ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
29.05.2018Справа № 64/229
Скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Транзіт»
на дії Святошинського відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві
у справі № 64/229
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Транзіт»,
третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог: ОСОБА_2,
третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог: ОСОБА_3,
третя особа-3 Товариство з обмеженою відповідальністю «ГОШАВК ІНТЕРНЕЙШИНАЛ ТРЕЙДІНГ КО., ЛТД»
про стягнення заборгованості по кредиту 770 084,59 грн.
Господарський суд міста Києва у складі судді Спичака О.М.
за участю секретаря судового засідання Тарасюк І.М.
Представники учасників судового процесу:
скаржник: ОСОБА_5 - за довіреністю;
від стягувача: не з'явився;
від ДВС: Домбровський Р.А. - за довіреністю;
третя особа-1: не з'явився;
третя особа-2: не з'явився;
третя особа-3: Кривошеєв М.В. - за довіреністю
Товариство з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Транзіт» за участю третіх осіб ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором № СМ-005/007/2005 від 05.08.2005 року в сумі 770084,59 грн., з яких: 394189,14 грн. суми основного боргу, 113775,80 грн. процентів за користування кредитними коштами, 261672,79 грн. пені за прострочення виконання зобов'язань по кредитному договору.
Рішенням суду від 03.01.2013 позов задоволено повністю, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Транзіт» заборгованість за кредитним договором в сумі 770084,59 грн. , що складається з 394189,14 грн. суми основного боргу, 113775,80 грн. процентів за користування кредитними коштами, 261672,79 грн. пені за прострочення виконання зобов'язань по кредитному договору, 7700,90 грн. витрат із сплати державного мита та 236,00 грн. витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 12.02.2014 рішення Господарського суду міста Києва від 03.01.2013 у справі № 64/229 скасовано та прийнято нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» на користь ОСОБА_2 29 700,00 грн. витрат за проведення судово-економічної експертизи та 7 700,85 грн. судового збору за перегляд рішення апеляційною інстанцією.
На виконання постанови Київського апеляційного господарського суду від 12.02.2014 Господарським судом міста Києва 11.03.2014 р. видано відповідний наказ.
Постановою Вищого господарського суду України від 13.05.2014 постанову Київського апеляційного господарського суду від 12.02.2014 р. у справі № 64/229 скасовано, а справу № 64/229 направлено на новий розгляд до апеляційного господарського суду в іншому складі суду.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 06.10.2014 р. рішення Господарського суду міста Києва від 03.01.2013 р. у справі № 64/229 залишено без змін.
24.10.2014 на виконання рішення Господарського суду міста Києва від 13.01.2013 року по справі № 64/229, яке залишене без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 06.10.2014 року видано відповідний наказ.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Транзіт» звернулось до Господарського суду міста Києва зі скаргою на дії Святошинського відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві.
Ухвалою суду від 25.09.2017 задоволено скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Транзіт» на дії Святошинського відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві;
- визнано дії Святошинського Відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві щодо проведення оцінки майна (нежитлового приміщення №3 (в літ. «А»), що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 та належить Товариству з обмеженою відповідальністю «Транзіт») у виконавчому провадженні №45559594, неправомірними;
- визнано недійсними та скасовано результати оцінки майна - нежитлового приміщення №3 (в літ. «А»), що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 та належить Товариству з обмеженою відповідальністю «Транзіт», здійсненої у виконавчому провадженні №45559594 та оформлені Висновком про вартість майна від 06.04.2017 р.;
- зобов'язано Святошинський відділ державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві здійснити повторну оцінку майна - нежитлового приміщення №3 (в літ. «А»), що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 та належить Товариству з обмеженою відповідальністю «Транзіт», та призначити для її здійснення іншого суб'єкта оціночної діяльності.
Вищезазначену ухвалу суду скасовано постановою Київського апеляційного господарського суду від 21.11.2017 по справі № 64/229.
Постановою Верховного Суду у справі № 64/229 від 12.03.2018 касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Транзіт» на постанову Київського апеляційного господарського суду від 21.11.2017 у справі №64/229 задоволено частково. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 25.09.2017 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 21.11.2017 у справі № 64/229 скасовано. Справу № 64/229 вирішено направити на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.
