ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
01 червня 2018 року № 826/26287/15
Окружний адміністративний суд міста Києва в складі: судді Бояринцевої М.А., розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Суперфіна Бориса Михайловича, третя особа: товариство з обмеженою відповідальністю "Кей-Колект" про визнання протиправним та скасування рішення, визнання протиправними дій,
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 з позовом до державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Суперфіна Бориса Михайловича (далі - відповідач та/або нотаріус), третя особа: товариство з обмеженою відповідальністю «Кей - Колект» та просить суд:
- визнати протиправними дії державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Суперфіна Бориса Михайловича щодо реєстрації права власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_2 за товариством з обмеженою відповідальністю «Кей - Колект»;
- скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер: 23476299 від 06.08.2015 на квартиру за адресою: АДРЕСА_2 за товариством з обмеженою відповідальністю «Кей - Колект».
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.12.2015 відкрито провадження в адміністративній справі №826/26287/15 суддею Шулежко В.П.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.09.2016 провадження у справі №826/26287/15 закрито.
В подальшому, ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 24.11.2016 вищевказану ухвалу скасовано, а справу №826/26287/15 направлено до Окружного адміністративного суду міста Києва для продовження розгляду справи.
На підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.02.2016 адміністративну справу передано на розгляд судді Арсірія Р.О., який ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.12.2016 прийняв справу до свого провадження.
Надалі, на підставі розпорядження №7678 від 11.10.2017, протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.10.2017 адміністративну справу передано на розгляд судді Бояринцевої М.А.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 03.11.2017 адміністративну справу прийнято до провадження суддею Бояринцевою М.А.
Як вбачається з матеріалів справи, в обгрунтування позовних вимог позивач, серед іншого зазначає, що рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер: 23476299 від 06.08.2015 на квартиру за адресою: АДРЕСА_2 за товариством з обмеженою відповідальністю "Кей - Колект" прийнято відповідачем в порушення норм чинного законодавства. Крім цього, позивач вказує про порушення вимог Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті». Поряд з цим, ОСОБА_1 зазначає про порушення відповідачем вимог Закону України «Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та Закону України «Про іпотеку». Разом з цим, як стверджує позивач, з огляду на наявність судового рішення про стягнення заборгованості за кредитним договором, відсутні підстави для досудового врегулювання спору.
Відповідач письмових заперечень на позову заяву не надавав, проте, останнім надано матеріали реєстраційної справи, на підставі яких ним прийнято оскаржуване рішення.
Представник третьої особи проти позову заперечив з підстав, які викладені в додаткових пояснень до заперечень на позову заяву від 26.02.2018.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників позивача та третьої особи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.
26.12.2007 між Акціонерним комерційним банком «УкрСиббанк» і ОСОБА_1 укладено договір споживчого кредиту №11277826000 (далі - договір).
26.12.2007 ОСОБА_1 з метою забезпечення належного виконання договору споживчого кредиту №11277826000 від 26.12.2007 укладено з Акціонерним комерційним банком «УкрСиббанк» договір іпотеки №74281 /нерухомого майна/ (далі - іпотечний договір).
Згідно з п. 1.1 іпотечного договору іпотекодавець передає в іпотеку іпотекоджержателю наступне нерухоме майно (далі - предмет іпотеки): трикімнатну квартиру, що розташована за адресою: місто Київ, вулиця Михайла Донця, будинок 25/89 (двадцять п'ять дріб двадцять вісім), квартира 134 (сто тридцять чотири) та власністю іпотекодавця на підставі договору купівлі-продажу квартири, який посвідчений приватним нотаріусом КМНО Марченко О.І. від 26.12.2017 за реєстром №з-1875.
06.08.2015 державним реєстратором - приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Суперфіном Борисом Михайловичем прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер: 23476299 на квартиру за адресою: АДРЕСА_2 за товариством з обмеженою відповідальністю «Кей - Колект» (далі - оскаржуване та/або спірне рішення).
Вирішуючи спір по суті суд керується положеннями чинного законодавства, що діяло на час виникнення спірних правовідносин та звертає увагу на наступне.
