31 травня 2018 року
Київ
справа №461/5045/16-а
провадження №К/9901/11846/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Смоковича М.І.,
суддів: Білоуса О.В., Стрелець Т.Г.,
розглянувши у порядку письмового провадження в касаційній інстанції справу
за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області про бездіяльність службових осіб відділу контролю за виконанням рішень суду Головного територіального управління юстиції у Львівській області, провадження у якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Галицького районного суду міста Львова від 13 жовтня 2016 року (суддя Лялюк Є.Д.) та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 1 грудня 2016 року (колегія суддів: Макарик В.Я., Гуляк В.В., Глушко І.В.),
У серпні 2016 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до суду з адміністративним позовом до Головного управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області (далі - ГТУЮ) про невиконання статей 40, 32, 34 та 124 Конституції України службовими особами відділу контролю за виконанням рішень суду ГТУЮ ОСОБА_3., дії якого, як зазначили позивачі, набули ознак статті 60 Закону України «Про запобігання корупції».
Ухвалою від 13 жовтня 2016 року суддя Галицького районного суду м.Львова на підставі пункту 1 частини першої статті 109 Кодексу адміністративного судочинства України (у попередній редакції; далі - КАС), відмовив у відкритті провадження в адміністративній справі за вказаним позовом.
Таке рішення мотивував тим, що оскільки предметом спору є визнання протиправною бездіяльності посадової особи Управління державної виконавчої служби ГТУЮ у виконавчому провадженні за виконавчим листом № 2-446/2011 від 1 листопада 2011 року, виданими Галицьким районним судом м. Львова у цивільній справі, то такий спір, відповідно до статті 383 Цивільного процесуального кодексу України (у попередній редакції цього Кодексу), підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства.
Львівський апеляційний адміністративний суд погодився з такими висновками, відтак ухвалою від 1 грудня 2016 року залишив без змін ухвалу суду першої інстанції про відмову у відкритті провадження у справі за вказаним позовом.
Рішення судів першої та апеляційної інстанцій ОСОБА_1 оскаржив у касаційному порядку.
У касаційній скарзі позивач, з посиланням на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права в частині юрисдикції адміністративних судів, просить скасувати їхні ухвали від 13 жовтня 2016 року та від 1 грудня 2016 року відповідно і прийняти нове, яким задовольнити його позовні вимоги.
Обґрунтовуючи касаційну скаргу позивач, серед іншого, зазначив, що він оскаржує бездіяльність посадових осіб відділу примусових виконань та контролю ГТУЮ, а не Галицького відділу державної виконавчої служби у м. Львові, тому за правилами частини другої статті 2 та частин другої, третьої статті 17 КАС такий спір підсудний адміністративному суду. На переконання позивача, та обставина, що спірні відносини виникли у зв'язку з примусовим виконанням судового рішення у цивільній справі не позбавляє його права оскаржити у порядку адміністративного судочинства дії/бездіяльність посадових осіб органу державної виконавчої служби, з вини яких, як вважає позивач, це судове рішення не виконується.
Вищий адміністративний суд України ухвалою від 24 лютого 2017 року відкрив касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.
З початком роботи Верховного Суду справу за вказаним позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2, відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу VII «Перехідні положення» КАС (у редакції, викладеній згідно із Законом України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII), передано до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду для розгляду спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Ухвалою від 31 січня 2018 року суддя-доповідач цього суду прийняв її до провадження.
За правилами частини шостої статті 346 КАС справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду у всіх випадках, коли учасник справи оскаржує судове рішення з підстав порушення правил предметної юрисдикції.
Згідно з частинами першою, третьою статті 347 КАС питання про передачу справи на розгляд палати, об'єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду вирішується судом за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи. Питання про передачу справи на розгляд палати, об'єднаної палати або Великої Палати може бути вирішене до прийняття постанови судом касаційної інстанції.
Оскільки ОСОБА_1 оскаржує ухвали судів першої та апеляційної інстанцій з підстав порушення правил предметної юрисдикції, ця справа, з огляду на наведені вимоги процесуального закону, підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
Керуючись статтями 346, 347 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду
справу № 461/5045/16-а за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області про бездіяльність службових осіб відділу контролю за виконанням рішень суду Головного територіального управління юстиції у Львівській області за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Галицького районного суду міста Львова від 13 жовтня 2016 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 1 грудня 2016 року передати на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Головуючий М. І. Смокович
Судді О. В. Білоус
Т. Г. Стрелець