Згідно розпорядження керівника апарату Господарського суду м. Києва №05-23/524 від 03.05.2018 призначено проведення повторного автоматичного розподілу справи № 64/229, за результатами якого дану справу передано на розгляд судді Спичаку О.М., що відображено у протоколі автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.05.2018, у зв'язку з чим вказана справа приймається до провадження суддею Спичаком О.М.
Ухвалою суду від 10.05.2018 прийнято справу № 64/229 для розгляду скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Транзіт" на дії Святошинського відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві до свого провадження. Розгляд скарги призначено на 21.05.2018.
У судовому засіданні 21.05.2018 учасники судового процесу надали усні пояснення з приводу поданої скарги.
У зв'язку з неявкою в судове засідання 21.05.2018 представників стягувача та ВДВС, судом постановлено ухвалу про відкладення розгляду скарги на 31.05.2018, яку занесено до протоколу судового засідання.
У судовому засіданні 31.05.2018 представник скаржника надав усні пояснення з приводу поданої скарги, відповідно до яких останню підтримав у повному обсязі та просив суд її задовольнити.
Представники ВДВС та третьої ооби-3 надали усні пояснення, в яких проти задоволення скарги заперечили у повному обсязі та просили суд відмовити у її задоволенні.
З огляду на те, що згідно ч.4 ст.342 Господарського процесуального кодексу України неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду, суд дійшов висновку, що не зважаючи на неявку представників стягувача, скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Транзіт» може бути розглянута судом у судовому засіданні 31.05.2018.
В обґрунтування поданої скарги, Товариство з обмеженою відповідальністю «Транзіт» посилається на те, що у провадженні Святошинського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві знаходиться виконавче провадження №45559594 про стягнення з ТОВ "Транзіт" на користь ТОВ "ОТП Факторинг Україна" 778 021,49 грн., відкрите 24.11.2014 на підставі наказу № 64/229 від 24.10.2014 р.
19.01.2017 р. державним виконавцем було винесено постанову про призначення суб'єкта оціночної діяльності-суб'єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні - ТОВ "Українська експертна група".
28.04.2017 боржник отримав копію експертного висновку від 06.04.2017 для ознайомлення.
Не погоджуючись із проведеною оцінкою майна, боржник звернувся до суду із даною скаргою, в якій просить суд:
- визнати дії державного виконавця щодо проведення оцінки нежилого приміщення незаконними та неправомірними;
- визнати недійсними та скасувати результати оцінки майна у виконавчому провадженні №45559594;
- зобов'язати державного виконавця здійснити повторну оцінку майна та призначити для її здійснення іншого суб'єкта оціночної діяльності.
Обґрунтовуючи вимоги скарги, боржник зазначає, що він не повідомлявся про призначення суб'єкта оціночної діяльності-суб'єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні; висновки оцінки направлені боржнику з порушенням строків, встановлених Законом України "Про виконавче провадження", а саме, 21.04.2017 (у той час, коли висновок надійшов до виконавця від ТОВ "ОТП Факторинг Україна"18.04.2017); призначення суб'єкта оціночної діяльності для участі у виконавчому провадженні відповідно до постанови від 19.01.2017, здійснено з порушенням вимог, передбачених ч. 1 ст. 58 Закону України «Про виконавче провадження», зокрема, оцінка проводиться шляхом укладання договорів із суб'єктами оціночної діяльності - суб'єктами господарювання, визначеними на конкурсних засадах у порядку, встановленому законодавством. Докази спростування, що договір був укладений на конкурсних засадах в відсутні; оцінка здійснена неналежно, без огляду приміщення та з порушенням закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні".
Дослідивши матеріали поданої скарги господарський суд відмовляє в її задоволенні з огляду на наступне.
Відповідно до ст.1291 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Статтею 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що судові рішення, які набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.
За приписами ст.18, ст.326 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
За приписами ст.1 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно ч.1 ст.5 Закону України «Про виконавче провадження», примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
В силу приписів ст. 11 Закону України "Про виконавче провадження", державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Щодо вимоги скаржника про визнання дій державного виконавця щодо проведення оцінки нежилого приміщення незаконними та неправомірними з підстав зазначених вище, то судом зазначається наступне.