Правові, економічні, організаційні засади проведення державної реєстрації речових та інших прав, які підлягають реєстрації, та їх обтяжень, забезпечення визнання та захисту державою цих прав, створення умов для функціонування ринку нерухомого майна визначає Закон України «Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.07.2004 №1952-IV (далі - Закон №1952-IV).
Згідно з ч. 1 ст. 2 Закону №1952-IV державна реєстрація речових прав на нерухоме майно (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Частиною 1 ст. 15 Закону №1952-IV встановлено, що державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в такому порядку: 1) прийняття і перевірка документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень, реєстрація заяви; 2) встановлення факту відсутності підстав для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та/або їх обтяжень; 3) прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відмову в ній або зупинення державної реєстрації; 4) внесення записів до Державного реєстру прав; 5) видача свідоцтва про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених статтею 18 цього Закону; 6) надання витягів з Державного реєстру прав про зареєстровані права та/або їх обтяження.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону №1952-IV державним реєстратором може бути громадянин України, який має вищу освіту та відповідає кваліфікаційним вимогам, установленим Міністерством юстиції України.
При цьому, у випадку, передбаченому цим Законом, державним реєстратором є нотаріус як спеціальний суб'єкт, на якого покладаються функції державного реєстратора прав на нерухоме майно.
Згідно з ч. 9 ст. 15 Закону №1952-IV державна реєстрація прав, їх обтяжень у результаті вчинення нотаріальної дії (надання відмови в ній) проводиться одночасно з вчиненням такої дії.
Водночас, ч. 5 ст. 3 Закону №1952-IV передбачено, що державна реєстрація прав власності, реєстрація яких проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, під час вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об'єктом незавершеного будівництва проводиться нотаріусом, яким вчиняється така дія.
Державна реєстрація прав у результаті вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об'єктом незавершеного будівництва проводиться нотаріусом, яким вчинено таку дію.
Відповідно до п. 2 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2013 №868, нотаріус проводить державну реєстрацію права власності на нерухоме майно або на об'єкт незавершеного будівництва виключно у випадку вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном.
З вказаного слідує, що державна реєстрація права власності, реєстрація яких проведена відповідно до законодавства, яке діяло на момент їх виникнення, під час вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об'єктом незавершеного будівництва проводиться нотаріусом, яким вчиняється така дія. В той же час, не передбачено можливість проведення державної реєстрації речових прав на об'єкт нерухомого майна нотаріусом без вчинення ним нотаріальної дії, пов'язаної із переходом таких прав на об'єкт нерухомості.
Крім того, суд звертає увагу, що повноваження нотаріусів на виконання реєстраційних дій у Державному реєстрі прав пов'язуються законодавцем із вчиненням нотаріальної дії з нерухомим майном.
Так, судом в ході розгляду справи встановлено, що іпотечний договір посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Марченко О.І.
Таким чином, суд зазначає, що відповідачем нотаріальна дія з нерухомим майном не вчинялася. Посвідчення факту виникнення, переходу або припинення права власності на нерухоме майно не мало місця.
Відповідно до Наказу Міністерства юстиції України від 02.04.2013 №607/5 "Про заходи щодо взаємодії органів державної реєстрації прав та їх посадових осіб", у разі подання до структурних підрозділів територіальних органів Мін'юсту, що забезпечують реалізацію повноважень Укрдержреєстру, заяв щодо державної реєстрації права власності або інших речових прав на нерухоме майно (далі - речові права на нерухоме майно), що виникають на підставі рішень судів, що набрали законної сили, де однією із сторін є юридична особа, та/або інший суб'єкт господарювання, та/або фізична особа - підприємець (крім випадків державної реєстрації права власності на підставі рішень судів у справах про спадкування); на підставі договорів іпотеки, що містять застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, рішення щодо державної реєстрації речових прав на нерухоме майно приймаються державними реєстраторами прав на нерухоме майно Укрдержреєстру відповідно до додатка до цього наказу.
