматися ціна продажу зазначеного аналогічного КТЗ.
Пунктом 7.20 Методики визначено, що вартість технічно справних складників визначається на підставі результатів їх діагностування на спеціалізованому для даної моделі КТЗ підприємстві автосервісу, а у разі необхідності-дефектування.
Вартість технічно справних складників визначається відповідно до вимог пункту 7.36 та підпунктів 8.5.10 - 8.5.12 пункту 8.5 цієї Методики з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу та з відніманням вартості робіт з їх демонтажу, діагностування, дефектування, витрат, пов'язаних з їх продажем у регіоні (складські, транспортні, торговельні витрати та інше), суми податків, зборів, інших обов'язкових платежів та прибутку, що очікується від реалізації складників на вторинному ринку. Зазначені витрати, окрім вартості робіт з демонтажу, діагностування, дефектування складників, мають бути задані як вихідні дані замовника оцінки або визначені залученими до оцінки фахівцями у галузі економіки (п.7.21 Методики).
Умовами п.7.22 Методики визначено, що до складників, що підлягають оцінці, у разі визначення утилізаційної вартості КТЗ, не включають ті, демонтування яких потребує робіт, пов'язаних із застосуванням газополуменевого чи електродугового різання, а також такі складники, що впливають на безпеку руху та не підлягають повторному використанню: а) подушки пневматичні з піротехнічними активаторами, елементи системи їх електричного контролю і датчики цієї системи; б) гальмові колодки і накладки гальмових систем; в) трубопроводи і ущільнювальні системи; г) глушники випускної системи; ґ) шарніри системи кермування і підвіски; д) крісла, зінтегровані з ременями безпеки чи пневматичними подушками; е) складники системи блокування керма; є) складники системи знерухомлення КТЗ, виконані разом з передавально-приймальними пристроями електричного управління; ж) обладнання проти викрадання КТЗ і тривожної сигналізації; з) електричні і електронні елементи систем убезпечення руху-антиблокувальної (ABS), протибуксувальної (ASR); и) трубопроводи паливної системи; і) періодично замінювані фільтри і фільтрувальні елементи; ї) клапани системи рециркуляції газових викидів; й) складники установки живлення двигунів газовим паливом; к) автоматичні і неавтоматичні з'єднання ременів безпеки разом з частинами ременів, виконаних разом з пряжками, механізмом для звільнення від ременів, піротехнічними і механічними активаторами, електронні системи автоматичного натягу ременів безпеки; л) щітки склоочисників; м) експлуатаційні рідини, зокрема: моторні оливи, трансмісійні оливи, оливи гідравлічних приводів і систем, охолоджувальна рідина, холодоагенти, рідини гальмових та кліматизаційних систем; н) каталітичні конвертори (каталізатори); о) кріпильні складники, якщо інше не зазначено в офіційній інформації виробника; п) окремі складники, що мають використовуватися комплектно: амортизатори, комплекти стояків (амортизатор з пружиною) підвіски у разі їх розташування на КТЗ попарно - з обох боків однієї осі, моста; окремі замки дверей, капота, кришки багажника, а також деталі селективного поєднання складальних одиниць.
Згідно з п.7.23 Методики, якщо ринкова вартість технічно справних складників менша за суму вартості робіт з їх демонтування та витрат, пов'язаних з їх продажем у регіоні, то вартість оцінюваного КТЗ дорівнює вартості металобрухту складників, що залишилися, з урахуванням витрат на утилізацію.
В той же час, із наданого позивачем Висновку автотоварознавчого дослідження №661.12.17 від 27.12.2017 не вбачається, що експертом при визначенні вартості металобрухту складників пошкодженого автомобіля проводилось визначення вартості технічно справних складників.
Із наявних у справі документів вбачається, що в результаті ДТП автомобіль марки «Audi» д.н.з.НОМЕР_2 отримав пошкодження здебільшого передньої частини кузова, проте матеріали експертного дослідження не містять визначення вартості не пошкоджених деталей. Крім того, визначення вартості металобрухту судовим експертом проведено на підставі ваги транспортного засобу, зазначеної в технічному паспорті автомобіля, що також свідчить про не проведення визначення вартості технічно справних складників транспортного засобу.
За таких обставин судом не може бути прийнятий Висновок автотоварознавчого дослідження №661.12.17 від 27.12.2017, як належний та допустимий доказ визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику пошкодженого автомобіля марки «Audi» д.н.з.НОМЕР_2.
Крім того, позивачем на підтвердження належності йому автомобіля «Audi» д.н.з.НОМЕР_2 на дав до матеріалів справи фотокопію свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, виданого іноземною державою. Проте зазначений документ позивачем надано у копії, виготовленої з низькою якістю та без додавання перекладу зазначеного документа на українську мову, у зв'язку з чим вказаний документ не може бути прийнятий судом в якості належного доказу належності позивачу права власності на пошкоджений внаслідок ДТП транспортний засіб.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку щодо недоведеності заявлених позовних вимог, а відтак позов в повному обсязі задоволенню не підлягає.
Згідно із ч.2-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Частиною 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч.1 ст.77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами ч.1 ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Позивачем не надано суду жодних доказів на підтвердження викладених у позові обставин.
На підставі викладеного, враховуючи положення ст.129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на позивача в повному обсязі.
Враховуючи вкладене та керуючись ст.ст.13, 73, 74, 76, 77, 86, 129, ст.ст.232, 233, 237, 238, 240, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд -
У задоволенні позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено: 04.06.2018
Суддя Я.В. Маринченко