Згідно ч.1 ст.10 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» оцінка майна проводиться на підставі договору між суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання та замовником оцінки або на підставі ухвали суду про призначення відповідної експертизи щодо оцінки майна.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 11 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» договір на проведення оцінки майна укладається в письмовій формі та може бути двостороннім або багатостороннім. Під час укладання багатостороннього договору крім замовника оцінки стороною договору може виступати особа-платник, якщо оплату послуг суб'єкта оціночної діяльності здійснює інша особа, а не замовник. У цьому випадку на платника як сторону договору поширюються обмеження, зазначені в статті 8 цього Закону.
Замовниками оцінки майна можуть бути особи, яким зазначене майно належить на законних підставах або у яких майно перебуває на законних підставах, а також ті, які замовляють оцінку майна за дорученням зазначених осіб. Замовники оцінки повинні забезпечити доступ суб'єкта оціночної діяльності до майна, що підлягає оцінці на законних підставах, отримання ним необхідної та достовірної інформації про зазначене майно для проведення його оцінки.
Відповідно до ч. 1 ст. 14 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції, чинній на момент винесення державним виконавцем постанови про призначення експерта) учасниками виконавчого провадження є виконавець, сторони, представники сторін, прокурор, експерт, спеціаліст, перекладач, суб'єкт оціночної діяльності - суб'єкт господарювання, особи, права інтелектуальної власності яких порушені, - за виконавчими документами про конфіскацію та знищення майна на підставі статей 176, 177 і 229 Кримінального кодексу України, статті 51 2 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Частинами 1, 2, 6 ст. 20 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, для з'ясування та роз'яснення питань, що виникають під час здійснення виконавчого провадження і потребують спеціальних знань, виконавець виносить постанову про залучення експерта або спеціаліста (кількох експертів або спеціалістів), а для проведення оцінки майна - суб'єктів оціночної діяльності - суб'єктів господарювання. Експертом або спеціалістом може бути будь-яка дієздатна особа, яка має необхідні знання, кваліфікацію та досвід роботи у відповідній галузі. Експерт несе кримінальну відповідальність за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов'язків під час здійснення виконавчого провадження, надання завідомо неправдивого висновку під час здійснення виконавчого провадження, про що він має бути попереджений виконавцем. Збитки, завдані сторонам внаслідок видачі завідомо неправдивого висновку, підлягають відшкодуванню в порядку, встановленому законом. За недостовірну чи необ'єктивну оцінку майна суб'єкт оціночної діяльності - суб'єкт господарювання несе відповідальність у порядку, встановленому законом, а оцінювач - кримінальну відповідальність, про що він має бути попереджений виконавцем.
За приписами п. 2.8 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої Наказом №512/5 від 02.04.2012 Міністерства юстиції України а (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) для з'ясування та роз'яснення питань, що виникають під час здійснення виконавчого провадження і потребують спеціальних знань, державний виконавець з власної ініціативи або за заявою сторін призначає своєю постановою експерта або спеціаліста (у разі необхідності - кількох експертів або спеціалістів), для оцінки майна (майнових прав) - суб'єктів оціночної діяльності - суб'єктів господарювання, а також у разі потреби - перекладача.
Відповідно до ч. 3 ст. 57 Закону України «Про виконавче провадження» у разі якщо сторони виконавчого провадження не дійшли згоди щодо визначення вартості майна, визначення вартості майна боржника здійснюється виконавцем за ринковими цінами, що діють на день визначення вартості майна. Для проведення оцінки за регульованими цінами, оцінки нерухомого майна, транспортних засобів, повітряних, морських та річкових суден виконавець залучає суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання.
Судом зазначається, що Закон України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» визначає правові засади здійснення оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності в Україні, її державного та громадського регулювання, забезпечення створення системи незалежної оцінки майна з метою захисту законних інтересів держави та інших суб'єктів правовідносин у питаннях оцінки майна, майнових прав та використання її результатів.
Частиною 1 статті 7 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» передбачено, що оцінка майна проводиться у випадках, встановлених законодавством України, міжнародними угодами, на підставі договору, а також на вимогу однієї з сторін угоди та за згодою сторін.