Окрім того, згідно з Указом Президента України від 06.04.2011 №401/2011 "Про затвердження Положення про Державну реєстраційну службу України" Державна реєстраційна служба України (Укрдержреєстр) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра юстиції України та входить до системи органів виконавчої влади. Укрдержреєстр є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади з питань реалізації державної політики у сферах державної реєстрації актів цивільного стану, державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, реєстрації (легалізації) об'єднань громадян, інших громадських формувань, статутів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, якщо їх реєстрація передбачена законами, статуту територіальної громади міста Києва, друкованих засобів масової інформації та інформаційних агентств як суб'єктів інформаційної діяльності.
Підпунктом 10 п. 3 вказаного Положення передбачено, що Укрдержреєстр здійснює державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно відповідно до закону. Згідно з пунктом 7 зазначеного Положення Укрдержреєстр здійснює свої повноваження безпосередньо та через структурні підрозділи головних управлінь юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, в областях, містах Києві та Севастополі, а також районних, районних у містах, міських (міст обласного значення), міськрайонних, міжрайонних управлінь юстиції, що забезпечують реалізацію повноважень Укрдержреєстру.
Таким чином, за наслідком вищевикладеного суд приходить до висновку, що дії нотаріуса щодо прийняття рішення про державну реєстрацію права власності, яке виникає на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя були протиправними у зв'язку з відсутністю у нотаріуса повноважень щодо прийняття рішення про державну реєстрацію права власності без вчинення нотаріальної дії з майном.
Що ж стосується обґрунтувань позивача в частині розповсюдження дії Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 1 вказаного Закону протягом дії цього Закону:
1) не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно із статтею 4 Закону України "Про заставу" та/або предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України "Про іпотеку", якщо таке майно виступає як забезпечення зобов'язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що:
таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об'єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно;
загальна площа такого нерухомого житлового майна (об'єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. метрів для квартири та 250 кв. метрів для житлового будинку;
2) не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) інше майно (майнові права), яке відповідно до законодавства або кредитного договору підлягає стягненню з позичальника, зазначеного у підпункті 1 цього пункту, при недостатності коштів, одержаних стягувачем від реалізації (переоцінки) предмета застави (іпотеки);
3) кредитна установа не може уступити (продати, передати) заборгованість або борг, визначений у підпункті 1 цього пункту, на користь (у власність) іншої особи.
В даному випадку суд відхиляє вказані доводи позивача, як підстави для задоволення адміністративного позову, оскільки в матеріалах справи міститься відомості з реєстру права власності на нерухоме майно згідно якого ОСОБА_1 є власником житлового будинку за адресою: АДРЕСА_3; квартира за адресою: АДРЕСА_1.
Таким чином, в даному випадку, суд вважає, що Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» не може бути застосований.
Що ж стосується доводів про порушення Закону України «Про іпотеку» слід звернути увагу на наступне.
Згідно з ст. 36 Закону України «Про іпотеку» від 05.06.2003 N 898-IV (далі - Закон N 898-IV) визначено, що сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладено одночасно з іпотечним договором в будь - який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.
Договір про задоволення вимоги іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки.
Договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати: передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання у порядку, встановленому статтею 37 цього закону; право іпотекодержателя від свого імені продавати предмет іпотеки будь - якій особі на підставі договору купівлі - продажу у порядку, встановленому статтею 38 цього закону.
Після завершення позасудового врегулювання будь-які наступні вимоги іпотекодержателя щодо виконання боржником основного зобов'язання є не дійсними.
Згідно з п. 4.1 договору іпотекодержатель за цим договором має право на звернення стягнення на предмет іпотеки.
Пунктом 5.1 договору іпотеки передбачено, що сторони досягли згоди про можливість звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання.
Відповідно до пп. 5.2.1, пп.5.2.2 п. 5.2 іпотечного договору позасудове врегулювання здійснюється одним з наступних способів звернення стягнення на предмет іпотеки: передача іпотекодержателю право власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання на підставі окремого договору про задоволення вимог іпотекодержателя у порядку встановленому Законом України "Про іпотеку"; отримання іпотекодержателем права продавити предмет іпотеки будь - якій особі на підставі договору купівлі - продажу від імені іпотекодавця на підставі окремого договору про задоволення вимог іпотекодержателя у порядку, встановленому Законом України «Про іпотеку».