З системного аналізу правових норм Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», Закону України «Про виконавче провадження» та положень Інструкції з організації примусового виконання рішень полягає, що господарський договір не є єдиною правовою підставою для здійснення суб'єктом оціночної діяльності дій, спрямованих на оцінку майна та майнових прав.
Оцінка майна проводиться і у інших випадках, встановлених законодавством України, наприклад, яке регулює відносини з примусового виконання судових рішень, що передбачено ст.7 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність».
Зі змісту ст. 10, ст. 11 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність» вбачається, що відносини із суб'єктом оціночної діяльності можуть бути побудовані на підставі договору, який визначає права і зобов'язання його сторін. Наявність такого договору є обов'язковою умовою, коли між суб'єктами права мають виникнути саме майново-господарські відносини.
У даному випадку слід звернути увагу сторін на те, що частиною 1 ст.175 Господарського кодексу України визначено, що майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Частиною 1 статті 176 Господарського кодексу України передбачено, що організаційно-господарськими визнаються господарські зобов'язання, що виникають у процесі управління господарською діяльністю між суб'єктом господарювання та суб'єктом організаційно-господарських повноважень, в силу яких зобов'язана сторона повинна здійснити на користь другої сторони певну управлінсько-господарську (організаційну) дію або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Тобто, з урахуванням викладеного вище, слід зауважити, що у даному випадку у спірних правовідносинах, які виникли в межах виконавчого провадження, підставою для проведення оцінки майна позивача є не господарський договір, як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, а постанова державного виконавця, винесена відповідно до ст. 20 Закону України «Про виконавче провадження».
Приймаючи до уваги, що фактично правовою підставою для здійснення оцінки арештованого майна боржника є постанова державного виконавця, суд дійшов висновку, що посилання скаржника на відсутність договору на проведення оцінки є юридично неспроможними та безпідставними.
Так само безпідставними є твердження скаржника про необхідність проведення конкурсу для визначення експерта, який буде здійснювати оцінку майна, оскільки відповідно до умов вищезазначених норм достатнім для проведення оцінки є наявність постанови державного виконавця, згідно якого призначено оцінювача (експерта).
Щодо тверджень скаржника про невчасність направлення постанови про призначення суб'єкта оціночної діяльності-суб'єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні та направлення висновків оцінки боржнику з порушенням строків, встановлених Законом України "Про виконавче провадження", то судом зазначається наступне.
Частиною 1 ст. 28 ЗУ «Про виконавче провадження» передбачено, що копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження) доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простою кореспонденцією або доставляються кур'єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, які надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі. Документи виконавчого провадження надсилаються стягувачу та боржнику за їхніми адресами, зазначеними у виконавчому документі. У разі зміни стороною місця проживання чи перебування або місцезнаходження документи виконавчого провадження надсилаються за адресою, зазначеною у відповідній заяві сторони виконавчого провадження. Документи виконавчого провадження доводяться до відома або надсилаються адресатам не пізніше наступного робочого дня з дня їх винесення.
Матеріали справи виконавчого провадження не містять доказів надсилання боржнику копії постанови державного виконавця від 19.01.2017 про призначення суб'єкта оціночної діяльності-суб'єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні, так само як і не містять беззаперечних доказів того, що зазначена постанова на адресу скаржника не надсилалася. Проте надіслання (не надіслання) вищезазначеної постанови на адресу боржника ніяким чином не впливає на проведення оцінки та її результати в цілому, та не може бути підставою для визнання дій державного виконавця щодо проведення оцінки нежилого приміщення незаконними та неправомірними.
Стосовно тверджень скаржника про те, що висновки оцінки направлені боржнику з порушенням строків, встановлених Законом України "Про виконавче провадження", то судом зазначається про те, що направлення зазначеної постанови з простроченням в один день не може бути підставою для визнання дій органу ДВС з проведення оцінки незаконними та неправомірними. Крім того, скаржником не зазначено, яким чином прострочення направлення зазначеної постанови в один день порушила його права, як боржника у виконавчому проваджені.
За таких обставин, виходячи з вищенаведеного у сукупності суд дійшов висновку щодо необґрунтованості скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Транзит» та відсутності підстав для її задоволення в частині вимог про визнання неправомірними дій Святошинського відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві щодо проведення оцінки майна (нежитлового приміщення №3 (в літ. «А»), що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 та належить Товариству з обмеженою відповідальністю «Транзіт»).