З вказаного слідує, що умовами іпотечного договору визначено, що позасудове врегулювання здійснюється на підставі окремого договору про задоволення вимог іпотекодержателя у порядку, встановленому Законом України «Про іпотеку», однак останній між позивачем та третьої особою укладений не був.
Таким чином, суд приходить до висновку, про обґрунтованість доводів позивача в цій частині.
Крім того, слід звернути увагу, що процедуру проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав), перелік документів, необхідних для її проведення, права та обов'язки суб'єктів у сфері державної реєстрації прав, а також процедуру взяття на облік безхазяйного нерухомого майна визначено Порядком державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2013 №868 (далі - Порядок №868).
Так, п. 36 Порядку №868 визначає, що для проведення державної реєстрації речових прав необхідними документами є документи, що підтверджують виникнення, перехід або припинення таких прав на нерухоме майно, та інші документи, визначені цим Порядком.
Згідно з п. 46 Порядку №868 для проведення державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, заявник, крім документа, що підтверджує виникнення, перехід та припинення речових прав на нерухоме майно, подає:
1) завірену в установленому порядку копію письмової вимоги про усунення порушень, надіслану іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця, в якій зазначається стислий зміст порушеного зобов'язання, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш як 30-денний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання такої вимоги;
2) документ, що підтверджує завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги іпотекодержателя у разі, коли більш тривалий строк не зазначений у письмовій вимозі, надісланій іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця;
3) заставну (якщо іпотечним договором передбачено її видачу).
Наявність зареєстрованої заборони відчуження нерухомого майна, накладеної нотаріусом під час посвідчення договору іпотеки, на підставі якого відбувається перехід права власності на предмет іпотеки від іпотекодавця до іпотекодержателя, а також зареєстрованих після державної реєстрації іпотеки прав чи вимог інших осіб на передане в іпотеку нерухоме майно не є підставою для відмови у проведенні державної реєстрації права власності за іпотекодержателем.
З вказаного слідує, що Порядком №868 чітко визначено перелік необхідних документів для проведення державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя.
Водночас, ч. 1 ст. 33 Закону №898-IV визначено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.
При цьому, у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору (ч. 1 ст. 35 Закону №898-IV).
Згідно матеріалів реєстраційної справи слідує, що в ній відсутня завірена в установленому порядку копія письмової вимоги про усунення порушень, надіслана іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, в якій зазначено стислий зміст порушеного зобов'язання, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш як 30-денний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання такої вимоги.
Натомість, в матеріалах справи міститься свідоцтво від 03.08.2015, згідно якого слідує, що заява третьої особи про свій намір звернути стягнення на предмет іпотеки була передана цінним рекомендованим листом із зворотнім повідомленням про вручення через Державне підприємство «УКРПОШТА» та повернуті листи за закінченням терміну зберігання 11.07.2015 та 11.07.2015.
Суд зазначає, що даний документ є належним документом, що підтверджує факт виконання третьою особою вимог п. 46 Порядку №868.
З урахуванням зазначеного, суд приходить до висновку, що належних та допустимих доказів на підтвердження факту надіслання та й відповідно отримання позивачем письмової вимоги, матеріли реєстраційної справи не містять, з огляду на що, на думку суду, відповідачем при прийнятті спірного рішення порушено ч. 1 ст. 35 Закону №898-IV та п. 46 Порядку №868.
Крім того, суд звертає увагу, у відповідності до ч. 1, 2 ст. 1082 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов'язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов'язку перед ним.