Вимога скаржника про визнання недійсними та скасування результатів оцінки майна - нежитлового приміщення №3 (в літ. «А»), що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 та належить Товариству з обмеженою відповідальністю «Транзіт», здійсненої у виконавчому провадженні №45559594 та оформлені Висновком про вартість майна від 06.04.2017 також задоволенню не підлягає з огляду на наступне.
Правові засади здійснення оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності в Україні, її державного та громадського регулювання, забезпечення створення системи незалежної оцінки майна з метою захисту законних інтересів держави та інших суб'єктів правовідносин у питаннях оцінки майна, майнових прав та використання її результатів визначені Законом України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність».
Згідно із частиною четвертою статті 3 цього Закону процедури оцінки майна встановлюються нормативно-правовими актами з оцінки майна. У випадках проведення незалежної оцінки майна складається звіт про оцінку майна. Вимоги до звітів про оцінку майна та актів оцінки майна встановлюються відповідно до статті 12 цього Закону.
Підставою проведення оцінки майна є, зокрема, договір між суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання та замовником оцінки, який укладається в письмовій формі та може бути двостороннім або багатостороннім (за змістом частини першої статті 10 і частини першої статті 11 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність»).
Відповідно до статті 33 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність» спори, пов'язані з оцінкою майна, майнових прав, вирішуються в судовому порядку.
Статтею 32 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність» передбачена відповідальність оцінювачів та суб'єктів оціночної діяльності, частиною другою якої визначено, що оцінювачі та суб'єкти оціночної діяльності - суб'єкти господарювання несуть відповідальність за невиконання або неналежне виконання умов договору, зокрема, за недостовірність чи необ'єктивність оцінки майна, відповідно до умов договору та закону.
Відтак, чинним законодавством України передбачені підстави відповідальності суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання в разі неналежного виконання (зокрема, недостовірність чи необ'єктивність оцінки майна) ним своїх обов'язків.
Водночас звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється підписом керівника суб'єкта оціночної діяльності (частина перша статті 12 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність»).
Системний аналіз наведених норм чинного законодавства свідчить про те, що звіт по оцінку майна є документом, який фіксує дії суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання щодо оцінки майна, здійснювані ним у певному порядку та спрямовані на виконання його професійних обов'язків, визначених законом і встановлених відповідним договором.
Таким чином, за змістом статей 12, 33 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» звіт про оцінку майна не створює жодних правових наслідків для учасників правовідносин з оцінки майна, а лише відображає та підтверджує зроблені суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання висновки та його дії стосовно реалізації своєї практичної діяльності з визначених питань, що унеможливлює здійснення судового розгляду справ у спорах про визнання такого звіту недійсним.
Отже, встановлена правова природа звіту про оцінку майна унеможливлює здійснення судового розгляду щодо застосування до нього наслідків, пов'язаних зі скасуванням юридичних актів чи визнанням недійсними правочинів.
Зазначена правова позиція викладена в Постанові Великої палати Верховного Суду від 13.03.2018 у справі № 914/881/17.
Щодо вимоги скаржника про зобов'язання Святошинський відділ державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві здійснити повторну оцінку майна - нежитлового приміщення №3 (в літ. «А»), що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 та належить Товариству з обмеженою відповідальністю «Транзіт», та призначити для її здійснення іншого суб'єкта оціночної діяльності , суд зазначає наступне.
Положеннями ч. 2 ст. 343 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).
Частиною 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін, а частиною 4 вказаної статті передбачено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
З огляду на те, що суд, не виявив порушення в діяльності органу ДВС, то і підстави для проведення повторної оцінки відсутні.
Керуючись ст.ст. 234, 235, 342, 343 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Відмовити в задоволенні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Транзіт" на дії Святошинського відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві.
2. Згідно ч.1 ст.235 Господарського процесуального кодексу України дана ухвала набирає законної сили негайно з моменту її проголошення та відповідно до підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України може бути оскаржена в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня її проголошення.
Повний текст ухвали складено та підписано 04.06.2018
Суддя Спичак О.М.