Згідно статті 24 Закону №898-IV відступлення прав за іпотечним договором здійснюється без необхідності отримання згоди іпотекодавця, якщо інше не встановлено іпотечним договором, і за умови, що одночасно здійснюється відступлення права вимоги за основним зобов'язанням. Якщо не буде доведено інше, відступлення прав за іпотечним договором свідчить про відступлення права вимоги за основним зобов'язанням. Іпотекодержатель зобов'язаний письмово у п'ятиденний строк повідомити боржника про відступлення прав за іпотечним договором і права вимоги за основним зобов'язанням. Правочин про відступлення прав за іпотечним договором підлягає нотаріальному посвідченню. Відомості про таке відступлення підлягають державній реєстрації у встановленому законодавством порядку.
З аналізу вказаного слідує, що особа, якій відступлено право вимоги за іпотечним договором, або та особа, яка вчинила таке відступлення мають письмово повідомити боржника про вказані дії.
Суд зазначає, що матеріали справи не містять доказів належного повідомлення позивача про відступлення права вимоги.
Поряд з цим, судом в ході розгляду справи встановлено, що Солом'янським районним судом міста Києва прийнято рішення від 13.06.2012 справа №2-56612, відповідно до якого задоволено позов про стягнення, у тому числі, з позивача заборгованості, яка виникла на підставі договору споживчого кредиту №11277826000 від 26.12.2007.
Згідно з п. 5.3 іпотечного договору позасудове врегулювання може бути застосовано сторонами в будь - який момент звернення стягнення на предмет іпотеки, але в будь - якому разі лише до моменту набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.
Тобто, умовами іпотечного договору визначено, що позасудове врегулювання спору може бути застосовано лише до моменту набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.
Суд зазначає, що третьою особою реалізовано своє права шляхом звернення до суду з позовом про стягнення заборгованості за договором споживчого кредиту №11277826000 від 26.12.2007.
Доводи, третьої особи відносно того, що рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 13.06.2012 справа №2-56612 не виконано, не свідчить про набуття останнього, в розрізі п. 5.3 іпотечного договору права на позасудове врегулювання.
Крім того, суд відхиляє посилання третьої особи, що даний позов не підсудний Окружному адміністративному суду м. Києва, оскільки оцінка вказаним обставинам в даній адміністративній справі надана ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 24.11.2016.
Таким чином, за підсумком наведеного суд вважає дії державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Суперфіна Бориса Михайловича щодо реєстрації права власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_2 за товариством з обмеженою відповідальністю «Кей - Колект» протиправними, з огляду на що спірне рішення є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 КАС України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно із ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 1 ст. 77 КАС України).
Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані докази, суд дійшов до висновку про наявність підстав для задоволення позову.
Частиною 1 ст. 143 КАС України встановлено, що суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Приймаючи до уваги те, що адміністративний позов підлягає задоволенню, то судові витрати слід стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
З огляду на вказане, судом не вбачається підстав для стягнення судового збору з третьої особи.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 72, 73, 77, 143, 243-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Позов ОСОБА_1 (03126, АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) до державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Суперфіна Бориса Михайловича (службова адреса: м. Київ, вул. Червоноармійська, б. 84, кв. 14), третя особа: товариство з обмеженою відповідальністю «Кей - Колект» (04080, м. Київ, вул. Кирилівська, б. 69, код ЄДРПОУ 37825968) задовольнити.
2. Визнати протиправними дії державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Суперфіна Бориса Михайловича (службова адреса: м. Київ, вул. Червоноармійська, б. 84, кв. 14) щодо реєстрації права власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_2 за товариством з обмеженою відповідальністю «Кей - Колект».
3. Скасувати рішення державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Суперфіна Бориса Михайловича (службова адреса: м. Київ, вул. Червоноармійська, б. 84, кв. 14) про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер: 23476299 від 06.08.2015 на квартиру за адресою: АДРЕСА_2 за товариством з обмеженою відповідальністю «Кей - Колект».
4. Судові витрати в розмірі 487 (чотириста вісімдесят сім) грн. 20 коп. стягнути на користь ОСОБА_1 (03126, АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) за рахунок державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Суперфіна Бориса Михайловича (службова адреса: м. Київ, вул. Червоноармійська, б. 84, кв. 14).
Рішення набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295-297 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.
Суддя М.А. Бояринцева